Ухвала суду № 80569210, 05.03.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/3479/19

Провадження № 2/161/1563/19

У Х В А Л А

05 березня 2019 року суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Крупінська С.С., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. 4 ст.175 ЦПК України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Позивач в позовній заяві зазначає підставою звільнення її від сплати судового збору ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Однак, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Закон України «Про захист прав споживачів» надає визначення поняттю «послуга», закріпленому пунктом 17 статті першої, як діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Вказаний спеціальний закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Відповідно до пункту 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

За пунктом 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відтак, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Враховуючи вищенаведене, на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню, норма Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється і тому посилання позивача на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, є безпідставними.

Згідно ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 4 того ж Закону за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлюється судовий збір 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, позивачу слід сплатити судовий збір на д/р 31214206700002, одержувач – м. Луцьк 22030001, банк ГУДКУ у Волинській області м. Луцьк, ЗКПО - 38009628, МФО 803014 та подати належний документи до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З врахуванням викладеного, суд вважає за необхідне залишити дану заяву без руху та надати строк для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – залишити без руху.

Надати заявнику строк для усунення зазначених недоліків – протягом 10-ти днів з дня отримання ним копії ухвали.

У випадку не усунення недоліків у зазначений судом строк заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Луцького міськрайонного суду С.С.Крупінська