Рішення № 80574236, 11.03.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року справа № 2340/4795/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Баклаженко Н.В.,

представника позивача – ОСОБА_1 (за ордером),

представника третьої особи – ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши по суті у порядку загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – управління поліції охорони в Черкаській області, ліквідаційна комісія управління державної служби охорони при УМВС України в Черкаській області, про визнання протиправними рішення та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 18000, далі – позивач) з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 010601, далі – відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – управління поліції охорони в Черкаській області (вул. Хоменка, 3/1, м. Черкаси, 18008, далі – третя особа 1), ліквідаційна комісія управління державної служби охорони при УМВС України в Черкаській області (вул. Хоменка, 3/1, м. Черкаси, 18008, далі – третя особа 2), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення (висновок) про результати розгляду заяви позивача від 05.07.2017 щодо виплати одноразової грошової допомоги, який затверджений відповідачем 15.06.2018;

- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, яким призначити виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, що становить 320 000 (триста двадцять тисяч) грн. за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС і надіслати це рішення до управління поліції охорони в Черкаській області та до Державної казначейської служби України для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції”.

Ухвалою суду від 11.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно не виніс рішення (висновок) про призначення йому одноразової грошової допомоги за його заявою від 05.07.2017 і не надіслав вказане рішення (висновок) до третьої особи 2 та до Державної казначейської служби України для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850. Вищевказані протиправні дії відповідача також підтверджені постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 30.01.2017 у справі №712/13264/17.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених вище.

Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що на виконання постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.01.2017 у справі №712/13264/17 Міністерством внутрішніх справ України розглянуто матеріали щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850 та вирішено скерувати матеріали до Національної поліції України, оскільки питання виплати одноразової грошової допомоги колишнім працівникам УДСО при УМВС в Черкаській області, у тому числі ОСОБА_3, належить до компетенції поліції охорони, як правонаступника УДСО при УМВС України в Черкаській області. Крім того, Департамент Державної служби охорони при МВС України здійснює свої повноваження на засадах самофінансування та є органом, фінансування видатків якого здійснюється за рахунок централізованих відрахувань підпорядкованих підрозділів ДСО. Фінансування ДСО з Державного бюджету не передбачалося та не здійснювалося. Таким чином, законні підстави для будь-яких виплат колишнім працівникам міліції охорони за рахунок коштів Державного бюджету відсутні.

Представник третьої особи управління поліції охорони в Черкаській області в судовому засіданні пояснив, що виплата позивачу одноразової грошової допомоги повинна бути здійснена за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, ОСОБА_3 при проходженні служби на посаді чергового чергової частини Черкаського МР ВДСО при УМВС України в Черкаській області в період з 16 листопада 1995 року по 30 червня 2008 року, набув захворювання та інвалідність II групи, що пов'язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ

5 липня 2017 року позивач звернувся із рапортом та необхідними доданими документами до Ліквідаційної комісії Управління Держаної служби охорони Управління МВС України в Черкаській області про призначення одноразової грошової допомоги.

18 липня 2017 року головою ліквідаційної комісії УДСО при МВС України в Черкаській області затверджено висновок про виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги в розмірі 320 000 грн.

Листом від 20 липня 2017 року Управлінням поліції охорони в Черкаській області матеріали про виплату позивачу одноразової грошової допомоги було направлено до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України, однак листом від 18 серпня 2017 року Департамент фінансово-облікової політики МВС України повернув вказані матеріали до управління поліції охорони в Черкаській області, оскільки його матеріали були направлені до Департаменту поліції охорони, яким матеріали повернуті до Управління поліції охорони в Черкаській області з роз'ясненнями щодо невизначеності джерел фінансування для виплати одноразової грошової допомоги.

Також, управління Державної служби охорони надіслало позивачу лист №17/3-95л «Про повернення документів», яким його повідомлено про те, що у зв'язку із змінами нормативних документів щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги повернуто документи та рекомендовано звернутися по даному питанню за належністю.

Соснівським районним судом м. Черкаси 30 листопада 2017 року по справі №712/13264/17 прийнята постанова, якою частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3, зокрема: зобов'язано Ліквідаційну комісію управління Державної служби охорони при МВС України в Черкаській області повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України у визначений п. 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції - 15-денний строк документи, передбачені п. 7 цього Порядку, щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності ОСОБА_3; зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення за заявою ОСОБА_3 від 5 липня 2017 року щодо виплати одноразової грошової допомоги згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850. Вищевказана постанова Соснівського районного суду м. Черкаси набрала законної сили 19 квітня 2018 року.

На виконання постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.01.2017 у справі №712/13264/17 Міністерством внутрішніх справ України розглянуто матеріали щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850 та вирішено (висновок від 15.06.2018) скерувати матеріали до Національної поліції України, оскільки питання виплати одноразової грошової допомоги колишнім працівникам УДСО в Черкаській області, у тому числі ОСОБА_4, належить до компетенції поліції охорони, як правонаступника УДСО при УМВС України в Черкаській області. Крім того, Департамент Державної служби охорони при МВС України здійснює свої повноваження на засадах самофінансування та є органом, фінансування видатків якого здійснюється за рахунок централізованих відрахувань підпорядкованих підрозділів ДСО. Фінансування ДСО з Державного бюджету не передбачалося та не здійснювалося.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» (до 07 листопада 2015 року), порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» та постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» (далі – Порядок №850)

Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше, ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Порядком №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документів, зазначених в пунктах 6 або 7 Порядку №850, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку №850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку №850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Пунктом 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» Закон України «Про міліцію» визнано таким, що втратив чинність.

Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Таким чином, за ОСОБА_3 зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію»; обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 30 січня 2018 року по справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року по справі № 808/1866/16, від 13 лютого 2018 року по справі № 806/845/16, від 15 травня 2018 року у справі № 161/16343/17 та від 19 вересня по справі № 750/2250/17.

Суд звертає увагу, що обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні ОСОБА_3 грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України, підтверджується також постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.01.2017 у справі №712/13264/17, рішення якого має преюдиціальне значення при розгляді даної справи в силу частини четвертої статті 78 КАС України, оскільки обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги ОСОБА_3 приймає саме Міністерство внутрішніх справ України, тому рішення (висновок) про результати розгляду заяви ОСОБА_3 від 05.07.2017 щодо виплати одноразової грошової допомоги, який затверджений Міністерством внутрішніх справ України 15.06.2017, підлягає до скасування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 4 частини другої статті 245 КАС передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (частина четверта статті 245 КАС України.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення, і це прямо вбачається зі статті 245 КАС України.

При цьому, аналіз викладених норм свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення.

У випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача, у тому числі шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, прийняти рішення.

Разом з тим, суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень діяти певним чином і це вбачається з аналізу зазначених вище норм КАС України, зокрема у випадку, коли останній вправі діяти на власний розсуд.

Стосовно дискреційних повноважень, суд зазначає, що такими є повноваження обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є законною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

У такому випадку, дійсно, суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде законним. Отже, у такому випадку буде відсутнім факт невиконання обов'язку та, відповідно, факт порушення прав позивача.

Натомість, у цій справі, повноваження відповідача не є дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - прийняти рішення про призначення допомоги.

Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд – призначати чи відмовляти у призначенні допомоги.

Таким чином, повноваження відповідача у межах спірних правовідносин не є дискреційними, оскільки при їх реалізації відповідач не має права діяти на власний розсуд.

При цьому, для цілей застосування частини першої статті 2 КАС України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), дискреція адміністративного суду поширюється на вибір найбільш ефективного способу захисту порушених прав позивача від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, “ефективний засіб правого захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, встановивши неправомірність відмови у призначенні допомоги, суд має обрати такий спосіб захисту, що не цілком ефективним з точки зору частини першої статті 2 КАС України та статті 13 Конвенції та не виключає можливі подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень у питанні призначення позивачу одноразової допомоги.

Беручи до уваги рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.01.2017 у справі №712/13264/17, яким зобов’язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення за заявою ОСОБА_3 від 5 липня 2017 року щодо виплати одноразової грошової допомоги згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, однак, яке фактично не призвело до захисту прав позивача, суд дійшов висновку для ефективного та допустимого способу захисту прав останнього зобов’язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення (висновок) про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 за його заявою від 05.07.2017 та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, що становить 320 000 (триста двадцять тисяч) грн., відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

Однак, необхідно зазначити, що у задоволенні позовних вимог щодо надіслання даного рішення (висновку) до Ліквідаційної комісії Управління державної служби охорони при УМВС України в Черкаській області та до Державної казначейської служби України для виплати одноразової грошової допомоги слід відмовити, оскільки це є обов’язком відповідача в разі прийняття рішення (висновку) про призначення одноразової грошової допомоги, а вказані вимоги позивача є передчасними, тому що суд не вправі задовольняти позовні вимоги на майбутнє, вирішуючи спори у правовідносинах, які ще не виникли.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) про результати розгляду заяви ОСОБА_3 від 05.07.2017 щодо виплати одноразової грошової допомоги, який затверджений Міністерством внутрішніх справ України 15.06.2017.

Зобов’язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення (висновок) про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 за його заявою від 05.07.2017 та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності в наслідок захворювання, пов’язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, що становить 320 000 (триста двадцять тисяч) грн., відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Гайдаш

Рішення складено у повному обсязі 20.03.2019.