Рішення № 80570343, 18.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2019 р. Справа№200/2572/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 84301, АДРЕСА_1) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області (ідентифікаційний код 23346787, 84302, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Поштова, будинок 5). Просив визнати протиправними дії щодо припинення виплати пенсії з липня 2018 року; зобов’язати поновити нарахування та виплату пенсії з 01.07.2018 та виплатити заборгованість. Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, про що видана довідка, при цьому відповідачем безпідставно в порушення вимог Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не здійснено виплату пенсії.

22 лютого 2019 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, зобов'язано відповідача надати відомості щодо нарахування та виплати пенсії позивачу, рішення про зупинення виплати пенсії.

11 березня 2019 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог. Свою позицію вмотивовував тим, що виплата пенсії позивачу за період з 01.06.2018 по 31.12.2018 не здійснена у зв’язку із відсутністю окремого порядку. Посилається на необхідність застосування норм Постанов Кабінету Міністрів, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам. Крім того зазначив, що відповідно до п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, продовжує відповідач, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Такий порядок Кабінетом Міністрів України не затверджено, у зв’язку з чим у відповідача відсутні підстави для виплати пенсії.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України; місце реєстрації, згідно паспортних даних м.Алчевськ Луганської області; зареєстрований, як внутрішньо переміщена особа в м. Краматорськ; в жовтні 2014 року звернувся до відповідача із заявою про призначення виплати пенсії.

У відзиві зазначено, що виплата пенсії зупинена на підставі інформації отриманої з Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб. Рішення про припинення не приймалось.

Пенсія за період з 01.07.2018 по 31.12.2018 не виплачена у зв’язку із не прийняттям окремого порядку, що регулює виплату пенсіонером - внутрішньо переміщеним особам.

Суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачено діючим законодавством. Спірним питання є невиплата належної пенсії позивачу. Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.

Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що буд-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки “на умовах передбачених законом” і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов’язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно із ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

08 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а саме, пункт 15 доповнено реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.".

Суд зазначає, що безпідставним є посилання відповідача на відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій, оскільки порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.

Отже, враховуючи те, що невиплата належної позивачу пенсії за період з 01.07.2018 по 31.12.2018 (включно) є протиправною, оскільки не відповідає зазначеним критеріям правомірності, та виражається у бездіяльності відповідача, тобто наявна пасивна поведінка, суд дійшов висновку щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача з невиплати пенсії та зобов’язання виплатити пенсію за період з 01.07.2018 по 31.12.2018 (включно).

Щодо вимоги про поновлення нарахування та виплати пенсії у період з січня 2019 року по дату прийняття судом рішення суд зазначає наступне.

Згідно наданої відповідачем довідки від 01.03.2019 №622, яка підписана начальником відділу ОСОБА_2, позивачем отримано пенсію за січень, лютий 2019 року.

Суд враховує, що в поданій позовній заяві від 10.02.2019 б/н та під час розгляду справи позивачем не повідомлено про поновлення виплати пенсії, у зв’язку з чим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволені вимог про поновлення нарахування та виплати пенсії у період з січня 2019 року по дату прийняття судом рішення.

Також, не підлягають задоволенню вимоги щодо зобов’язання нарахувати пенсію з липня 2018 року, оскільки нарахування пенсії не припинялось.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Окрім того, позивач просив суд звернути постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до норм пункту 1 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи те, що судом не вирішувалось питання про стягнення конкретно визначеного розміру суми пенсії, а лише вирішувалось питання щодо зобов'язання вчинити дії по її виплаті, така вимога не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При розподілі судових витрат суд враховує, що виплата пенсії поновлена з січня 2019 року, про що позивачем не повідомлено.

З огляду на те, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.02.2019 відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, суд дійшов висновку щодо пропорційного стягнення судових витрат у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень та з позивача.

Керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 1 липня 2018 року по 31 грудня 2018 року (включно).

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 84301, АДРЕСА_1) за період з 1 липня 2018 року по 31 грудня 2018 року (включно).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. на користь Державного бюджету України.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 84301, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. на користь Державного бюджету України.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кошкош О.О.