Рішення № 80567686, 20.03.2019, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/772/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого - судді Кочко В.К.,

за участю секретаря судового засідання Савченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт.Овідіополь в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання недійсним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

До Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому просить: визнати нечинним та скасувати наказ Держземагенства в Одеській області від 18.09.2014 №77 ”, із змінами від 13.07.2015 № 42; зобов’язати Головне управління держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для веденння особистого селянського господарства площею 2,00 га за рахунок земель Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів) ОСОБА_1ю Євгеновичу.

Ухвалою суду від 21.02.2019 року у вказаній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (викликом) сторін.

18 березня 2019 року на адресу суду надійшов відзив від відповідача, у якому зазначив про необгрунтованість заявлених позовних вимог, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з врахуванням наданого відзиву.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у звязку із розглядом справи за відсутності учасників справи, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Позивач обґрунтовує позов тим, що спірна земельна ділянка неправомірно включена до переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах. ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області з заявою від 25.09.2018 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2, 00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів). Головне управління Держгеокадастру в Одеській області відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та пропонує придбати право на бажану земельну ділянку на земельних торгах (лист-відповідь ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області від 11.10.2018 р.№ Ш-13222/0-7253/0/37-18).

Свою відмову Головне управління Держгеокадастру в Одеській області мотивує дорученням Віце-прем’єр-міністра України – міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України ОСОБА_3 від 08.10.2014 № 37732/0/1-14 та наказом Держземагенства України від 15.10.2014 №328 “Про введення в дію рішень колегії Держземагенства України від 14.10.2014” ОСОБА_2 управлінням Держземагенства в Одеській області наказом від 18.09.2014 №77, із змінами від 13.07.2015 № 42, затвердженого переліку земельних ділянок право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами, і до якого включена земельна ділянка, яку позивач вказав у своїй заяві.

Позивач вважає, що Наказ Держземагенства, яким введено в дію наведене вище рішення, не зареєстрований в Мінюсті України і тому не є нормативно-правовим актом. Отже це рішення, насправді не є обов'язковим для застосування.

Більше того, однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. А у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Позивач вважає наказ Держземагенства України від 15.10.2014 №328 “Про введення в дію рішень колегії Держземагенства України від 14.102014” ОСОБА_2 управлінням Держземагенства в Одеській області наказом від 18.09.2014 №77, із змінами від 13.07.2015 № 42 необґрунтованним та таким, що суперечить Земельному кодексу України, а саме п. 16 ч.2 ст. 134 ЗК України, Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Позивач вважає, що його право, щодо отримання земельної ділянки у власність порушено, так як відповідач керується не Земельним кодексом України, який має вищу юридичну силу, а наказом Держземагенства в Одеській області, що не дає можливості реалізувати своє право власності на земельну ділянки, відповідно п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України, “Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара”.

Суд встановив що на даний час земельна ділянка на території Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів), яка включена до спірного переліку не сформована, не має чіткого контуру та кадастрового номеру, та відповідно не має цільового призначення. Ст. 1 Закону України «Про землеустрій» визначає: цільове призначення – використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Можна сказати й так: цільове призначення земельної ділянки – це встановлені законодавством і конкретизовані відповідним органом влади допустимі межі використання земельної ділянки її власником або користувачем. Основа для визначення цільового призначення земельної ділянки – її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачено Земельним кодексом. Їх вичерпний перелік містить ст. 19 ЗКУ.

Відповідно до частини першої статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, яка полягає в забезпеченні раціональноговикористання земельних ресурсів, збереженні й відтворенні родючості грунтів, захисті їх від псування і забруднення, реалізації громадянами, юридичними особами та державою їхніх прав власності та землекористування відповідно до закону. Важлива роль у захисті прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави в земельних і пов'язаних із ними майнових правовідносинах належить судам.

Суд встановив, що були допущені наступні порушення: не були проведені передбачені законодавством дії щодо добору земельної ділянки (наприклад, інвентаризація земель); підставою для внесення ділянки до переліку ставнаказ Держземагенства в Одеській області від 18.09.2014 № 77 ”, із змінами від 13.07.2015 № 42, а не документація із землеустрою; не був визначений та вказаний у наказі кадастровий номер земельної ділянки; відповідач самовільно, за відсутності правових підстав, змінив функціональне використання земельної ділянки (із особистого селянського господарства для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), що суперечить положенням ч. 5 ст. 20 ЗК України; згідно з абз. 16 ч. 2 ст. 134 ЗК України, при передачі (наданні) земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарстваторги не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Одеській області від 11.10.2018 р.№ Ш-13222/0-7253/0/37-18 позивача повідомлено про те, що земельна ділянка площею 2 га включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на продаж на земельних торгах. У вказаному листі Головне управління зазначило про неможливість вирішення порушеного питання, з посиланням на доручення Віце-прем’єр-міністра України – міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України ОСОБА_3 від 08.10.2014 № 37732/0/1-14 та наказ Держземагенства України від 15.10.2014 №328 “Про введення в дію рішень колегії Держземагенства України від 14.10.2014” ОСОБА_2 управлінням Держземагенства в Одеській області наказом від 18.09.2014 №77, із змінами від 13.07.2015 № 42.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

П. б ч. 1 ст. 121 ЗК України, визначає “Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Правовими положеннями ч. 1 ст. 136 Земельного кодексу України передбачено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Згідно із ч. 2 ст. 136 Земельного кодексу України добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Частина 3 ст. 136 Земельного кодексу України передбачає, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Так, ч. 4 ст. 136 Земельного кодексу України встановлено, що підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.

Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає:

а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості);

б) державну реєстрацію земельної ділянки;

в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку;

г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї;

ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків продажу на земельних торгах права оренди на неї;

д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки;

е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеного Податковим кодексом України;

є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за ринкову вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок;

ж) визначення виконавця земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів.

В оскаржуваному наказі визначено функціональне використання спірної земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктуроюоптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка є земельною ділянкою державної власності (землі запасу), належить до земель сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя, кадастровий номер відсутній.

Згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України, код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

Класифікації видів цільового призначення земель визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.

Землі сільськогосподарського призначення (землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше).

Оскаржуваний наказ позбавляє позивача права на одержанняземельної ділянки у власність, передбачені п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно із п. 29 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, кадастровим номером земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Кадастровий номер земельної ділянки присвоюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру. Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється. У разі поділу чи об'єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер.

Тобто, Перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та прав на них, які виставляються на земельні торги визначається організатором земельних торгів і заборона щодо відчуження встановлена саме на ті земельні ділянки, які включені до Переліку.

Між тим, до вказаного Переліку може бути включено земельну ділянку тільки за умови присвоєння їй кадастрового номеру, тобто сформовану земельну ділянку, оскільки об'єктом продажу на аукціоні може бути земельна ділянка, яка є об'єктом цивільних прав.

Отже, спірна земельна ділянка площею 2 га на території Калаглійської сільської ради Овідіопольського району Одеської області не має присвоєного кадастрового номера, тобто є не сформованою.

Відповідач порушив норми Земельного кодексу України, а саме п. 16 ч.2 ст. 134 ЗК України, тим, що включив до переліку спірну ділянку. Яка відповідно до Закону не підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку відповідачем не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваного рішення відповідно до норм чинного законодавства, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати нечинним та скасувати наказ Держземагенства в Одеській області від 18.09.2014 №77 ”, із змінами від 13.07.2015 № 42.

В іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Суддя: ОСОБА_4