Ухвала суду № 80573383, 20.03.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про передачу адміністративної справи до іншого адміністративного суду

20 березня 2019 року СєвєродонецькСправа № 360/1124/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Міністерства внутрішніх справ України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Міністерства внутрішніх справ України (далі - позивач) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не розгляду заяви Міністерства внутрішніх справ України від 12 лютого 2019 року № 12/6-688 про скасування постанови від 23 січня 2019 року у ВП № 58159525 стосовно стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн;

- зобов’язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянути заяву Міністерства внутрішніх справ України від 12 лютого 2019 року № 12/6-688 про скасування постанови від 23 січня 2019 року у ВП № 58159525 стосовно стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн з урахуванням висновків суду, встановлених під час розгляду даної справи;

- зобов’язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти рішення про скасування постанови від 23 січня 2019 року у ВП № 58159525 стосовно стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд встановив, що дана справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. […] фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Частиною першою статті 74 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»).

Суд звертає увагу, що вимоги даної статті спрямовані на виокремлення критеріїв визначення юрисдикції судів щодо розгляду справ, пов'язаних із оскарженням рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців.

Частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Зі змісту положень статті 20 КАС України, яка регламентує питання розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів, вбачається, що дана справа належить до предметної підсудності окружного адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 20 березня 2019 року за №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 місцезнаходженням позивача є м. Київ, Печерський район, вул. Богомольця, буд. 10, а місцезнаходженням відповідача є м. Київ, Печерський район, вул. Архітектора Городецького, буд. 13.

Отже, з урахуванням вимог частини першої статті 25 КАС України, дана справа підлягає розгляду окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ. Таким судом згідно з Указом Президента України від 16 листопада 2004 року № 1417/2004 «Про утворення місцевих адміністративних судів, затвердження їх мережі» є Окружний адміністративний суд м. Києва.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана (частини перша, друга статті 30 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про передачу даної справи на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва, оскільки позовна заява подана з порушенням правил підсудності.

Керуючись статтями 3, 20, 25, 29, 43, 46, 241, 243, 248, 256, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративну справу № 360/1124/19 за позовом Міністерства внутрішніх справ України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії передати на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва (01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1).

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяОСОБА_1