Рішення № 80569782, 13.03.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2620/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Шаблій Л.П.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення в частині,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (позивач) звернувся з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (надалі – Національне агентство, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 02 листопада 2018 року №2489 “Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_4, першим заступником прокурора області”.

В обґрунтування позову вказав, що спірним рішенням зроблено висновок про недотримання суб’єктом декларування ОСОБА_4 вимог пунктів 2, 3, 7 частини першої статті 46 Закону України “Про запобігання корупції”, що виразилося у зазначенні в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік недостовірних відомостей про: нерухоме майно, яке належить йому на праві власності, в частині недекларування нерухомого майна (квартири) та в частині вартості нерухомого майна (квартири); дохід, нарахований/отриманий ним протягом звітного періоду; а також про встановлення ознак незаконного збагачення. Зроблено висновок про наявність у його діях ознак адміністративного правопорушення, пов’язаного із корупцією, передбаченого частиною четвертою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі – КупАП) (подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), а також щодо наявності в діях ознак складу злочину, передбаченого статтею 368-2 Кримінального кодексу України (КК України).

Із такими висновками позивач не погоджується та вважає їх безпідставними. Зокрема, стверджує про необґрунтованість висновку про те, що він не вніс до декларації квартиру загальною площею 84,2 кв.м. загальною вартістю 27004,00 грн., оскільки одноосібним її власником є батько позивача ОСОБА_5, який не є членом сім’ї у розумінні абзацу 16 частини першої статті 1 Закону України “Про запобігання корупції”. Неправдивим також є висновок Національного агентства про декларування ОСОБА_4 недостовірної інформації, яка відрізняється від достовірної на суму 217357,00 грн. щодо квартири площею 115,3 кв.м.; цей висновок не відповідає правовстановлюючим документам. Не є підтвердженим висновок відповідача щодо відображення пенсії у більшому розмірі та невідображення соціальних виплат, оскільки розмір доходів від Пенсійного фонду, зазначений в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік відповідає даним довідки органу Пенсійного фонду.

Позивач заперечує висновок Національного агентства у спірному рішенні і стосовно набуття у власність активів у значно більшому розмірі та наявність в діях ознак незаконного збагачення. Достовірність і законність доходів і грошових активів підтверджена рішенням відповідача за результатами здійснення повної перевірки декларації ОСОБА_4 за 2015 рік; готівкові кошти у сумі 32412 доларів США, відображені в декларації за 2016 рік, відповідають у гривневому еквіваленту грошовим активам, які у попередньому році зберігалися на рахунку у ПАТ “КБ “Приватбанк”.

Окрім того, на думку позивача, відповідач порушив порядок проведення перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (надалі – декларація): така перевірка проводилася більш як понад рік; відповідач пропозицію про надання письмових поясненнях та/або копій підтвердних документів не надіслав.

З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою від 18 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.

У відзиві відповідач позовні вимоги не визнав (а.с.71-80, том 1). В обґрунтування своєї позиції вказав, що перевірка декларації за 2016 рік, поданої позивачем, була розпочата відповідно до рішення Національного агентства від 28 вересня 2017 року №824 та продовжена на підставі рішення відповідача від 24 листопада 2017 року №1293. Проведення перевірки здійснювалося відповідно до Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства від 10 лютого 2017 року №56. Цим рішенням не встановлено граничних термінів прийняття рішення за результатами здійснення повної перевірки декларації.

Не погоджується відповідач із зауваженнями позивача про ненаправлення запиту про надання пояснень стосовно виявлених розбіжностей у декларації, оскільки такий лист направлявся 27 жовтня 2017 року рекомендованим порядком.

По суті виявлених порушень відповідач вважає їх доведеними та підтвердженими здобутими доказами із джерел, визначених вказаним вище Порядком, на підставі яких було встановлено, що ОСОБА_4 при поданні декларації за 2016 рік зазначив недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на 294834,78 грн., що є ознаками правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 172-6 КУпАП. Згідно із відомостями Державної фіскальної служби України, дохід, отриманий позивачем за 2016 рік, є значно меншим від задекларованих готівкових коштів та коштів, розміщених на банківських рахунках. А тому висновки Національного агентства про наявні ознаки незаконного збагачення у 2016 року також є правомірними та обґрунтованими.

З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 26 лютого 2019 року прийнято заяву про зміну позовних вимог, відтак розгляд справи здійснюється за позовними вимогами ОСОБА_4 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування пунктів 1 та 4 рішення від 02 листопада 2018 року №2489 щодо висновків про недостовірні відомості в декларації про нерухоме майно та дохід, нарахований/отриманий протягом звітного періоду, а також щодо встановлення ознак незаконного збагачення.

Ухвалою суду від 26 лютого 2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні представники позивача, кожен зокрема, позов підтримують з підстав, викладених у позові; позовні вимоги просять задовольнити.

Представник відповідача, який взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, позов заперечує, в задоволенні позовних вимог просить відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін (вступне слово), дослідивши заяви по суті справи, письмові докази, встановив такі обставини.

17 березня 2017 року позивач подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік (надалі - декларація) шляхом її заповнення на офіційному сайті Національного агентства (а.с.115-117, том 1).

28 вересня 2017 року на засіданні Національного агентства прийнято рішення №824 “Про проведення повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 та 2016 роки, поданих ОСОБА_4, першим заступником прокурора Волинської області, на підставі інформації, отриманої від суб’єкта звернення” (а.с.92-93, том 1).

24 листопада 2017 року на засіданні Національного агентства прийнято рішення №1293 “Про продовження строку повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 та 2016 роки, поданих ОСОБА_4, першим заступником прокурора Волинської області” з 28 листопада 2017 року на 30 календарних днів (а.с.90-91, том 1). Зі змісту вказаного рішення слідує, що продовження строку повної перевірки декларацій позивача обумовлене тим, що не надійшли пояснення суб’єкта декларування та інформація по суті, необхідні для проведення такої перевірки упродовж 60 календарних днів.

02 листопада 2018 року на засіданні Національного агентства прийняті рішення №2488 “Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_4, першим заступником прокурора Волинської області” (а.с.21, том 1) та рішення №2489 “Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_4, першим заступником прокурора Волинської області” (а.с.94-101, том 1, надалі – рішення №2489).

Рішенням №2489 встановлено, що ОСОБА_4 станом на 31 грудня 2016 року – перший заступник прокурора Волинської області (суб’єкт декларування); подав декларацію за 2016 рік шляхом заповнення на офіційному сайті Національного агентства 17 березня 2017 року.

Під час здійснення повної перевірки декларації за 2016 рік відповідач під час з’ясування достовірності задекларованих відомостей (розділ І рішення) встановив, що суб’єкт декларування у розділі 3 “Об’єкти нерухомості” декларації:

- не зазначив відомості про квартиру загальною площею 84,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно суб’єкт декларування є власником цієї квартири (реєстраційний номер 140688, дата державної реєстрації 24 лютого 2003 року, загальна вартість нерухомого майна становить 27004,00 грн.). Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на 27004,00 грн.;

- зазначив квартиру загальною площею 115,3 кв.м., дата набуття права 31 жовтня 2005 року, вартість на дату набуття 265000,00 грн. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно загальна вартість цього майна становить 482357,00 грн.; недостовірні відомості відрізняються від достовірних на 217357,00 грн.

У цілому зроблено висновок, що суб’єкт декларування ОСОБА_4 зазначив недостовірні відомості, не вказавши об’єкт нерухомості (квартиру), та зазначив недостовірні відомості про вартість квартири, яка належить йому на праві власності, які відрізняються від достовірних на 244361,00 грн. (пункти 1.1, 1.2 ), чим не дотримав вимоги пункту 2 частини першої статті 46 Закону України “Про запобігання корупції”.

У розділі 11 “Доходи, у тому числі, подарунки” декларації суб’єкт декларування зазначив відомості про отриманий/нарахований дохід у вигляді пенсії у розмірі 45628,00 грн. Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також про розмір утриманого податку з доходів фізичних осіб суб’єкт декларування отримав дохід у вигляді пенсії (ознака доходу “ 184”) у розмірі 19588,22 грн. Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 25669,78 грн.

Суб’єкт декларування не зазначив відомості про отриманий/нарахований ним дохід у вигляді соціальних виплат з відповідних бюджетів у розмірі 24804,00 грн. Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також про розмір утриманого податку з доходів фізичних осіб суб’єкт декларування отримав дохід у вигляді соціальних виплат з відповідних бюджетів (ознака доходу “ 159”) у розмірі 24804,00 грн.

Таким чином, у розділі “Доходи, у тому числі, подарунки” декларації суб’єкт декларування зазначив недостовірні відомості про отриманий/нарахований дохід, які відрізняються від достовірних на суму 50473,78 грн. (пункти 3.1, 3.2), чим не дотримав вимоги пункту 7 частини першої статті 46 Закону України “Про запобігання корупції”.

Як зазначено у рішенні №2489, за результатами з’ясування достовірності задекларованих відомостей встановлено, що суб’єкт декларування відобразив недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на суму 294834,78 грн. (пункти 1.1, 1.2, 3.1, 3.2) - на суму від 100 до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на день подання декларації. Зазначене є ознаками правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 172-6 КУпАП.

У розділі IV рішення №2489 “Перевірка на наявність ознак можливого незаконного збагачення” встановлено набуття суб’єктом декларування у власність активів у значному розмірі, законність набуття яких не підтверджено доказами. До такого висновку відповідач дійшов з тих підстав, що у розділі 12 “Грошові активи” декларації за 2016 рік суб’єкт декларування зазначив кошти, розміщені на банківських рахунках – 228853,00 грн., 2890,00 доларів США, готівкові кошти в розмірі 32412,00 доларів США. Згідно із відомостями Державної фіскальної служби України (надалі – ДФС України), отриманий суб’єктом декларування дохід за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року становить 152621,85 грн., що значно менше за задекларовані готівкові кошти та кошти, розміщені на банківських рахунках, станом на 31 грудня 2016 року в розмірі 35302,00 доларів США, що становить 959861,38 грн. (за курсом Національного банку України станом на 31 грудня 2016 року 1 долар США – 27,19 грн.). Щодо походження грошових активів, зазначених у декларації, суб’єкт декларування пояснень не надав. Таким чином, суб’єкт декларування набув у власність грошові кошти у сумі 959861,38 грн., що перевищує 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами та є ознакою можливого незаконного збагачення відповідно до статті 368-2 КК України.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач ОСОБА_4 оскаржив його до суду (спір вирішується з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача як суб’єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень врегульовано Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII “Про запобігання корупції” (надалі – Закон №1700-VII).

Як визначено частиною першою статті 4 Закону №1700-VII, Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Пунктом 8 частини першої статті 11 Закону №1700-VII визначено, що до повноважень Національного агентства належать, зокрема, здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно з частиною другою, третьою статті 50 Закону №1700-VII Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону. Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством.

Відповідно до абзаців першого, п’ятого частини першої статті 50 Закону №1700-VII повна перевірка декларації полягає у з’ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб’єктом декларування діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Національне агентство проводить перевірку декларації, у тому числі і на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Як встановлено зі змісту спірного рішення, перевірка декларації позивача за 2016 рік проведена на підставі абзацу п’ятого частини першої статті 50 Закону №1700-VII. Наявність повноважень у відповідача щодо проведення повної перевірки декларації, як і рішення Національного агентства від 28 вересня 2017 року №824 про проведення повної перевірки декларацій за 2015 та 2016 роки, поданих ОСОБА_4, позивачем не оспорюється.

Механізм проведення Національним агентством контролю та повної перевірки декларацій відповідно до статей 48 та 50 Закону №1700-VII визначений у Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженому рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 лютого 2017 року №56 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2017 року за №201/30069 (надалі - Порядок №56, у редакції, чинній на час проведення повної перевірки декларації позивача).

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку №56 визначено, що повна перевірка декларації передбачає такі дії: 1) прийняття Рішення про проведення перевірки; 2) аналіз відомостей про об’єкти декларування (об’єкти нерухомості; об’єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов’язання; видатки та правочини суб’єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб’єкта декларування; членство суб’єкта декларування в об’єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб’єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об’єкти декларування, які мають відображатися в декларації; 3) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8-11 цього розділу; 4) направлення Національним агентством відповідному суб’єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу; 5) прийняття Національним агентством Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Пунктами 2, 14 розділу ІІІ Порядку №56 визначено, що початком здійснення повної перевірки декларації є день, наступний за днем прийняття рішення про проведення перевірки. Про прийняття рішення про проведення перевірки Національне агентство письмово повідомляє суб’єкта декларування за допомогою програмних засобів Реєстру не пізніше дня його прийняття (тут і надалі мається на увазі Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у подальшому - Реєстр).

Повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки. У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів. Рішення про продовження повної перевірки декларації приймається Національним агентством у випадку неотримання відповідей та/або інформації по суті, необхідних для проведення повної перевірки декларації, у відповідь на запити (листи) Національного агентства до: 1) державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об’єднань; 2) суб’єкта декларування з проханням надати пояснення щодо відомостей, зазначених у декларації.

Отже, з огляду на викладене, строк повної перевірки декларації повинен становити не більше 90 календарних днів.

Як уже зазначалося судом, рішення про проведення повної перевірки декларації ОСОБА_4 за 2016 рік прийняте Національним агентством 28 вересня 2017 року; строк цієї перевірки продовжено рішенням від 24 листопада 2017 року з 28 листопада 2017 року на 30 календарних днів з підстав ненадходження упродовж 60 календарних днів пояснень суб’єкта декларування та інформації по суті, необхідної для проведення перевірки, що не суперечить пункту 14 Порядку №56 та, крім того, рішення відповідача від 24 листопада 2017 року №1293 ОСОБА_4 не оскаржив. Також він не заперечує тієї обставини, що про прийняті рішення від 28 вересня 2017 року та від 24 листопада 2017 року (про проведення повної перевірки декларацій та про продовження строку проведення такої перевірки) він був повідомлений на власну електронну поштову скриньку у персональному електронному кабінеті на сайті Національного агентства відповідно до вказаних вище вимог Порядку №56.

Джерела інформації, які Національне агентство використовує під час повної перевірки декларацій визначені у пункті 8 розділу ІІІ Порядку №56. Тут же обумовлено, що при проведенні повної перевірки декларації Національне агентство зобов’язане забезпечити використання лише достовірної інформації, одержаної від суб’єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об’єднань, із засобів масової інформації, мережі Інтернет.

У свою чергу, в пункті 12 розділу ІІІ Порядку №56 обумовлено обов’язок Національного агентства у разі виявлення протягом повної перевірки декларації ознак недостовірності задекларованих відомостей, неточності оцінки задекларованих активів, конфлікту інтересів, незаконного збагачення направити відповідному суб’єкту декларування відповідний лист з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів. Такий лист повинен містити посилання на конкретні відомості у декларації, щодо яких пропонується надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів, а також відомості про підстави проведення перевірки декларації та таких конкретних відомостей. Такий лист може містити конкретні запитання Національного агентства щодо відомостей, зазначених у декларації. Зазначений лист може направлятися за допомогою програмних засобів Реєстру або засобами поштового зв’язку з повідомленням про вручення. Суб’єкт декларування має право надати (надіслати) пояснення (копії документів) не пізніше ніж на десятий робочий день з дня отримання відповідного листа Національного агентства за допомогою програмних засобів Реєстру або засобами поштового зв’язку. Надані суб’єктом декларування письмові пояснення та/або копії підтвердних документів є обов’язковими до розгляду та врахування Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації та вирішення питання щодо дотримання суб’єктом декларування вимог Закону при складанні та поданні декларації. У разі необхідності Національне агентство направляє суб’єкту декларування лист із проханням надати інформацію щодо найменування контрагента правочину відповідно до пункту 10 частини першої статті 46 Закону в порядку, визначеному цим пунктом.

Також пунктом 13 розділу ІІІ Порядку №56 визначено, що при встановленні точності оцінки задекларованих активів суб’єктом декларування Національне агентство зіставляє дані, що містяться у правовстановлювальних документах на задекларовані активи, та надані у разі потреби суб’єктом декларування обґрунтування задекларованої оцінки активів з відомостями, що зазначені у декларації.

При встановленні точності оцінки задекларованих активів Національне агентство не має права самостійно проводити їх оцінку. У разі ненадання суб’єктом декларування пояснень та/або підтвердних документів щодо точності оцінки задекларованих активів у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу, Національне агентство вживає заходів щодо встановлення відповідних обставин шляхом організації проведення експертизи у порядку, визначеному законом.

Перевіряючи доводи позивача про недотримання відповідачем обов’язку направити відповідний лист з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів, суд встановив, що листом відповідача від 27 жовтня 2017 року №55-08/38548/17, адресованим ОСОБА_4, запропоновано надати упродовж десяти робочих днів з дня одержання запиту пояснення та копії підтвердних документів щодо квартири №4 на вулиці Керченській, 7а у місті Ужгороді Закарпатської області та вказати загальну вартість квартири згідно з правовстановлюючими документами; доходів, задекларованих у розділі 11 “Доходи, у тому числі подарунки” декларації за 2015 та 2016 роки; транспортних засобів, зазначених у розділі 6 “Цінне рухоме майно – транспортні засоби”; готівкових коштів, відомості про які зазначено в розділі 12 “Грошові активи”; набуття у 2015 році земельної ділянки загальною площею 2000 кв.м. та житлового будинку загальною площею 347,7 кв.м. та невідображення даної інформації у розділі 14 “Видатки та правочини суб’єкта декларування” декларації за 2015 рік (а.с.102-103, том 1 ). Як бачимо, пояснення щодо вартості квартири загальною площею 115,3 кв.м. на дату набуття права 31 жовтня 2005 року у цьому листі не згадується. Вказаний лист надіслано адресату рекомендованим порядком 30 жовтня 2017 року та він не був вручений останньому і був повернутий до Національного агентства за закінченням терміну зберігання (а.с.104-105, том 1).

З огляду на викладене, формально відповідач виконав вимоги підпункту 4 пункту 6, пункту 12 розділу ІІІ Порядку №56 в частині направлення ОСОБА_4 як суб’єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів. Проте, розглядаючи цю дію відповідача як суб’єкта владних повноважень крізь призму принципу діяти добросовісно, закріпленого статтею 2 КАС України, суд вважає, що оскільки пояснення суб’єкта декларування має значення для повного та об’єктивного встановлення обставин при прийнятті рішення за результатами повної перевірки декларації, то вочевидь, відповідач мав би ужити достатніх заходів для надання можливості позивачу надати запитувані пояснення та підтвердні документи. Тому логічним видається направити такий лист із пропозицією надати пояснення та підтвердні документи за допомогою програмних засобів Реєстру, як відповідач до цього направляв повідомлення про розпочату перевірку. Цей спосіб безумовно є швидшим, ніж надіслання рекомендованим листом, що був безрезультатним.

Відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку №56 за результатами проведення повної перевірки декларації Національним агентством приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації (далі - Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації). Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації складається з таких частин: 1) вступна частина із зазначенням дати, номера та місця складання, назви Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації; 2) описова частина із зазначенням прізвища, імені, по батькові суб’єкта декларування, назви посади та органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування або юридичної особи публічного права, правових підстав проведення повної перевірки декларації, переліку інформації, яка використовувалася під час здійснення повної перевірки декларації, складових предмета перевірки; 3) мотивувальна частина із зазначенням встановлених Національним агентством обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, якими Національне агентство керувалося при прийнятті Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації, і положення закону, яким воно керувалося; 4) резолютивна частина із зазначенням висновку, якого Національне агентство дійшло за результатами здійснення повної перевірки декларації, можливості оскарження цього рішення в судовому порядку.

У спірному рішенні відповідач дотримався зазначеної структури.

Порядок №56 не містить положень, які б визначали строк для прийняття рішення за результатами проведення Національним агентством повної перевірки декларації. Водночас, на думку суду, враховуючи порядок дій, які Національне агентство має вчинити у зв’язку із повною перевіркою декларації суб’єкта декларування (пункт 6 розділу ІІІ Порядку №56) та строки, встановлені пунктами 2, 14 розділу ІІІ Порядку для проведення перевірки декларацій, оскаржуване позивачем рішення було прийняте поза межами розумного строку.

Варто зауважити, що одним із критеріїв правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, яким у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є відповідач, є своєчасність їх прийняття (вчинення), тобто, протягом розумного строку (пункт 10 частини другої статті 2 КАС України). Прийняття Національним агентством спірного рішення про результати здійснення повної перевірки декларації лише 02 листопада 2018 року – майже через рік після закінчення строку для її проведення - вказує на недотримання відповідачем цього критерію, відтак, зазначене рішення прийняте поза розумним строком.

Про закінчення проведення повної перевірки декларації Національне агентство письмово повідомляє суб’єкта декларування та надсилає рішення про результати здійснення повної перевірки декларації для ознайомлення. Зазначені дії можуть вчинятися за допомогою програмних засобів Реєстру або засобів поштового зв’язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Якщо в результаті повної перевірки декларації було встановлено відображення у декларації недостовірних відомостей, або неточну оцінку задекларованих активів, або наявність конфлікту інтересів, або ознаки незаконного збагачення, рішення про результати здійснення повної перевірки декларації надсилається суб’єкту декларування за допомогою засобів поштового зв’язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення та програмних засобів Реєстру (абзац восьмий пункту 2 розділу ІV Порядку №56).

Спірне рішення від 02 листопада 2018 року №2489 позивач ОСОБА_4 отримав засобами поштового зв’язку рекомендованим порядком (відправлене 04 грудня 2018 року - а.с.53, том 1). Тобто, таке рішення надіслане відповідачем лише через місяць після його прийняття, що також не може свідчити про добросовісне виконання відповідачем обов’язку, визначеного абзацом восьмим пункту 2 розділу ІV Порядку №56.

Водночас, надаючи оцінку рішенню від 02 листопада 2018 року №2489 по суті, судом взято до уваги, що за визначенням, наведеним у пункті 2 розділу І Порядку №56, достовірність задекларованих відомостей - відповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб’єкта декларування, у разі невстановлення Національним агентством недостовірності задекларованих відомостей у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації; недостовірність задекларованих відомостей - невідповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб’єкта декларування, що встановлюється на підставі відомостей, отриманих Національним агентством у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації.

Згідно з положеннями пункту 2 розділу ІV Порядку №56 якщо в результаті повної перевірки декларації було встановлено відображення у декларації недостовірних відомостей, неточну оцінку задекларованих активів, наявність конфлікту інтересів або ознак незаконного збагачення, в рішенні про результати здійснення повної перевірки декларації додатково наводяться обґрунтування відповідних висновків, у тому числі посилання на матеріали, які стали підставою для висновку, та враховуються пояснення суб’єкта декларування. Під час проведення повної перевірки декларації та прийняття рішення про результати здійснення повної перевірки декларації використовується лише інформація, отримана у законний спосіб.

Наведене кореспондується із закріпленим пунктом 3 Порядку №56 принципом достовірності і повноти інформації, що використовується Національним агентством, правомірності одержання та використання такої інформації.

При з’ясуванні достовірності задекларованих відомостей у розділі 3 “Об’єкти нерухомості” та розділу 11 “Доходи, у тому числі подарунки” в декларації позивача за 2016 рік відповідач скористався витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також про розмір утриманого податку з доходів фізичних осіб (а.с.82-87, том 1). Судом також встановлено, що Департаментом фінансового контролю та моніторингу способу життя Національного агентства у межах повної перевірки декларації ОСОБА_4 зроблено запити до Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації міста Ужгорода” Ужгородської міської ради Закарпатської області (а.с.187-189, том 1) та до Пенсійного фонду України (а.с.192-193, том 1), ОСОБА_6 управління ДФС у Волинській області (а.с.88-89, том 1).

Такі джерела інформації є законними, оскільки відповідно до пунктів 8, 9 розділу ІІІ Порядку №56 під час повної перевірки декларацій Національне агентство використовує відомості, отримані з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, баз даних іноземних держав, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації. У разі необхідності з метою здійснення повної перевірки декларації Національне агентство має право направляти запити про надання документів чи інформації до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об’єднань. Зазначені суб’єкти зобов’язані надавати запитувані Національним агентством документи чи інформацію упродовж десяти робочих днів з дня одержання запиту.

Ще одним джерелом інформації є відомості, надані суб’єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей.

Оскільки ОСОБА_4 лист відповідача від 27 жовтня 2017 року №55-08/38548/17 з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів не отримав, про що було відомо Національному агентству при прийнятті рішення, то за таких обставин висновки про те, що ОСОБА_4 не надав письмових пояснень та підтверджуючих документів є безпідставними. Про повернення листа без вручення адресату відповідачу було достеменно відомо; лист з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів за допомогою програмних засобів Реєстру відповідач не здійснив.

Стосовно висновків, викладених у рішенні відповідача про недостовірність задекларованих відомостей у декларації за 2016 рік, що наявна у справі (а.с.107-112, том 1), суд зазначає таке.

За вимогами пункту 2 частини першої статті 46 Закону №1700-VII у декларації зазначаються відомості про об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають: а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування; б) у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Суд вважає, що висновок Національного агентства про те, що суб’єкт декларування ОСОБА_4 зазначив недостовірні відомості про нерухоме майно, яке належить йому на праві власності, в частині недекларування нерухомого майна (квартири) загальною площею 84,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, дата державної реєстрації 24 лютого 2003 року, реєстраційний номер 140688, загальна вартість нерухомого майна 27004,00 грн. не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні.

Так на підтвердження своїх доводів відповідач надав суду інформаційні довідки №97843405 та №97844594 від 20 вересня 2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта та за адресою об’єкта нерухомості (а.с.82-85;190-191, том 1). На їх підставі відповідач встановив, що ОСОБА_4 є власником зазначеної вище квартири (реєстраційний номер 140688), державна реєстрація якої проведена 24 лютого 2003 року. У відзиві на позов відповідач посилається, що підставою виникнення права власності є договір дарування від 18 січня 2002 року №202, посвідчений нотаріусом ОСОБА_7 Доказів про отримання інформації на запит до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації міста Ужгорода» Ужгородської міської ради Закарпатської області відповідач не надав.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні інформаційні довідки від 01 листопада 2017 року №102212994 та від 10 січня 2019 року №152316355, подані позивачем, у яких вказано, що ця ж квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 24 грудня 2003 року; запис про державну реєстрацію вчинено у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 05 січня 2004 року (а.с.30-31; 150, том 1). Ця обставина також підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №2497305 від 05 січня 2004 року про реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_5 (а.с.29, том1).

Також судом встановлено, що право власності на вищевказану квартиру початково було зареєстроване за ОСОБА_4 відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування від 18 січня 2002 року №202 (а.с.168, том 1), який розірвано відповідно до нотаріально посвідченої угоди про розірвання договору від 24 лютого 2003 року № 863 (а.с.169, том 1). Надалі 28 лютого 2003 року рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №35 ОСОБА_4 видано ордер на квартиру №4 на вулиці Керченській, 7а площею 53,10 кв.м. (а.с.170, том 1). Копії цих документів наявні в матеріалах даної справи та були надані на адвокатські запити представника позивача ОСОБА_8 комісією Управління Міністерства внутрішніх справ в Закарпатській області, а також Комунальним підприємством Ужгородської міської ради «Архітектурно-планувальне бюро» (а.с.167, 173, том1).

Позивач також надав копії архівного витягу архівного відділу Ужгородської міської ради від 28 лютого 2017 року №271 з рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 28 лютого 2003 року №35, згідно з яким ОСОБА_4 видано ордер на квартиру АДРЕСА_2 площею 53,10 кв.м. у складі сім’ї: дружини ОСОБА_9, дочки ОСОБА_10В, батька ОСОБА_5 (а.с.32, том 1). Відповідно до архівного витягу від 28 вересня 2017 року №272 з рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 26 листопада 2003 року №297 із ОСОБА_5 укладено договір найму (а.с.33, том 1). За договором найму та актом здачі і приймання квартири від 03 грудня 2003 року (а.с.38-40, том 1) квартира передана ОСОБА_5 Як вбачається з архівного витягу від 28 вересня 2017 року №273 з рішення виконавчого комітету від 24 грудня 2003 року №342 «Про приватизацію державного житлового фонду», квартиру АДРЕСА_3 площею 84,30 кв.м. передано у приватну власність ОСОБА_5 на підставі його заяви від 10 грудня 2003 року (а.с.34-35, том 1).

Таким чином, названими вище документами, які були надані позивачем, встановлено, що ОСОБА_4 з 24 лютого 2003 року не є власником зазначеної квартири; одноосібним її власником є ОСОБА_5 Доказів того, що ОСОБА_5 – батько позивача - у розумінні абзацу шістнадцятого частини першої статті 1 Закону №1700-VII є членом сім’ї декларанта та в силу цього в останнього існував обов’язок декларувати це нерухоме майно, суду не надано.

Із витягу від 20 вересня 2017 року №97844594 з Реєстру прав власності на нерухоме майно, який отримано відповідачем у межах повної перевірки декларації ОСОБА_4, є відомості про угоду від 24 лютого 2003 року №863, посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_7, про розірвання договору дарування від 18 січня 2002 року №202, на підставі якого спочатку виникло право власності на зазначену квартиру (а.с.190 - 191, том 1).

Відтак, вказаними письмовими доказами спростовується висновок Національного агентства про недостовірні відомості про нерухоме майно позивача, яке належить йому на праві власності, в частині не зазначення об’єкта нерухомості – квартири №4 на вулиці Керченська, 7а в місті Ужгороді загальною вартістю 27004,00 грн. у розділі 3 “Об’єкти нерухомості” декларації за 2016 рік. Отже, безпідставним є і висновок, що недостовірні відомості відрізняються від достовірних на 27004,00 грн.

Також не знаходить свого підтвердження висновок у рішенні №2489 про декларування ОСОБА_4 недостовірної інформації, яка відрізняється від достовірної на 217357,00 грн. стосовно квартири загальною площею 115,3 кв.м. за адресою: вулиця Гоголя, будинок 20 б, квартира 1, місто Дніпро, належної позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2005 року №2891, вартість якої за даними Національного агентства становить 482357,00 грн. (реєстраційний номер майна 12547495), що було встановлено на підставі інформаційні довідки №97843405 від 20 вересня 2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна (а.с.84, том 1).

У свою чергу, позивач надав суду копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31 жовтня 2005 року №8793898 (а.с.43, том 1), а також нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ВСМ №071678 від 31 жовтня 2005 року, реєстровий №2891 (а.с.44-45, том 1). Згідно із вказаним договором, вартість майна (квартири) – предмету договору – становить 265000,00 грн. (пункт 2 договору). Оцінку вартості зазначеної квартири проведена Комунальним підприємством “Дніпропетровське бюро технічної інвентаризації”. Зазначені документи є правовстановлюючими та підтверджують вартість такого майна на дату набуття права власності на нього. Відповідно до Роз’яснення щодо застосування окремих положень Закону України “Про запобігання корупції” стосовно заходів фінансового контролю, затвердженого рішенням Національного агентства від 11 серпня 2016 року №3, за загальним правилом інформація про вартість відповідного майна повинна вказуватись на дату набуття права власності на нього (як зазначено в документі, на підставі якого було набуто право власності) у грошовій одиниці України або на дату набуття майна у володіння чи користування, якщо не йдеться про власність.

Отже, наведене свідчить про необґрунтованість висновку відповідача про декларування недостовірної інформації, яка відрізняється від достовірної стосовно вказаного об’єкта нерухомості на 217357,00 грн., зокрема, та щодо недостовірної інформації у розділі 3 декларації за 2016 рік на 244361,00 грн. у цілому і про недотримання ОСОБА_4 вимог пункту 3 статті 46 Закону України “Про запобігання корупції”.

Оцінюючи надані сторонами докази стосовно задекларованих відомостей у розділ 11 “Доходи, у тому числі подарунки” декларації за 2016 рік, суд встановив, що ОСОБА_4 відобразив як дохід пенсію у сумі 45628,00 грн. Відповідач вважає, що ці дані є недостовірні, оскільки сума пенсії за його відомостями становить 19958,22 грн., а тому недостовірні відомості відрізняються від достовірних на 25669,78 грн. Крім того, позивач не зазначив дохід у вигляді соціальних виплат у розмірі 24804,00 грн., з урахуванням якого недостовірні відомості відрізняються від достовірних на 50473,78 грн., що є порушенням пункту 7 частини першої статті 46 Закону №1700-VII.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 46 Закону №1700-VII отримані (нараховані) доходи, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи. Такі відомості включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір. Відомості щодо подарунка зазначаються лише у разі, якщо його вартість перевищує п'ять мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня звітного року, а для подарунків у вигляді грошових коштів - якщо розмір таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, перевищує п'ять мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня звітного року.

Відповідач як на докази, що підтверджують його висновки, посилається на відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми задекларованих доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також розмір утриманого податку з доходів фізичних осіб (надалі – Державний реєстр фізичних осіб ДФС, а.с.86-87, том 1), лист ОСОБА_6 управління ДФС у Волинській області від 13 листопада 2017 року №06/58961/17 (а.с.88-89, том 1), лист Пенсійного фонду України від 03 листопада 2017 року №34549/04-22 (а.с.194-195, том 1).

Судом проаналізовано копії зазначених документів та з їх змісту встановлено таке. Так листом від 03 листопада 2017 року №34549/04-22 (а.с.194-196, том 1) Пенсійний фонд України повідомив, що за позивача у період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2016 року до Державного реєстру загальнообов’язкового страхування надходили відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду від страхувальників; інформація стосовно пенсійних виплат відсутня; доходи, відображені в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового соціального страхування, можуть бути менші за фактично отримані особою на законних підставах. У відомостях з Державного реєстру ДФС та листі ОСОБА_6 управління ДФС України у Волинській області від 13 листопада 2017 року №06/58961/17 значиться виплата ОСОБА_4 у першому та другому кварталах 2016 року пенсії у сумі по 9979,11 грн. (тобто, 19958,22 грн., код та назва ознаки доходу “ 184” - суми пенсій); соціальних виплат у ці періоди по сумі 12402,00 грн. (тобто, 24804,00 грн., код та назва ознаки доходу “ 128” - соціальні виплати); водночас, звернуто увагу, що інформація потребує уточнення у джерел доходів (а.с.86-89, том 1).

На адвокатський запит представника ОСОБА_4 Головне управління ДФС у Волинській області листом від 18 лютого 2019 року №1852/ФОП/03-20-13-04 підтвердило цю інформацію (а.с.205-206, том 1).

Разом з тим, ОСОБА_4 як отримувач пенсії перебуває на обліку в ОСОБА_6 управлінні ДФС у Волинській області. ОСОБА_6 управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 19 лютого 2019 року №1388/02-60-39 (а.с.210, том 1) повідомлено, що у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року ОСОБА_4 виплачено пенсію за вислугу років у сумі 45627,77 грн.; інші соціальні виплати (крім пенсії) не виплачувались. В матеріалах справи також наявна копія довідки ОСОБА_6 управління Пенсійного фонду України у Волинській області (джерела доходів у даному випадку) від 09 березня 2017 року №1631, отриманої позивачем перед поданням декларації за 2016 рік, про суму його пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, яка становить 45627,77 грн. (а.с.49, том 1). Така ж сума пенсії відображена ОСОБА_4 у декларації за 2016 рік.

З огляду на викладене, до уваги необхідно брати інформацію, надану ОСОБА_6 управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, яким здійснювалися нарахування та виплата пенсії позивачу, а інформація з інших джерел є неповна та неточна.

Таким чином, висновки, викладені у спірному рішенні відповідача про недостовірність відомостей про отриманий/нарахований дохід, які відрізняються від достовірних на 50473,78 грн. (пункти 3.1, 3.2) не знайшли свого підтвердження належними та достатніми доказами.

Судом також не залишено поза увагою, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2019 року у справі №161/732/19 про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, за ознаками частини четвертої статті 172-6 КУпАП згідно з протоколами № 41-03/4/19 та № 41-03/5/19, складеними 09 січня 2019 року головним спеціалістом відділу проведення повних перевірок Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства стосовно ОСОБА_4, провадження у справі закрито за відсутністю події і складу адміністративних правопорушень (а.с.3-6, том 2). Постановою суду встановлено необґрунтованість висновків Національного агентства у протоколах №41-03/4/19 та №41-03/5/19, складених на підставі рішень від 02 листопада 2018 року №2488 та №2489 за результатами повної перевірки декларацій ОСОБА_4 за 2015 та 2016 роки, зокрема щодо внесення до декларації за 2016 рік завідомо недостовірних відомостей, які відрізняються від достовірних на загальну суму 294834,78 грн. (у розділі 3 “Об’єкти нерухомості”, розділі 11 “Доходи, у тому числі подарунки”). Постанова суду набрала законної сили 04 березня 2019 року.

У ході розгляду даної справи не знайшли свого підтвердження висновки відповідача у спірному рішення щодо встановлення ознак можливого незаконного збагачення позивача.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Порядку №56 ознаки можливого незаконного збагачення під час повної перевірки декларації встановлюються відповідно до статті 368-2 Кримінального кодексу України. Ознаками можливого незаконного збагачення є: встановлення під час повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей щодо активів на суму, що перевищує одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України для відповідного року, якщо внаслідок використання джерел інформації, визначених пунктами 8-12 цього розділу, не вдалося встановити підстави виникнення прав на такі активи або обставини виникнення таких підстав мають обґрунтовані ознаки правопорушень; виявлення факту передачі таких активів (укладення будь-яких правочинів, на підставі яких виникає право власності або право користування на активи, а також надання іншій особі грошових коштів чи іншого майна для укладення таких правочинів).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 46 Закону №1700-VII у декларації зазначаються відомості про: наявні грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. Відомості щодо грошових активів включають дані про вид, розмір та валюту активу, а також найменування та код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України установи, в якій відкриті відповідні рахунки або до якої зроблені відповідні внески. Не підлягають декларуванню наявні грошові активи (у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам) та активи у дорогоцінних (банківських) металах, сукупна вартість яких не перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня звітного року;

У розділі 12 “Грошові активи” декларації за 2016 рік позивач відобразив кошти, розміщені на банківських рахунках у сумі 228853,00 грн. та 2890,00 доларів США; готівкові кошти у сумі 32412,00 доларів США. Відповідач на підставі відомостей від ДФС України встановив, що сукупний дохід, отриманий суб’єктом декларування ОСОБА_4 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року становить 152621,85 грн., що значно менше суми задекларованих коштів, зазначених вище – готівкових та на банківських рахунках (всього 959861,38 грн. за курсом Нацбанку станом на 31 грудня 2016 року). Оскільки ОСОБА_4 пояснення щодо походження грошових активів, зазначених у декларації, не надав, то Національне агентство вбачає ознаки незаконного збагачення.

Заперечуючи ці висновки, позивач доводить, що згідно з поданою декларацією за 2015 рік він задекларував доходи у сумі 191293,00 грн. (пенсія у сумі 96985,00 грн., проценти банку у сумі 82546,00 грн. та 11762,00 грн.) та кошти на банківських рахунках у сумі 859301,00 грн. Відповідно до рішення Національного агентства від 02 листопада 2018 року №2488 за результатами повної перевірки декларації за 2015 рік ознак незаконного збагачення не виявлено. Математичним методом встановлено, що зазначені активи становлять сукупно 1050594,00 грн.

За 2016 рік позивачем задекларовано дохід у сумі 190048,00 грн. (пенсія, заробітна плата, проценти банку). Виписка ПАТ “КБ “Приватбанк” (а.с.47) свідчить, що кошти у сумі 32412,35 доларів США позивач отримав шляхом повернення коштів за договором “Депозит Плюс”.

Активи, задекларовані у 2015 році, разом із доходами, набутими у 2016 році, покривають грошові активи на банківських рахунках та готівкові кошти позивача, задекларовані у 2016 році. Тому суд вважає, що відповідач дійшов помилкових висновків про наявність ознак незаконного збагачення за результатами перевірки декларації позивача за 2016 рік.

При цьому листом ОСОБА_6 підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України від 17 грудня 2018 року №0412-221/46454 (а.с.7-8, том 2) Національне агентство інформовано, що за результатами розгляду звернення та доданих матеріалів, які стосуються його рішень від 02 листопада 2018 року №2488 та №2489 (тобто, про результати повної перевірки декларацій ОСОБА_4 за 2015 та 2016 роки) ті не містять достатніх відомостей, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_4 ознак можливого незаконного збагачення відповідно до статті 368-2 КК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду правомірність своїх рішень, дій, бездіяльності з урахуванням критеріїв правомірності поведінки, визначених статтею 2 КАС України.

У даному випадку відповідач не забезпечив дотримання таких принципів контролю та повної перевірки декларації, що визначені у пункті 3 розділу І Порядку №56, як об’єктивність, неупередженість та безсторонність рішень і дій Національного агентства, уповноважених ним осіб; достовірність і повнота інформації, що використовується Національним агентством,

З урахуванням встановлених письмовими доказами у справі обставин та на підставі аналізу норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що рішення Національного агентства від 02 листопада 2018 року №2489 не є обґрунтованим – не відповідає усім фактичним обставинам, прийняте поза межами розумного строку, недобросовісно, тобто, воно не відповідає критеріям правомірності рішень суб’єкта владних повноважень, а відтак є протиправним і підлягає скасуванню в частині висновків про недостовірні відомості в декларації про нерухоме майно та дохід, нарахований/отриманий протягом звітного періоду, а також щодо встановлення ознак незаконного збагачення (пункти 1 та 4 резолютивної частини рішення).

Отже, позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов, то з урахуванням вимог частини першої статті 139 КАС України слід присудити на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, що підтверджені квитанцією від 13 грудня 2018 року №ПН636955, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України від 13 грудня 2018 року (а.с.2, 55, том 1).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 (45628, Волинська область, Луцький район, село Лище, вулиця Селекційна, 11, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, місто Київ, бульвар Дружби народів, 28, ідентифікаційний код юридичної особи 40381452) про визнання протиправним та скасування рішення в частині задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 02 листопада 2018 року №2489 “Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_4, першим заступником прокурора області” в частині висновків про недотримання суб’єктом декларування ОСОБА_4 вимог пунктів 2, 7 частини першої статті 46 Закону України “Про запобігання корупції” у зв’язку із зазначенням недостовірних відомостей про нерухоме майно та дохід, нарахований/отриманий протягом звітного періоду (пункт 1 резолютивної частини рішення), а також в частині встановлення ознак незаконного збагачення (пункт 4 резолютивної частини рішення).

Стягнути на користь ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції судові витрати у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк

Повне судове рішення складено судом 19 березня 2019 року