Рішення № 80573539, 20.03.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2019 р. № 400/3214/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, вул. Нікольська, 18Б/3, м. Миколаїв, 54030

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправними та скасування вимоги від 15.11.2018 № Ф-73732-17, податкового повідомлення-рішення від 27.04.2018 № 0100122-1302-1403,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування вимоги від 15.11.2018 № Ф-73732-17 та податкового повідомлення-рішення від 27.04.2018 № 0100122-1302-1403.

Позивач в обгрунтування позовних вимог, з урахуванням відповіді на відзив, зазначив, що податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем протирічить нормам податкового законодавства, оскільки відповідачем навмисне були внесені недостовірні відомості щодо позивача до інформаційних систем органу доходів і зборів, на підставі яких було винесено оскаржуване рішення без наявності підстав, передбачених ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Також, згідно змісту оскаржувної вимоги, у відповідача відсутній акт перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, що унеможливлює встановлення джерел походження зазначеної контролюючим органом суми грошового забезпечення.

Відповідач заперечує проти позову та зазначає у відзиві на позовну заяву, що нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України щоквартально в розмірі мінімального внеску, що відображається в інтегрованій картці платника. Вимога, винесена відповідачем, відповідає нормам Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а рішення від 27.04.2018р. нараховане у відповідності до ст.266 Подактового кодексу України (далі - ПК України) та з урахуванням відомостей з Дежавного реєстру на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до яких позивачу належить на праві приватної власності квартира загальною площею 61м2.

Ухвалою суду від 28.12.2018 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивачем 12.12.2018р. отримано податкову вимогу Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.11.2018р. за № Ф-73732-17, якою визначено заборгованість за позивачем зі сплати недоїмки в розмірі 15819,54грн. Одночасно позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 27.04.2018 року за № 0100122-1302-1403, яким визначено згідно з пп. 54.3.3, п. 54.3 ст. 54 ПК України та пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України позивачу суму грошового зобов'язання у розмірі 3,20 гривень.

Не погодившись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Правове регулювання податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки визначено в ст. 266 Податкового кодексу України, згідно з пп. 266.1.1 п. 261.1, якої платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Пунктом 266.3.1. визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

При цьому, згідно з п. 266.3.2. ст. 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (п. 266.7.2. Податкового кодексу України). Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками податків до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Суд зазначає, що згідно викладеного в оскаржуваній вимозі у відповідача відсутній акт перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, що унеможливлює встановлення джерел походження зазначеної контролюючим органом суми грошового зобов’язання. Таким чином, службовими особами контролюючого органу було самостійно визначений обсяг грошового зобов’язання, який не пов’язано із отриманням будь-яких доходів позивачем. Згідно довідки Пенсійного фонду України, на виконання вимог вказаного Закону, позивачем щомісяця здійснюється належне виконання зобов'язань зі сплати єдиного внеску у межах, передбачених діючим законодавством (а.с. 11-12).

Згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, передбаченому пунктом 42.4 цієї статті.

Відповідно до п. 42.4 ст. 42 ПК України датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі.

Позивач вважажє, що відповідачем було неправильно визначено базу оподаткування, передбачену ст. 266 ПК України, оскільки відповідно до правовстановлюючих документах (наявні у реєстрі нерухомого майна) позивач є володільцем житлового будинку загальною площею всього 61 м2 , що знаходиться за адресою м.Миколаїв, вул.Нікольська, буд.18б/3.

Відповідно до п. 266.4.1 ПК України база оподаткування об'єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир не залежно від їх кількості - на 60 кв.метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв.метрів;

в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв.метрів.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що у податкового орану відсутні підстави для здійснення нарахування податку на житлову нерухомість, яка належить позивачу.

Відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленою згідно з пп. 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно матеріалів справи, відповідачем не було виконано вказану норму, що вказує на зазначення в оскаржуваному рішенні неправильної дати його винесення, яка повинна співпадати із датою, відображеною у реєстрі податкових рішень-повідомлень.

Відповідно до пункту 8 розділу 1 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платником податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року за № 1204 (далі - Наказ) при складанні податкового повідомлення-рішення йому присвоюється номер, який вноситься до реєстру, передбаченого пунктом 1 розділу 4 цього Порядку. Отже, у реєстрі податкових повідомлень-рішень присвоюється та зазначається присвоєний номер такого рішення та дата внесення відомостей до реєстру.

Відповідно до пункту 9 розділу 2 наказу до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання. Передбачений вказаною нормою наказу, розрахунок до оскаржуваного рішення не додавався, а тому залишається не відомим джерело зазначеного в оскаржуваному рішенні розміру зобов'язання.

Відповідно пункту 1 розділу 3 наказу податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» надсилається (вручається) платнику податків у терміни, встановлені Кодексом для податків на майно фізичних осіб.

Відповідно до пункту 3 розділу 3 наказу податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 Кодексу.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав передбачених законодавством вимог, та відповідно до норм податкового законодавства виніс рішення, які є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (вул. Нікольська, 18Б/3, м. Миколаїв, 54030, НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу по сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.11.2018 № Ф-73732-17.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 27.04.2018 № 0100122-1302-1403.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) на користь ОСОБА_1 (вул. Нікольська, 18Б/3, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.), сплачений квитанцією від 26.12.2018р.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов