Рішення № 80573641, 20.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4209/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) справу за адміністративним позовом громадянки СРВ ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління ДМС України в Одеській області про визнання протиправними дій ОСОБА_2 управління ДМС України в Одеській області щодо підготовки та складання висновку від 31.08.2018 року та рішення від 31.08.2018 року №292111 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1, зобов’язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області поновити посвідку серії ОД №0831, на постійне місце проживання, видану громадянці СРВ ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та замінити громадянці СРВ ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідку на постійне проживання в Україні у зв’язку з досягненням 45-річного віку,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулась громадянка СРВ ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління ДМС України в Одеській області про визнання протиправними дій ОСОБА_2 управління ДМС України в Одеській області щодо підготовки та складання висновку від 31.08.2018 року та рішення від 31.08.2018 року №292111 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1, зобов’язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області поновити посвідку серії ОД №0831, на постійне місце проживання, видану громадянці СРВ ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та замінити громадянці СРВ ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідку на постійне проживання в Україні у зв’язку з досягненням 45-річного віку.

Ухвалою суду 22.08.2018 року було відкрито провадження по справі №1540/4209/18 за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві зазначив, що позивач - громадянка ОСОБА_3 ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1 28.03.2018 року звернулася до Малиновського відділу у м. Одеси ГУ ДМС України в Одеській облас ті з клопотанням щодо обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні серії ОД №0831, яка була видана 15.05.2017 року, у зв’язку із досягненням 45 річного віку. Особою, що прийняла документи на обмін бланку посвідки позивачу було усно повідомленим про імовірне скасування її дозволу на імміграцію в Украї ні, тому змінити бланк посвідки на постійне проживання в Україні - є не можливим. Будь яких рішень з цього приводу у районному відділі ГУ ДМС України в Одеської області - не було. У зв’язку з чим, 05.04.2018 року, позивач звернулася до ГУ ДМС України із відповідною заявою про надання інформації про стан справи щодо дозволу на проживання в Україні. 10.06.2018 року представником позивача була отримана відповідь ГУ ДМС України в Одеської області від 05.06.2018 року №5/3, якою було повідомлено, що начебто, була проведена перевірка, якою було встановлено, що надання ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну та документування позивача посвідкою на постійне проживання було здійснено усупереч Закону України «Про іміграцію», тому посвідка на постійне проживання в Україні ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1 скасована. Проте, відповідач у відповіді не вказав ініціатора процедури скасування та конкретні підстави для її проведення, не вказав дати, коли ця процедура розпочата та конкретні терміни її проведення. Тому, 17.07.2018 року представник позивача з метою з`ясування обставин справи, направив адвокатський запит до відповідача, але до теперішнього часу відповідь представник позивача так і не отримав. Позивач вважає, що її права та інтереси порушені відповідачем безпідставно, у зв’язку з чим вона звернулася з цим позовом до суду.

Представник відповідача 15.03.2019 року за (вхід.№9355/19) надав до суду відзив щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі пославшись на те, що 13.07.2005 року відділом ГРФО УМВС України в Одеській області на підставі пункту 6 частини 2 статті 4 Закону України «Про імміграцію» громадянці ОСОБА_4 Республіки ОСОБА_3 ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 було надано дозвіл на імміграцію в Україну. 14.07.2005 року позивачу документовано безстроковою посвідкою на постійне проживання в Україні серії ОД №1805. 15.05.2007 року позивачка документована посвідкою на постійне проживання в Україні серії ОД № 0831 терміном дії безстроково, згідно якої вона зареєстрована та мешкає по теперішній час в м. Одесі. Згідно висновку по справі, дозвіл на імміграцію в Україну позивачка отримала згідно п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України « Про імміграцію» (як дружина іммігранта), проте проведенням перевірки особової справи № 290509 чоловіка позивачки ОСОБА_5 ОСОБА_1 встановлено, що 06.02.2012 року рішенням ГУ МВС України в Одеській області відповідно до Розділу IV статті 12 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_4 Республіки ОСОБА_3 ОСОБА_5 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 скасовано. Вимогами пунктів 21, 22 Порядку провадження встановлено, зокрема, що питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну. Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обгрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Відповідно до підпункту 1 пункту 64, підпункту 4 пункту 72 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання не дійсною та знищення посвідки на постійне проживання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 321, посвідка на постійне проживання скасовується у разі скасування дозволу на імміграцію відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію», а також вилучається, визнається недійсною та знищується. Посвідки, що були видані на підставі рішень, які скасовані наказом Голови ДМС визнаються недійсними та підлягають вилученню. ДМС України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (пункт 2 Положення про ДМС України).

В судовому засіданні 15.03.2019 року представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступні факти та обставини:

Судом встановлено, що громадянка ОСОБА_3 ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою працевлаштування, у 1993 році прибула до СРСР по міжурядовій угоді про працевлаштування громадян СРВ, укладеної між урядами СРВ та СРСР 02.04.1981 року та залишилася проживати в Україні. ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з іммігрантом – громадянином ОСОБА_4 Республіки ОСОБА_3 ОСОБА_5 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, який документований посвідкою на постійне проживання ОД №826/05.

17.09.2000 року у позивача на території України народилася донька ОСОБА_5 Тхі Іен, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.52).

23.06.2005 року ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1 звернулась до ВПРтаМР УМВС України в Одеській області з заявою щодо документування посвідкою на постійне проживання в Україні.

До заяви було надано: копію національного паспорту позивача серії А №0293507, виданого 21.10.2002 року терміном дії до 21.10.2007 року, копію посвідки на постійне проживання чоловіка позивача серії ОД №826/05, виданої 23.03.2005 року ВГІРФО УМВС України в Одеській області, копію свідоцтва про шлюб серії ТР/НР-1999-В.2, виданої 02.02.1986 року, довідку Посольства ОСОБА_4 Республіки ОСОБА_3 про відсутність у позивача судимості на території В`єтнаму, довідку Посольства ОСОБА_4 Республіки ОСОБА_3 про відсутність заперечень щодо залишення на постійне проживання позивача в Україні.

За результатами розгляду поданої позивачем заяви з наданими матеріалами та отримання повідомлень про відсутність заперечень з боку компетентних органів, 13.07.2005 року відділом ГРФО УМВС України в Одеській області на підставі пункту 6 частини 2 статті 4 Закону України «Про імміграцію» громадянці ОСОБА_4 Республіки ОСОБА_3 ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 було надано дозвіл на імміграці в Україні.

14.07.2005 року, після відповідної перевірки, громадянці ОСОБА_3 ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 було документовано безстроковою посвідкою на постійне проживання в Україні серії ОД №1810/05.

15.05.2007 року, громадянка ОСОБА_3 ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 документована посвідкою на постійне проживання серії ОД №0831, терміном дії безстроково, згідно якої вона зареєстрована та мешкає по теперішній час в м.Одесі. Згідно висновку по справі, дозвіл на імміграцію в Україну ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1 отримала відповідно до п.6 ч.2 ст.4 Закону України «Про імміграцію» (як дружина іммігранта).

28.03.2018 року позивач звернулася до Малиновського відділу у м. Одеси ГУ ДМС України в Одеській облас ті із заявою про здійснення обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні серії ОД №0831 у зв’язку з досягненням нею 45-річного віку.

Як зазначила позивач, посадовою особою ГУ ДМС України позивачу усно було повідомлено про імовірне скасування її дозволу на імміграцію в Украї ні, а тому здійснити позивачу обмін посвідки не є можливим.

17.07.2018 року представник позивача звернулася до ГУ ДМС України із відповідною заявою про надання інформації та рішення, яким позивачу скасовано дозвіл на імміграцію та посвідка на постійне проживання в Україні.

Станом на 20.08.2018 року позивач відповідь на свою заяву від відповідача не отримала.

Згідно висновку по справі, дозвіл на імміграцію в Україну ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1 отримала відповідно до п.6 ч.2 ст.4 Закону України «Про імміграцію» (як дружина іммігранта), проте проведенням перевірки особової справи №290509 чоловіка позивача ОСОБА_5 ОСОБА_1 встановлено, що 06.02.2012 року рішенням ГУМВС України в Одескій області відповідно до Розділу IV ст..12 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_3 ОСОБА_5 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 скасовано (а.с.70-71).

Вимогами пунктів 21,22 Порядку провадження встановлено, зокрема, що питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Відповідно до підпункту 1, пункту 64, підпункту 4 пункту 72 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання не дійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №321, посвідка на постійне проживання скасовується у разі скасування дозволу на імміграцію відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію, а також вилучається, визнається не дійсною та знищується.

Таким чином, за результатами вищезазначеної перевірки 31.08.2018 року головним спеціалістом відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України в Одеській області складено висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці ОСОБА_3 ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1, яким скасовано дозвіл на імміграцію в Україну громадянці ОСОБА_3 ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1 на підставі вимог ст.12 Закону України «Про імміграцію» та посвідку на постійне проживання в Україні серії ОД № 0831 від 15.05.2007 року визнано недійсною та вилучено для знищення в установленому законом порядку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суб’єкта владних повноважень, суд виходив з наступного.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачене Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Положеннями статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців та осіб без громадянства, визначається Законом України про імміграцію.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства регламентує Закон України «Про імміграцію» від 07.06.2001 року № 2491-III.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про імміграцію» (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин), імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; імміграційна віза позначка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця чи особи без громадянства на в'їзд в Україну для постійного проживання.

Згідно з абз. 6 ст.1 Закону України «Про імміграцію», посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Підстави для скасування дозволу на імміграцію визначені статтею 12 Закону України «Про імміграцію», згідно якої дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про імміграцію», орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не пізніш як у тижневий строк з дня отримання цього рішення надсилає його копію особі та вилучає у неї посвідку на постійне проживання. Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення. Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка мала до його надання статус біженця в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання.

Відповідно до п.п. 21-24 «Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 року № 1983, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органам, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України «Про імміграцію».

Доказів належного виконання вище наведених положень законодавства відповідачем не долучено, відповідних пояснень у відзиві не зазначено.

Крім того, відповідно до абз.3 п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію» вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом ОСОБА_4 Республіки ОСОБА_3 та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Суд зазначає, що при наданні безстрокової посвідки на постійне місце проживання в Україні 14.07.2005 року, ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області, також, діяло на підставі п.4 розділу V “Прикінцеві положення” Закону № 2491-III, тобто, проводило перевірку підстав залишення на постійне проживання на території України позивача. Під час проведення перевірки у 2005 році підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на імміграцію не виявило та надало посвідку на постійне місце проживання в Україні ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1. Цією ж нормою Закону відповідач обґрунтовує прийняття протилежного рішення про скасування посвідки на постійне проживання серії ОД №0831 від 15.05.2007 року. За таких обставин, суд вважає, що рішення ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області про скасування посвідки на постійне проживання позивачу серії ОД №0831 від 15.05.2007 року не може бути визнано таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що за визначений проміжок часу не з'явилися обставини, які б тягли за собою обґрунтування скасування цього дозволу на імміграцію.

За таких обставин, суд вважає, що спірне рішення прийняте з порушенням вимог ст.2 КАС України, а саме: без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, адже позивач проживає на території України з 1993 року і органом який на той час виконував функції щодо прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію наданням безстрокової посвідки на постійне проживання в Україні у 2005 році підтверджено законність перебування іноземця в Україні; у позивача на території України у 2000 році народилася донька; без урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, та інтересами позивача, адже при видачі посвідки на постійне проживання в Україні орган, який на той час виконував функції щодо прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію підтвердив правильність надання позивачем необхідних документів та наявність підстав для надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну; несвоєчасно: посвідка на постійне проживання серії ОД №1810/05 оформлена у 2005 році, 15.05.2007 року позивача документовано посвідкою на постійне проживання серії ОД №0831 терміном дії безстроково, тоді, як рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну прийнято 31.08.2018 року.

Відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем не були дотримані.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених судом фактів, суд дійшов висновку, що відповідач - суб’єкт владних повноважень – ГУМВС України в Одеській області в особі ВГІРФО приймаючи висновок від 31.08.2018 року, яким, зокрема визнає безпідставно виданою та вилучає для знищення посвідку на постійне проживання серії ОД №0831, видану 15.05.2007 року громадянці В`єтнаму ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Таким чином, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги громадянки СРВ ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління ДМС України в Одеській області про визнання протиправними та скасування висновку ОСОБА_2 управління ДМС України в Одеській області від 31.08.2018 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1 та рішення від 31.08.2018 року №292111 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1 та зобов’язати Головне управління ДМС України в Одеській області замінити громадянці СРВ ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1 бланк посвідки на постійне проживання в Україні серії ОД №0831 (видану ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області 15.05.2007 року) у зв’язку із досягненням нею 45-річного віку, підлягають задоволенню частково відповідно до положень ч.1 ст.245 КАС України.

Разом з тим, суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача ОСОБА_2 управління ДМС України в Одеській області від 31.08.2018 року щодо підготовки винесення оскарженних вище рішень, оскільки згідно положень ч.2 ст.2 КАС України, суд надачюси оцінку законності цих актів вимогам закону, надає оцінку законності дій посдових осіб щодо їх підготовки чи прийняття, як складовому поняттю законності акта субєекта владних повноважень, а тому, окремо ці дії не підлягають перевірки судом не предмет їхньої законності, в зв’язку із чим, суд відмовляє у задоволенні відповідних позовних вимог на підстааі положень ч.1 ст.245 КАС України.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139,241-246,263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати висновок ОСОБА_2 управління ДМС України в Одеській області від 31.08.2018 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1 та рішення від 31.08.2018 року №292111 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1.

3. Зобов’язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області поновити посвідку серії ОД №0831, на постійне місце проживання, видану громадянці СРВ ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та замінити громадянці СРВ ОСОБА_1 Тхі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідку на постійне проживання в Україні у зв’язку з досягненням 45-річного віку.

4. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 20.03.2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.