Рішення № 80573299, 13.03.2019, Луганський окружний адміністративний суд

8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 березня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4447/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пляшкової К.О.,

за участю

секретаря судового засідання: Моспанюк Є.С.,

представників

позивача: Дядько Г.П. (згідно із статутом),

відповідача: Агурбаш О.О. (довіреність від 04.01.2019 № 54/9/12-32-10-00-29),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 27 грудня 2018 року надійшов адміністративний позов Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (далі - позивач, КП «Лисичанськтепломережа») до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2018 № 0044921530, яким до КП «Лисичанськтепломережа» застосовано штрафні (фінансові) санкції за затримку понад 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 1405257,00 грн та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 281051,52 грн.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач не згоден з податковим повідомленням-рішенням, оскільки, по-перше, таке рішення відповідачем прийнято всупереч рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 та постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018 у справі № 812/295/18.

По-друге, нарахування штрафних санкцій здійснено відповідачем з порушенням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України, тобто пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.05.2018 по справі № 820/3544/17.

По-третє, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, так як його прийнято за наслідками незаконно проведеної камеральної перевірки. Так, позивач вважає, що у відповідача відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати податкових зобов'язань, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв'язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки. Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Ухвалою суду від 02 січня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження (арк. спр. 1-2).

Відповідачем через відділ діловодства, обліку та звернення громадян (канцелярію) суду 17 січня 2019 року за вх. № 2754/2019 подано відзив на адміністративний позов, в якому викладено обставини, з яких відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

За результатами розгляду справи № 812/295/18, предметом оскарження в якій було податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 № 0010091205, в результаті часткового скасування такого податкового повідомлення-рішення, в силу положень підпункту 60.1.5 пункту 60.1, пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 № 0010091205 вважається відкликаним. На заміну такого податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Луганській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.08.2018 № 0044921530, яким до позивача застосовано зменшену судовими рішеннями суму штрафної санкції.

Відповідач вважає, що у справі № 812/295/18 вже довів правомірність застосування штрафної санкції на суму 281051,52 грн. Хоча предметом оскарження є інше податкове повідомлення-рішення ніж у справі № 812/295/18, відповідач вважає, що постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року, постановлена у цій справі, має преюдиційне значення для розгляду даної справи.

Позивачем через відділ діловодства, обліку та звернення громадян (канцелярію) суду 28 січня 2019 року за вхідним № 4911/2019 подано відповідь на відзив (арк. спр. 50-51), в якій додатково до раніше викладених у позовній заяві обставин зазначено, що при розгляді справи № 812/295/18 судом не досліджувалися питання нарахування штрафних санкцій з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України, наявності повноважень у відповідача досліджувати своєчасність сплати податкових зобов'язань під час проведення камеральної перевірки. Обставини у справі, що розглядається, є іншими, ніж установлені під час розгляду справи № 812/295/18, тому дану справу слід вирішувати відповідно до тих обставин, які будуть встановлені безпосередньо судом під час розгляду цієї справи (арк. спр. 50-51).

Відповідачем через відділ діловодства, обліку та звернення громадян (канцелярію) суду 11 лютого 2019 року за вх. № 7431/2019 подано заперечення (арк. спр. 116-119), в яких додатково до раніше викладених у відзиві на позов обставин зазначено, що згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України предметом камеральної перевірки може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах контролюючого органу.

Що стосується строків давності, в межах яких може бути нарахована штрафна санкція, відповідач вважає, що у даному випадку грошове зобов'язання позивача на суму штрафної санкції 281051,52 грн відповідно до положень абзацу 4 пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України стало узгодженим тільки після закінчення процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 18.08.2017 № 0010091205 у справі № 812/295/18. Таку суму штрафних санкцій позивач мав сплатити протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження, тобто з 24 липня 2018 року.

У зв'язку з тим, що позивач не сплатив суму узгодженого в судовому порядку грошового зобов'язання, йому направлено нове податкове повідомлення-рішення від 02.08.2018 № 0044921530 на зменшену суму штрафу.

При розгляді питання строків застосування штрафної санкції, на думку відповідача, має враховуватися факт, що штрафна санкція, визначена податковим повідомленням-рішенням від 02.08.2018 № 0044921530, узгоджена в судовому порядку в розмірі 281051,52 грн, однак внаслідок відмови позивача здійснити самостійне погашення такого зобов'язання протягом строків, визначених абзацом 2 пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, контролюючий орган в межах строків, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, склав нове податкове повідомлення-рішення від 02.08.2018 № 0044921530.

На думку відповідача, доводи позивача щодо порушення строків визначення грошового зобов'язання не мають відношення до предмету позову, оскільки стосуються правильності податкового повідомлення-рішення від 18.08.2017 № 0010091205, яке не є предметом оскарження у даній справі.

Ухвалою суду від 11 лютого 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (арк. спр. 123).

У вступному слові представник позивача надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві та відповіді на відзив.

У вступному слові представник відповідачів надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов та запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.02.2019 № 1005058268 КП «Лисичанськтепломережа» у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код за ЄДРПОУ 13401321, як платник податків перебуває на обліку у ГУ ДФС у Луганській області, Лисичансько-Попаснянське управління, ДПІ у м. Лисичанську (арк. спр. 128-130).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 № 2а-1244/11/1270 стягнуто заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість, визначену платником податку у деклараціях за листопад-грудень 2010 року, у сумі 1279814,00 грн за рахунок коштів, які перебувають у власності, з рахунків КП «Лисичанськтепломережа», та встановлено порядок виконання рішення суду у спосіб сплати даної заборгованості протягом 120 календарних місяців рівними частками, починаючи з 01.03.2011 по 01.03.2023 включно, в розмірі 10665,00 грн щомісячно, зі сплатою останнього платежу в розмірі 10679,00 грн (арк. спр. 77-80).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.05.2011 у справі № 2а-3842/11/1270 стягнуто з КП «Лисичанськтепломережа» на користь Державного бюджету України суму податкового боргу з податку на додану вартість, визначену платником податку у деклараціях за січень-березень 2011 року, у розмірі 1751183,79 грн, встановлено порядок виконання рішення суду шляхом сплати податкового боргу рівними частками, починаючи з 01.06.2011 по 01.06.2021 включно, щомісячно по 14616,79 грн (арк. спр. 52-55).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 у справі № 2а-11365/11/1270 стягнуто з КП «Лисичанськтепломережа» заборгованість з податку на додану вартість, визначену платником податку у деклараціях червень-вересень 2011 року, у сумі 482040 грн з рахунків платника податків, обслуговуючих такого платника податку, встановлено порядок виконання рішення суду шляхом сплати податкового боргу рівними частками, починаючи з 01.01.2012 по 31.12.2021, у розмірі 4017,00 грн щомісячно (арк. спр. 75-76).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.02.2012 у справі № 2а/1270/1188/2012 стягнуто кошти КП «Лисичанськтепломережа» з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, за податковим боргом з податку на додану вартість, визначеним платником податку у деклараціях за жовтень-грудень 2011 року, у розмірі 1531762,00 грн на користь Державного бюджету України, розстрочено сплату податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 1531762,00 грн строком на 240 календарних місяців, починаючи з березня 2012 року по лютий 2032 року включно, шляхом сплати щомісяця з березня 2012 року по січень 2032 року по 6382,00 грн, а у лютому 2032 року - 6464,00 грн (арк. спр. 56-58).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18.04.2012 у справі № 2а/1270/2628/2012 стягнуто з КП «Лисичанськтепломережа» кошти за податковим боргом з податку на додану вартість, визначеним платником податків у деклараціях за січень-лютий 2012 року, в сумі 1406604,00 грн з розрахункових рахунків, відкритих у банках, обслуговуючих КП «Лисичанськтепломережа» (арк. спр. 62-65).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 у справі № 2а/1270/2628/2012 встановлено спосіб і порядок виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 18.04.2012 у справі № 2а/1270/2628/2012 шляхом надання КП «Лисичанськтепломережа» розстрочення виконання судового рішення строком на 240 календарних місяців шляхом сплати рівними частинами, починаючи з 01.05.2012 по 31.04.2032 включно у розмірі 5860,85 грн щомісячно (арк. спр. 59-60).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 у справі № 2а/1270/4474/2012 стягнуто в доход Державного бюджету України кошти КП «Лисичанськтепломережа» в сумі 1336151,00 грн з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, за податковим боргом з податку на додану вартість, визначеним платником податків у деклараціях за березень-квітень 2012 року, та розстрочено КП «Лисичанськтепломережа» сплату в доход Державного бюджету України заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 1336 151,00 грн строком на двадцять років (240 місяців), починаючи з липня 2012 року рівними частинами по 5567,00 грн щомісячно, крім червня 2032 року, в якому до сплати підлягає 5638,00 грн (арк. спр. 66-70).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27.09.2012 у справі № 2а/1270/7018/2012 стягнуто в доход Державного бюджету України кошти КП «Лисичанськтепломережа» в сумі 599471,00 грн з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, за податковим боргом з податку на додану вартість, визначеним платником податків у деклараціях за квітень-травень 2012 року, та розстрочено КП «Лисичанськтепломережа» сплату в доход Державного бюджету України заборгованості з ПДВ у розмірі 599471,00 грн строком на п'ять років (шістдесят місяців), починаючи з 01.10.2012 рівними частинами щомісяця (арк. спр. 71-74).

Крім того, КП «Лисичанськтепломережа» до ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області подано таку податкову звітність з податку на додану вартість:

- звітну податкову декларацію з податку на додану вартість від 18.07.2014 № 9041194375 за червень 2014 року (арк. спр. 137-140);

- звітну податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.08.2014 №9048535218 за липень 2014 року (арк. спр. 141-144);

- уточнюючий розрахунок від 22.08.2014 № 9049034811 до податкової декларації за червень 2014 року (арк. спр. 145-151);

- звітну податкову декларацію з податку на додану вартість від 18.09.2014 № 9053459636 за серпень 2014 року (арк. спр. 152-155);

- звітну податкову декларацію з податку на додану вартість від 15.10.2014 № 9059073085 за вересень 2014 року (арк. спр. 156-159);

- звітну податкову декларацію з податку на додану вартість від 18.11.2014 № 9066967161 за жовтень 2014 року (арк. спр. 160-163);

- звітну податкову декларацію з податку на додану вартість від 18.12.2014 № 9073105220 за листопад 2014 року (арк. спр. 164-167).

Посадовою особою ГУ ДФС у Луганській області на підставі підпунктів 19-1.1.1 та 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пунктів 76.1 та 76.3 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку КП «Лисичанськтепломережа» з питань своєчасності сплати податкових зобов'язань за січень 2015 року - грудень 2015 року, в ході якої використано вищезазначену податкову звітність, судові рішення та бази даних ДФС України.

За наслідками камеральної перевірки складено акт від 07.08.2017 № 752/1232-1205/13401321, згідно з висновками якого в порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, встановлених пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, КП «Лисичанськтепломережа» несвоєчасно сплачено податок на додану вартість у сумі 1441726,80 грн при затримці понад 30 днів. Дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1441726,80 грн за період з січня 2015 року по грудень 2015 року. Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податку на додану вартість передбачена статтею 126 ПКУ (арк. спр. 15).

На підставі акта від 07.08.2017 № 752/1232-1205-13401321 ГУ ДФС у Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 № 0010091205, яким до КП «Лисичанськтепломережа» застосовано штрафні (фінансові) санкції за затримку понад 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 1441726,80 грн та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 288345,37 грн (арк. спр. 37).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року у справі № 812/295/18 позовні вимоги КП «Лисичанськтепломережа» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 № 0010091205, винесене ГУ ДФС у Луганській області, яким до КП «Лисичанськтепломережа» застосовано штрафні (фінансові) санкції за затримку понад 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 1441726,80 грн та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 288345,37 грн (двісті вісімдесят вісім тисяч триста сорок п'ять гривень 37 коп.) (арк. спр. 22-27).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2018 року у справі № 812/295/18 апеляційну скаргу ГУ ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року по справі № 812/295/18 задоволено частково; рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року по справі № 812/295/18 змінено; в абзаці другому резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року по справі № 812/295/18 вислів «штраф у розмірі 288345,37 грн» замінено висловом «штраф у розмірі 7293,85 грн»; в абзаці третьому резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року по справі № 812/295/18 цифри «4325,18 грн» замінено цифрами «109,41грн»; в іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року по справі №812/295/18 залишено без змін (арк. спр. 19-21).

Дослідженням судових рішень встановлено, що підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2017 № 0010091205 в частині застосування відповідачем штрафних санкцій в сумі 7293,85 грн стало, що подання КП «Лисичанськтепломережа» уточнюючого розрахунку від 29.07.2015 № 9160486431, яким зменшено суми самостійно визначених грошових зобов'язань, не є сплатою боргу з податку на додану вартість за рахунок майна платника податків, подання уточнюючого розрахунку тягне за собою зміну раніше задекларованих податкових зобов'язань, і не може бути прирівняне до погашення податкового боргу, а тому відсутні підстави для застосування штрафу в сумі 7293,85 грн.

Апеляційний суд погодив висновок суду про те, що у межах спірних правовідносин кошти, сплачені позивачем платіжними дорученнями та шляхом зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу в розмірі 1240953,00 грн у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.01.2015, правомірно зараховані контролюючим органом у відповідності з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, внаслідок чого узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість сплачені позивачем з порушенням встановлених законодавством строків, що є підставою відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу.

Також суд апеляційної інстанції вважає, що враховуючи той факт, що за рахунок уточненого розрахунку по декларації від 29.07.2015 № 9160486431 погашено податковий борг у розмірі 69792,00 грн, та відповідно нараховано штрафну санкцію у розмірі 20 % - 7293,85 грн, за умови неправомірного віднесення цього документу до джерел погашення податкового боргу, протиправною може вважатися лише штрафна санкція у розмірі 7293,85 грн, оскільки включення такого уточненого розрахунку до джерел погашення боргу не створює інших негативних наслідків для позивача, які було б можливо усунути шляхом скасування податкового повідомлення-рішення.

На підставі акта від 07.08.2017 № 752/1232-1205-13401321 ГУ ДФС у Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення від 02.08.2018 № 0044921530, яким за затримку понад 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 1405257,60 грн зобов'язано КП «Лисичанськтепломережа» сплатити штраф у розмірі 281051,52 грн (арк. спр. 10).

Детальний розрахунок нарахованої штрафної санкції із зазначенням документа, на підставі якого виникло зобов'язання, дати погашення зобов'язання, кількості днів протермінування сплати, суми погашеного боргу та суми нарахованої штрафної санкції наведено у розрахунку штрафної санкції до податкового повідомлення-рішення від 02.08.2018 № 0044921530 (арк. спр. 169-171).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 02.08.2018 № 0044921530 КП «Лисичанськтепломережа» звернулося до ГУ ДФС у Луганській області із скаргою (арк. спр. 16-17), яку залишено без розгляду рішенням ГУ ДФС у Луганській області від 01.11.2018 № 35667/6/99-99-11-03-01-25 (арк. спр. 18).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб підприємців протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Статтею 203 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Підпунктом 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу (пункт 60.4 статті 60 Податкового кодексу України).

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до абзацу 2 пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З вищеописаних наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивачем самостійно визначені грошові зобов'язання з податку на додану вартість шляхом подання податкових декларацій та уточнюючих розрахунків за період листопад-грудень 2010 року, січень-грудень 2011 року, січень-травень 2012 року.

Цей податковий борг стягнутий з позивача за судовими рішеннями Луганського окружного адміністративного суду у справах № 2а-1244/11/1270, № 2а-3842/11/1270, № 2а-11365/11/1270, № 2а/1270/1188/2012, № 2а/1270/2628/2012, № 2а/1270/4474/2012, № 2а/1270/7018/2012.

При цьому, цими судовими рішеннями визначений порядок їх виконання шляхом розстрочення КП «Лисичанськтепломережа» сплати податкового боргу.

Також, КП «Лисичанськтепломережа» самостійно визначено грошові зобов'язання з податку на додану вартість шляхом подання податкових декларацій та уточнюючих розрахунків за період червень-листопад 2014 року.

Як встановлено Луганським окружним адміністративним судом та погоджено Першим апеляційним адміністративним судом (Донецьким апеляційним адміністративним судом) під час розгляду адміністративної справи № 812/295/18 сплата податкового боргу у загальній сумі 1405257,60 грн відбулася за платіжними дорученнями від 18.05.2015 № 898, від 19.05.2015 № 963, від 20.05.2015 № 971 та № 972, від 25.05.2015 № 983, від 26.05.2015 № 994 та № 995, від 27.05.2015 № 1002 та 1003, від 28.05.2015 № 1010, від 20.07.2015 № 1339, від 21.07.2015 № 1346, від 22.07.2015 № 1355 та № 1356, від 23.07.2015 № 1361, від 27.07.2015 № 1684247, а також шляхом зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу в розмірі 1240953,00 грн у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.01.2015, яке правомірно зараховане контролюючим органом у відповідності з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, внаслідок чого узгоджені грошові зобов'язання з податку на додану вартість сплачені КП «Лисичанськтепломережа» з порушенням встановлених законодавством строків, що є підставою відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до частини четвертої статті 77 КАС України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене, суд вважає звільненими від доказування обставини, встановлені рішеннями суду у справі № 812/295/18.

Аналіз наведених положень та встановлених судом обставин справи свідчить про наявність з боку КП «Лисичанськтепломережа» складу податкового правопорушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання.

Проте, суд вважає, що нарахування податковим органом штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.

Дослідженням розрахунку штрафної санкції до податкового повідомлення-рішення від 02.08.2018 № 0044921530 та постанов Луганського окружного адміністративного суду встановлено, що ГУ ДФС у Луганській області нараховано КП «Лисичанськтепломережа» штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань на загальну суму 1405258,00 грн, визначених позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за період листопад-грудень 2010 року, за 2011 рік та січень-травень 2012 року, а також за червень-листопад 2014 року.

При цьому, зважаючи на строки подання податкової звітності з податку на додану вартість за період листопад-грудень 2010 року, за 2011 рік, січень-травень 2012 року, червень 2014 року, дати граничного строку сплати грошових зобов'язань, визначених у цій податковій звітності, а також дату прийняття відповідачем первісного податкового повідомлення-рішення від 18.08.2017 № 0010091205, яким до позивача застосовано штрафну санкцію за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань, суд встановив, що штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань у загальній сумі 824638,60 грн у розмірі 164927,70 грн прийняті відповідачем поза межами 1095 днів, тобто без врахування положень пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

В іншій частині нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань, визначених КП «Лисичанськтепломережа» у податковій звітності з податку на додану вартість за період липень-листопад 2014 року, здійснено ГУ ДФС у Луганській області із дотриманням граничних строків для нарахування штрафних санкцій, визначених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що відповідач помилково пов'язує відлік строку давності у 1095 днів із фактичною сплатою КП «Лисичанськтепломережа» узгодженою у минулих роках суми грошового зобов'язання, оскільки норма пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України пов'язує відлік строку давності саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.

Правову позицію, що штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань можуть бути нараховані в межах строку давності у 1095 днів, відлік якого починається з фактичної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання висловлено Верховним Судом у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 820/3544/17 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 73901935), від 05 червня 2018 року у справі № 824/760/17-а (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 74513163).

Суд також вважає безпідставними твердження відповідача, що відлік строку для нарахування штрафних санкцій пов'язаний із набранням чинності постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року у справі № 812/295/18, оскільки, як встановлено судом, податкове повідомлення-рішення від 02.08.2018 № 0044921530 прийнято на заміну податкового повідомлення-рішення від 02.08.2018 № 0044921530 за правилами, визначеними підпунктом 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України.

Відповідно, нарахування штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 02.08.2018 № 0044921530 мало відбуватися із дотриманням тих строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, протягом яких могло відбутися нарахування штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 18.08.2017 № 0010091205, тобто, протягом 1095 днів з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.

Що стосується тверджень відповідача щодо постановами Луганського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 у справі № 2а-1244/11/1270, від 30.05.2011 у справі № 2а-3842/11/1270, від 31.01.2012 у справі № 2а-11365/11/1270, від 14.02.2012 у справі № 2а/1270/1188/2012, від 03.05.2012 у справі № 2а/1270/2628/2012, від 25.06.2012 у справі № 2а/1270/4474/2012, від 27.09.2012 у справі № 2а/1270/7018/2012 було визначено інший строк сплати узгоджених грошових зобов'язань за податковими деклараціями з податку на додану вартість за період листопад-грудень 2010 року, за 2011 рік, січень-травень 2012 року, суд зазначає таке.

Відповідно до приписів пункту 32.1 статті 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

Згідно з пунктом 32.2 статті 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.

Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку (пункт 32.3 статті 32 Податкового кодексу України).

Частиною першою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній до 15.12.2017 та застосованої Луганським окружним адміністративним судом під час прийняття рішень про розстрочення виконання судових рішень у справах № 2а-1244/11/1270, № 2а-3842/11/1270, № 2а-11365/11/1270, № 2а/1270/1188/2012, № 2а/1270/2628/2012, № 2а/1270/4474/2012, № 2а/1270/7018/2012, було визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

Аналізуючи положення статі 263 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації (статті 105 та 162 Кодексу), суд дійшов висновку, що в контексті спірних правовідносин процедура виконання судового рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами Податкового кодексу України (порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України).

Суд звертає увагу, що розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.

Постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості - податковий борг - несплачена сума узгодженого (самостійно задекларованого) грошового зобов'язання, та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати такого і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.

Підсумовуючи вищезазначене, суд зазначає, що судове рішення про стягнення податкового боргу, яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій, передбачених статтею 126 Податкового кодексу України.

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 05 листопада 2018 року у справі № 2а-9232/12/2670 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 77636278), від 20 березня 2018 року у справі № 812/8730/13-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 72901828).

Проте, як вже вищевказано, суд вважає, що нарахування податковим органом штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.

Отже, враховуючи дати граничних строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за період листопад-грудень 2010 року, січень-грудень 2011 року, січень-травень 2012 року та за червень 2014 року, суд встановив, що податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 № 0010091205 є протиправним та підлягає скасуванню в частині нарахування КП «Лисичанськтепломережа» штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань в сумі 824638,60 грн у розмірі 164927,70 грн, оскільки таке нарахування здійснено за межами строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

В іншій частині податкове повідомлення-рішення від 02.08.2018 № 0044921530 є правомірним, оскільки нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань, визначених КП «Лисичанськтепломережа» у податковій звітності з податку на додану вартість за період липень-листопад 2014 року, здійснено ГУ ДФСУ у Луганській області із дотриманням граничних строків для нарахування штрафних санкцій, визначених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Твердження позивача, що дотримання платником податків строків сплати узгоджених грошових зобов'язань не може бути предметом камеральної перевірки, відхиляються судом, як безпідставні, оскільки суперечать положенням абзацу 2 підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України доповнений абзацом другим згідно із Законом від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності з 01.01.2017. Відповідно, починаючи з 01.01.2017 Податковим кодексом України прямо визначено, що перевірка своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання, що здійснюється виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, є предметом камеральної перевірки.

Також, дослідженням рішення Луганського окружного адміністративного суду та постанови Донецького апеляційного адміністративного суду встановлено, що суд апеляційної інстанції погодив правильність нарахування ГУ ДФС у Луганській області штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань на суму 281051,52 грн. Відповідно, твердження позивача, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не враховані висновки рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.08.2018 та постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018 у справі № 812/295/18 є безпідставними.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Позивач платіжним дорученням від 21 грудня 2018 року № 2411 сплатив судовий збір у розмірі 4215,77 грн за подання до суду даного адміністративного позову з майновою вимогою на суму 281051,52 грн.

Відповідно, задоволення позовних вимог на суму 164927,70 грн обумовлює стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2473,91 грн (4215,77 грн (сума сплаченого судового збору) х 164927,70 грн (сума задоволених вимог) : 281051,52 грн (ціна позову)).

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (місцезнаходження: 93113, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Тепла, будинок 17, код за ЄДРПОУ 13401321) до Головного управління ДФС у Луганській області (місцезнаходження: 93401, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72, код за ЄДРПОУ 39591445) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 02 серпня 2018 року № 0044921530, яким за затримку понад 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 824638,60 грн зобов'язано Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» сплатити штраф у розмірі 164927,70 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути на користь Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2473,91 грн (дві тисячі чотириста сімдесят три гривні 91 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 20 березня 2019 року.

Суддя К.О. Пляшкова