Ухвала суду № 80573524, 15.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6148/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Музики І.О.,

за участі сторін: представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю),

представника відповідача ОСОБА_3 (за довіреністю),

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Одеса за правилами загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні клопотання представників відповідачів про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Херсонської міської ради до ОСОБА_4 міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України про зобов’язання вчинити дії направлені на завершення процедури передачі до комунальної власності нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Херсонської міської ради до ОСОБА_4 міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, за результатом розгляду якого, позивач просить суд: зобов’язати відповідачів по справі вчинити дії направлені на завершення процедури передачі до комунальної власності вказаного будинку по вул. Перекопській, 8а у м. Херсоні шляхом підписання акту прийому-передачі наявного службового житла, договорів оренди нежитлових приміщень, договорів найму житлових приміщень.

25.02.2019 року від представника ОСОБА_4 міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України надійшло клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування зазначеного клопотання представник відповідача зазначає, що в даному випадку фактичною підставою для звернення позивача до суду із вказаним позовом стала бездіяльність ОСОБА_4 міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та Міністерстіа юстиції щодо непередачі до комунальної власності територіальної громади міста Херсон з державної власності об’єктів житлового фонду. Представник відповідача зазначає, що у спірних правовідносинах, Херсонська міська рада є суб’єктом цивільних правовідносин та має такий самий правовий статус, що й відповідачі у справі, які у даному випадку здійснюються повноваження суб’єкта права власності, а не суб’єкта владних повноважень.

25.02.2019 року від представника відповідача, Міністерства юстиції України, надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог до Міністерства юстиції України. В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначив, що квартири в житловому будинку по вул. Перекопській, 8-А у м. Херсоні належать на праві оперативного управління ОСОБА_4 міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України. Питання про виключення квартири зі службового житлового фонду належить виключно до компетенції управління та вирішується в індивідуальному порядку, виходячи з наявності або відсутності певних обставин та при досліджені документів, які слугували підставою для видачі такої квартири. Представник відповідача вказує, що Міністерство юстиції України не порушувало права та інтереси Херсонської міської ради.

У підготовчому засіданні 15.03.2019 року представник відповідача, ОСОБА_4 міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, підтримала клопотання про закриття провадження у справі. Додатково суду пояснила, що відповідно до п.3 Положення про Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.02.2018 року № 395/5 основними завданнями територіального органу, як суб’єкту владних повноважень є реалізація єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань; формування системи наглядових, соціальних, виховних та профілактичних заходів, які застосовуються до засуджених осіб, узятих під варту; забезпечення дотримання прав людини і громадянина, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізації законних прав та інтересів засуджених і осіб, узятих під варту. А отже, позивач помилково вважає, що справа має бути розглянута за правилами адміністративного судочинства, тільки з тих підстав, що відповідач є суб’єктом владних повноважень, оскільки владні повноваження відповідача стосуються функції, зазначених у п.3 Положення.

У підготовчому засіданні 15.03.2019 року представник відповідача, Міністерства юстиції України, підтримав подане клопотання про закриття провадження у справі.

Представник позивача заперечувала щодо задоволення клопотань представників відповідачів, з підстав, викладених у письмових запереченнях.

З огляду на вказані заперечення, представник позивача зазначає, що клопотання представника Міністерства юстиції України не належить до задоволення, оскільки в ньому не зазначено підстави, визнаної ч. 1 ст. 238 КАС України для закриття провадження у справі. Представник позивача вказує, що власником квартир в особі держави є Міністерство юстиції України, тому саме Міністерство юстиції має будм одним з відповідачів.

Щодо клопотання представника ОСОБА_4 міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, представник позивача зазначила, що у даному випадку Херсонська міська рада є представницьким органом жителів міста Херсона та звернулася до суду із позовом з метою реалізації владних управлінських функцій щодо представництва та відстоювання прав мешканців міста, а також з метою завершення адміністративної процедури прийняття будинку до комунальної власності.

Суд вислухав клопотання представників відповідачів, думку представника позивача, дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками справи докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача вказав, що ОСОБА_4 міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 27.08.2018 року відмовлено у передачі квартир, що знаходяться в будинку № 8а по вул. Перекопській у м. Херсон, до комунальної власності. Зважаючи на те, що рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 15.05.2015 року № 1825 дано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Херсона житлового будинку по вул. Перекопській 8а, у м. Херсоні, з інженерними спорудами, а за актом приймання-передачі відомчого житлового фонду до комунальної власності від 07.09.2015 року, затвердженим рішенням виконавчого комітету міської ради від 15.09.2015 року № 340, комісією прийнято до комунальної власності зазначений будинок, а також, той факт, що прийняття службового житлового фонду до комунальної власності оформлюється окремими актами приймання-передачі, а також, відмову ОСОБА_4 міжрегіонального управління в завершенні процедури передачі до комунальної власності нерухомого майна, у позивача і виникла необхідність звернутися до суду із вказаним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з п. п. 1, 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Тобто, статтею 4 КАС України чітко визначено, що публічно-правовий спір – це спір в якому одна сторона по відношенню до іншої здійснює публічно-владні управлінські функції, а суб’єкт владних повноважень в розумінні КАС України – це особа, яка вчиняє по відношенню до іншої особи владні управлінські функції.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб’єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов’язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов’язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб’єктами відносно їх прав та обов’язків, в конкретних правових відносинах, в яких один суб’єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб’єктів.

На думку суду, обов'язковою умовою віднесення спору до категорії публічно-правових спорів є участь в ньому суб'єкта владних повноважень, а також оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

При цьому, спір набуває ознак публічно-правового не лише за умови наявності серед учасників спору суб’єкта владних повноважень чи його посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих правовідносинах владних управлінських функцій.

Суд встановив, що предметом розгляду спору є завершення процедури передачі до комунальної власності багатоквартирного будинку з державної власності об’єктів житлового фонду.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ЦК України, учасниками цивільних відносин є: держава Україна, ОСОБА_5 Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Приписами ст. 167 ЦК України, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст. 169 ЦК України, територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Територіальні громади можуть створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 326 ЦК України,

Стаття 326. Право державної власності від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Приписами ч. 2 ст. 327 ЦК України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Приписами ч. ч. 1,2, 5,8 ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Таким чином, вказаний спір не є публічно-правовим в розумінні КАС України та не може бути розглянутий за правилами адміністративного судочинства, оскільки вказаний спір виник з приводу передачі до комунальної власності багатоквартирного будинку з державної власності об’єктів житлового фонду, в яких позивач та відповідачі виступають як рівні суб’єкти цивільних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов’язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов’язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов’язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов’язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов’язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; 9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб’єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб’єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб’єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

У справі, що розглядається, оскаржуються рішення, стосовно яких існує спір про право цивільне, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Суд роз’яснює позивачу його право звернення з зазначеними вимогами в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Внаслідок чого, беручи до уваги наявність іншого порядку судового провадження, що встановлений для вирішення спірних правовідносин, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання представника відповідача, ОСОБА_4 міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, та закрити провадження у даній справі та роз'яснити позивачу його право на звернення до суду з даними позовними вимогами в порядку господарського судочинства.

При цьому, суд зазначає, що клопотання представника відповідача, Міністерства юстиції України, до задоволення не належить, оскільки ч. 1 ст. 238 КАС України містить вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі, серед яких відсутня така підстава, як зазначення позивачем неналежного відповідача у справі.

При цьому, враховуючи, що суд зробив висновок про наявність підстав для закриття провадження у справі, питання щодо належності учасників справи не вирішується.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 238, ст.ст. 241, 243, 248, 256, 295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача, ОСОБА_4 міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України задовольнити.

У клопотанні представника відповідача, Міністерства юстиції України – відмовити.

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом Херсонської міської ради до ОСОБА_4 міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України про зобов’язання вчинити дії направлені на завершення процедури передачі до комунальної власності нерухомого майна.

Роз’яснити позивачеві, що зазначена справа має бути розглянута в порядку господарського судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

на ухвалу суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду може бути оскаржена до П’ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду.

Повний текст ухвали суду складений та підписаний 19.03.2019 року.

Суддя Н.В. Бжассо