Ухвала суду № 80565022, 19.03.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 19.03.2019

Справа №320/357/19

Провадження №1-кс/320/1468/19

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 березня 2019 року

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

слідчого судді – Урупи І.В.,

за участі секретаря судового засідання – Литвиненко В.Є.

прокурора – Гончара Д.С.,

підозрюваного – ОСОБА_1,

захисника підозрюваного – адвоката ОСОБА_2,

розглянувши клопотання старшого слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_4, в кримінальному провадженні ЄРДР № 12019080140000115 від 11 січня 2019 року про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, розлученого, не працюючого, не зареєстрованого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, такого, що має судимості:

-30.10.1996 Торезьким міським судом Донецької області за ч. 3 ст. 142 КК України до 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна; звільнений у 2007 році,

-20.01.2011 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 315, 70 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75,76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік. Перегляд вироку 19.03.2012 Мелітопольським міськрайонним судом, призначено покарання 2 роки позбавлення волі;

-13.10.2015 Мелітопольським міськрайонним судом за ч.3 ст. 185 КК України, до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки;

-15.12.2015 Мелітопольським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання старшого слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_4, в кримінальному провадженні ЄРДР № 12019080140000115 від 11 січня 2019 року про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до трьох місяців.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 підозрюється в тому, що 18 січня 2019 року, у денний час доби, знаходячись біля кафе «Меркурій» по вул. Інтеркультурній, 206/1 в м. Мелітополі Запорізької області, маючи умисел на незаконне зберігання з метою збуту, а також на незаконний збут наркотичних засобів, обіг яких обмежено, діючи з корисливих мотивів, взяв з собою, з метою збуту, наркотичний засіб, обіг якого обмежено – метадон, загальна маса якого склала – 0,2339 грам, який незаконно зберігав при собі, з метою збуту, до 12 години 15 хвилин, того ж дня, коли знаходячись біля кафе «Меркурій» по вул. Інтеркультурній, 206/1 в м. Мелітополі Запорізької області, ОСОБА_1, незаконно шляхом продажу за 800 гривень збув його ОСОБА_5

ОСОБА_1 підозрюється в тому, що своїми умисними діями, вчинив незаконне зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, що кваліфікується як кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 1 ст. 307 КК України.

30.01.2019 року в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України був затриманий ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

31 січня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

01.02.2019 року підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком два місяці.

Строк тримання ОСОБА_1 під вартою спливає 02.04.2019 року.

Постановою керівника Мелітопольської місцевої прокуратури, строк досудового розслідування продовжено до трьох місяців, тобто, до 30.04.2019 року.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, наступні:

- протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 18.01.2019;

- протокол огляду від 18 січня 2019 року;

- протокол огляду від 18 січня 2019 року;

- висновок експерта № 7-120 від 23.01.2019;

- протоколом затримання ОСОБА_1 від 30 січня 2019 року, згідно якого о 11 годині 55 хвилин, ОСОБА_1 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

Строк досудового розслідування по кримінальному провадженню продовжено до трьох місяців, тобто до 31.04.2019 року, у зв’язку з тим, що під час досудового розслідування ще не виконані вимоги глави 21 КПК України (негласні слідчі розшукові дії), щодо розсекречення результатів проведення НСРД та підстав проведення НСРД (ухвал слідчого судді Апеляційного суду м. Запоріжжя).

Окрім того, за результатами отриманих матеріалів НСРД буде необхідно провести ряд інших процесуальних дій з метою встановлення деталей та обставин вчиненого злочину, проведення повного та об’єктивного досудового розслідування для подальшого його завершення: долучити до матеріалів провадження висновки призначених судових експертиз; скласти змінене повідомлення про підозру, з урахуванням отриманих в ході досудового розслідування доказів; вирішити питання щодо повідомлення про підозру гр. ОСОБА_6, який причетний до збуту наркотичних засобів спільно із підозрюваним ОСОБА_1;повідомити ОСОБА_1 про нову підозру; систематизувати матеріали кримінального провадження; виконати вимоги ст. 290 КПК України з підозрюваним ОСОБА_7 та його захисником; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

Таким чином, ОСОБА_1, будучи особою, яка має судимості, вчинив умисний злочин, пов’язаний з незаконним обігом наркотичних засобів, офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходів не має, стійкі соціальні зв`язки відсутні, у зв’язку з чим може знову вчинити злочин, пов'язаний з незаконним обігом наркотичних засобів. Вказані обставини вказують, що ОСОБА_1 з метою ухилення від кримінального переслідування за злочин, в якому він підозрюється, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, також той факт, що підозрюваний за місцем свого фактичного місця мешкання не зареєстрований у передбаченому законом порядку, може залишити своє місце проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню, та продовжити свою злочинну діяльність, а також незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та особу, яка проводила оперативку закупку наркотичного засобу у підозрюваного.

Таким чином, слідчий вважає, що існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_1 може:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

2)незаконно впливати на свідків та співучасників у цьому ж кримінальному провадженні;

3)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

4)вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчий вважає, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав:

-при обранні особистого зобов’язання та домашнього арешту підозрюваний зобов’язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора. Враховуючи відсутність реєстрації за місцем фактичного місця мешкання, тяжкість вчиненого злочину, санкцією якого передбачене покарання у виді позбавлення волі, особу підозрюваного, є ризик того, що ОСОБА_1 буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

-особи, які заслуговують на довіру та поручаться за виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов’язків, передбачених ст.194 КПК України, відсутні;

-враховуючи те, що ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходів не має, беручи до уваги майновий стан підозрюваного, застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави, неможливе.

У зв’язку з вищевикладеним, на підставі ст. 176, ч. 2 ст. 177, ст. 178, ст. 183 КПК України, слідчий вважає, що запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України неможливо, при застосуванні до ОСОБА_1. запобіжного заходу, більш м’якого, ніж взяття під варту строком на шістдесят днів.

На підставі ст. 107 КПК України здійснюється фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів. Відповідно до вимог ст. 108 КПК України ведеться журнал судового засідання.

Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити клопотання та продовжити застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що строк досудового розслідування продовжено.

Підозрюваний та його захисник адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, просили обрати більш м’який запобіжний захід.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою.

Завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні до закінчення дії попередньої ухали слідчого судді від 01.02.2019,якою підозрюваному обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці до 02.04.2018, є неможливим, оскільки даному кримінальному провадженню досудове розслідування не закінчено, існує необхідність у проведенні низки слідчих дій в рамках кримінального провадження, а саме: виконати вимоги глави 21 КПК України (негласні слідчі розшукові дії), щодо розсекречення результатів проведення НСРД та підстав проведення НСРД (ухвал слідчого судді Апеляційного суду м. Запоріжжя); скласти змінене повідомлення про підозру, з урахуванням отриманих в ході досудового розслідування доказів; повідомити ОСОБА_1 про нову підозру; систематизувати матеріали кримінального провадження; виконати вимоги ст. 290 КПК України з підозрюваним ОСОБА_7 та його захисником; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обґрунтованість підозри у вчиненні злочину, тяжкість покарання за його вчинення, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання підозрюваного під вартою, оскільки він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та співучасників у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, а томузастосування до нього більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім.

З урахуванням положень ст. 197 КПК України строк тримання під вартою є сукупним та не може перевищувати шести місяців.

31 січня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

01.02.2019 підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком два місяці.

Строк тримання ОСОБА_1 під вартою спливає 02.04.2019.

Постановою керівника Мелітопольської місцевої прокуратури, строк досудового розслідування продовжено до трьох місяців, тобто, до 30.04.2019.

Отже, слідчий суддя вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 в межах строку досудового розслідування, до 30.04.2019.

Враховуючи, що ОСОБА_1, має постійне місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проте будучи особою яка має судимості, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, має синдром залежності у зв’язку з вживанням наркотичних засобів та інших психотропних речовин, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого умисного злочину, пов’язаного з незаконним обігом наркотичних засобів, за який Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходів не має, стійкі соціальні зв`язки відсутні, у зв’язку з чим може знову вчинити злочин, пов'язаний з незаконним обігом наркотичних засобів. Вказані обставини вказують, що ОСОБА_1 з метою ухилення від кримінального переслідування за злочин, в якому він підозрюється, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, також той факт, що підозрюваний за місцем свого фактичного місця мешкання не зареєстрований у передбаченому законом порядку, може залишити своє місце проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню, та продовжити свою злочинну діяльність, а також незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та особу, яка проводила оперативку закупку наркотичного засобу у підозрюваного, що свідчить про наявність існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а томузастосування до нього більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім.

При обранні особистого зобов’язання та домашнього арешту підозрюваний зобов’язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора. Враховуючи відсутність реєстрації за місцем фактичного місця мешкання, тяжкість вчиненого злочину, санкцією якого передбачене покарання у виді позбавлення волі, особу підозрюваного, є ризик того, що ОСОБА_1 буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

Особи, які заслуговують на довіру та поручаться за виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов’язків, передбачених ст.194 КПК України, відсутні;

Враховуючи те, що ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходів не має, беручи до уваги майновий стан підозрюваного, застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави, неможливе.

На час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились, і більш м’який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти цим ризикам, тому продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 є виправданою мірою.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Оскільки встановлені ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, відносно підозрюваного на даний час існують слідчий суддя вважає, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Так, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, який у відповідності до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжкого злочину, наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України встановлено в судовому засіданні, та враховані всі данні про особу підозрюваного, а тому вважаю, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов’язків.

Застосування тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутої підозри, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі є адекватним превентивним заходом, а тому відносно ОСОБА_1 слід продовжити дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим Кодексом.

Враховуючи матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1, а саме у скоєнні умисного тяжкого злочину, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 30 розмірівпрожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки: прибувати до слідчого СВ Мелітопольського відділу ГУНП в Запорізькій області із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 199 КПК України, слідчий суддя, -

ухвалив:

Клопотання старшого слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_4, в кримінальному провадженні ЄРДР № 12019080140000115 від 11 січня 2019 року про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до трьох місяцівзадовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в межах строку досудового розслідування, тобто до 30 квітня 2019 року.

Строк дії ухвали визначити тривалістю до 30 квітня 2019 року включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обов'язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 57630 грн. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок № рахунку 37319085001205 відкритий ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 820172 отримувач платежу ТУ ДСА в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700, призначення: обов'язково зазначати інформацію про ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, ПІБ підозрюваного.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 покласти наступні обов'язки: прибувати до слідчого Мелітопольського відділу ГУНП в Запорізькій області із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 30 квітня 2019 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її оголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Слідчий суддя: