Рішення № 80563095, 11.03.2019, Олександрівський районний суд Донецької області

Справа № 227/1266/18 р.

Номер провадження № 2/240/58/19 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року Олександрівський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Щербак Ю.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Осадчої Л.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Олександрівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банка “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № б/н від 26.09.2011 року у розмірі 71579,94 грн., станом на 28.02.2018 року, мотивуючи позовні вимоги порушенням з боку відповідача зобов'язань з повернення кредиту та просив стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1762,00 грн.

12 грудня 2018 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, вказує, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.74-77 ).

Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, повідомлений належним чином про час і місце судового розгляду. Від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, поважних причин неможливості явки в судове засідання не повідомив. Відзив на позовну заяву відповідач не надав. За таких обставин, враховуючи згоду позивача, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.ст. 280,281 ЦПК України (а.с.124-125,135-136 ).

Відповідно до ч.8 ст.178, ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд встановив таке.

Згідно рішення Єдиного акціонера банку від 21 травня 2018 року № 519, було змінено найменування банку на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (скорочене - АТ КБ «ПриватБанк»), який є правонаступником всіх прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» .

Судом встановлено, що 26 вересня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, що складається із підписаної відповідачем заяви, Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку. ОСОБА_1 отримав кредитку «Універсальну» з кредитним лімітом 500 грн. та базовою процентною ставкою за кредитом 20,4 % на рік (1,7% на місяць) на залишок заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що за кредитним договором № б/н від 26 вересня 2011 року відповідач отримав кредитну картку № 5577212602076799 зі строком дії до 08/15( а.с. 132). Відомостей про видачу наступних карток немає.

Останній платіж в погашення кредиту відповідачем здійснено 12 червня 2014 року в сумі 155,07 грн.

За розрахунком заборгованості за вказаним кредитним договором, наданим позивачем, станом на 28.02.2018року, заборгованість відповідача складала 71579,94 грн., а саме:

- 989,49 грн. – заборгованість за кредитом,

- 61430,76 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом,

- 5274,93 грн. – заборгованість за пенею та комісією,

- штрафу, відповідно до пункту 2.1.1.7.6 «Умов та Правил надання банківських послуг»: 500 грн - штраф (фіксована частина); 3384,76 грн. - штраф (процентна складова).

( а.с 78-79).

Судом враховано, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики, у разі відсутності іншої домовленості сторін, може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відтак, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Така позиція висловлена в постанові Верховного Суду №14-10цс18.

Отже, банк мав право на нарахування відсотків за користування кредитом лише до 31.08.2015 року, тобто, у межах погодженого сторонами строку кредитування - строку дії кредитної картки. Подальше нарахування процентів є безпідставним.

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення боргу за кредитом 17 квітня 2018 року. Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки і застосовується вона лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення ( ст. 267 ЦК України). Відповідач, будучи повідомленим про день розгляду справи, заяву про застосування строку позовної давності не надав.

Пунктом 2.1.1.5.5 розділу 2.1.1.5 « Обов'язки клієнта» Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, визначено обов'язок клієнта погашати заборгованість по кредиту, процентам за його користування, по перевитратам платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6. розділу 2.1.1.12. «Порядок нарахування та оплати процентів

і комісії. Порядок погашення боргових зобов`язань» Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, за користування Кредитом і ОСОБА_2 нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами банку, із розрахунку 360 (триста шістдесят) календарних днів в році, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13.

Частиною 3 ст. 1056 -1 ЦК України в редакції Закону України від 12 грудня 2008 року N 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" визначено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», що доданий до анкети-заяви , базова процентна ставка за кредитом встановлена у розмірі 1,7% на місяць на залишок заборгованості (20,4% річних). Умови та правила надання банківських послуг, надані позивачем, не підписані відповідачем. Заява позичальника не містить умов сплати процентів за несвоєчасне виконання зобов'язань у підвищеному розмірі( а.с. 81,88, 89-112).

Із розрахунку заборгованості вбачається, що проценти на поточну заборгованість нараховані за період з 26.09.2011 року по 31.08.2014 року у розмірі 20,4 % в сумі 594,52 грн.,що обумовлено договором між сторонами.

З 1 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року позивачем застосовано ставку 34,8%, з 1 квітня 2015 року по 31 серпня 2015 року - 43,2%, що більше від обумовленої договором процентної ставки.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо належного повідомлення божника про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку. Розміщення на сайті банківської установи інформації про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом не є належним повідомленням боржника про зміну відсоткової ставки у розумінні ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, позивачем нараховувались проценти у розмірі більшому, ніж було визначено умовами договору, всупереч статті 1056-1 ЦК України щодо заборони збільшення банком процентної ставки в односторонньому порядку.

Згідно п. 1.1.3.2.3 розділу 1.1.3 «Права та обов`язки Банка» Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, банк має право здійснювати зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому ОСОБА_2, за виключенням випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов`язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема у виписці по Картрахунку відповідно п. 1.1.3.1.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від Клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що Клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку Кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення Клієнта.

Втім, за висновками, що містяться у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі за № 6-1374 цс17, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, відповідно до п.п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, не було проінформовано відповідача про збільшення процентної

ставки та не отримано його згоди. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивачем нараховувались проценти у розмірі більшому, ніж було визначено умовами договору.

Отже, зміна розміру фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку позивачем на прострочену заборгованість є нікчемною, оскільки докази того, що збільшення розміру процентної ставки погоджено із відповідачем відсутні, тому розрахунок за період з 1 вересня 2014 року по 31 серпня 2015 року необхідно проводити виходячи із обумовленої договором ставки 20,4 % за таким розрахунком: 989,49 грн.( заборгованість за кредитом) х 20,4% : 360 днів х 365 днів = 204,66 грн.;

Сума загальної заборгованості за процентами по кредиту становить 594,52 + 204,66 = 799,18 грн., яка підлягала стягненню з відповідача на користь банку.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором станом на 31.08.2015 року складає 1788,67 грн. (виходячи із розрахунку: 799,18 грн.- заборгованість по процентах за користування кредитом + 989,49 грн.-заборгованість за кредитом).

Щодо позовних вимог в іншій частині позову , суд виходить з такого.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом .

Відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов, при порушенні позичальником строків платежів за кожним з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та простроченої відсотків і комісій. Штраф нараховується окремим рахунком та підлягає сплаті першочергово (а.с. 108).

Однак, до виниклих правовідносин щодо стягнення нарахованої пені та штрафів застосовуються положення ст. 2 Закону України від 2 вересня 2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де передбачено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де здійснювалася антитерористична операція.

Штрафні санкції, що нараховані відповідачу відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов за порушення умов договору, були здійснені позивачем під час звернення до суду у квітні 2018 року ( іншої інформації в розрахунку не зазначено). Оскільки відповідач є громадянином України, який зареєстрований та проживає в населеному пункті, де здійснювалася антитерористична операція, відповідно до Переліку населених пунктів, затвердженого розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 року та на виконання ст. 2 Закону України від 2 вересня 2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», нарахування йому штрафних санкцій в цей період заборонено. Отже, позовні вимоги в частині нарахування суми штрафів задоволенню не підлягають .

В частині позову про нарахування пені, суд враховує таке.

Довідкою про умови кредитування передбачено нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості із розрахунку :

- базова процентна ставка по договору/30 – за кожен день прострочення,

-1 % від суми заборгованості з,але не менше 30 грн. в місяць – 1 раз в місяць за наявності прострочення за кредитом або процентами 5 та більше днів, коли виникає прострочення на суму від 50 грн. та більше (а.с.88).

Відповідно до ч. 1,2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна позовна давність у строк 1 рік, яка не може бути збільшена за домовленістю сторін, але застосовується вона лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення ( ст. 267 ЦК України).

Пеня нарахована позивачем з 05 березня 2012 року. Станом на 13 квітня 2014 року сума заборгованості за пенею становить 1080 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню. З 14 квітня 2014 року забороняється нарахування пені, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Таким чином, з відповідача – ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором № б/н від 26 вересня 2011 року станом на 28 лютого 2018 року у розмірі 2868,67 грн., яка складається з :

- 989,49 грн. - заборгованість за кредитом;

- 799,18 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 1080 грн. - заборгованість за пенею .

За частиною 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов банку задоволено на 4% (2868,67 х 100 : 71579,94), з відповідача підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції 70,48грн. (1762 х 4 %).

Керуючись ст. ст. 12,81,141,263-264, 280-282 ЦПК України, ст.ст.1048, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства комерційного банка “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 26 вересня 2011 року, станом на 28 лютого 2018 року, в розмірі 2868 ( дві тисячі вісімсот шістдесят вісім ) гривень 67 копійок , яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 989,49 грн., процентами за користування кредитом в сумі – 799,18 грн.,та заборгованості за пенею – 1080 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в сумі 70(сімдесят) гривень 48 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана позивачем безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Олександрівський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.

Відповідач – ОСОБА_1 , зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Повний текст рішення складено 19 березня 2019 року.

Суддя Ю.В. Щербак