Ухвала суду № 80565720, 15.03.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4258/18

Провадження № 1-кп/461/135/19

УХВАЛА

15.03.2019 року Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Фролової Л.Д.,

за участі:

секретаря судового засідання Збожної О.Р.,

прокурорів Мішкурова К.О., Пристаюка В.Б.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 27 – ч. 2 ст. 187, ч.3 ст. 27 - ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 14 – ч.3 ст. 332 КК України, ОСОБА_9 за ч.2 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 14 – ч.3 ст. 332 КК України, ОСОБА_3 ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України, ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 332 КК України та ОСОБА_1 за ч.2 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває зазначене кримінальне провадження.

05.03.2019 до суду надійшло клопотання фактичного володільця арештованого майна – транспортного засобу ОСОБА_11 В клопотанні він просить частково скасувати арешт на автомобіль з дозволивши власнику користуватися ним. Своїх вимоги мотивує тим, що ухвалою слідчого судді від 21 березня 2018 року був наведений арешт на автомобіль DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1. Вказаний транспортний засіб є власністю ОСОБА_11, а обвинувачений ОСОБА_12 володів ним на підставі договору оренди, строк якого закінчився 28 лютого 2018 року. Вважає, що автомобіль не несе слідів кримінального правопорушення та не може бути предметом експертного дослідження, при цьому він позбавлений права користування своїм майном, що суперечить загальним засадам володіння особою майном та вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В судовому засіданні представник ОСОБА_11 – адвокат ОСОБА_13 підтримав подане до суду клопотання, просив скасувати арешт з майна, яке перебуває в користуванні ОСОБА_11, зобов’язуючись не здійснювати його відчуження до прийняття остаточного рішення в даній справі.

Прокурор та обвинувачені проти задоволення клопотання ОСОБА_11 не заперечували.

Суд, вислухавши учасників судового засідання і дослідивши надані матеріали кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступного.

Положення статей 317 та 319 ЦК України визначають зміст права власності, зокрема, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України може бути накладений незалежно від суб'єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.

За правилами ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 21 березня 2018 накладено арешт на автомобіль марки DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, який належить ОСОБА_11.

Суд враховує, що ОСОБА_11 не є підозрюваним чи обвинуваченим у кримінальному провадження, не несе матеріальної відповідальності за вчинені обвинуваченими кримінальні правопорушення.

Суд вважає, що заборона відчуження автомобіля є достатнім заходом для уникнення будь-яких ризиків щодо збереження речового доказу, тому частково задовольняє вимог ОСОБА_11

В той же час вимога заявника про передачу автомобіля на його відповідальне користування може бути вирішена лише слідчим чи прокурором у відповідності до вимог нормативно-правових актів щодо зберігання речових доказів.

Керуючись ст.ст. 174, 376 КПК України, слідчий суддя –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання власника майна – ОСОБА_11 про скасування арешту майна – задовольнити частково.

Скасувати арешт автомобіля DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, який належить ОСОБА_11, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 21 березня 2018 року, в частині заборони володіння та користування транспортним засобом.

Арешт в частині заборони розпоряджатися майном залишити в силі.

Повернути власнику ОСОБА_11 автомобіль DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії САР № 940148 та ключі запалювання.

Ухвала постановлена в нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 15 березня 2019 року проголошено її вступну та резолютивну частини.

Повний текст ухвали проголошений 19 березня 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Л.Д. Фролова