Ухвала суду № 80564319, 14.03.2019, Василівський районний суд Запорізької області

311/894/19

14.03.2019

Провадження №1-кп/311/158/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року м. Василівка

Колегія суддів Василівського районного суду Запорізької області

у складі: головуючого судді Носика М.А.

суддів Сидоренко Ю.В., Нікандрової С.О.

при секретареві: Кудіновій В.І.

за участю: прокурора Хруща П.В.

захисників адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який має повну середню освіту, одруженого, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого у ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого: 08 вересня 2005 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.186, ч.2 ст.189, ст.70,71 КК України. Вид покарання – позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців; 20 січня 2006 року засуджений Лидижинським районного суду Вінницької області за ч.4 ст.27, п.9 ч.2 ст.115, ч.3 ст.187, ч.3 ст.185, ч.1,4 ст.70 КК України до позбавлення волі на строк 15 років, з конфіскацією майна. 21 травня 2018 року звільнений з Ладижинської ВК №39 Вінницької області по відбуттю строку покарання,

обвинуваченого за ч.3 ст.187, ч.3 ст.369 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Василівського районного суду Запорізької області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_3, обвинуваченого за ч.3 ст.187, ч.3 ст.369 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурором Хрущ П.В. заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що строк дії запобіжного заходу спливає, а ризики, передбачені КПК України, які слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не зникли та не зменшились. Існують ризики, передбачені п.1,2,4,5 ст.177 КПК України, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, можливу наявність у ОСОБА_3 злочинних зв’язків, обґрунтовано він може перешкоджати кримінальному провадженню. При цьому, прокурор посилається на неможливість зміни відносно обвинуваченого запобіжного заходу на більш м’який.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечує проти продовження запобіжного заходу тримання під ватою, вважає можливим обрати запобіжний захід домашній арешт.

Захисники адвокати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечують проти обрання запобіжного заходу тримання під вартою, вважають можливим обрати запобіжний захід домашній арешт.

Потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні просять суд продовжити обвинуваченому запобіжний захід тримання під вартою. Проти зміни запобіжного заходу на більш м’який заперечують.

Заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Конституційний Суд України в рішенні від 23 листопада 2017 року у справі №1-р/2017 вважає, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване ч.1 ст.29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2018 року обвинуваченому ОСОБА_3 обрано запобіжний захід тримання під вартою.

На виконання вимог ч.3 ст.315 КПК України та вказаного рішення Конституційного Суду України, суд вирішує питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3, суд, враховуючи характер та ступінь тяжкості обвинувачення інкримінованих йому злочинів та відсутності підстав для зміни чи скасування обраному ОСОБА_3 запобіжного заходу, приходить до висновку, що існують достатні підстави, відповідно до ст.315 КПК України, продовжити дію запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою на 60 днів - тобто до 12 травня 2019 року включно.

Суд вважає, що на теперішній час існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, зокрема переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказані ризики обґрунтовуються тим, що ОСОБА_3 притягується до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого та особливо тяжкого умисного злочину, пов'язаного, в тому числі, із застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров’я потерпілих. Раніше неодноразово судимий за вчинення умисних, корисливих тяжких та особливо тяжких злочинів, в тому числі проти життя особи, із застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров’я потерпілих. Таким чином, наявні усі підстави вважати, що ОСОБА_3, з метою уникнення подальшої кримінальної відповідальності буде переховуватися від суду, вчинить інше кримінальне правопорушення.

На даний час судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала.

У справі «Мамедова проти Росії» 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський Суд зазначив, що суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Разом з тим, у рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року сформульована практика Європейського суду з прав людини, яка зокрема, свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Такими обставини у даному кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_3 є тяжкість кримінального правопорушення, яке йому інкримінуються та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, також такими обставинами є підвищена суспільна небезпечність інкримінованого злочину і суспільний резонанс, і саме наведені вище обставини у їх сукупності дають суду можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою в змозі забезпечити уникненню ризиків передбачених ст.177 КПК України

В свою чергу, доводи захисників, та обвинуваченого ОСОБА_3 щодо обрання більш м`якого запобіжного заходу домашній арешт, визнаються необґрунтованими з огляду на вищезазначене, та крім того стороною захисту не надано суду переконливих доказів, що обравши більш м`який запобіжний захід, обвинувачений знову не вчинить кримінальне правопорушення. Обвинувачений ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, постійного заробітку не має, після звільнення з місць позбавлення волі у травні 2018 року знову підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень вчинених у жовтні 2018 року.

Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, обвинуваченого ОСОБА_3 в подальшому належить утримувати під вартою, тому з урахуванням наведеного, доцільним є продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою до 12 травня 2019 року включно.

Підстав для зміни запобіжного заходу на домашній арешт не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.315,350,372 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12 травня 2019 року включно.

Визначити подальше утримання обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у Державній установі «Вільнянська установа виконання покарань (№11)».

У задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу домашній арешт – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя М.А. Носик

Судді С.О. Нікандрова

ОСОБА_8