Рішення № 80569617, 18.03.2019, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2421/18

Провадження № 2/163/79/19

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2019 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Чишія С.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області цивільну справу за позовом АТ "Ощадбанк" в особі Волинського обласного управління до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и в :

АТ "Ощадбанк" в особі Волинського обласного управління (далі – ОСОБА_2) просить постановити рішення про стягнення з ОСОБА_1 26 962,91 гривень заборгованості по кредиту та судові витрати по справі в сумі 1762 гривень.

Вимоги обґрунтовано тим, що 17.05.2018 року між Банком та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит №12395, за умовами якого відповідачу надано кредит в загальній сумі 25 000,00 гривень зі сплатою 56 % річних за його користування строком на 60 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 16.05.2023 року. Відповідач зобов’язався здійснювати повернення кредиту рівними частинами в розмірі 416,67 гривень та сплачувати нараховані на залишок основної суми боргу проценти щомісячно до 27 числа місяця, наступного за звітним, починаючи з червня 2018 року.

ОСОБА_1 свої зобов’язання за укладеним договором виконав в повному обсязі.

Відповідач, отримавши кредитні кошти, взяті на себе зобов’язання за умовами договору прострочив та належним чином не виконував, через що станом на 27.11.2018 року за ним рахується заборгованість в сумі 26 962,91 гривень, з яких: по кредиту – 23 251,82 гривень, по процентам – 3 572,17 гривень, по пені – 124,83 гривень, по загальній сумі 3% річних – 14,09 гривень.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 09.01.2019 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до інформації офіційного Інтернет-сайту Укрпошти відповідач отримав копію ухвали з примірником позову особисто 18.01.2019 року.

У строк, визначений судом в ухвалі від 09.01.2019 року та з додатковим врахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерством інфраструктури України від 28.11.2013 року №958, відповідач відзиву не подав.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходили.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.279 ЦПК, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

17 травня 2018 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Волинського обласне управління та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 12395 (далі – Договір).

За умовами ОСОБА_2 надає відповідачу в якості позичальника кредит в загальному розмірі 25 000,00 гривень на строк 60 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 16.05.2023 року (п.п.2.1, 2.2. ОСОБА_2).

За користування кредитом позичальник зобов’язаний сплачувати Банку проценти в розмірі 56 процентів річних. Проценти нараховуються щомісячно за методом факт/факт на фактичний залишок заборгованості за кредитом, що був отриманий позичальником, починаючи з дати видачі кредиту до терміну остаточного повернення кредиту (п.п.2.4.1, 2.4.2 ОСОБА_2).

ОСОБА_1 надає кредит протягом одного банківського дня за умови сплати позичальником комісійної винагороди в розмірі 1 250,00 гривень протягом одного банківського дня з моменту підписання цього ОСОБА_2. ОСОБА_1 забезпечує договірне списання комісійної винагороди з поточного рахунку позичальника одночасно з зарахуванням на поточний рахунок суми кредиту. Позичальник усвідомлює і погоджується з тим, що комісійна винагорода буде списана з поточного рахунку, в тому числі за рахунок кредитних коштів, у зв’язку із чим сума кредиту зменшиться на розмір комісійної винагороди (п.3.1.1 ОСОБА_2).

Позичальник зобов’язується здійснювати повернення кредиту рівними частинами в розмірі 416,67 гривень та сплату процентів, нарахованих Банком на залишок основної суми боргу за кредитом, щомісячно до 27 числа місяця, наступного за звітним, починаючи з червня 2018 року, шляхом внесення власних коштів на поточний рахунок, які ОСОБА_2, використовуючи право договірного списання коштів, списує в рахунок погашення основної суми боргу за кредитом та сплати процентів (п.3.3.3. ОСОБА_2).

У п.3.4 ОСОБА_2 визначено черговість виконання (погашення) зобов’язання позичальником (повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів).

При виникненні простроченої заборгованості за основною сумою боргу за кредитом та/або процентами більше ніж на один місяць, а також в інших випадках, передбачених ОСОБА_2, ОСОБА_1 має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та інших платежів за договором і стягнути заборгованість в примусовому порядку (п.4.2.2 ОСОБА_2).

Позичальник зобов'язується належним чином виконувати усі умови ОСОБА_2 та взяті на себе зобов’язання. У строки, обумовлені цим договором, повернути кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов'язання за договором. У випадку порушення умов ОСОБА_2 відповідач зобов'язується достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів нарахованих на фактичний залишок заборгованості за кредитом, комісійні винагороди, а також сплатити неустойку (штрафні санкції), як це передбачено в договорі, а також відшкодувати банку в повному обсязі збитки (п.п.4.3.1, 4.3.2, 4.3.3 ОСОБА_2).

За порушення взятих на себе зобов'язань по своєчасному поверненню основної суми боргу та/або сплати процентів за користування кредитом, та/або сплати суми комісійної винагороди, позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення, але не більше 15 % суми простроченого платежу.

Згідно додатку № 2 до укладеного між сторонами ОСОБА_2 № 12395 відповідачу в АТ "Ощадбанк" відкрито два банківських рахунки: № 26258000112399, № 26254000027530.

Копією меморіального ордера № 12395 від 17.05.2018 року підтверджується одержання відповідачем обумовленого ОСОБА_2 кредиту в сумі 25 000,00 гривень, з яких згідно із п.3.1.1 ОСОБА_2 Банком проведено списання комісійної винагороди в розмірі 1 250,00 гривень. Відповідно фактична сума кредиту зменшилась до 23 750,00 гривень.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтями 526, 527, 530 ЦК України, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підтвердження наявності у відповідача заборгованості за ОСОБА_2 і її розміру позивач надав розрахунок заборгованості.

Згідно цього розрахунку заборгованість відповідача перед Банком станом на 27.11.2018 року становить 26 962,91 гривень, з яких: 23 251,82 гривень – заборгованість за кредитом, 3 572,17 гривень – заборгованість за процентами, 124,83 гривень – пеня та 14,09 грн. – 3% річних, що відповідає заявленим позовним вимогам.

Даючи оцінку вказаному розрахунку суд зазначає, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до чинного до 07.07.2018 року Положення про організацію операційної діяльності в банках України (п.5.6), затвердженого постановою Правління НБУ від 18.06.2003 року № 254, та чинного з 07.07.2018 року Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою НБУ від 04.07.2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, належним доказом кредитної заборгованості у спірних правовідносинах є виписка з карткових рахунків відповідача, яка до матеріалів позову позивачем не надана, а правом збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи суд обмежений в силу ч.7 ст.81 ЦПК України.

Наданий Банком розрахунок заборгованості не є первинним документом, він є лише обґрунтуванням позовних вимог щодо розміру заборгованості, який повинен бути підтверджений первинними документами, з яких можливо прослідувати використання відповідачем кредитних коштів, внесення коштів на погашення заборгованості, дати виникнення прострочених платежів, відповідно нарахування пені і 3% річних.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості наведеним ознакам доказів не відповідає, тому сам по собі підтверджувати факти і обставини у спірних правовідносинах не спроможний.

При розгляді справи суд відповідно до вимог статей 10, 12, 13 ЦПК керується принципом верховенства права та розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для вирішення справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.83 ЦПК України позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

За змістом ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, через ненадання позивачем належних і допустимих доказів встановити (перевірити) наявність у відповідача заборгованості у заявленому в позові розмірі або навести власний розрахунок заборгованості суд позбавлений можливості.

Саме по собі неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не доводить підставності заявлених Банком вимог, а задоволення позову виключно з цієї підстави буде суперечити закріпленим у ст.3 ЦК України, ст.2 ЦК України засадам справедливості, розумності та верховенства права.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення даного позову, а відтак – про наявність підстав для його відмови в повному обсязі за недоведеністю заявлених вимог.

У зв’язку з відмовою в позові понесені позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову АТ "Ощадбанк" в особі Волинського обласного управління до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його складення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Найменування позивача – АТ "Ощадбанк" в особі Волинського обласного управління; місце знаходження: вулиця Червоного Хреста 8, місто Луцьк Волинської області; код ЄДРПОУ – 09303328;

Ім’я відповідача – ОСОБА_1; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП – НОМЕР_1.

Головуючий : суддя С.С.Чишій