Ухвала суду № 80564243, 13.03.2019, Василівський районний суд Запорізької області

311/1948/17

13.03.2019 Провадження №1-кп/311/87/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нікандрової С.О., секретар судового засідання Гончарова К.Ю., за участю учасників кримінального провадження: прокурора Петренко В.О., захисника – адвоката ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинувальними актами відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

26 листопада 2018 року до Василівського районного суду Запорізької області після скасування Запорізьким апеляційним судом вироку Василівського районного суду Запорізької області від 01 лютого 2018 року, надійшло об’єднане кримінальне провадження за обвинувальними актами відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2019 року, визначено головуючим суддею Нікандрову С.О.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Захисник ОСОБА_1 і обвинувачений ОСОБА_2 заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мотивуючи тим, що ОСОБА_2 тривалий час з вересня 2017 року перебуває під вартою, має постійне місце проживання, в силу ст.89 КК України раніше не судимий, та просили розглянути питання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Суд, вивчивши матеріали кримінального провадження, вислухавши думки учасників судового розгляду, приходить до наступного.

В силу ст.ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1, 2, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У відповідності до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно матеріалів кримінального провадження, вперше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обраний обвинуваченому ОСОБА_2 під час досудового розслідування кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області від 01 вересня 2017 року.

Під час підготовчого судового засідання ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 12 жовтня 2017 року запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 був продовжений до 10 грудня 2017 року.

У подальшому в ході судового розгляду кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжувався ухвалами суду від 30.11.2017 року, 16.01.2018 року.

Вироком Василівського районного суду Запорізької області від 01 лютого 2018 року запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою залишений до набрання вироком законної сили.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 08 листопада 2018 року призначений новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції, запобіжний захід ОСОБА_2 залишений тримання під вартою до вирішення питання відповідно до положень гл.18 КПК України, але не більше ніж 30 днів.

Ухвалами Василівського районного суду від 29 листопада 2018 року, 18 січня 2019 року запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 продовжений, строк запобіжного заходу спливає 18 березня 2019 року.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Під час розгляду питання про обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2, слідчим суддею під час досудового розслідування, та іншим складом суду під час судового розгляду справи по суті, було встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст. 185 КК України, встановлено наявність ризиків переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за скоєне правопорушення, вчинення іншого кримінального правопорушення, що для запобігання вказаним ризикам, застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім.

В сукупності із вищезазначеним, суд приймає до уваги, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії середньої тяжкості і тяжких злочинів, за які передбачено покарання до 6 років

позбавлення волі, дані, що характеризують особу ОСОБА_2, який хоч і має погашені судимості, проте, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що 26 липня 2017 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушень, передбачених ч.2,3 ст.185 КК України, а в період з 01 серпня по 16 серпня 2017 року він вчинив 8 епізодів аналогічних кримінальних правопорушень, які кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.2 ст.185 КК України, що підтверджує ризик вчинення обвинуваченим нових злочинів, тяжкість та конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні яких він підозрюється, покарання, яке йому загрожує.

Встановлені судом раніше ризики переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від суду з метою уникнення покарання за скоєне правопорушення, та вчинення іншого кримінального правопорушення, на даний час не змінилися і продовжують існувати.

Вирішуючи питання про можливість зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт, суд вважає доводи обвинуваченого та захисника про можливість уникнення наявним ризикам шляхом застосування більш м’якого запобіжного заходу сумнівними з огляду на конкретні обставини справи та особу обвинуваченого. Наразі суд не вбачає підстав для зміни відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу, виходячи з наступного: суду не надано доказів з чітко визначеного постійного місця проживання обвинуваченого, його сталих соціальних зв'язків (офіційно не працевлаштований, постійного джерела прибутку та регулярного доходу не має, на обліку в центрі зайнятості не перебуває), а також характеризуючих матеріалів, медичних документів щодо неможливості утримання його під вартою за станом здоров'я.Додаткових обставин, які б не були предметом розгляду суду під час обрання запобіжного заходу, стороною захисту не наведено.

Суд приходить до переконання, що застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 на даний час відповідає конкретним підставам і меті запобіжного заходу, обґрунтованій підозрі, характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченому, позбавляє можливості перешкоджати інтересам правосуддя.

Таким чином, враховуючи, що 18 березня 2019 року спливає строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотанням прокурора про продовження обраного раніше запобіжного заходу, за відсутності підстав для скасування або зміни запобіжного заходу, є підстави для продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 12 травня 2019 року включно, оскільки для запобігання встановлених судом ризиків застосування більш м'якого запобіжного заходу не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 194, 315, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Петренко В.О. про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 12 травня 2019 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.О.Нікандрова