Рішення № 80570641, 20.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2019 р. Справа№200/2131/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо неврахування до страхового стажу періоду роботи на Майорському заводі товарного бетону і залізобетонних виробів управління будівництва “Донбасканалбуд” з 20.11.1991 року по 09.11.2000 року та зобов’язання Управління Пенсійного фонду у м. Краматорську Донецької області врахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 на Майорському заводі товарного бетону і залізобетонних виробів управління будівництва “Донбасканалбуд” з 20.11.1991 року по 09.11.2000 року та здійснити відповідний перерахунок пенсії по інвалідності з 12.12.2018 року, тобто з моменту звернення до Управління Пенсійного фонду у м. Краматорську Донецької області за призначенням пенсії.

Окрім іншого, просив суд звернути постанову суду до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що йому призначено пенсію по інвалідності. Під час призначення пенсії відповідачем не враховано до загального страхового стажу період роботи з 20.11.1991 року по 09.11.2000 року на підприємстві Майорський завод товарного бетону і залізобетонних виробів управління будівництва “Донбасканалбуд”. Позивач не погоджується з відповідачем та зазначає, що під час призначення пенсії ним було надано всі необхідні документи на підтвердження його трудової діяльності, всі необхідні записи наявні в трудовій книжці. Посилання відповідача на той факт, що у трудовій книжці на запису про звільнення з роботи печатка не читається, є цілком необґрунтованими та безпідставними. Вважає, що висновки відповідача не можуть бути підставою для не зарахування періоду роботи за заводі до загального стажу, що пропорційно впливає на розмір отриманої пенсії. Просить суд відновити порушене право.

Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому повністю не погоджується з вимогами позову, просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі та зазначає, що зарахувати позивачу до загального стажу роботи період роботи з 20.11.1991 року по 09.11.2000 року на підприємстві Майорський завод товарного бетону і залізобетонних виробів управління будівництва “Донбасканалбуд” немає законних підстав. Під час призначення пенсії позивачу було повідомлено, що в трудовій книжці відсутні дані про перейменування підприємства, позивач працював на підприємстві Майорський завод товарного бетону і залізобетонних виробів управління будівництва “Донбасканалбуд”, проте звільняється незрозуміло з якого підприємства. Підпис засвідчується печаткою, яка не відноситься до зазначеного підприємства. Зазначає, що у разі зміни назви підприємства в трудовій книжці найманця робиться запис про перейменування та зазначається його підстава, робиться посилання на наказ (розпорядження) його дата та номер. У зв’язку з чим, відсутні підстави для перерахунку розміру пенсії.

Ухвалою суду від 27.02.2019 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії ВК № 770163, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Судом встановлено, що 12.12.2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою “Про призначення/перерахунок пенсії”, яка була зареєстрована за № 5894 та згідно якої позивач просив перерахувати пенсію. До зазначеної заяви позивачем надано такі документи: заяву, копію паспорту; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; копію трудової книжки; копію свідоцтва про шлюб; диплом; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; заява про виплату через банківську установу АТ «Ощадбанк», виписку з акту огляду МСЕК, довідку про заробітну плату, свідоцтво про народження дитини, довідку про стаж.

Згідно відзиву відповідача та листа від 25.01.2018 року № 12/К-08-01-01/1965/02/34 пенсію по інвалідності позивачу призначено з 12.12.2018 року, страховий стаж позивача становить 31 рік 5 місяців 3 дні. Також зазначено, що період роботи на Майорському заводі товарного бетону і залізобетонних виробів управління будівництва “Донбасканалбуд” з 20.11.1991 року по 09.11.2000 року до страхового стажу позивача не враховано, оскільки не читається печатка підприємства.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 серії БТ-І №8775855 (записи 1-5) 20.11.1991 року по 09.11.2000 року позивач працювала на Майорському заводі товарного бетону і залізобетонних виробів управління будівництва “Донбасканалбуд” записи:

№1 від 20.11.1991 року про прийняття тимчасово бухгалтером (наказ № 53-П від 20.11.1991 року);

№2 від 09.09.1994 року про переведення касиром постійно (наказ № 46-к від 09.09.1994 року);

№3 від 23.12.1996 року про переведення в бухгалтерію бухгалтером (наказ № 1к від 23.12.1996 року);

- запис про реорганізацію підприємства в ВАТ “Донбасканалбуд” Майорський завод товарного бетону і залізобетонних виробів (розпорядження № 346/ІІ-р від 14.07.1994 року);

№4 від 09.11.2000 року про звільнення за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (по догляду за дитиною до досягнення нею 14-літнього віку) (наказ № 66-р від 09.11.2000 року).

Як вбачається з копії трудової книжки позивача запис №4 про звільнення засвідчений підписом інспектора відділу кадрів та печаткою відділу кадрів, на якій міститься назва підприємства «Укрголовспецбуд» управління будівництвом ДКБ (Донбасканалбуд) Майорський завод товарного бетону і ЗБВ (залізобетонних виробів)».

10.01.2019 року позивач звернулась до відповідача із заявою про надання інформації про стан призначення пенсії, розрахунок стажу, який враховано та підстави невключення періодів до загального страхового стажу із посиланням на нормативні документи.

Листом від 25.01.2019 року за вих.12/К-08-01-01/1965/02/34 Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області надало позивачу відповідь із інформацією про призначення пенсії та розрахунком стажу.

Не погодившись з висновком Пенсійного фонду щодо відсутності підстав для зарахування стажу роботи у Майорський завод товарного бетону і залізобетонних виробів управління будівництва “Донбасканалбуд” до загального страхового стажу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»(далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв’язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із ст.1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.ст.6,7 Закону №1788 особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов’язку.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Так, п.п.1,2 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п.2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 р. №58 (далі – Інструкція №58) записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно із п.2.4. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

В ході судового розгляду судом досліджено копію трудової книжки позивача. Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 серії БТ-І №8775855 та встановлено, що у період з 20.11.1991 року по 09.11.2000 року позивач працювала на Майорському заводі товарного бетону і залізобетонних виробів управління будівництва “Донбасканалбуд”.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Як передбачено ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, доводи відповідача щодо не підтвердження страхового стажу за період роботи позивача у Майорському заводі товарного бетону і залізобетонних виробів управління будівництва “Донбасканалбуд” у зв’язку з тим, що на записі про звільнення не читається печатка підприємства, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді.

Посилання відповідача на Порядок №637 в якості обґрунтування необхідності надання уточнюючої довідки на підтвердження стажу роботи позивача у Майорському заводі товарного бетону і залізобетонних виробів управління будівництва “Донбасканалбуд” не враховуються судом, оскільки наведений Порядок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій передбачений за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Враховуючи, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і трудовою книжкою позивача підтверджено період його роботи на Майорському заводі товарного бетону і залізобетонних виробів управління будівництва “Донбасканалбуд” з 20.11.1991 року по 09.11.2000 року, відповідно перед судом доведено наявність у позивача страхового стажу за вказаний період.

За таких обставин, бездіяльність відповідача щодо неврахування до загального страхового стажу позивача періоду його роботи з 20.11.1991 року по 09.11.2000 року на Майорському заводі товарного бетону і залізобетонних виробів управління будівництва “Донбасканалбуд”, про яку зазначено у листі від 25.01.2019 року за вих.12/К-08-01-01/1965/02/34, є цілком необґрунтованою та протиправною.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати стаж позивача, чи врахувати стаж для розрахунку пенсії позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії з врахуванням вищенаведених обставин.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії по інвалідності з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні (ч.4 ст.245 КАС України).

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, то відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (Донецька область, м.Краматорськ, вул. Сімферопольська, 41, паспорт серії ВК №770163) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (код ЄДРПОУ 23346787; юридична адреса: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5) про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи на Майорському заводі товарного бетону і залізобетонних виробів управління будівництва “Донбасканалбуд” з 20.11.1991 року по 09.11.2000 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності від 12.12.2018 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог – відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.03.2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Загацька Т. В.