Рішення № 80573747, 12.03.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2019 р. № 520/334/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання - Мурадли А.І.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області листом за №Б-13177/0-8621/0/95-18 року у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,000 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами населених пунктів Шарівської сільської ради Валківського району Харківської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,000 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами населених пунктів Шарівської сільської ради Валківського району Харківської області з урахуванням висновків суду по даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформлена листом за №Б-13177/0-8621/0/95-18 року, у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,000 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами населених пунктів Шарівської сільської ради Валківського району Харківської області є протиправною.

У судовому засіданні представник позивача підтримав обставини, викладені в позовній заяві та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,000 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами населених пунктів Шарівської сільської ради Валківського району Харківської області.

Листом №Б-13177/0-8621/0/95-18 від 02.11.2018 року Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повернуло проект землеустрою та матеріали на доопрацювання. Підставою для повернення зазначено, що матеріали геодезичних вишукувань частково не відповідають вимогам Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, Д:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України № 56 від 09.04.1998, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1998 № 393/2833. Матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) привести у відповідність до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 № 376. На графічних матеріалах та в акті погодження меж земельної ділянки необхідно уточнити суміжних землекористувачів, з урахуванням розподілу повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України та існуючої ситуації. У складі проекту наявні не завірені належним чином копії документів.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України) та Законом України «Про землеустрій».

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Частиною дев'ятою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята статті 118 ЗК України).

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Однак, відповідач листом №Б-13177/0-8621/0/95-18 від 02.11.2018 року повернув позивачу проект землеустрою на доопрацювання, що свідчить про порушення відповідачем вимог ст. 118 Земельного кодексу України.

Суд зазначає, що статтею 118 Земельного кодексу України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо.

В той же час, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Разом з тим, в даному випадку позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його затвердженні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11.12.2018 року по справі № 806/862/17.

Підсумовуючи вищевикладене суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Харківській області листом за №Б-13177/0-8621/0/95-18 року у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,000 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами населених пунктів Шарівської сільської ради Валківського району Харківської області, оскільки відповідачем не було прийнято рішення про відмову у затвердженні вказаного проекту землеустрою.

Як вже встановлено судом під час розгляду даної справи, підставами для повернення проекту землеустрою відповідачем у листі №Б-13177/0-8621/0/95-18 від 02.11.2018 року зазначено, що матеріали геодезичних вишукувань частково не відповідають вимогам Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, Д:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України № 56 від 09.04.1998, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1998 № 393/2833. Матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) привести у відповідність до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 № 376. На графічних матеріалах та в акті погодження меж земельної ділянки необхідно уточнити суміжних землекористувачів, з урахуванням розподілу повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України та існуючої ситуації. У складі проекту наявні не завірені належним чином копії документів.

Стосовно того, що матеріали геодезичних вишукувань частково не відповідають вимогам Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, Д:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України № 56 від 09.04.1998, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1998 № 393/2833, матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) привести у відповідність до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 № 376 та того, що у складі проекту наявні не завірені належним чином копії документів, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог чинного законодавства відповідач, у разі відмови у затвердженні проекту землеустрою, зобов'язаний вказати невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, однак зі змісту вказаних відповідачем недоліків взагалі неможливо встановити, який саме документ або положення проекту не відповідає вимогам законодавства. Також, щодо наявних не завірених належним чином копій документів суд зазначає, що відповідачем не зазначено, які саме документи, на думку відповідача, не завірені належним чином.

Стосовно зазначеної відповідачем невідповідності проекту землеустрою в частині того, що на графічних матеріалах та в акті погодження меж земельної ділянки необхідно уточнити суміжних землекористувачів, з урахуванням розподілу повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України та існуючої ситуації, суд зазначає наступне.

Статтею 55 Закону України «Про землеустрій» встановлено що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Із матеріалів справи судом встановлено, що у пояснювальній записці до проекту землеустрою вказано суміжних землекористувачів із зазначенням позначок суміжних земельних ділянок, які відображені на кадастровому плані земельної ділянки (а.с. 21, 44).

Також, до проекту землеустрою було додано ОСОБА_2 погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами від 17.07.2018 року, який містить підписи та відповідні печатки суб'єктів власності або користування суміжними земельними ділянками, разом із планом земельної ділянки (а.с. 39-40).

Таким чином, суд вважає безпідставними зазначені відповідачем невідповідності проекту землеустрою в частині того, що на графічних матеріалах та в акті погодження меж земельної ділянки необхідно уточнити суміжних землекористувачів, з урахуванням розподілу повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України та існуючої ситуації, оскільки позивачем надано відповідний пакет документів з даного питання та відповідні графічні матеріали, що відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі вищевикладеного, з метою належного способу захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,000 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами населених пунктів Шарівської сільської ради Валківського району Харківської області, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,000 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами населених пунктів Шарівської сільської ради Валківського району Харківської області, з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 20 березня 2019 року.

Суддя Бідонько А.В.