Рішення № 80569922, 15.03.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2790/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Луцьке ОУПФУ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.10.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років у порядку статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ).

Рішенням Луцького ОУПФУ від 02.11.2018 № 38 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697-VІІ відмовлено, оскільки страховий стаж позивача, який дає право на пенсію за вислугу років складає 25 років 0 місяців, з них 21 рік 0 місяців стажу, що дає право на пенсію за вислугу років згідно із статтею 86 Закону № 1697-VІІ, в тому числі 7 років 07 місяців - на посадах прокурорів, і є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років.

Позивач вважає бездіяльність Луцького ОУПФУ у призначенні пенсії за вислугу років невмотивованою, необґрунтованою та такою, що порушує гарантовані Конституцією України і законодавством України соціальні права на пенсійне забезпечення з огляду на те, що відповідач не вказав, які саме посади та періоди страхового стажу в органах прокуратури не було враховано, у рішенні не вмотивовані причини не зарахування цього страхового стажу, а також необхідні для цього підстави із зазначенням правових норм.

Крім того, на час звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням періоду роботи на посадах прокурорів в органах прокуратури, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі денної форми навчання, станом на жовтень 2018 року позивач має сукупний стаж роботи понад 21 рік 3 місяці, який дає право на пенсію згідно із статтею 86 Закону № 1697-VІІ. Позивач також вказує, що оскільки трудова діяльність розпочата з 01.07.1993, тому він має загальний страховий стаж роботи, що дає право на пенсію згідно із статтею 86 Закону № 1697-VІІ, понад 25 років.

Позивач також зазначає, що на його утриманні перебувають непрацездатні члени сім’ї (син ОСОБА_2, 17.06.2007 р. н. та донька ОСОБА_3, 31.10.2013 р. н.), у зв’язку із чим до пенсії за вислугу років повинна бути встановлена надбавка на утримання непрацездатних членів сім'ї.

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення пенсії за вислугу років та зобов’язати Луцьке ОУПФУ призначити та виплачувати, починаючи з дати звернення 26.10.2018, пенсію за вислугу років на підставі статті 86 Закону № 1697-VІІ, згідно із заявою від 25.10.2018, за останні 60 календарних місяців роботи.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово (а. с. 1).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 28.02.2019 № 2710/06-13 (а. с. 41-44) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що оскільки за поданими позивачем документами стаж за вислугу років складає 21 рік 0 місяців, стаж роботи на прокурорських посадах становить 7 років 7 місяців, тому права на пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697-VІІ позивач немає.

Ухвалою суду від 05.03.2019 відмовлено в задоволенні клопотання Луцького ОУПФУ про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін (а. с. 89).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, 26.10.2018 позивач ОСОБА_1, 22.07.1977 р. н., звернувся до Луцького ОУПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно із статтею 86 Закону № 1697-VІІ (а. с. 52), додавши пакет документів (а. с. 53-80).

Рішенням за результатами розгляду заяви від 26.10.2018 щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1697-VІІ від 02.11.2018 № 38 Луцьке ОУПФУ визначило, що підстав для призначення пенсії за вислугу років згідно з поданими документами немає, оскільки страховий стаж позивача становить 25 років 0 місяців, з них 21 рік 0 місяців стажу, що дає право на вислугу років згідно із статтею 86 Закону № 1697-VІІ, в т. ч. 7 років 7 місяців на посадах прокурорів (а. с. 46).

Відповідно до частини першої статті 86 Закону № 1697-VІІ прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців; з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Згідно із частиною другою статті 86 Закону № 1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

За приписами частини шостої статті 86 Закону № 1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Відтак, оскільки позивач звернувся із заявою про призначення пенсії 26.10.2018, тому пенсія за вислугу років відповідно до частини першої статті 86 Закону № 1697-VІІ могла бути йому призначена за умови наявності на день звернення вислуги років не менше 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років. При цьому, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно із частиною першою статті 86 Закону № 1697-VІІ, зараховується лише стаж, визначений частиною шостою статті 86 Закону № 1697-VII.

При вирішенні даного спору суд також враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.08.2018 (справа № 554/10423/16-а), відповідно до яких оскільки на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії спірні правовідносини було врегульовано нормами Закону № 1697-VII, тому питання щодо наявності у позивача права на пенсійне забезпечення як працівника прокуратури має вирішуватись у відповідності до приписів статті 86 зазначеного Закону.

Як убачається із матеріалів справи, зокрема, із відзиву на позовну заяву, рішення від 02.11.2018 № 38 та розрахунків стажу (а. с. 48-51) в ході розгляду поданих позивачем документів до вислуги років відповідно до частини шостої статті 86 Закону № 1697-VII було зараховано такі періоди: з 30.11.1999 по 29.04.2004 на посаді помічника прокурора Іваничівського району; з 30.04.2004 по 25.05.2004 на посаді прокурора відділу підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури Волинської області; з 26.05.2004 по 03.03.2011 на посадах помічника прокурора Іваничівського району, помічника Володимир-Волинського міжрайонного прокурора; з 04.03.2011 по 30.09.2018 на посадах прокурора відділів прокуратури області та прокурора прокуратури Іваничівського району; з 01.04.1996 по 25.06.1999 - половина строку навчання на денній формі у Львівському державному університеті імені ОСОБА_4.

Крім того, до загального страхового стажу позивача було зараховано період роботи з 01.07.1993 по 31.03.1996 на посадах діловода та юрисконсульта в ІПП «Імпресаріо».

Отже, за результатами розгляду заяви позивача було встановлено, що його загальний страховий стаж становить 25 років 4 дні, тоді як стаж за вислугу років, обрахований відповідно до частини шостої статті 86 Закону № 1697-VII, складає 21 повний рік, що є меншим за стаж у 24 роки, який є необхідним відповідно до частини першої статті 86 Закону № 1697-VІІ для призначення пенсії за вислугу років.

Суд звертає увагу, що у позовній заяві позивач вказує, що має сукупний стаж роботи понад 21 рік 3 місяці, який дає йому право на пенсію згідно із статтею 86 Закону № 1697-VII, та оскільки трудову діяльність позивач розпочав з 01.07.1993, має у зв’язку із цим загальний страховий стаж роботи понад 25 років, тому йому повинна бути призначена пенсія згідно із статтею 86 Закону № 1697-VII.

Суд не погоджується із такими доводами позивача, оскільки до вислуги років, що дає право на пенсію згідно із статтею 86 Закону № 1697-VII, зараховується не будь-який стаж роботи, а лише той стаж роботи і на тих посадах, що визначені частиною шостою статті 86 Закону № 1697-VII. На думку суду, стаж роботи позивача у період з 01.07.1993 по 31.03.1996 на посадах діловода та юрисконсульта в ІПП «Імпресаріо» не може бути зарахований до вислуги років, що дає право на пенсію, оскільки стаж роботи на вказаних посадах не передбачений частиною шостою статті 86 Закону № 1697-VII.

Відтак, оскільки обрахований відповідно до частини шостої статті 86 Закону № 1697-VII стаж роботи позивача на посадах прокурора та помічника прокурора (з урахуванням половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу денної форми навчання) становить менше 24 років, чого позивач не заперечує, тому відсутні правові підстави для призначення йому пенсії за вислугу років на підставі частини першої статті 86 вказаного Закону.

Крім того, оскільки позивач не має права на призначення пенсії за вислугу років у зв’язку із відсутністю необхідного спеціального стажу у 24 роки, тому відсутні підстави для встановлення надбавки для непрацездатних членів сім’ї у порядку частини сьомої статті 86 Закону № 1697-VII.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що оскільки станом на 26.10.2018 (день звернення позивача із заявою про призначення пенсії) вислуга років позивача складала менше 24 років та відповідно була недостатньою для призначення пенсії на підставі статті 86 Закону № 1697-VII, тому рішенням від 02.11.2018 № 38 відповідач правомірно відмовив у призначенні позивачу пенсії за вислугу років, відтак, у задоволенні взаємопов’язаних позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії належить відмовити.

Керуючись статтями 243 - 246, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх