Рішення № 80571160, 07.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2019 р. Справа№200/14574/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкарьова І.В.

за участю:

секретаря Заїченко Я.В.

позивач не з'явився,

представник відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Слов’янського об’єднаного Управління пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Слов’янського об’єднаного Управління пенсійного фонду України у Донецькій області та просить суд:

Визнати бездіяльність Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині відмови у прийняті довідки про заробітну плату № 42 від 12 червня 2018 року для нарахування позивачу пенсії за віком;

Визнати бездіяльність Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, яка виразилась у не врахуванні періоду роботи, відповідно до записів у трудовій книжці з 19 травня 1986 року по 17 лютого 1993 рік;

Зобов’язати Слов’янське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву позивача для призначення пенсії за віком, подану разом із додатками, із врахуванням періоду роботи з 19 травня 1986 року по 17 лютого 1993 року та довідки про заробітну плату № 42 від 12 червня 2018 року.

Доводи позовної заяви, позивач обґрунтовує тим, що вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії, зокрема із урахуванням довідки про заробітну плату № 42 від 12 червня 2018 року виданої ТОВ «Укртранс-Донецьк-експедиція» та періодів роботи з 19 травня 1986 року по 17 лютого 1993 року.

Вказує, що відповідач спірним рішенням відмовив позивачу, у зв’язку з тим, що неможливо провести перевірку достовірності довідок та зарахувати стаж, зазначений у довідках у зв’язку з тим, що ТОВ «Укртранс-Донецьк-експедиція» зареєстроване в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вважає бездіяльність відповідача про відмову у за рахунку до пенсії стажу роботи незаконним, тому звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Ухвалою суду від 22 грудня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Крім того задоволено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою суду від 22 січня 2019 року призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14 лютого 2019 року закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

25 січня 2019 року через канцелярію суду відповідачем надано відзив на адміністративний позов, в якому він заперечував проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказує на те, що позивач звернулась до Слов’янського об’єднаного Управління пенсійного фонду України у Донецькій області із заявою про врахуванням заробітку за період роботи 19 травня 1986 року по 17 лютого 1993 року та не врахована довідка про заробітну плату № 42 від 12 червня 2018 року яка видана ТОВ «Укртранс-Донецьк експедиція».

Зазначає, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком про подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1. За змістом п.п. 3 п. 2.1 Розділу ІІ Порядку за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Вказує, що обов’язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами та іншого чинним законодавством не передбачено.

Позивачем надана довідка про заробітну плату № 42 від 12 червня 2018 року виданої ТОВ «Укртранс-Донецьк-експедиція».

Згідно з п.4.2 Розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення перерахунку пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 25.11.2005 р. №22-1, із змінами, внесеними Постановою Правління Пенсійного Фонду від 31.07.2014 р. №13-1, орган, що призначає пенсію, має право здійснювати перевірку обґрунтованості видачі пільгових довідок та довідок про заробітну плату.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України №595 від 07.11.2014 р. з метою поліпшення суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації у Донецькій та Луганській областях підприємствам з непідконтрольної території було рекомендовано перереєструватися в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження. ТОВ «Укртранс-Донецьк-експедиція» на території України не перереєструвалося, тобто здійснити перевірку довідки № 42 від 12 червня 2018 року не має можливості, тому що вказана довідка не підтверджена первинними документами.

Враховуючи вказане, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно довідки №0000526976 від 02 травня 2018 року, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Слов’янської міської Ради, ОСОБА_1, перебуває на обліку в Управлінні, як переміщена особа, у зв’язку з проведенням антитерористичної операції відповідно до Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” за адресою: вул. Незалежності, б. 86а, місто Святогірськ, 84130.

З 19 травня 1986 року по 17 лютого 1993 року позивач працював на підприємстві “Трансельхозтехника”, з 06 грудня 1996 року по 03 жовтня 2000 року позивач працював на підприємстві ТОВ «Укртранс-Донецьк-експедиція».

Відповідно до копії пенсійного посвідчення серії ААК №430437 виданого 25 липня 2018 року позивачу призначена пенсія за віком.

Позивач звернулась до Слов’янського об’єднаного Управління пенсійного фонду України у Донецькій області із заявою про включення інформації відповідно до довідок про заробітну плату № 42 від 12 червня 2018 року виданої ТОВ «Укртранс-Донецьк-експедиція» та періодів роботи з 19 травня 1986 року по 17 лютого 1993 року.

Згідно відповіді відповідача від 08 жовтня 2018 року позивачу було відмовлено в врахуванні довідок про заробітну плату № 42 від 12 червня 2018 року виданої ТОВ «Укртранс-Донецьк-експедиція» у зв’язку відсутністю можливості здійснити перевірку наданих позивачем довідок про заробітну плату та у врахуванні періодів з 19 травня 1986 року по 17 лютого 1993 року роботи на підприємстві “Трансельхозтехника”, оскільки є виправлення у даті прийому на роботу у трудовій книжці.

Заявником надано довідок про заробітну плату № 42 від 12 червня 2018 року виданої ТОВ «Укртранс-Донецьк-експедиція».

З трудової книжки позивача вбачається, що він З 19 травня 1986 року по 17 лютого 1993 року позивач працював на підприємстві “Трансельхозтехника”, з 06 грудня 1996 року по 03 жовтня 2000 року позивач працював на підприємстві ТОВ «Укртранс-Донецьк-експедиція».

Зі змісту довідки про заробітну плату для призначення пенсії від 12 червня 2018 року №42 виданої ТОВ «Укртранс-Донецьк-експедиція», вбачається, що позивач працював на підприємстві та в період з 06 грудня 1996 року по 03 жовтня 2000 рік отримував заробітну плату, на яку були нараховані страхові внески до Пенсійного фонду України (єдиний внесок).

Перевіривши доводи позову, оцінивши докази з позиції відповідності їх вимогам щодо належності та допустимості, з'ясувавши всі обставини у справі, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Визначення принципу верховенство права закріплене в ст.6 КАС України, якою передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами по справі не заперечується той факт, що позивач у спірний період з 06 грудня 1996 року по 03 жовтня 2000 роки працював у ТОВ «Укртранс-Донецьк-експедиція».

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією так і Законами України.

В своїх запереченнях на позовну заяву представником відповідача визначено підставу, яка унеможливлює здійснити перерахунок позивачу пенсії, на підставі наданої ним довідки, а саме, відсутність можливості підтвердити відомості, зазначені в довідці первинними документами.

Водночас, вказані доводи судом вважаються необґрунтованими та не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до ст.64 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” територіальні органи Пенсійного фонду мають право отримувати від підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та перевіряти їх.

Пунктом 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.11.2005 року за № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 року за № 1566/11846, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, організацій незалежно від форм власності дооформлення документів та перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до п.17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України” від 25.11.2005 р. №22-1 (яка діяла на момент видачі позивачеві) встановлено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Аналогічна норма міститься у п. 2.10 (норма діє на момент звернення за перерахунком пенсії) Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України” від 25.11.2005 р. №22-1, (зі змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України №13-1 від 07.07.2014 р.) відповідно до якої довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Таким чином, єдиною підставою для проведення розрахунку пенсії на підставі заробітної плати є первинні документи про нарахування такої заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.

Пунктом 2.1 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, за бажанням пенсіонера у період до 01.01.2016 року ним може подаватися довідка про заробітну плату до 01.07.2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до ч.1 ст. 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення” органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

З аналізу вищенаведених норм нормативно-правових актів, суд приходить до висновку, що правом вимагати додаткових документів від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. Отже у разі сумніву в розмірі заробітної платні, яка враховується при обчисленні пенсії, відповідач мав право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Проте це є правом, а не обов'язком відповідача.

В даному випадку відповідач з формальних підстав, у зв'язку з тим, що підприємство, яке видало довідку знаходиться в м. Донецьку, не вжив жодних заходів спрямованих на повне, всебічне з'ясування спірного питання, відмовив у перерахунку пенсії.

Право особи на перерахунок пенсії, яке гарантоване чинним законодавством, також підпадає під дії та захист гарантованим прав, визначених ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.).

Окрім того, суд зазначає, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено. Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.12.2015 року по справі 21-4722а15.

Водночас, суд зазначає, що зазначена правова позиція Верховного Суду України не може бути застосована у даній справи, з тих підстав, що при перегляді судових рішень у справі 21-4722а15 Верховним Судом України було зазначено, що заробітна плата позивача не підтверджена первинними документами, довідка про заробітну плату видана на підставі рішення суду та вказана довідка не була підтверджена первинними документами, тобто видана не на підставі первинних документів.

В даній справі, як вказано в самій довідці, її видано на підставі особових рахунків, особові рахунки знаходяться в м. Донецьку, вказаний факт також зазначався представником відповідача у відзиві на позовну заяву, проте у зв'язку з неможливість перевірити достовірність цих даних (у зв'язку з їх находженням не тимчасово окуповані території) позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії з посиланням на недійсність довідки.

Суд не може розцінювати факт не підтвердження даних довідки первинними документами та факт відсутності тимчасового доступу до них, як рівнозначні обставини, що позбавляють права позивача на перерахунок пенсії, з урахуванням принципів здійснення адміністративного судочинства. Факт відсутності первинних документів, на підставі яких видано спірну довідку, не встановлений.

Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були створенні до проведення антитерористичної операції і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки на тій підставі, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач працював.

У зв'язку з тим, що будь-яких посилань на невідповідність довідки діючому законодавству відповідачем не наведено і вимог для надання (витребування) у нього уточнюючих довідок не існує, отже і відмова у врахуванні заробітної плати за вказаній в довідці період роботи позивача є неправомірною.

Таким чином, суд вважає, що надана позивачем довідка № 42 від12 червня 2018 року видана ТОВ «Укртранс-Донецьк-експедиція» про нараховану заробітну плату відповідає вищезазначеним вимогам ст.40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а тому повинна прийматись до розрахунку (перерахунку) пенсії.

Крім того, жодним законодавчим актом не заборонено враховувати заробітну плату при нарахуванні (перерахунку) пенсій за той період, коли особа, яка набула права на пенсію, працювала на території Донецької області, а громадянин не може нести особисту відповідальність за те, що відбувається на території вказаної області, та не може відповідати за діяльність інших осіб.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІVврегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженим постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок). За змістом підпункту “в” пункту 7 Порядку заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 1 липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи, організації (форма і зміст довідки визначено в додатку 1 Порядку).

Аналіз наведених норм свідчить, що обчислення страхового стажу за спірні періоди роботи позивача, має проводитись в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначається статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить записи, що підтверджують період виконуваної роботи, її характер. В трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумніву.

Відповідач не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування свого відзиву проти позову.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1, 2 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог законодавства, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Враховуючи, що рішення Європейського Суду з прав людини є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані врахувати практику Європейського Суду з прав людини, у тому числі і рішення в справах “Пічкур проти України”, “Ілашку та інші проти Молдови та Росії”, як джерело права відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі “Ковач проти України” від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі “Мельниченко проти України” від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі “Чуйкіна проти України” від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі “Швидка проти України” від 30 жовтня 2014 року тощо).

Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: “Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території”.

Суд зазначає, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову, з тих підстав, що підприємство, яке видало спірну довідку, знаходиться на тимчасово окупованій території.

У зв'язку з чим суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з тимчасовою окупацією м. Донецьк, відмова відповідачем-органом державної влади позивачу-фізичній особі у реалізації його права на пенсію з урахуванням заробітку зазначеного у довідці від 12 червня 2018 року №42 у зв'язку зі знаходженням підтверджуючих первинних документів на окупованій території, не є пропорційною меті якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що рішення (відповідь) Слов’янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, щодо відмови у зарахуванні довідки про заробітну плату № 42 від 12 червня 2018 року виданої ТОВ «Укртранс-Донецьк-експедиція» та бездіяльність щодо не врахування періодів роботи з 19 травня 1986 року по 17 лютого 1993 року є протиправними, та позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 2, ст. 8-15, ст.19-21, ст. 72-78, ст. 90, ст. 139, ст. 199-228, ст. 241-255, ст. 293, ст. 295, ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Слов’янського об’єднаного Управління пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання бездіяльністі Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині відмови у прийняті довідки про заробітну плату № 42 від 12 червня 2018 року для нарахування позивачу пенсії за віком; Визнати бездіяльністі Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, яка виразилась у не врахуванні періоду роботи, відповідно до записів у трудовій книжці з 19 травня 1986 року по 17 лютого 1993 рік; Зобов’язання Слов’янське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву позивача для призначення пенсії за віком, подану разом із додатками, із врахуванням періоду роботи з 19 травня 1986 року по 17 лютого 1993 року та довідки про заробітну плату № 42 від 12 червня 2018 року - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині відмови у прийняті довідки про заробітну плату № 42 від 12 червня 2018 року для нарахування позивачу пенсії за віком.

Визнати протиправною бездіяльність Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, яка виразилась у не врахуванні періоду роботи, відповідно до записів у трудовій книжці з 19 травня 1986 року по 17 лютого 1993 рік;

Зобов’язати Слов’янське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву позивача для призначення пенсії за віком, подану разом із додатками, із врахуванням висновків суду щодо періоду роботи з 19 травня 1986 року по 17 лютого 1993 року на підприємстві “Трансельхозтехника” та довідки про заробітну плату № 42 від 12 червня 2018 року.

Стягнути з Слов’янського об’єднаного Управління пенсійного фонду України у Донецькій області (код ЄДРПОУ 37803258, юридична адреса: площа Соборна, 3, м.Слов’янськ, Донецька область, 84122, за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: вул. Берзаріна, б. 61, м. Донецьк, місце проживання: вул. Незалежності, б. 86а, місто Святогірськ, 84130, паспорт серії ВВ №303940, ІПН НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704,80 грн.

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 07 березня 2019 року.

Повний текст рішення виготовлено 18 березня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Шинкарьова І.В.