Рішення № 80567444, 19.03.2019, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19.03.2019

Справа № 497/2228/18

Провадження № 2/497/241/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2019 року м.Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря - Ковтун О.І.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград Одеської областіцивільну справу за позовною заявою Каракуртської сільської ради Болградського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Каракуртська сільська рада Болградського району Одеської області, звернулась до суду з вищеназваним позовом та просить постановити рішення яким стягнути на її користь з відповідача ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 34 503.35 гривен та судовій збір у розмірі 1762.00 гривен.

Свої вимоги мотивує тим, що 08.03.2018 року приблизно о 16:00 годині ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки MAN TGA 01 A, з державним номерним знаком ВК 3902 АІ з напівпричепом, державний номерний знак НОМЕР_1, порушив п.п. 22.1, 22.2 Правил дорожнього руху України, в результаті чого пошкодив дорожнє асфальтобетонне покриття протяжністю 100 (сто) метрів по вул. Лиманна в с. Каракурт Болградського району Одеської області, та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.139 КУпАП, чим завдав Каракуртській сільській раді Болградського району Одеської області майнової шкоди в розмірі 33 003.35 гривен (тридцять три тисячі три гривні тридцять п'ять копійок).

Постановою судді Березнянського районного суду Рівненської області Собчук А.Ю. від 12 квітня 2018 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.139 КУпАП, та призначено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340.00 гривень.

Таким чином постановою судді Березнянського районного суду Рівненської області Собчук А.Ю. від 12 квітня 2018 року та актами обстеження дороги по вул. Лиманна в с.Каракурт Болградського району Одеської області підтверджено заподіяну сільській раді шкоду, та відповідно до звіту незалежної оцінки від 14.03.2018 року визначено суму заподіяної шкоди, що становить 33 003.35 гривень.

Представник позивача в судове засідання не з’явилася, але надала суду заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутність, на заявлених вимогах наполягає та просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного рішення у справі (а.с.52, 59).

Відповідач до суду не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був сповіщений у встановленому законом порядку за адресою свого постійного місця реєстрації: вул.Молодіжна, №48, м. Березне, Рівненської області (а.с.47), причину неявки суду не повідомив (а.с.46, 51, 56, 58).

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи.

Верховний Суд також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету ОСОБА_2 Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України (а.с.59).

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, слідує, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінивши усі докази зібрані в справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, заяви сторін по справі, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Судовим розглядом встановлено, що 08 березня 2018 року о 16:00 годині, в с.Каракурт, Болградського району, Одеської області, по вул. Лиманна, біля будинку №39, відповідач ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом марки «MAN TGA 01A» державний номер НОМЕР_2 з напівпричепом державний знак НОМЕР_1, пошкодив асфальтне бетонне покриття, протяжністю 100 метрів, тобто ОСОБА_1 своїми діями порушив п. 22.2, 22.1 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст.139 КУпАП.

08.03.2018 року комісія у складі шести осіб, в тому числі голови сільської ради ОСОБА_3, депутатів сільської ради, начальника СГПП Болградського ВП у присутності понятих здійснили обстеження дороги по вул. Лиманна в с.Каракурт (навпроти домоволодінь №43, 45, 47) довжиною до вул. ОСОБА_4, що було пошкоджено транспортним засобом «MAN», д/н НОМЕР_3 (а.с.18).

Постановою судді Березнівського районного суду Рівненської області від 12.04.2018р. винним у даній справі був визнаний відповідач по справі ОСОБА_1, який вину у вчиненому правопорушенні визнав, а саме, у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.139 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340.00 гривен (а.с.17).

Відповідно до частин 4 та 5 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Суб'єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їхні правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням чи вироком суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються наступні умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.

Як роз'яснено у п.7постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за №14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їхні правонаступники (частина третя статті 61 ЦПК), то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.

Таким чином, судом встановлено, що саме порушення відповідачем ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої відповідач пошкодив асфальтне бетонне покриття, протяжністю 100 метрів по вул. Лиманна в с.Каракурт, що знаходиться у віданні Каракуртської сільської ради Болградського району Одеської області та є комунальною власністю, тобто вищевказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_1

За повідомленням Каракуртської сільської ради Болградського району Одеської області від 13.11.2018 року за №687/02-17 дорога з твердим покриттям по вул. Лиманна, а також провулки, що пов’язують вул. Лиманну з вул. Христо Ботєва в с. Каракурт Болградського району Одеської області знаходяться на балансі Каракуртської сільської ради Болградського району Одеської області (а.с.16).

14 листопада 2018 року комісія Каракуртської сільської ради повторно обстежила пошкоджену ділянку дороги по вул. Лиманна від домоволодіння №41, 43, 45, 47, довжиною до вул. Христо Ботєва, с. Каракурт (а.с.19).

Відповідно до звіту про незалежну оцінку Суб’єкта підприємницької діяльності – суб’єкта оціночної діяльності ОСОБА_5 від 14.02.2018 року, вартість відновлюваного ремонтуасфальтобетонне покриття протяжністю 100 (сто) метрів по вул. Лиманна в с.Каракурт Болградського району Одеської області, складає 33003.35 гривен (а.с.21-27).

Відповідно до вимог ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1187 ЦК України визначено порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Так, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, …., що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч.1).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2).

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.3).

Таким чином, за заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки його володілець відповідає незалежно від наявності вини. Володільцем визнається той власник, чи інший титульний володілець, який одночасно фактично його використовує, зберігає, чи утримує.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п.2 «Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.92 р. № 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суд бере до уваги, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

З роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 6 постанови № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» слідує, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Позивач надсилав претензію на адресу відповідача щодо необхідності відшкодування шкоди (а.с.8-10), яка ним була отримана 20.11.2018 року (а.с.39), разом з цим відповідач не відреагував на неї, та не виявив бажання відшкодувати завдані збитки.

Матеріалами справи знайшло підтвердження належними та допустимими доказами факт скоєння відповідачем дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання.

Так, дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_1 (а.с.71), а відтак і завдана шкода має бути відшкодована саме цією особою, як роз’яснено в вище зазначеному Пленумі ВССУ.

Відповідно до Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 10 жовтня 2001 року №1306 визначенням автомобільної дороги є вулиця (дорога) частина території в тому числі в населеному пункті, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, і обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України «Про автомобільні дороги», вулиці й дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Згідно ст. 19 вищеназваного Закону збитки, завдані об’єкту благоустрою в результаті порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, підлягають відшкодуванню у встановленому порядку. Оцінка завданих збитків проводиться балансоутримувачем у разі протиправного пошкодження чи знищення елементів благоустрою.

У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення(стаття 229 ЦПК України).

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв’язку у їх сукупності.

Встановлені судом обставини підтверджують обґрунтованість позовних вимог, а відтак позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані … проведенням експертизи.

Позивачем надано докази, понесених ним витрат на складання звіту про незалежну оцінку розміру шкоди, заподіяною в результаті ДТП в розмірі 1500.00 гривен, та про сплату судового збору в розмірі 1762.00 гривен (а.с.1).

Таким чином, в силу названих процесуальних вимог закону, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати: 1 762.00 гривен – судового збору, 1500.00 гривен - витрати, на складання звіту про незалежну оцінку розміру шкоди.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.1166, 1187 ЦК України, ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95, 133, 141, 200, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 284-289, 354, 355 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Каракуртської сільської ради Болградського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, паспорт серії СР №851945, виданий 14.11.2001 року Березнівським РВ УМВС України в Рівненській області, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3

на користь Каракуртської сільської ради Болградського району Одеської області: 68751, Одеська область, Болградський район, с Каракурт, вул. Арнаутська, №74, реквізити УК (Управління Казначейства) у Болградському районі, код ЄДРПОУ 37801706, МФО 899998, код дох. 24060300, р/рахунок 31415544015166

майнову шкоду в сумі 33003.35 гривен, 1500.00 гривен витрати на складення звіту про незалежну оцінку розміру шкоди, судові витрати в розмірі 1762.00 гривен.

Всього: 36265.35 гривен (тридцять шість тисяч двісті шістдесят п’ять гривен тридцять п’ять копійок).

Відповідачам, які не з’явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя ___ С.В. Кодінцева