Рішення № 80573557, 18.02.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 лютого 2019 р. № 400/2925/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Думітраш", вул. Степова, 23,Троїцьке, Новоодеський район, Миколаївська область, 56610 до за участю: представника позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 представника відповідача: ОСОБА_3Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2018 року № 00070431401, №00070411401, №00070331307, №00070321307,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Думітраш» звернулось до адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС у Миколаївській області з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 17.08.2018 №00070431401, №00070411401, №00070331307 та №00070321307.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ним ведеться господарська діяльність відповідно до вимог законодавства, всі податки нараховуються та сплачується у повному обсязі. Під час перевірки відповідач за надуманими підставами нарахував податкові зобов’язання та штрафні санкції, з яким підприємство не погоджується.

Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Послався на те, що порушення податкового законодавства обґрунтуванні актом перевірки від 25.07.2018.

Більш детально позиції сторін викладені нижче щодо кожного факту порушення окремо.

Суд розглянув справу в порядку загального провадження в судовому засіданні за участю сторін. В судовому засіданні 18.02.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст судового рішення підписано 28.02.2019.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

ПП «Думітраш» зареєстровано юридичної особою Новоодеським районним управлінням юстиції 14.08.2002. Основними видами діяльності ПП «Думітраш» є оброблення насіння для відтворення, допоміжна діяльність у рослинництві, розведення свиней, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур та інше.

В період з 26.06.2018 по 18.07.2018 ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Думітраш», за результатами якої складено ОСОБА_1 №1811/14-01/32143136 від 25.07.2018.

Під час перевірки ревізорами було виявлено декілька фактів, які кваліфіковані як податкові правопорушення, а саме: 1) закупівля ПП «Думітраш» протягом 2015-2018 років будівельних матеріалів, та подальше списання їх для ремонту та будівництва основних фондів; 2) ПП «Думітраш» не нараховані податкові зобов’язання на послуги їдальні, які підприємство надає своїм працівникам; 3) несвоєчасна реєстрації податкових накладних за фактом списання будівельних матеріалів та надання послуг їдальні; 4) пеня за несвоєчасне перерахування утриманих сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

17.08.2018 за наслідками зазначеної перевірки уповноваженою особою ГУ ДФС у Миколаївській області прийняти податкові повідомлення-рішення №00070431401 про збільшення ПП «Думітраш» грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на суму 2245208,75 гривень, з яких 1796167 гривень за податковим зобов’язанням та 449041,75 гривень за штрафними санкціями; №00070411401 про застосування штрафу за відсутність складення або реєстрації податкових накладних на суму 316002 гривень; №00070331307 про збільшення грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями на суму 24631,21 гривень та 374,26 гривень пені; №00070321307 про збільшення суми грошових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями на суму 2932,87 гривень та 42,59 гривень пені.

Суд досліджував аргументи, докази та заперечення сторін, стосовно кожного факту окремо.

1. В ході перевірки встановлено, що ПП «Думітраш» в періоди, що перевірявся закуповує будівельні матеріали, які в подальшому у бухгалтерському обліку списує на об’єкти, які знаходяться за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, с. Троїцьке, вулиця Рогозина, будинок 57 та будинок 23 – комплекс будівель та споруд, в тому числі свинотоварна ферма, ангар для зернових культур, склади для зберігання матеріалів та інші об’єкти, які є власністю ПП «Думітраш». За період з 2015-2018 рік, підприємство списало будівельних матеріалів на загальну суму 9789307,29 гривень: арматура, цемент, клейковий суміш, кути, саморізи, бетон, газобетон та інше.

Відповідач дійшов висновку, що ПП «Думітраш» не має право на податковий кредит, сплачений за придбані будівельні матеріали, оскільки, на думку контролюючого органу, відсутні докази використання цих матеріалів у ремонті чи будівництва, а за таких обставин зазначені витрати не пов’язані з господарською діяльність підприємства, а тому не можуть впливати на податковий облік платника податків.

Зазначений висновок обґрунтовано відповідачем тим, в дефектних актах на модернізацію будівель та споруд визначено обсяг робіт, найменування робіт і витрат у кількості та одиницях виміру. У більшої частини актів відсутня інформація щодо дати їх складення, відсутні ПІБ, та посада відповідальної особи, яка їх затверджувала. В дефектних актах у графі «складено» та «перевірено» зазначено лише підпис та також не має ПІБ, посади відповідальної особи, яка складала та перевіряла обсяги дефектних робіт.

В актах виконаних робіт відсутня інформація про інших підприємств, інформація щодо укладання договорів з генпідрядником або субпідрядником. В актах не зазначено номеру та дати виконаних робіт, тільки місяць. За даними перевірки в період з червня 2015 року по квітень 2018 року, згідно документів наданих до перевірки, списання будівельних матеріалів в бухгалтерському обліку проводилося щомісячно. А згідно актів виконання будівельних робіт за формою КБ-2в, ремонт та будівництво об’єктів здійснювалось у грудні 2015, грудні 2016 та грудні 2017 років.

Згідно штатного розкладу ПП «Думітраш» на підприємстві працює 36 осіб, серед яких наступні посади: директор, головний бухгалтер, керуючий с/г дільницею, агроном, інженер з охорони праці, медпрацівник, тракторист, водій, слюсар, охоронець, свинар, робітники низько кваліфікованих ручних робіт, кухонний працівник.

Таким чином, на думку контролюючого органу, у підприємства відсутні трудові ресурси, які необхідні для виконання обсягів робіт з будівництва на загальну суму списаних будівельних матеріалів у сумі 9789307,29 гривень. Значний обсяг операцій щодо списаних будівельних матеріалів нібито використаних підприємством для будівельних робіт нежитлових приміщень господарським способом (власними силами), передбачає значно більшого обсягу трудовитрат із відповідними фаховими знаннями. В зв’язку з цим ПП «Думітраш», на думку відповідача, не могло фактично здійснювати господарські операції з врахування часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна та відсутності працівників. В зв’язку з великим обсягом площ земельних ділянок, що обробляються, вирощування тваринництва (свинотоварна ферма) зазначена кількість трудового персоналу не могла фактично здійснювати на підприємстві ще й будівельні роботи господарським способом. ПП «Думітраш» не надано документів, які свідчать про залучення сторонніх підрядних організацій для виконання робіт.

Позивач з цього приводу зазначив наступне. Відповідачем зроблено вірний висновок, що позивач здійснював будівельні роботи власними силами у господарський спосіб. Директор підприємства ОСОБА_4 має будівельну освіту за фахом «промислове і цивільне будівництво», а характер будівельних та ремонтних робіт, які проводилися власними силами підприємством, та на які було списано відповідні спірні будівельні матеріали не потребують взагалі будь-яких спеціальних знань та високої кваліфікації. Будь-яка людина розуміється як пофарбувати стіни чи перекрити дах. ПП «Думітраш» є сільськогосподарським підприємством, специфіка якого передбачає сезонне навантаження на працівників. Але, у підприємстві на постійній основі працює 36 осіб, для яких не весь рік є роботи за спеціальністю. Підприємство мало можливість використовувати наявні у нього трудові ресурси для проведення модернізації власної матеріальної бази, без залучення сторонніх підрядників, з метою економії коштів. Окрім трудових ресурсів, у підприємства є відповідний вантажний транспорт, екскаватор, дві стріли гідравлічні тракторні модифіковані та інше обладнання.

Щодо недоліків у первинних документах, то позивач зазначає, що специфіка проведення ремонт-будівельних робіт власними силами, на відміні від проведення таких робіт підрядною організацією полягає в тому, що низка документів (таких, як дефектні акти, відомості ресурсів, акти за формою КБ-2в) взагалі носять не обов’язковий, а факультативний характер. При проведенні робіт власними силами, акти приймання-передачі за формою КБ-2в не передбачені. Мінрегіонбуд у листі від 12.01.2012 №7/15-488 зазначив, що за об’єктами, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування (не бюджетні кошті), застосування примірних форм, затверджених ДСТУ, обумовлюють договором підряду. У випадках проведення модернізації та реконструкції власними засобами, складаються акти за формою ОЗ-2. Позивач складалися зазначені акти КБ-2в виключно до власного внутрішнього обліку виконаних робіт. Зазначені відповідачем розходження виникли в результаті вибіркового підходу до результатів перевірки. Акти за формою КБ-3 складалися по окремим об’єктам не щомісяця, а наприкінці року. Таким чином, у первинній бухгалтерській документації відображено дати фактичного списання товарів (будівельних матеріалів) зі складу підприємства, в той час як у актах КБ-2в зазначено вартість тих самих матеріалів, але використаних за певний період, за який видано акт.

На думку позивача, первинними документами, які у достатній мірі підтверджують здійснення господарських операцій є акти списання будівельних матеріалів, акти приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів за формою ОЗ-2. Стосовно кошторисної документації та недоліків у її оформленні позивач зазначає, що вона складалася з суто інформативною метою для розрахунку обсягів необхідних для проведення робіт матеріалів та кількості людино-годин. Ця документація була надана відповідачеві разом із запереченнями на ОСОБА_1 перевірки, а потім і разом із цією скаргою з метою пояснення органу ДФС України центрального рівня змісту та обсягів ремонтно-будівельних робіт, які проводилися протягом 2015-2018 р.р. Висновок відповідача про документальне оформлення первинних матеріалів з метою безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ є необґрунтованим, оскільки первинними бухгалтерськими документами, а саме актами списання товарів підтверджується факт списання будівельних матеріалів та актами за формою ОЗ-2 підтверджується факт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів позивача.

Відповідно до п. «б» п.ст.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Таким чином, відповідно до Податкового кодексу України платник податків має право на податковий кредит із ПДВ у сумі податку, сплаченого (нарахованого) у вартості послуг із ТО, ремонту та поліпшень, а також у вартості запчастин, матеріалів і т. п., придбаних для виконання даних робіт за правилом першої події.

Враховуючи, що позивачем використовувалися придбані будівельні матеріали для ремонту свинотоварної ферми, ангару для зернових культур, склади для зберігання матеріалів та інші об’єкти та ін., тобто об’єктів нерухомості, які є виробничими основними засобами, прямо пов’язані з господарською діяльність підприємства, він має право на врахування сплачених коштів у власному податковому обліку в якості податкового кредиту.

Відповідачем не заперечується факти придбання позивачем будівельних матеріалів та сплати за них ПДВ. Також, не заперечується цивільна та податкове дієздатність контрагентів позивача, на користь яких ними був сплачений ПДВ. Не викликає сумнівів у контролюючого органу і підтвердження первинними документами операцій з придбання будівельних матеріалів позивачем.

Всі претензії позивача побудовані лише на невизнання факту використання позивачем зазначених будівельних матеріалів під час ремонту основних засобів.

Але, зазначені претензії відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях. Позивачем надані акти списання та актами за формою ОЗ-2 підтверджується факт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів позивача. Саме зазначені два документи є достатніми для підтвердження виконання будівельних робіт власними силами. У будь-якому разі, невідповідності на які вказує відповідач у актах форми КБ-2в, не можуть вплинути на оцінку зазначеної господарської операції, оскільки вони по-перше не є обов’язковими у цьому випадку, а по-друге, відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Наведений контролюючим органом розрахунок необхідного робочого часу для виконання будівельних робіт, на думку суду, є непереконливим. Крім того, контролюючим органом взагалі не заперечується той факт, що фактично будівельні роботи з ремонти відповідних основаних засобів були виконання. Зазначені підтверджується і наданими позивачем в судове засідання фотографіями.

У такому разі, важливими є лише ті обставини, що позивачем використовувались будівельні матеріали, які придбані зі сплатою податкового кредиту для поліпшення основних засобів, які використовуються ним у господарської діяльності. Зазначені факти підтверджені належними документами. А та обставина, в якій спосіб були проведенні ремонтні та будівельні роботи, чи власними силами, чи підрядної організацією, чи навіть в порушенням вимог законодавства з використанням готівкових коштів з неоформленими найманими працівниками чи підрядниками, є другорядними та не впливає на право позивача на врахування сплачених коштів у податковому кредиті.

Позивач не враховував у власному податковому обліку витрати на заробітну плату чи оплату підрядника за ремонтні та будівельні роботи, а тому, у цьому випадку не важливим характер таких відносин. Факт виконання таких робіт, у будь-якій спосіб, відповідач не спростував. Натомість, надані позивачем фотографії (т.4), та первинні документи (акти списання та форми ОЗ-2) є достатніми доказами на підтвердження проведення таких робіт.

В цій частині позов належить задовольнити, а податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати.

2. Згідно наданих до перевірки документів, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що ПП «Думітраш» для ведення господарської діяльності використовує основні засоби, в том числі об’єкт нерухомого майна-комплекс будівель та споруд загальною площею 1712,2 кв.м., яке розташоване за адресою: Миколаївська області, Новоодесьткий район, с. Троїцьке, вулиця Степова, 23. В складову частину об’єкту нерухомого мана входить нежитлове приміщення: їдальня загальної площею 240 кв.м. В періоді, що перевірявся підприємство використовувало їдальню як нежитлове приміщення для підігріву та прийому харчів для працівників. В штатному розкладі підприємства рахується постійний кухарний працівник зі встановленням місячним окладом заробітної плати. В їдальні встановлена електрична плита. ПП «Думітраш» забезпечує роботу їдальні та надає безкоштовні послуги, які пов’язані з харчуванням працівників. Собівартість понесених витрат, які складаються з послуг електроенергії, амортизаційних відрахувань, нарахованої заробітної плати, відрахування на пенсійне забезпечення увійшли до складу загальних витрат та відображені у звітах Ф№2 про фінансові результати за період, що перевірявся. Основним видом діяльності ПП «Думітраш» є вирощування та реалізація сільськогосподарської продукції. У перевіреному періоді ПП «Думітраш» було зареєстровано суб’єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість: з 20.08.2002 по 31.12.2016, свідоцтво від 20.08.2002 анульовано за рішенням контролюючого органу у зв’язку з втратою чинності спеціального режиму оподаткування ПДВ. З 01.01.2017 по 30.04.2018 свідоцтво №20031376 видане контролюючим органом від 01.01.2017 – діюче. У свідоцтвах суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, виданих ПП «Думітраш», не зазначено вид діяльності, який відповідає про надання викладених вище послуг – безкоштовне харчування працівників. Тому, на думку відповідача, вартість наданих безкоштовних послуг, пов’язаних з харчуванням працівників підприємство мало відобразити у загальній декларації. Операції з надання послуг своїм працівникам сільськогосподарське підприємство повинно відображати в рядку 1 загальної декларації з ПДВ, де об’єктом оподаткування ПДВ є операція платників податків з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Позивач з цього приводу зазначив, що такі висновки контролюючого органу є безпідставними, оскільки ці витрати були понесені позивачем у зв’язку із реалізацією свого обов’язку з забезпечення можливості прийому їжі працівниками під час перерви протягом робочого дня. Позивач наголошує на тому, що користування їдальнею передбачено умовами чинного колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ПП «Думітраш» від 08.01.2014. Передбачене цим пунктом безкоштовне одноразове харчування реалізувалося у формі надання працівникам можливості підігріву самостійно приготованої їжі на електричній плиті та її прийому у приміщенні їдальні.

Відповідно до п.185.1. ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

У цьому випадку суд не вбачає жодної підстави, визначеної ст.185 Податкового кодексу України для визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість.

Той факт, у сільськогосподарського підприємства облаштовано спеціальне приміщення для прийняття їжі протягом дня працівниками цього підприємства, жодним чином не свідчить, що це є операціями з надання послуг їдальні.

Місце приймання їжі, обладнання пристроєм для розігріву, не є послугою позивача, яку він надає своїм найманим працівникам. Це є елементом облаштування робочого місця та умовами праці найманого працівника.

Відповідно до ст.66 Кодексу законів України про праці працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи.

На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу.

Відповідно до матеріалів перевірки не встановлено, що ПП «Думітраш» надав саме послуги з харчування найманих працівників, а саме виготовляв їжу та передавав оплатно чи безоплатно робітникам. Позивач лише надав можливість користування робітникам власним приміщенням та обладнанням, для задоволення свої потреб. Це жодним чином не може вважатися надання послуги у розумінні Податкового кодексу України.

В цій частині позов належить задовольнити, а податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати.

3. Перевіркою встановлено, що ПП «Думітраш» не складено та не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на операції ПДВ на послуги їдальні та списання будівельних матеріалів на загальну суму 632004 гривень.

На думку контролюючого органу, оскільки ПП «Думітраш» надавало безкоштовні послуги їдальні своїм найманим робітникам, воно повинно було виписувати та реєструвати податкові накладні на суми цих послуг. Також, на думку контролюючого органу, ПП «Думітраш» повинен був скласти та зареєструвати податкові накладні на реалізацію будівельних матеріалів, яких під час перевірки не було визнано таким що використанні під час будівництва та ремонту основаних засобів.

Позивач, в свою чергу заперечив свій обов’язок складати та реєструвати податкові накладні, оскільки жодних операцій з постачання цих будівельних матеріалів та послуг їдальні він не здійснював.

Відповідно до ст.201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

В свою чергу, податкові зобов’язання виникають у разі проведення операцій, передбачених п.185.1. ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Але, у цьому випадку, жодної операції з постачання будівельних матеріалів, а також послуг їдальні ПП «Думітраш» не здійснював, про що зазначено судом вище.

Створення умов найманим робітникам для прийняття їжі протягом робочого дня на робочому місці не є послугою, а тому не потребує складання податкової накладної.

Що стосується будівельних матеріалів, то навіть з тієї позиції контролюючого органу, викладеної в акті, не йде мова про встановлені факти реалізації ПП «Думітраш» будівельних матеріалів. За бухгалтерським обліком позивача ним зазначені матеріали використанні для ремонту та будівництва основних засобів. Контролюючий орган, в свою чергу вважає у акті перевірки ці обставини не належно доведеними первинними документами. Але, в акті перевірки немає жодної згадки про факти реалізації цих будматеріалів ПП «Думітраш» іншим особам.

За таких обставин, суду є незрозумілими та абсолютно безпідставними висновки контролюючого органу про наявність у позивача обов’язку складати та реєструвати податкові накладні у цьому випадку.

В цій частині позов належить задовольнити, а податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати.

4. Перевіркою повноти і своєчасності перерахування утриманих сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.06.2015 по 30.04.2018 ПП «Думітраш» встановлено: готівкою з каси підприємства, згідно видаткових касових ордерів від виплаченого заробітну плату та орендну плату за землю, податок на доходи фізичних осіб з вищевказаних сум у розмірі 9027,35 гривень перераховано не своєчасно. Згідно п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України, податок сплачується до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Таким чином, перевіркою встановлено несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу готівкою у сумі 69027,35 гривень. Також перевіркою встановлено, що за період з 01.06.2015 по 30.04.2018 ПП «Думітраш» несвоєчасність перерахування військовий збір у розмірі 685,58 гривень.

В судовому засіданні представник позивача факти несвоєчасного перерахування податку та військового збору визнав. Разом з тим, зазначив, що підприємство не повинно нести відповідальність за несвоєчасний перерахунок податку та військового збору, оскільки станом на час перевірки всі податки та військовий збір вже були сплачені. А відповідно до абз.8 п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України, штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 ст.169 цього Кодексу, та виправляється в наступних періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу. Виходячи зі змісту розрахунку до податкового повідомлення-рішення, податок з доходів фізичних осіб, який був несвоєчасно перерахований до бюджету у вересні – жовтні 2018 року, перераховано до бюджету протягом податкового року. В такому випадку відповідач не повинен був застосовувати штраф, передбачений ст.127 Податкового кодексу України.

Суд не погоджується з такою позицією позивача. Інститут звільнення від відповідальності за порушення строків перерахунку податкових зобов’язань податковим агентом, передбачений абзацом 8 п. 127.1 ст. 127 ПК України, розповсюджується лише на випадки, коли несвоєчасна сплата буде виявлена під час здійснення перерахунку у випадках передбачених п.169.4 ст.169 ПК України.

А п.169.4 ст.169 ПК України передбачено перерахунок податку, перерахунок та обмеження податкової соціальної пільги. Таким чином, зазначений пільговий інститут не розповсюджується на випадок позивача.

Відповідно до 127.1. Ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Враховуючи, що позивач визнає факт порушення строків перерахунку податків та зборів, а за це передбачена законом відповідальність, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 17.08.2018 №00070431401 та №00070411401.

В задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Миколаївській області від 17.08.2018 №00070331307 та №00070321307 відмовити.

Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 38418,16 гривень підлягає відшкодуванню на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного підприємства "Думітраш" (вул. Степова, 23,Троїцьке,Новоодеський район, Миколаївська область,56610 32143136) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 17.08.2018 №00070431401 та №00070411401.

3. В задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Миколаївській області від 17.08.2018 №00070331307 та №00070321307 відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) на користь Приватного підприємства "Думітраш" (вул. Степова, 23,Троїцьке,Новоодеський район, Миколаївська область,56610 32143136) судові витрати в розмірі 38418,16 гривень (тридцять вісім тисяч чотириста вісімнадцять грн. шістнадцять коп.).

5. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П’ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 28.02.2019