Рішення № 80570830, 20.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2019 р. Справа№200/2576/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій незаконними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а), в якому просить:

- визнати дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах незаконними;

- скасувати рішення відповідача № 2633 від 01.10.2018 року про відмову в призначенні пільгової пенсії за віком відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;

- зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, період роботи з 16.01.1984 року по 19.04.1993 року на посаді у якості монтажника обладнання металургійних заводів в Жданівському СУ №4 тресту “Донбасдомнаремонт” та оформити пенсію за віком відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 25.03.2018 року.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що при вирішенні питання щодо призначення пенсії відповідачем протиправно не враховано спірний період роботи позивача. Позивач вважає, що основним документом, що підтверджує спеціальний стаж, є трудова книжка, а тому рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії є протиправним.

Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував, мотиви незгоди виклав в адресованому суду відзиві на позов. За змістом відзиву відповідач вважає рішення про відмову в призначенні пенсії за віком обґрунтованим та таким, що відповідає приписам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 22.02.2019 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії ВЕ № 432867, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Судом встановлено, що 11.02.2018 року позивач звернувся до управління із заявою “Про призначення/перерахунок пенсії”, яка була зареєстрована за № 2633 та згідно якої позивач просив призначити пенсію за віком на пільгових умовах по списку №2. До зазначеної заяви позивачем було додано такі документи: заяву, копію трудової книжки, копію військового квитка, копію диплому, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, архівні довідки про роботу в СУ № 4 «Донбасдомнаремонт», особову картку, накази про атестацію робочих місць, дані персоніфікованого обліку, копію паспорту; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру.

Рішенням Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 01.10.2018 року в призначенні пенсії відмовлено, оскільки на час звернення позивач не мав необхідного пільгового стажу.

Відповідачем до пільгового стажу позивача не зараховано період роботи з 16.01.1984 року по 19.04.1993 року монтажником обладнання металургійних заводів в Жданівському СУ № 4 тресту “Донбасдомнаремонт”.

Спірний період роботи позивача не зараховано через те, що відсутні відомості про ліквідацію Жданівського СУ № 4 “Денбасдомнаремонт” або перейменування Жданівського СУ № 4 “Денбасдомнаремонт” в Маріупольске СУ “Денбасдомнаремонт”.

Судом також встановлено, що відповідно до записів, що містяться в трудовій книжці позивача, останній, зокрема працював:

- з 16.01.1984 року по 15.05.1985 року на посаді слюсаря-монтажника 4-го розряду в Жданівському СУ № 4 “Донбасдомнаремонт”;

- з 15.05.1985 року по 01.08.1987 року на посаді слюсаря-монтажника 5-го розряду в ЖданівськомуСУ № 4 “Донбасдомнаремонт”;

- з 01.08.1987 року по 01.12.1987 року інженером по техніці безпеці в Жданівському СУ № 4 “Донбасдомнаремонт”;

- по 01.12.1987 року по 01.12.1987 року монтажником обладнання металургійних заводів в Жданівському СУ № 4 “Донбасдомнаремонт”;

- 01.12.1987 року присвоєна професія та встановлений 4 розряд монтажника обладнання металургійних заводів в Жданівському СУ № 4 “Донбасдомнаремонт”;

- з 10.07.1989 року по 19.04.1993 року монтажником 5 розряду обладнання металургійних заводів в Жданівському СУ № 4 “Донбасдомнаремонт”.

З інформації наданої архівної довідки від 01.02.2019 року №0388/05-01 яка видана Комунальною установою «Трудовий Архів м.Маріуполя», вбачається, що ОСОБА_1, працював у «Специализированном тресте по ремонту металлургических печей и оборудования «Донбассдомнаремонт» Мариупольском специализированном управлений №4». Періоди співпадають з зазначеними у трудовій книжці позивача.

Згідно наданих архівних довідок Комунальної установи «Трудовий Архів м.Маріуполя» від 01.02.2019 року №0398/05-01 та №0399/05-01 ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата згідно відомостей нарахування заробітної плати ,особовим рахункам «Мариупольского специализированного управлення №4 треста «Донбассдомнаремонт» на періоди роботи з 1984 року по 1988 роки та з січня 1989 року по квітень 1993 року.

На підприємстві Жданівський СУ № 4 “Донбасдомнаремонт” проводилася атестація робочого місця, що підтверджується наказом підприємства 30.12.1996 року № 262, в тому числі професія монтажник обладнання металургійних заводів.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31.10.2013 року дочірнє підприємство Колективного спеціалізованого підприємства по ремонту металургійних печей та устаткування «Донбасдомнаремонт» - «Маріупольське СУ №4 «Донбасдомнаремонт», ДП Мариупольське СУ-4 «Донбасссдомнаремонт» припинено юридичну особу у зв'язку з визнанням її банкрутом на підставі рішення господарського суду Донецької області. Також зазначено, про відсутність його правонаступників.

ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.08.2018 року за вих.№11376/02-3 було повернуто без розгляду заяву про підтвердження періодів роботи на пільгових умовах за списком с з 16.01.1984 року по 19.04.1993 року через те, що відсутні відомості про ліквідацію Жданівського СУ №4 “Донбасдомнаремонт” або перейменування Жданівського СУ №4 “Донбасдомнаремонт” в Маріупольске СУ “Денбасдомнаремонт”.

Не погодившись з висновком Пенсійного фонду щодо відсутності підстав для зарахування спірного стажу роботи до пільгового стажу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення»(далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв’язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із ст.1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.ст.6,7 Закону №1788 особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов’язку.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. За відсутності вказаного стажу роботи у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності страхового стажу: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - у чоловіків не менше 26 років 6 місяців і т.д.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1058: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Пунктом 3 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Стаття 62 Закону №1788 забезпечення встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом цієї норми вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Так, п.п.1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п.2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 р. №58 (далі – Інструкція №58) записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно із п.2.4. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

В ході судового розгляду судом досліджено копію трудової книжки позивача. Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 у період з 16.01.1984 року по 19.04.1993 року позивач працював на посаді монтажника обладнання металургійних заводів в Жданівському СУ №4 тресту “Донбасдомнаремонт”.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність пільгового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, в даному випадку відсутність запису про перейменування або ліквідацію підприємством. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Як передбачено ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, доводи відповідача щодо не підтвердження пільгового стажу за період роботи позивача з 16.01.1984 року по 19.04.1993 року монтажником обладнання металургійних заводів в Жданівському СУ № 4 тресту “Донбасдомнаремонт” у зв’язку з відсутністю інформації про перейменування або ліквідацію підприємства тим, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді.

Стосовно посилання відповідача на лист ГУПФУ в Донецькі області від 27.08.2018 року №11376/02-3, яким було повернуто без розгляду заяву позивача про підтвердження періодів роботи на пільгових умовах за списком с з 16.01.1984 року по 19.04.1993 року через те, що відсутні відомості про ліквідацію Жданівського СУ № 4 “Донбасдомнаремонт” або перейменування Жданівського СУ № 4 “Денбасдомнаремонт” в Маріупольске СУ “Денбасдомнаремонт”, суд зазначає наступне.

Як було зазначено, п.п.1,2 Порядку №637, передбачено також, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду через механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Відповідно до п. 3 цього Порядку, підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Отже, із аналізу вищевказаних норм законодавства слідує, що необхідність підтвердження наявного трудового стажу через механізм його зарахування за рішенням Комісії має застосовуватись у випадку відсутності трудової книжки, або належних записів у ній через що не можна встановити наявність або відсутність підстав для призначення пенсії на пільгових умовах. Із зазначеного випливає, що при наявності вірно оформленої трудової книжки та належних записів в ній додаткове підтвердження наявності - трудового стажу із шкідливими та важкими умовами праці необхідності не має і тому рішення, прийняте Комісією при вирішенні питання щодо призначення пенсії на пільгових не є визначальним і повинно було б бути оцінено відповідачем у сукупності із записами в трудовій книжці та копій документів, які видані архівною установою та за яким можливо встановити характер роботи позивача за професією, тобто роботи в шкідливих та важких умовах праці.

Крім того, судом встановлено, що 31.10.2013 року припинено юридичну особу дочірнє підприємство Колективного спеціалізованого підприємства по ремонту металургійних печей та устаткування «Донбасдомнаремонт» - «Маріупольське СУ № 4 «Донбасдомнаремонт», ДП Мариупольське СУ-4 «Донбасссдомнаремонт», відповідно до відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв'язку з визнанням її банкрутом на підставі рішення господарського суду Донецької області. Також зазначено, про відсутність його правонаступників.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час розгляду справи судом встановлено, що при вирішення питання про необхідність перевірки документів, поданих позивачем для оформлення пенсії, відповідач не дотримався справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, оскільки оскаржуване втручання (спірне рішення) не відповідало вимозі законності і було свавільним. Тобто, відповідач використав повноваження без тої мети, з якою ці повноваження надані.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 01.10.2018 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно абзацу другому ч.4 ст.245 КАС Україні у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати стаж позивача, чи врахувати заробітну плату для розрахунку пенсії позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.05.2018 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позовні вимоги позивача про визнання дій відповідача незаконними, задоволенню не підлягають, оскільки у спірних правовідносинах належним та повним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення, через те, що самі по собі дії відповідача не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків, тобто, не впливають на обсяг прав та інтересів позивача, адже правові наслідки в даному випадку має акт індивідуальної дії - рішення від 01.10.2018 року.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 вказаної статті).

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2, паспорт серії ВЕ № 432867) до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а, код ЄДРПОУ 42171861) про визнання дій незаконними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 2633 від 01.10.2018 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Зобов'язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 11.05.2018 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а, код ЄДРПОУ 42171861) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2, паспорт серії ВЕ № 432867) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 384,20 грн.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.03.2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Загацька Т. В.