Рішення № 80569230, 13.03.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 725/4999/18

Провадження № 2/161/321/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого-судді Пушкарчук В.П.,

при секретарі судового засідання Загоровській І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору застави транспортного засобу дійсним, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору застави транспортного засобу дійсним.

Позовні вимоги мотивує тим, що 13 січня 2016 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір позики в письмовій формі. Згідно домовленостей між сторонами, позикодавець передав у власність позичальника 10 000 (десять тисяч) доларів США, а позичальник зобов’язався повернути позикодавцю кошти готівкою у строк до 31 грудня 2018 року.

Для забезпечення виконання зобов’язань за договором позики13 січня 2016 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, в інтересах якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_3 було укладено договір застави рухомого майна, відповідно до умов якого заставодавець, з метою забезпечення виконання зобов’язань передав в заставу транспортний засіб - легковий автомобіль марки Daewoo, модель Matiz, легковий універсал, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Договір застави транспортного засобу із ОСОБА_2 в інтересах якої діяв ОСОБА_3 був підписаний сторонами 13 січня 2016 року в простій письмовій форму, нотаріально не посвідчувався. Позивач вказує, що ОСОБА_3 пообіцяв здійснити таке посвідчення протягом шести місяців.

Проте, відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору застави транспортного засобу.

На підставі наведеного просила суд, визнати дійсним договір застави транспортного засобу – легкового автомобіля марки Daewoo, модель Matiz, легковий універсал, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Ухвалою суду від 19.10.2018 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 20.11.2018 року.

Ухвалою від 20.11.2018 року закрито підготовче провадження.

Позивач та його представник в судове засідання не з’явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. На адресу суду надіслали клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів та просили розгляд справи проводити без участі позивача та його представника.

Представник відповідача на адресу суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 32-34).

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 13 січня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики в письмовій формі. Згідно домовленостей між сторонами, позикодавець передав у власність позичальника 10 000 (десять тисяч) доларів США, а позичальник зобов’язався повернути позикодавцю кошти готівкою у строк до 31 грудня 2018 року (а.с. 5).

Для забезпечення виконання зобов’язань за договором позики 13 січня 2016 року між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2, в інтересах якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_3 було укладено договір застави рухомого майна, відповідно до умов якого заставодавець, з метою забезпечення виконання зобов’язань передав в заставу транспортний засіб - легковий автомобіль марки Daewoo, модель Matiz, легковий універсал, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 6-8).

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про заставу» передбачено, що у випадках, коли предметом застави є транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів.

Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів проводиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору.

Згідно із ст.16 Закону України «Про заставу» право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню – з моменту нотаріального посвідчення договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає з моменту передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладання договору, то з моменту його укладення. Реестрація застави не пов`язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Відповідно до даних норм, договір застави транспортного засобу укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Стаття 220 ЦК України закріпила, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (частина 2 статті 220).

З сукупного аналізу положень вказаних статей вбачається, що недотримання в момент укладення договору застави транспортного засобу за участю фізичної особи вимоги щодо його нотаріального посвідчення тягне за собою його нікчемність.

Згідно з ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 236 ЦК України встановила, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За правилом ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

При цьому, при наявності певних обставин, такий договір може бути визнаний судом дійсним.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 13 постанови №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування ч.2 ст.220 ЦК України.

Отже, саме лише небажання сторони правочину нотаріально посвідчувати договір не може бути підставою для визнання такого договору дійсним.

З викладеного вбачається, що за рішенням суду договір застави транспортного засобу, що не був нотаріально посвідченим в момент його укладення, може бути визнаний дійсним, при зверненні до суду з відповідною вимогою та при зазначенні належного обґрунтування.

Обґрунтувань та доводів щодо існування визначених законодавством підстав для визнання договору застави автомобіля дійсним подана позовна заява також не містить.

Вказаний договір за своєю суттю є договором застави транспортного засобу тому, за змістом Закону України «Про заставу», підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.Проте, договір застави легкового автомобіля від 13 січня 2016 року укладений між сторонами в простій письмові формі та нотаріально не посвідчений.

Враховуючи, що ст.220 ЦК України прямо закріплює, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, суд вважає, що не посвідчений нотаріально договір застави автомобіля від 13.01.2016 року є нікчемним в силу закону.

Відповідно до вимог ст.ст.76-82 ЦПК України на сторони в процесі, в тому числі і позивача та його представника лежить обовязок довести ті обставини на які він посилається, крім випадків відповідно до вимог ст.81 ЦПК України.

Належних доказів для необхідності звернення до суду в зв’язку з порушенням його прав позивачем не надано, як і не надано законних та обґрунтованих аргументів щодо заявлених вимог. Зокрема, суду не було надано будь-яких належних доказів того, що ОСОБА_1 наполягала на нотаріальному посвідченні договору, а відповідач ухилявся від вчинення такої дії. Такими доказами можуть бути будь-які дані (докази підтверджені відповідними письмовими документами або іншими). За таких обставин, суд в задоволенні позову відмовляє в повному обсязі.

З урахуванням положень ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати покладаються на останнього та не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 5,12,13,76,77,81, 263, 265, 354 ЦПК, ст.ст. 16, 203, 215, 216, 236 Цивільного кодексу України, Закону України «Про заставу», суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору застави транспортного засобу дійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.03.2019 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_4