Рішення № 80564434, 19.03.2019, Василівський районний суд Запорізької області

311/3480/18

2/311/138/2019

19.03.2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року Василівський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого судді Носика М.А.

секретар судового засідання Кудінова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 сільська рада Василівського району Запорізької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Приватний нотаріус Василівського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Запорізької області ОСОБА_6, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та визнання факту прийняття спадщини, суд,

ВСТАНОВИВ:

До Василівського районного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом доОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 сільської ради Василівського району Запорізької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та визнання факту прийняття спадщини. В позовній заяві позивач вказує, що 10 травня 2015 року помер чоловік позивачки ОСОБА_7. 15 листопада 2009 року померла баба чоловіка позивачки ОСОБА_8. Після смерті ОСОБА_8 залишилася спадщина, що складається з земельної ділянки, розташованої в межах ОСОБА_4 сільської ради Василівського району Запорізької області, площею 5,09 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій, згідно Державного акта на право приватної власності на землю, виданого Василівською районною радою Запорізької області 08.10.2002 року. На момент смерті ОСОБА_8, згідно довідки ОСОБА_4 сільської ради №84 від 17 листопада 2009 року, окрім неї, за адресою с. Балки, вул. Широка буд. № 20, проживав без реєстрації її онук ОСОБА_7, який вів з нею спільне господарство та доглядав за нею до дня її смерті. Померла ОСОБА_8 заповіту не залишила. На теперішній день залишився один спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_8 - її онук ОСОБА_2, який є відповідачем по даній справі. Після смерті ОСОБА_7 залишилося два спадкоємця за законом – позивачка ОСОБА_1 та їх син ОСОБА_3, який є відповідачем по даній справі. В червні 2015 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Василівського районного нотаріального округа головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_7 та видачу свідоцтва про право на спадщину. На підставі вищевказаної заяви була заведена спадкова справа №68 за 2015 рік. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено по причині відсутності документів, які підтверджують факт прийняття спадщини ОСОБА_7 після смерті його баби ОСОБА_8, про що було надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 497/02-31 від 05.09.2018. Згідно листа №0-8-0.223-998/102-18 наданого відділом Головного управління Держгеокадастру у Василівському районі Запорізької області, нормативна грошова оцінка вищевказаної земельної ділянки складає 195944,32 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивачка, просить суд визнати ОСОБА_7, таким, що фактично прийняв спадщину - земельну ділянку площею 5,09 га, розташовану в межах ОСОБА_4 сільської ради Василівського району Запорізької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_8, яка померла 15 листопада 2009 року; визнати за ОСОБА_1, право власності на земельну ділянку площею 5,09 га, розташовану в межах ОСОБА_4 сільської рада Василівського району Запорізької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7, який помер 10 травня 2015 року.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 19 жовтня 2018 року відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 сільська рада Василівського району Запорізької області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Приватний нотаріус Василівського нотаріального округу головного територіального управління юстиції у Запорізької області ОСОБА_6, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та визнання факту прийняття спадщини.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 27 грудня 2018 року закрито підготовче провадження в цивільній справі, справу призначено до судового розгляду по суті. Витребувано у приватного нотаріуса Василівського нотаріального округу головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_6 (71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Центральна, буд.17) спадкову справу №68 за 2015 рік, після смерті ОСОБА_7, померлого 10 травня 2015 року.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов просить задовольнити.

Представник позивачки ОСОБА_9 у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просить задовольнити позов.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, проти позову не заперечують.

Представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради Василівського району Запорізької області в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, справу просить вирішити на розсуд суду.

Третя особа приватний нотаріус Василівського нотаріального округу головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_6 судове засідання не з’явилася, надала заяву з клопотанням про розгляд справи за її відсутності.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області у судове засідання не з’явився.

Вивчивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 10 травня 2015 року помер чоловік позивачки ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть 1-ЖС №323819, виданим виконкомом ОСОБА_4 сільської ради Василівського району Запорізької області від 13 травня 2015 року.

15 листопада 2009 року померла баба чоловіка позивачки - ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть 1-ЖС №155132, виданим ОСОБА_4 сільською радою Василівського району Запорізької області 16 листопада 2009 року.

Після смерті ОСОБА_8 залишилася спадщина, що складається з земельної ділянки, розташованої в межах ОСОБА_4 сільської ради Василівського району Запорізької області, площею 5,09 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій, згідно Державного акта на право приватної власності на землю, виданого Василівською районною радою Запорізької області 08.10.2002 року.

На теперішній день залишився один спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_8 - її онук ОСОБА_2, який є відповідачем по даній справі.

Згідно наданої суду інформації зі Спадкового реєстру після смерті 15 листопада 2009 року ОСОБА_8, яка проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкова справа не заводилася, з заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

На момент смерті ОСОБА_8, згідно довідки ОСОБА_4 сільської ради №84 від 17 листопада 2009 року, окрім неї, за адресою с. Балки, вул. Широка буд. № 20, проживав без реєстрації її онук ОСОБА_7, який вів з нею спільне господарство та доглядав за нею до дня її смерті та фактично прийняв спадщину.

Крім вказаної довідки, факт постійного проживання підтверджується засвідченими секретарем виконавчого комітету ОСОБА_4 сільської ради Василівського району Запорізької області показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які зазначають, що ОСОБА_7 постійно проживав без реєстрації разом зі своєю бабою ОСОБА_8 з 17 лютого 2009 року, після смерті його батька ОСОБА_12 та до моменту її смерті 15 листопада 2009 року і після її смерті до 2010 року, вів з бабою спільне господарство, доглядав за нею і поховав її.

Згідно листа про надання інформації №673, виданого ОСОБА_4 сільською радою 26 червня 2018 року, померла ОСОБА_8 заповіту не залишила,.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним встановити факт прийняття спадщини, яка складається із земельної ділянки площею 5,09 га, розташовану в межах ОСОБА_4 сільської ради Василівського району Запорізької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_7, померлим 10 травня 2015 року, після смерті баби ОСОБА_8, яка померла 15 листопада 2009 року.

Крім того, після смерті ОСОБА_7 залишилося два спадкоємця за законом – позивачка ОСОБА_1 та їх син ОСОБА_3, який є відповідачем по даній справі.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.ст.1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, та на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має протягом шести місяців з дати відкриття спадщини подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст.1218 Цивільного кодексу Україна до складу спадщини входять усі права і обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.

Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

За вимогами ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов’язковим, коли об’єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов’язковій державній реєстрації.

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа.

В свою чергу право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 ЦК України).

Право власності на нерухоме майно може бути оформлене на ім`я особи, яка померла, у разі наявності документів, які б підтвердили право власності на майно цієї особи. У випадку відсутності таких документів порушене питання вирішується у судовому порядку.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов’язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В червні 2015 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Василівського районного нотаріального округа Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_7 та видачу свідоцтва про право на спадщину.

На підставі вищевказаної заяви ОСОБА_1 була заведена спадкова справа №68 за 2015 рік. Відповідач ОСОБА_3 відмовився від права на прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_7, про що в матеріалах спадкової справи є відповідна заява.

У видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 було відмовлено по причині відсутності документів, які підтверджують факт прийняття спадщини ОСОБА_7 після смерті його баби ОСОБА_8, про що було надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 497/02-31 від 05.09.2018.

Згідно листа №0-8-0.223-998/102-18 наданого відділом Головного управління Держгеокадастру у Василівському районі Запорізької області, нормативна грошова оцінка вищевказаної земельної ділянки складає 195944,32 грн.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. При цьому, одним із способів захисту цивільного права є визнання права власності.

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, враховуючи, що земельну ділянку площею 5,09 га, розташовану в межах ОСОБА_4 сільської ради Василівського району Запорізької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_7, померлий 10 травня 2015 року,прийняв у спадщину після смерті баби ОСОБА_8, яка померла 15 листопада 2009 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки про визнання за нею права власності на вказану земельну ділянку обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями ст.ст. 263-265 ЦПК України (в редакції 2017 року), суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити:

Визнати ОСОБА_7, померлого 10 травня 2015 року, таким, що фактично прийняв спадщину - земельну ділянку площею 5,09 га, розташовану в межах ОСОБА_4 сільської ради Василівського району Запорізької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_8, яка померла 15 листопада 2009 року.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 71630, АДРЕСА_1) право власності на земельну ділянку площею 5,09 га, розташовану в межах ОСОБА_4 сільської ради Василівського району Запорізької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7, який помер 10 травня 2015 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.А. Носик