Рішення № 80569471, 19.03.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/19962/18

Провадження № 2/161/937/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

19 березня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої – судді Плахтій І.Б.,

з участю секретаря судових засідань – ОСОБА_1,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» про стягнення нарахованої, але не виплаченої під час звільнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати,

В С Т А Н О В И В :

12.12.2018 ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення нарахованої, але не виплаченої під час звільнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у період з 24.11.2003 по 16.08.2017 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працювала на підприємстві на посаді оператора пульта керування. Наказом №46-К/тр від 16.08.2017 позивач була звільнена з вказаного місця роботи за угодою сторін. Вказує, що після звільнення відповідач не провів з нею остаточного розрахунку по заробітній платі, а саме: не було виплачено нараховану заробітну плату у повному обсязі та індексацію заробітної плати, нарахованої в 2015 році. Окрім того, відповідач зобов’язаний відшкодувати середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи наведене, просить суд, стягнути з відповідача в її користь невиплачену заробітну плату у розмірі 14 139,77 грн. грн., середній заробіток за час затримання розрахунку при звільнені в сумі 56 002,80 грн., рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

Ухвалою суду від 27.12.2018 було ухвалено розгляд вказаної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

У встановлений строк, відзив на позов від відповідача до суду не надійшов.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Позивач подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю з підстав наведених в позовній заяві. Просить позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, відповідно до вимог ст. ст. 128-131 ЦПК України. Заяви про розгляд справи за його відсутності, а також відзив на пред'явлений позов відповідач не подавав.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2 у період з 24 листопада 2003 року по 16 серпня 2017 року працювала в Державному підприємстві «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» на посаді оператора пульта керування. В подальшому ОСОБА_2 присвоєно п’ятий розряд оператора пульта керування. Даний факт підтверджується копією трудової книжки від 12.10.1977 (а.с 5-8).

Відповідно до наказу №46-К/тр про звільнення від 16.08.2017 ОСОБА_2 – оператора пульта керування 5 розряду цеху виробництва борошна, було звільнено з роботи на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України – за угодою двох сторін (а. с 8).

Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок виплати заробітної плати і проведення повного розрахунку зі звільненим працівником - виплати всіх сум, що належать йому, а у разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Оскільки обов'язок своєчасної виплати заробітної плати і проведення повного розрахунку покладається саме на власника підприємства або уповноваженого ним органу, тому суд вважає, що саме роботодавець повинен доводити ту обставину, що заборгованість по заробітній платі у нього перед працівником відсутня.

З довідки про доходи (а.с. 9), розрахункового листка за серпень 2017 року (а.с. 13), виданій ОСОБА_2 встановлено, що за ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» обліковується заборгованість із заробітної плати перед позивачем в сумі 14 139 грн. з яких: невиплачена індексація за 2015 рік – 3 029,95 грн., невиплачена компенсація за невикористану відпустку – 76,63 грн., невиплачена заробітна плата за березень-серпень 2017 рік – 11 109,82 грн.

Станом на день звернення із позовом до суду, позивачу дані кошти не виплачені.

Із роз'яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП.

Таким чином суд дійшов висновку, що оскільки з вини відповідача позивачу не виплачено при звільнені всіх сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, останній вправі згідно ст. 117 КЗпП України вимагати стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 17.08.2017 по 11.12.2018.

Відповідно до п.21 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р. при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 .

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов'язана відповідна виплата.

Згідно з п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивачем було проведено розрахунок, згідно якого сума середньоденного заробітку позивача становить 165 грн. 20 коп.

Період затримки розрахунку при звільненні позивача з 17.08.2017 по 11.12.2018 включно, становить 339 робочих днів.

Отже, розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні становить 56 002,80 грн., з розрахунку: 339 робочі дні (з 17.08.2017 по 11.12.2018) х 165,20 грн. (середньоденна заробітна плата позивача на день звільнення).

Таким чином, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що з ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» на користь позивача слід стягнути 14 139,77 грн. заборгованості по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 56 002,80 грн.

Крім того, відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» (Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 4, ЄДРПОУ 00953065) в користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), заборгованість по заробітній платі в розмірі 14 139 (чотирнадцять тисяч сто тридцять дев’ять) гривень 77 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 56 002 (п’ятдесят шість тисяч дві) гривні 80 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» (Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 4, ЄДРПОУ 00953065) в дохід держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок судового збору.

Рішення суду в межах суми стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня вручення рішення.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня вручення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 19.03.2019.

Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій