Рішення № 80570582, 13.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2019 р. Справа№200/1933/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., при секретарі судового засідання Сєрих М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно – будівельне підприємство “Азовінтекс”

до відповідача: Головного управління ДФС у Донецькій області

про: визнання протиправними дії Головного управління ДФС у Донецькій області щодо проведення камеральної перевірки, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень – рішень від 17.10.2018 року № НОМЕР_1 про сплату грошового зобов’язання у вигляді штрафу в сумі 5104,75 грн. та № НОМЕР_2 про сплату грошового зобов’язання у вигляді штрафу в сумі 46159,76 грн. за несвоєчасне внесення орендної плати за землю на загальну суму 51264,51 грн.

за участю

представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 – на підставі ордеру,

від відповідача: ОСОБА_2 – за довірен.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Проектно – будівельне підприємство “Азовінтекс”, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дії Головного управління ДФС у Донецькій області щодо проведення камеральної перевірки, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень – рішень від 17.10.2018 року № НОМЕР_1 про сплату грошового зобов’язання у вигляді штрафу в сумі 5104,75 грн. та № НОМЕР_2 про сплату грошового зобов’язання у вигляді штрафу в сумі 46159,76 грн. за несвоєчасне внесення орендної плати за землю на загальну суму 51264,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 29.10.2018 року ТОВ «ПБП «Азовінтекс» були отримані податкові повідомлення – рішення № НОМЕР_1 від 17.10.2018 року про сплату грошового зобов’язання у вигляді штрафу в сумі 5104,75 грн. та № НОМЕР_2 від 17.10.2018 року про сплату грошового зобов’язання у вигляді штрафу в сумі 46159,76 грн. за несвоєчасне внесення орендної плати за землю, на загальну суму 51264,51 грн., що були винесені на підставі акту перевірки від 21.09.2018 року № 915/05-99-46-05/05-581/24155428. Позивач вважає вищезазначені податкові повідомлення - рішення незаконними, необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» оскільки відповідно до вимог зазначеного закону позивач звільняється від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а також орендної плати за користування такими земельними ділянками, адже населені пункти на яких знаходяться вказані земельні ділянки входять до переліку населених пунктів, на території яких проводилась антитерористична операція. Крім того, позивач вказував на те, що відповідач неправомірно визначив вид перевірки, а саме у відповідача були відсутні підстави для проведення камеральної перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав викладені обставини та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що ГУ ДФС у Донецькій області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання з орендної плати за землю з юридичних осіб за серпень – грудень 2016 року, січень – березень 2017 року ТОВ «ПБП «Азовінтекс» та встановлено, що платником порушено п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно сплачено узгоджені суми грошових зобов’язань з орендної плати за землю з юридичних осіб за серпень – грудень 2016 року, січень – березень 2017 року згідно декларації № НОМЕР_3 від 22.02.2016 року та № НОМЕР_4 від 17.02.2017 року на загальну суму 256322,55 грн. За результатами перевірки ГУ ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення - рішення про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов’язань з орендної плати за землю з юридичних осіб від 17.10.2018 року № НОМЕР_2 на суму 46159,76 грн., № НОМЕР_1 на суму 5104,75 грн. Стосовно посилання позивача на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відповідач вказує на те, що з 15.10.2014 року набрав чинності Закон № 1669, яким визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що проводять діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у цій зоні або переселилися з неї під час її проведення. Відповідач вказує на те, що відповідно до ст. 4 Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджується КМУ, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію. Відповідач вказує на те, що Закон № 1669 не є законом із питань оподаткування або внесення змін до Податкового кодексу України. Крім того, відповідач вказує на те, що чинний з 15.04.2017 року порядок обчислення об’єктів оподаткування, що розташовані на тимчасово окупованій території та/або на території населених пунктів, які розташовані на лінії зіткнення, встановлено пунктом 38 підрозділу 10 Перехідних положень Кодексу в редакції Закону України від 23.03.2017 року № 1989 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні». Так, відповідач посилається на те, що м. Маріуполь не входить до переліку населених пунктів, які розташовані на тимчасово окупованій території та території населених пунктів на лінії зіткнення. Відповідач зазначає, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення ТОВ «ПБП «Азовінтекс» п. 57.1 ст. 57, п. 287.3 ст. 287 ПК України в частині несвоєчасної сплати узгоджених сум грошових зобов’язань з орендної плати за землю з юридичних осіб за серпень – грудень 2016 року, січень – березень 2017 року згідно декларацій № НОМЕР_3 від 22.02.2016 року та № НОМЕР_4 від 17.02.2017 року на загальну суму 256322,55 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав викладені обставини та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 05 березня 2019 року.

05 березня 2019 року відкладено розгляд справи на 13 березня 2019 року, у зв’язку з неприбуттям у судове засідання представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно – будівельне підприємство «Азовінтекс» зареєстровано в якості юридичної особи 04.06.1996 року № 12741200000000442, включено до ЄДРПОУ за № 24155428, та перебуває на обліку як платник податків у Головного управління ДФС у Донецькій області.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «ПБП «Азовінтекс» до Жовтневої ОДПІ ГУ ДФСу Донецькій області була подана податкова декларація № НОМЕР_3 від 22.02.2016 року зі сплати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, відповідно до яких визначена загальна сума податкових зобов’язань в розмірі 446861,90 грн. (а.с. 51-53).

Також, позивачем до Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області була подана податкова декларація №9022474487 від 17.02.2017 року зі сплати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, відповідно до яких визначена загальна сума податкових зобов’язань в розмірі 89920,46 грн. (а.с. 54-56).

21 вересня 20187 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведено камеральну перевірку щодо своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов’язання з орендної плати за землю за серпень – грудень 2016 року по податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № НОМЕР_3 від 22.02.2016 року, за січень – березень 2017 року по податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № НОМЕР_4 від 17.02.2017 року ТОВ «ПБП «Азовінтекс» (код ЄДРПОУ 24155428), за результатами якої складено акт № 915/05-99-46-05/05-581/24155428.

Дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов’язання з орендної плати за землю на загальну суму 256322,55 грн.

На підставі висновків викладених у акті перевірки від 21.09.2018 року № 915/05-99-46-05/05-581/24155428, відповідачем прийняті податкові повідомлення – рішення:

№ НОМЕР_1 від 17.10.2018 року, яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно – будівельне підприємство «Азовінтекс» зобов’язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 5104,75 грн. (а.с. 15);

№ НОМЕР_2 від 17.10.2018 року, яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно – будівельне підприємство «Азовінтекс» зобов’язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 46159,76 грн. (а.с. 17).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями – рішеннями від 17.10.2018 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, позивачем направлено до державної фіскальної служби України скаргу № 522/339-06 від 07.11.2018 року, відповідно до якої просив скасувати прийняті спірні податкові повідомлення – рішення (а.с. 21-22).

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 28.12.2018 року № 42148/6/99-99-11-06-01-25 спірні податкові повідомлення – рішення залишені без змін, а скарга ТОВ «ПБП «Азовінтекс» без змін (а.с. 23).

Позивач вважає, що прийняті Головним управління ДФС у Донецькій області податкові повідомлення – рішення є протиправними, в зв’язку з чим останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкова декларація, розрахунок, в силу вимог п. 46.1 ст. Податкового кодексу України, це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пп. 14.1.39 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.147, 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Відповідно до статті 269 ПК України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв)землекористувачі.

Статтею 270 Податкового кодексу України визначено, що обєктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2 статті 288 ПК України).

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.3 статті 288 ПК України).

Згідно ст. 285 Податкового кодексу України встановлено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв’язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до ч. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підставою до застосування штрафної санкції, згідно до податкового повідомлення-рішення є порушення п. 287.3 ст.287 Податкового Кодексу України, за що на підставі статті 126 Податкового кодексу України, застосовується штраф.

Згідно статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд зазначає, що відповідно до даних облікової картки платника податків, позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з орендної плати за землю з юридичних осіб за серпень – грудень 2016 року, за січень – березень 2017 року, в зв’язку з чим податковим органом були прийняті оскаржувані податкові повідомлення – рішення від 17.10.2018 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Спірним питанням даної справи є правомірність застосування штрафної санкції, що передбачена статтею 126 Податкового кодексу України з огляду на приписи ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII від 02.09.2014 року.

З підстав викладеного суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України від 2 вересня 2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі – Закон №1669-VII).

Відповідно до статті 6 Закону №1669-VII, в редакції яка діяла до 08 червня 2016 року, під час проведення антитерористичної операції звільняються суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», яким місто Маріуполь віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Таким чином, у період з 14.04.2014 року до 07.06.2016 року включно суб'єкти господарювання, що здійснювали діяльність на території проведення АТО, були звільнені від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

08 червня 2016 року набув чинності Законом України від 17 травня 2016 року № 1365-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування», яким стаття 6 Закону № 1669-VII була викладена в наступній редакції: «Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону».

Згідно частини 4 статті 4 Закону №1669-VII, в редакції Закону України № 1365-VIII, перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1276-р, затверджений перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно з додатком 1 та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, згідно з додатком 2.

З аналізу вищезазначеного Розпорядження № 1085-р від 07.11.2014 року встановлено, що м. Маріуполь не входить ані до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, ані до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії.

Отже, суд зазначає, що позивач до 08 червня 2016 року був звільнений від сплати за користування земельною ділянкою комунальної власності, переданої йому в оренду, оскільки здійснював діяльність на території проведення антитерористичної операції, а після внесення змін 08 червня 2016 року до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» позивач мав здійснювати оплату за користування земельною ділянкою комунальної власності в строки передбачені законодавством.

Так, судом встановлено, що позивачем за період серпня – грудень 2016 року, січень – березень 2017 року не своєчасно здійснена сплата самостійно визначених грошових зобов’язань з орендної плати за землю, в зв’язку з чим суд вважає, контролюючим органом правомірно нараховано позивачу штраф.

Також, суд звертає увагу на те, що з 15.04.2017 порядок оподаткування об'єктів оподаткування, що розташовані на тимчасово окупованій території та/або на території населених пунктів, які розташовані на лінії зіткнення, встановлено пунктом 38 підрозділ 10 Перехідних положень Кодексу в редакції Закону України від 23 березня 2017 року № 1989-УІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні».

У абзацах першому та другому підпункту 38.7 пункту 38 підрозділу 10 Перехідних положень Кодексу встановлено, що не нараховується та не сплачується у період з 14.04.2014 по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності): за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території; за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення.

Відповідно до підпункту 38.1 підпункту 38 підрозділу 10 Перехідних положень Кодексу визначено, що: тимчасово окупована територія - територія окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, визначена відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, визначається Кабінетом Міністрів України; територія населених пунктів на лінії зіткнення - територія населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, перелік яких визначений Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 38.2 розділу 10 Перехідних положено Податкового кодексу України на період проведення антитерористичної операції для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України:

1) зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов’язань;

2) зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87-101 цього Кодексу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Згідно зазначеного розпорядження КМУ від 07.11.2014 року № 1085-р м. Маріуполь, на території яких розташовані земельні ділянки позивача, не входять до зазначеного переліку.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні доведено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Стосовно посилання позивача на те, що у відповідача відсутні підстави для проведення камеральної перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Пунктом 76.1 статті 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

З аналізу вищезазначених положень вбачається, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків), а також своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Судом встановлено, що відповідачем проведено перевірку щодо своєчасності сплати суми грошового зобов’язання з орендної плати за землю за серпень – грудень 2016 року, січень – березень 2017 року. Під час перевірки відповідачем були використані: податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік № НОМЕР_3 від 22.02.2016 року та за 2017 рік № НОМЕР_4 від 17.02.2017 року

Суд зазначає, що відповідачем проведено перевірку своєчасності сплати суми грошового зобов’язання з орендної плати за землю за серпень – грудень 2016 року, січень – березень 2017 року, на підставі інформації наявної у відповідних інформаційних базах контролюючого органу, отже твердження відповідача, що у відповідач не мав підстав проводити камеральну перевірку є безпідставним.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку про те, що спірні податкові повідомлення – рішення прийняті Головним управління ДФС у Донецькій області у межах та у спосіб визначений чинним законодавством.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно – будівельне підприємство “Азовінтекс” до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дії Головного управління ДФС у Донецькій області щодо проведення камеральної перевірки, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень – рішень від 17.10.2018 року № НОМЕР_1 про сплату грошового зобов’язання у вигляді штрафу в сумі 5104,75 грн. та № НОМЕР_2 про сплату грошового зобов’язання у вигляді штрафу в сумі 46159,76 грн. за несвоєчасне внесення орендної плати за землю на загальну суму 51264,51 грн.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно – будівельне підприємство “Азовінтекс” до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дії Головного управління ДФС у Донецькій області щодо проведення камеральної перевірки, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень – рішень від 17.10.2018 року № НОМЕР_1 про сплату грошового зобов’язання у вигляді штрафу в сумі 5104,75 грн. та № НОМЕР_2 про сплату грошового зобов’язання у вигляді штрафу в сумі 46159,76 грн. за несвоєчасне внесення орендної плати за землю на загальну суму 51264,51 грн. – відмовити.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 13 березня 2019 року в присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст рішення буде складено та підписано 18 березня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.