Рішення № 80573420, 14.03.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/6214/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3, позивач) до Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області (далі – ГУ ДМС у Львівській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3, в якій позивач просить:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області щодо не оформлення та невидачі ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) посвідки на постійне проживання;

-зобов’язати Головне управління Державної міграційної служби у Львівській області видати ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) нову посвідку на постійне проживання.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2018 року у справі №813/2335/17 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області №03.01/65 від 01.06.2017 про скасування дозволу на імміграцію в Україну. Отже, відсутні підстави для відмови у видачі посвідки на постійне проживання, в відтак бездіяльність відповідача щодо не оформлення та не видачі позивачу посвідки на постійне проживання є протиправною.

Ухвалою від 27.12.2018 року відкрито спрощене провадження у справі.

22.01.2019 року відповідачем подано заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 23.01.2019 року замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

14.02.2019 року протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 07.03.2019 року.

07.03.2019 року оголошено перерву у судовому засіданні до 14.03.2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що відповідно до вимог Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №321 іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки на підставі пп.2 п.64 Порядку №321, яке призвело до скасування дозволу на імміграцію, повинні зняти з реєстрації місце проживання, здати посвідку та з урахуванням вимог, визначених пунктами 17 і 18 Порядку, можуть особисто звернутися за оформленням нової посвідки відповідно до пунктів 32-33 Порядку №321. Крім того, зазначає, що рішення ГУ ДМС України у Львівській області від 01.06.2017 року у зв’язку з скасуванням дозволу на імміграцію визнано недійсним та таким, що підлягає вилученню видане 10.03.2017 року посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон серії ОВ №012407, яке позивачем повернуто не було.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи суд виходив з наступного.

29.11.2016 особа без громадянства ОСОБА_3 звернувся до Буського районного сектору ГУ ДМС України у Львівській області з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.2 ч.3 ст.4Закону України “Про імміграцію”, оскільки він є опікуном громадянина України.

За результатами розгляду поданих документів, проведених перевірок, 16.02.2017 завідувач Буського районного сектору ГУ ДМС України у Львівській області видав ОСОБА_3 дозвіл на імміграцію від 16.02.2017 №4621/1.

На підставі вказаного дозволу позивач отримав посвідку на постійне місце проживання серії ІН №120645 від 23.02.2017.

ГУ НП у м.Києві звернулося до ГУ ДМС України у Львівській області з поданням від 25.02.2017 №3432/125/01/14-2017 про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_3 Подання обґрунтоване тим, що дії позивача загрожують національній безпеці України, громадському порядку, здоров’ю, захисту прав і законних інтересів громадян та інших осіб, які проживають на території України. ОСОБА_3 неодноразово затримувався співробітниками поліції за порушення правил перебування на території України та був видворений. Крім того, ОСОБА_3 перебуває на обліку в базах Інтерполу Грузії та Російської Федерації. Суспільна небезпечність перебування ОСОБА_3 на території України полягає у встановленні ним контролю за протиправною діяльністю організованих злочинних угруповань, які вчиняють тяжкі або особливо тяжкі злочини. Він зберігає і розвиває злочинні традиції, ідеї, погляди з метою залучення до злочинної діяльності молоді. Намагається контролювати лідерів організованих злочинних угруповань, які діють на території одного (кількох) регіонів та збільшувати масштаби діяльності їх злочинної організації. Координує і узгоджує свої дії з лідерами криміногенного середовища.

За результатами розгляду вказаного подання ГУ НП у м.Києві від 25.02.2017 №3432/125/01/14-2017 відповідач прийняв рішення №03.01/65 від 01.06.2017 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, Грузія, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон ОВ 012407, видане 10.03.2017 терміном дії до 10.03.2020.

Не погоджуючись з вказаним рішенням про скасування дозволу на імміграцію в Україну позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення, зобов’язання вчинити дії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2018 року у справі №813/2335/17 позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області №03.01/65 від 01.06.2017 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

У зв’язку із скасуванням рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області №03.01/65 від 01.06.2017 про скасування дозволу на імміграцію в Україну позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив видати нову посвідку на постійне проживання.

31.07.2018 року відповідачем надана відповідь за №ДМС 4601.4.1-15716/46.2-18, в якій зазначив про можливість оформлення нової довідки на підставі пунктів 32-34 Прядку №321.

28.10.2018 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про отримання посвідки на постійне проживання із додатками (копія рішення у справі №813/2335/17, оригінал посвідки на постійне проживання серії ІН №120645 від 23.02.2017 року, чотири фотокартки та довідка Буської центральної райлікарні Львівської області від 29.10.2018 про знаходження на лікуванні).

06.11.2018 року відповідачем надана відповідь за №ДМС 4601.4.1-24112/46.2-18 в якій вказано, що відповідно до вимог Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №321 іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки повинні зняти з реєстрації місце проживання, здати посвідку та з урахуванням вимог, визначених пунктами 17 і 18 Порядку, можуть особисто звернутися за оформленням нової посвідки відповідно до пунктів 32-33 Порядку №321. Крім того, зазначає, що рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 01.06.2017 визнано недійсним та таким, що підлягає вилученні видане 10.03.2017 року посвідчення особи без громадянства для виїзду закордон серії ОВ №012407, яке позивачем не повернуто. Посвідка на постійне проживання оформляється іноземцям та особам без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, а документи подаються не пізніше за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку проживання і Україні.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не оформлення та видачі посвідки на постійне проживання, а, відтак, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п.17 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Перебування іноземця чи особи без громадянства на території України на законних підставах є визначальним для визначення його правового статусу.

Відповідно ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов’язки, що і громадяни України.

Згідно законодавства України надання іноземному громадянину дозволу на імміграцію в Україні і отримання їм посвідки на постійне проживання в Україні, є підтвердженням знаходження його на території країни на законних підставах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 321 визначено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання ( надалі - Порядок № 321).

Відповідно п.1 Порядку № 321 посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Згідно п.5 Порядку № 321 посвідка видається протягом 15 робочих днів з дати прийняття документів від іноземця або особи без громадянства.

Пунктом 6 Порядку № 321 визначено, що у разі втрати або викрадення посвідки іноземцю або особі без громадянства замість втраченої або викраденої оформляється та видається нова посвідка в порядку, встановленому для її обміну.

Відповідно п.16 Порядку № 321 документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб’єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

Пунктом 32-34 Порядку № 321 передбачено, що для оформлення посвідки іноземець або особа без громадянства подають: 1) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, з візою типу D, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України; 2) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником; 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) копію рішення про надання дозволу на імміграцію; 5) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

Іноземець або особа без громадянства під час подання документів для оформлення посвідки пред’являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2 і 5 цього пункту.

До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2 і 4 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати.

Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства.

Для оформлення посвідки іноземцям або особам без громадянства, зазначеним в абзацах другому, третьому та п’ятому пункту 4 розділу V “Прикінцеві положення” Закону України “Про імміграцію”, замість документа, зазначеного у підпункті 4 пункту 32 цього Порядку, подаються такі документи: 1) іноземцями або особами без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України “Про імміграцію” та мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку в Україні, - оригінал і копія паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року з відміткою про прописку або дійсна посвідка; 2) іноземцями або особами без громадянства, які змушені були залишити місця постійного проживання в Автономній Республіці Абхазія Грузії і прибули в Україну, а також їх повнолітніми дітьми, які прибули в Україну разом з ними до досягнення повноліття, - тимчасова довідка (або довідка, що підтверджує факт прибуття неповнолітнього разом з батьками), отримана після прибуття в Україну, та документ про підтвердження факту проживання в Україні не менш як п’ять років, видані територіальними органами ДМС; 3) іноземцями або особами без громадянства, які прибули в Україну дітьми-сиротами у зв’язку із збройними конфліктами в місцях їх постійного проживання і виховуються або виховувалися у державних дитячих закладах чи дитячих будинках сімейного типу або над якими встановлено чи було встановлено опіку або піклування громадян України, - документ, що підтверджує виховання в державному дитячому закладі чи дитячому будинку сімейного типу або встановлення опіки чи піклування.

Іноземець або особа без громадянства під час подання документів для оформлення посвідки пред’являють працівнику територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1-3 цього пункту.

До заяви-анкети додаються копії документів, зазначених у підпунктах 1-3 цього пункту, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати

Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1-3 цього пункту, повертаються іноземцеві або особі без громадянства.

Для оформлення посвідки іноземцям або особам без громадянства, які до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття такого рішення залишилися постійно проживати на її території, замість документа, зазначеного у підпункті 4 пункту 32 цього Порядку, подається довідка про припинення громадянства України встановленого зразка, видана територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС. До заяви-анкети додається копія зазначеної довідки, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати. Оригінал довідки повертається іноземцеві або особі без громадянства.

Суд вказує, що при прийнятті рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україні від 16.02.2017 №4621/1 та наданні посвідки на постійне місце проживання серії ІН №120645 від 23.02.2017, посадові особи відповідача, проводили перевірку законності залишення на постійне проживання на території України позивача, та керуючись пунктом п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про імміграцію" ними була надана оцінка підстав залишення позивача на постійне проживання в Україні.

Підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію позивачу, визначених у ст. 10 Закону України "Про імміграцію" не було виявлено у зв'язку з чим, надано позивачу дозвіл на імміграцію в Україну та видано посвідку на постійне місце проживання в Україні.

Згідно п. 43 Порядку № 321 рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.

Відповідно до п. 47 Порядку № 321, після прийняття рішення про оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обмін, зазначені в заяві-анкеті відомості (персональні дані) передаються до Головного обчислювального центру Реєстру захищеними каналами зв’язку з обов’язковим дотриманням вимог до обробки персональних даних у порядку, встановленому законодавством.

Порядком № 321 визначено персоналізація посвідки та організація її видачі, зокрема п. 54, видача іноземцеві або особі без громадянства посвідки здійснюється територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, уповноваженим суб'єктом, який прийняв документи для її оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої), обміну, після пред'явлення паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, в якому на останній вільній сторінці проставляється відмітка про отримання посвідки, зразок якої встановлюється МВС.

Пунктом 62 Порядку 321 зазначено що, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на тимчасове проживання (крім випадків обміну посвідки або оформлення посвідки іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення; 2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону вїзду; 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію; 4) встановлено належність особи до громадянства України; 5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання; 6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17 і 18 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки; 7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоровю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі або строк його дії закінчився; 9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлено факт скасування наданого їм дозволу на імміграцію;10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов’язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов’язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в’їзду в Україну; 11) в інших випадках, передбачених законом.

Перелічені вище підстави для відмови позивачу як особі без громадянства у видачі посвідки на постійне проживання відсутні.

Суд вважає необґрунтованими покликання на відповідача на те, що позивач повинен звернутися особисто із заявою про видачу нової посвідки в порядку передбаченому пунктами 32-34 Порядку №321.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2018 року у справі №813/2335/17 позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області №03.01/65 від 01.06.2017 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

Рішення набрало законної сили 19.06.2018 року.

Прийняття рішення про видачу посвідки на постійне проживання є похідним питанням від законності дозволу на імміграцію.

У зв’язку із тим, що рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області №03.01/65 від 01.06.2017 про скасування дозволу на імміграцію в Україну скасовано судом, у відповідача відсутні підстави для не оформлення та невидачі позивачу посвідки на постійне проживання.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач у встановленому законом порядку звернувся до відповідача із заявою про отримання посвідки на постійне проживання. До заяви було долучено: копія рішення у справі №813/2335/17, оригінал посвідки на постійне проживання серії ІН №120645 від 23.02.2017 року, чотири фотокартки та довідка Буської центральної райлікарні Львівської області від 29.10.2018 про знаходження на лікуванні.

Відповідачем надані позивачем документи не було перевірено та не вирішено питання щодо оформлення та видачі посвідки на постійне проживання, чим допущено протиправну бездіяльність.

Відповідач діяв не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб визначений діючим законодавством.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області щодо не оформлення та невидачі ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) посвідки на постійне проживання.

Щодо решти позовних вимог, суд вказує наступне.

Згідно Рекомендацій ОСОБА_4 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої ОСОБА_4 міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

При цьому, дискреційними є повноваження відповідача - суб'єкта владних повноважень, обирати у конкретній ситуації між альтернативними, кожна з яких є правомірною.

Законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

У даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача видати ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) нову посвідку на постійне проживання є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Отже, позов у іншій частині також підлягає задоволенню, при цьому судом, при задоволенні вказаної вимоги у наведений спосіб, було враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в Постановах від 24.07.2018 року ( справа № 806/2254/15), від 03.04.2018 року (справа № 815/6881/16), від 13.06.2018 року ( справа № 815/6768/15).

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Позовні вимоги є обґрунтованими, не спростованими суб’єктом владних повноважень.

Позов слід задоволити. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області щодо не оформлення та невидачі ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) посвідки на постійне проживання. Зобов’язати Головне управління Державної міграційної служби у Львівській області видати ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) посвідку на постійне проживання.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.14, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області щодо не оформлення та невидачі ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) посвідки на постійне проживання.

Зобов’язати Головне управління Державної міграційної служби у Львівській області видати ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) посвідку на постійне проживання.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області (код ЄДРПОУ 37831493) судовий збір у сумі 1409,00 грн. на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20 березня 2019 року.

Суддя Крутько О.В.