Рішення № 80564496, 04.03.2019, Василівський районний суд Запорізької області

311/4301/18

2/311/264/2019

04.03.2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого – судді Нікандрової С.О., секретаря судового засідання Гончарової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Василівка в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У позовній заяві зазначено, що відповідно до укладеного договору б/н від 27 грудня 2013 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач не виконував зобов’язання по договору, внаслідок чого станом на 01.11.2018 року виникла заборгованістьв сумі 14766,64 грн., що складається з наступного: 2108,94 грн. заборгованість за кредитом, 1534,98 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 9943,36 грн. пені, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина) і 679,36 грн. – штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Василівського районного суду від 18 грудня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

28 січня 2019 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позову заяву, у якій він просить відмовити у задоволенні позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості в повному обсязі, застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Відзив мотивований наступним. Відповідач ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписав анкету-заяву б/н від 27.12.2013 року. Відповідно до зазначеної анкети заяви, на мою карту був встановлений кредитний ліміт зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Дослідженням наданої до суду позивачем ОСОБА_3 б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку можливо дійти висновку, що даний документ не містить в собі даних про строки надання кредиту, розмір відсоткової ставки за користування ним, черговість та порядок здійснення платежів в рахунок погашення отриманих коштів, відповідальність сторін тощо. Анкета заява навіть не містить суму бажаного кредитного ліміту. Відповідач вважає, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, тому кредитний договір б/н від 27.12.2013 року не можна вважати укладеним. Така ж сама правова позиція міститься в рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року по справі №759/1140/18. Крім того, банк стверджує, що передав відповідачу вказані грошові кошти, проте згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у

розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Додані до позовної заяви документи не містять доказів належного виконання первісним кредитором умов кредитного договору в частині видачі кредиту готівковими коштами. Також банком не було додано жодного первинного документа на підтвердження проведення необхідного обліку щодо видачі грошових коштів відповідачу, передбачених Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затверджене постановою Правління НБУ від 30.12.98 №566. Крім того, позивач ставить одночасну вимогу про стягнення з відповідача: пені, а також штрафів відповідно до Умов та правил надання банківських послуг. Одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Зазначена позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року. Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від вересня 2014 року (справа № 6-100цс14), ч.3 ст.551 ЦК України дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків. У зв’язку з тим, що розмір пені значно перевищує розмір тіла кредиту, відповідач просить застосувати положення ч.3 ст.551 ЦК України та зменшити розмір нарахованої пені. Відповідно до умов договору, кінцевий термін виконання кредитного зобов’язання дорівнює строку дії картки, яка була видана у 2013 році. На підставі ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позивач просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності, відмовивши позивачеві у позові у повному обсязі. Також відповідач вважає, що позивач безпідставно збільшив відсоткову ставку за кредитом. Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа чи SMS повідомлення про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові, шляхом отримання від останнього розписки, ОТР пароля. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 30 листопада 2016 року № 6-82цс16. В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач був ознайомлений належним чином зі зміною відповідних процентних ставок та погодив таку зміну, як це передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг.

04 березня 2019 року від АТ КБ «Приватбанк» надійшла відповідь на відзив.

В судове засідання представник позивача не з`явився, до позовної заяви позивачем надано клопотання про розгляд справи за відсутністю позивача, у якому позивач просить задовольнити позовні вимоги та вирішити позов на підставі долучених до позову доказів, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

У зв’язку із здійсненням судом розгляду справи за відсутності учасників справи, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до ст.81 КПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом установлено, що 27 грудня 2013 року ОСОБА_2 було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с.11).

В заяві міститься інформація про те, що позичальник ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку та погодився з ними. Позичальник висловив свою згоду, що заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає Договір про надання банківських послуг. Вищевказана заява підписана позичальником та представником банку.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач також долучив до позовної заяви письмові Умови та Правила надання банківських послуг, де визначено, за яких умов та за якими правилами банк відкриває позичальнику банківську картку чи надає інші банківські послуги, а також копію Витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».

Відповідно до п. 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку для надання послуг банк відкриває клієнту картку, її вид визначений у пам`ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена в заяві. Договір укладається терміном на п’ять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не відмовилася від договору, він продовжується на такий же термін.

Дослідженням наданої до суду позивачем анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку встановлено, що даний документ не містить в собі даних про те, який вид кредитної картки «Універсальна» був виданий ОСОБА_2, строк дії картки, який рахунок відкрито на ім`я позичальника, не зазначено суму кредитного ліміту, розмір відсоткової ставки за користування ним, черговість та порядок здійснення платежів в рахунок погашення отриманих коштів, відповідальність сторін тощо. Таким чином, з доданої ОСОБА_3 про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг неможливо встановити, що сторони погодили надання банківської послуги щодо користування кредитною карткою «Універсальна».

Пам`ятку клієнта, яка є невід`ємною частиною договору, або довідку про умови кредитування, позивачем до позову не надано.

Крім того, на підтвердження позовних вимог та розрахунків заборгованості позивачем надано 4 види Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які не містять жодного посилання на те, з якими саме Тарифами ознайомився і прийняв відповідач при підписанні заяви-анкети, що унеможливлює встановити визначення правильності розрахунків щодо процентів, пені та штрафів.

Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи обслуговування кредитних карт не містять підпису відповідача. Суду не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що долучені до позовної заяви Умови були складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, та відповідно брав на себе зобов’язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов’язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Верховний Суд в ухвалі від 28 листопада 2018 року справі № 362/4079/16-ц вказав, що при розгляді справ на підтвердження тих чи інших умов кредитування, банки повинні надавати судам підписані позичальником Умови та Правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов або докази на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником, тощо.

Таким чином, документи, долучені до позовної заяви, не є достатніми доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про отримання позичальником Пам'ятки Клієнта, ознайомлення відповідача саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг, та прийняття умов договору у відповідності до прийнятих клієнтом Тарифів, що в сукупності із Заявою, свідчило б про укладення у належній формі договору між сторонами про надання банківських послуг.

Порядок відкриття банками поточних рахунків фізичним особам регулюється главою 6 «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492, якою передбачено відкриття поточного рахунку фізичній особі на підставі пред'явленого уповноваженому працівнику банку паспорта або іншого документа, що посвідчує особу та ідентифікаційного номера. Клієнт - власник поточного рахунку має право здійснювати операції за цим рахунком з використанням ЕПЗ після укладення договору, на підставі якого надається і використовується ЕПЗ (пункт 8.1 глави 8 Інструкції). Платіжна картка - це ЕПЗ у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором (пункт 1.27 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання ЕПЗ. Банк перед укладенням

договору зобов'язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання ЕПЗ, ознайомити з тарифами на обслуговування ЕПЗ та правилами користування ЕПЗ (пункт 14.8 статті 14 Закону).

Позивачем не надано суду доказів, що ОСОБА_2 ознайомлений з умовами договору про використання ЕПЗ, з тарифами на обслуговування ЕПЗ та правилами користування ЕПЗ.

Судом також досліджені розрахунки заборгованості за договором б/н від 27.12.2013 року, укладеним між «ПриватБанком» та ОСОБА_2 станом на 31.10.2015 року (а.с.8) і станом на 01.11.2018 року (а.с.9-10), з яких вбачається, що за період з 27.12.2013 року по 01.09.2014 року відповідачу нараховувалася процентна ставка за ставкою 30% на рік, з 01.09.2014 року по 01.04.2015 року за ставкою 34,80% на рік, з 01.04.2015 року по 30.11.2017 року за ставкою 43,20% на рік. Проте, суд позбавлений можливості з`ясувати, якими умовами договору передбачений розмір відсотків та зміна кредитором в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки та яким чином до позичальника була доведена інформація про такі зміни.

Щодо збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1.1.3.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, ОСОБА_1 має право змінювати Тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру кредиту, зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення в дію цих змін проінформувати клієнта випискою по картковому рахунку згідно п.1.1.3.1.9 цього договору.

У відповідності до пункту 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг банк зобов'язаний не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у заяві, надавати власнику картки виписки про стан картрахунку і про здійснені за минулий місяць операції по картрахунку. У разі підключення власника картки до системи Internet-banking (Приват24) надання виписок здійснюється через даний комплекс. У разі підключення клієнта до комплексу Mobile-banking банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунку шляхом використання функції SMS-повідомлень.

За змістом ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. В разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений

кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Такі правові висновки наведені у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі №347/1910/15-ц, Верховного Суду від 27 грудня 2018 року у справі №275/253/16-ц.

Суду не надано будь-яких доказів того, що позичальник повідомлялася у встановленим законом та договором порядку про зміну тарифів, а тому, суд констатує, що має місце порушення умов договору позивачем та відсутність підстав для збільшення відсоткової ставки за кредитом.

Надані позивачем до відповіді на відзив повідомлення про підвищення відсоткової ставки, суд вважає неналежними доказами повідомлення відповідача про підвищення відсоткової ставки за кредитом, оскільки відсутні докази вручення цих повідомлень відповідачу.

Позивач вважає, що у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань, виникла заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 1534,98 грн., в обґрунтування заборгованості надав розрахунок, в якому виходив з відсоткової ставки, яка збільшувалася в односторонньому порядку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не може бути взятий судом до уваги, оскільки він не відповідає умовам кредитного договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості тлумачиться як основоположний принцип судочинства.

Позивач фактично самоусунувся від доведення своїх вимог у суді, обмежився тими письмовими доказами, які були додані до позовної заяви. Будь-яких клопотань про доручення або витребування додаткових доказів суду не заявляв, від участі у судовому засіданні ухилився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Отже, приймаючи рішення про небажання приймати участь у справі, подавши заяву про розгляд справи без участі представника, позивач взяв на себе ризик настання наслідків для нього, чим позбавив себе можливості дати суду додаткові пояснення, задати питання відповідачу, вчасно відреагувати на обставини, які були з’ясовані в судовому засіданні, заявити клопотання, надати додаткові докази.

Відповідно положень ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб, осіб, які визнані судом

недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також інших випадках, передбачених законом.

Звертаючись до суду з відповідним позовом кожна особа має вчиняти таку дію виважено та розсудливо, оцінюючи власні правові перспективи, виходячи з реалізації таких принципів цивільного судочинства як принципи диспозитивності та змагальності цивільного процесу, надавши суду усі необхідні та достатні докази на обґрунтування власної правової позиції та несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Неподання позивачем належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

Таким чином, оскільки в долучених до позовної заяви документах, не міститься відомостей щодо укладення між сторонами кредитного договору, способу виконання позивачем умов кредитного договору з надання кредиту у розмірі та в спосіб, визначений Умовами та Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору є необґрунтованими, не доведеними, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову Акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_4