Рішення № 80573716, 20.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/846/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 року о 12 год. 34 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю

від позивача: ОСОБА_1 – за ордером

від відповідача: ОСОБА_2 – за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 (ІН3431107672, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса листування: 65490, Одеська обл., Біляївський район, м. Теплодар, вул. Комунальна,3) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання дій щодо відмови видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки та зобов’язання ухвалити наказ організаційно-розпорядчого характеру, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 14 лютого 2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_3 (ІН3431107672, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса листування: 65490, Одеська обл., Біляївський район, м. Теплодар, вул. Комунальна,3) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання дій щодо відмови видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки та зобов’язання ухвалити наказ організаційно-розпорядчого характеру.

Також у прохальній частині позову позивач просить постановити окрему ухвали стосовно відповідача щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Ухвалою від 18 лютого 2019 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перешкоди для надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства – відсутні, підстави для відмови не відповідають законодавству, порушують права позивача на першочергове право на отримання земельної ділянки, передбачене Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Так, позивач зазначив, що системний аналіз правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів прийнятих відповідно до нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою та техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, при цьому чинним законодавством не передбачено право суб’єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив на позовну заяву (вхід. №8997/19 від 13.03.2019р.), відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що Головним управлінням відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту), яку бажає отримати позивач, оскільки наказом від 18.09.2018 року №77 затверджений перелік земельних ділянок, право оренди, на які виставляється на земельні торги окремими лотами та зазначена земельна ділянка вже включена до переліку. Свою відмову відповідач виклав у листі вих. №Ш-11370/06618/0/37-18 від 18.09.2018 року, а також запропонував придбати право на бажану земельну ділянку на земельних торгах.

Також, Головне управління наголошує на тому, що реалізуючи державну політику в сфері земельних відносин, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України та цілком правомірно наказом від 12.09.2018 року №219 включило спірну земельну ділянку до переліку земельних ділянок, права оренди яких буде виставлятися на земельні торги окремими лотами.

Окрім того, відповідач зазначив, що суд не може вирішувати питання віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, яке відноситься до дискреційних повноважень цих органів.

Позивачем, в свою чергу, надано відповідь на відзив (вхід. №8793/19 від 12.03.2019 року), відповідно до якого позивач просив задовольнити позовні вимоги.

На відкритому судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача на відкритому судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши вступне слово представників учасників справи, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином України, відповідно до паспорту серії ЕР №379171 (а.с. 13).

Відповідно до довідки військової частини 3029 від 02.08.2018 року №775, старший лейтенант ОСОБА_3 в період з 08.02.2017 року по 07.04.2017 року; з 07.06.2017 року по 05.07.2017 року, з 06.10.2017 року по 05.12.2017 року безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі /районах проведення антитерористичної операції м. Маріуполь Донецької області (а.с.16).

До позову додано посвідчення серії МВ №009516 від 08.05.2015 року (а.с.17) про учасника бойових дій на ім’я ОСОБА_4.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів). До клопотання додано: копія паспорту та ідентифікаційного коду позивача, графічні матеріали з позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копія документу, що підтверджує участь військовослужбовця у виконанні завдань щодо здійснення антитерористичних операцій у східних та південно-східних областях України (а.с.12).

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області листом вих. №Ш-11370/0-6618/0/37-18 від 18.09.2018 року «Про надання відповіді» повідомило позивача, що відповідно до доручення від 08.10.2014р. №37732/0/1-14 Віце-прем’єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України ОСОБА_5 та наказу Держземагенства України від 15.10.2014 року №328 «Про ведення в дію рішень колегії Держземагенств в Одеській області від 14.10.2014р» Головним управління Держземагенства в Одеській області наказом від 18.09.2014 року №77 від 12.09.2018 року №219 затверджений перелік земельних ділянок права оренди, на які виставляється на земельні торги окремими лотами і до якого включена земельна ділянка, що вказана у заяві позивача, а тому відповідно до ч. 3 ст. 136 ЗК України відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.18).

Проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, надані учасниками справи пояснення у вступному слові, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Земельним кодексом України.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення сільського господарства а відповідно до приписів ст. 2 КАС України, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до п. а) ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

В розумінні вимог статей 81, 116 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з п. б. ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_6 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 цієї статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що Головним управління Держземагенства в Одеській області наказом від 18.09.2014 року №77 від 12.09.2018 року №219 затверджений перелік земельних ділянок права оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами і до якого включена земельна ділянка, що вказана у заяві позивача, а тому відповідно до ч. 3 ст. 136 ЗК України відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.18).

Частиною 3 статті 136 ЗК України встановлено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням тридцять четверної сесії сьомого скликання Дивізізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 07.09.2018 року №229-VII «Про участь у земельному аукціоні» вирішено запропонувати включити земельну ділянку орієнтовною площею 200га, яка розташована на території Дивізійскої сільської ради та є землею державної власності до переліку земельних ділянок, які пропонуються для продажу права оренди вказаної земельної ділянки на земельних торгах терміном на 7 років.

Головне управління отримало клопотання Дивізійскої сільської ради від 07.09.2018 року №182, яким просило включити земельну ділянку орієнтовною площею 200га, яка розташована на території Дивізійскої сільської ради та є землею державної власності до переліку земельних ділянок, які пропонуються для продажу права оренди вказаної земельної ділянки на земельних торгах терміном на 7 років, до якого додано рішення Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 07.09.2018 року №229-VII .

Враховуючи зазначене клопотання, наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №219 від 12.09.2018 року «Про доповнення переліку земельних ділянок» доповнено перелік земельних ділянок права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами згідно Додатку №1, затвердженого наказом Головного управління Держземагенства в Одеській області «Про затвердження переліку земельних ділянок» №77 від 18.09.2014 року земельними ділянками, визначеними Додатком №1 цього наказу.

Представник відповідача зазначив, що з інформацією про включення земельних ділянок до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для пролажу права оренди на них на земельних торгах відповідно до наказів можливо ознайомитись на офіційному веб-сайті Держгеокадастру.

Також, представник відповідача зазначив, що між Головним управлінням та Державним підприємством «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» укладено договір від 04.03.2019 року №34 на підготовку лотів, яким передбачено, що виконавець за дорученням організатора бере на себе зобов’язання виконати роботи із землеустрою з метою підготовки лотів на проведення земельних торгів, наразі підготовка лотів триває.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що ця земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок права оренди, на які виставляються на земельні торги окремими лотами.

Позивач вважає відмову з таких підстав протиправною, оскільки на момент розгляду його заяви ця земельна ділянка тільки включена до переліку земельних ділянок, права оренди яких буде виставлятися на земельні торги окремими лотами, але ще не виставлена на такі торги.

Аналізуючи положення статті 136 ЗК України, та враховуючи обставини у цій справі, суд доходить висновку, що такі аргументи позивача не відповідають приписам цієї статті кодексу, а тому відхиляються судом, з огляду на таке.

Суд виходить з того, що стаття 136 ЗК України регулює питання щодо добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовки лотів для продажу на земельних торгах, а не підготовку та порядок проведення торгів, що регулюється вже ст. 137 ЗК України.

Частина 1,2 ст. 136 Земельного кодексу України встановлено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Відповідно до ч. 3 цієї статті кодексу земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Тому, з огляду на пряму норму ч. 3 ст. 136 ЗК України, вже включення до такого переліку земельної ділянки є правовою підставою для відмови у відчуженні, передачі в заставу та надавання у користування такої земельної ділянки до завершення торгів.

Така правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02 жовтня 2018 року по справі №806/3708/15.

Щодо посилання позивача на те, що постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 року затверджено «Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» передбачено, що позиція відповідної сільської та селищної ради під час надання земельної ділянки у власність громадян враховуються, крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої ст. 6, п. 11-14 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (учасникам антитерористичної операції), суд зазначає, що ці аргументи не стосуються предмету спору, а тому не можуть бути взяти до уваги, з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до довідки військової частини 3029 від 02.08.218 року №775 старший лейтенант ОСОБА_3 в період з 08.02.2017 року по 07.04.2017 року; з 07.06.2017 року по 05.07.2017 року, з 06.10.2017 року по 05.12.2017 року безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі /районах проведення антитерористичної операції м. Маріуполь Донецької області.

Відповідно до п. 19, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач відноситься до учасників бойових дій - військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Відповідно до ст. 12 п. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Відмовляючи у наданні дозволу на розробку землеустрою щодо відведення безоплатно у власність конкретної земельної ділянки, з підстав того, що вона вже включена до переліку земельних ділянок права оренди, на які виставляються на земельні торги окремими лотами, відповідач не порушив першочергове право позивача на відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, яке він має право реалізувати.

У свою чергу, суд звертає увагу, що підставою для відмови у наданні дозволу не було відсутність та/або негативна позиція відповідної сільської та селищної ради щодо надання такого дозволу позивачу.

Враховуючи вищевикладене, приписи чинного законодавства та практику Верховного Суду, суд вважає, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки, а тому відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яку просив позивач, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову з посиланням на відповідні докази, довів правомірності своїх дій та прийнятого рішення, в зв’язку з чим, позовні вимоги не належать задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб’єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Враховуючи вищевикладені встановлені обставини, суд доходить висновку, що відсутні правові підстави для винесення відповідачу окремої ухвали, а тому клопотання позивача щодо постановлення такої ухали відхиляється судом.

З огляду на те, що позивач звільнений від оплати судового збору та відсутні докази понесення судових витрат на допит свідка та проведення експертизи у відповідача, керуючись приписами ст. 139 КАС України, жодні витрати не компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

Керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовної заяви ОСОБА_3 (ІН3431107672, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса листування: 65490, Одеська обл., Біляївський район, м. Теплодар, вул. Комунальна,3) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання дій щодо відмови видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки та зобов’язання ухвалити наказ організаційно-розпорядчого характеру,- відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний « 20» березня 2019 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.