Ухвала суду № 80563043, 28.02.2019, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа № 242/1046/19

Провадження № 1-кп/237/558/19

УХВАЛА

іменем України

28.02.2019 року м. Курахове

Мар’їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Ліпчанського С. М.,

суддів Сенаторов В. А., Медведський М. Д.,

секретаря судового засідання: Бахтіярової Н. В.

за участю

прокурора Круглова А. О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

спеціаліст Служби у справах дітей ОСОБА_3,

представник ювінальної превенції ОСОБА_4,

представник органу пробації ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у місті Курахове клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами кримінального провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050140000771 від 07.10.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 187 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

26.02.2019 року до Мар’їнського районного суду Донецької області з Донецького апеляційного суду надійшли матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050140000771 від 07.10.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 187 КК України.

Ухвалою суду від 27.02.2019 року призначено підготовче судове засідання на 28.02.2019 року.

28.02.2019 року до суду надійшло клопотання прокурора Селидівського відділу Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 на 2 місяці, посилаючись на обґрунтованість підозри у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 187 КК України, а також на те, що наявні ризики: обвинувачений може скоїти інше кримінальне правопорушення, а також ухилятися від кримінальної відповідальності, переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на свідків, про що свідчить суворість покарання за інкриміновані злочини, оскільки наслідки та ризики ухилення від кримінальної відповідальності для обвинуваченого в цьому випадку можуть бути визнані менш небезпечними, ніж кримінальне переслідування і процедура виконання покарання.

У судове засідання з’явився прокурор, обвинувачений, захисник, спеціаліст служби у справах дітей, представник ювенальної превенції, представник органу пробації.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, з наведених у клопотанні мотивів.

Підозрюваний та захисник у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання.

ОСОБА_2 подала до суду клопотання про зміну підозрюваному запобіжного заходу на домашній арешт з покладанням на останнього зобов’язань передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

В судовому засіданні ОСОБА_2 вказала на необхідність застосування саме запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, посилаючись на наступне.

З 01.09.2017 року ОСОБА_1 навчається в ДНЗ «Міжрегіональне професійне будівельне училище м. Краматорвська», срок навчання з 01.09.2017 року по 30.06.2020 року, на денній формі навчання та здобуває освіту, яку він вільно обрав собі. На час навчання постійно мешкає за місцем навчання, а саме Донецька область, м. Краматорськ, вул. паркова, буд. 62, кімн. 424 (гуртожиток).

Ризики, передбачені ст. 177 КПК України стороною обвинувачення не підтверджені. Доказів незаконного тиску на свідків у сторони обвинувачення не мається, як і підстав обґрунтовано припускати можливість знищення доказів у справі, які давно зібрані та зберігаються у сторони обвинувачення.

Обвинувачений не має наміру переховуватись від суду, ризик впливу на свідків відсутній, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином у обвинуваченого не має можливості, скоювати нові злочини останній не збирається. Сама лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для обрання запобіжного заходу.

Суд, заслухавши думку прокурора, слідчого, підозрюваного та його захисника, законного представника, дослідивши матеріали клопотання встановив наступне.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 187 КК України, тобто за фактом відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством , яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, винене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в житло; відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, вчиненого повторно та за попередньою змовою групою осіб; нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя і здоров’я особи, яка зазнала нападу, вчиненого повторно та за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням в житло; нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя і здоров’я особи, яка зазнала нападу, вчиненого повторно та за попередньою змовою групою осіб.

29.11.2018 року відомості за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 187 КК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018050140000771.

Ухвалою слідчого судді Селидівського міського суду Донецької області від 29 листопада 2018 року відносно підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12 січня 2019 року.

Ухвалою слідчого судді Селидівського міського суду Донецької області від 08 січня 2019 року відносно підозрюваного ОСОБА_1 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28.01.2019 року.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ КПК України.

Частиною 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою підозрюваного, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п. 79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, згідно якої питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Суд також звертає увагу, що згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Судом встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК Україниі в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо неповнолітнього ОСОБА_1 покладається необхідність запобігання: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчиняти інше кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є дитиною-сиротою, навчається в ДНЗ «Міжрегіональне вище професійне будівельне училище м. Краматорська», де характеризується негативно, майже не відвідує учбові заняття, не виявляє інтересу до обраної спеціальності. В м. Авдіївка має рідного брата – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, проте останній не знаходить спільну мову з неповнолітнім, та не бажає виступати його законним представником. За час процесуального статусу «дитина-сирота» опікун – рідна тітка ОСОБА_8 відмовилась від опікунських повноважень по причині некерованості неповнолітнього. Внаслідок таких обставин ОСОБА_1 перебував в інтернат них закладах Донецької області.

Обвинувачений перебуває на «Д» обліку у лікаря нарколога щодо вживання токсичних речовин. Знаходиться на профілактичному обліку ювенальної превенції сектору превенції Авдіївського відділення поліції Покровського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області. Відповідно до довідки про наявність судимості (а.с. 80) ОСОБА_1 вчиняв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, але особу звільнено від кримінальної відповіднальності на підставі ст. 48 КК України. Такі обставини є підґрунтям виникнення ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

Неповнолітній ОСОБА_1 не має стійких соціальних зв’язків за місцем проживання, наразі проживає в гуртожитку, також враховуючи складну соціально-політичну ситуацію в державі та наявність поблизу м. Авдіївка блок постів з непідконтрольною територією, наявні ризики втечі неповнолітнього від суду.

В своєму листі Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2017 року № 223-66/0/4-17 «Про практику здійснення судами кримінального провадження щодо неповнолітніх для забезпечення однакового та правильного застосування та правильного застосування положень Кримінального та Кримінально процесуального кодексу судами» зазначено, що: до неповнолітнього підозрюваного згідно до ст. 492 КПК України може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених КПК. Разом з тим, слід урахувати, що затримання та тримання під вартою, як виключний захід, може застосовуватись лише у випадку, коли неповнолітній підозрюється у скоєнні тяжкого або особливо тяжкого злочину, та за умови, якщо слідчий/прокурор доведе, що застосування іншого запобіжного заходу не в змозі запобігти ризикам, зазначеним в ст. 177 КПК України. Крім урахування загальних підстав слідчий суддя, суд беручи до уваги практику ЄСПЛ зобов’язаний враховувати і вік підозрюваного.

Під час обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою обвинуваченому враховується тяжкість інкримінованих злочинів, які класифікуються у відповідності до ст.. 12 КК України, як тяжкі та особливо тяжкі та за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 4 до 12 років з конфіскацією майна, особу обвинуваченого, який за місцем навчання та за місцем мешкання характеризується негативно, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Суд вважає, що менш суровий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з урахуванням його проживання в гуртожинку, не може забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а тому клопотання захисника задоволенню не підлягає.

Таким чином суд дійшов висновку про необхідність продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1

З матеріалів справи вбачається, що наразі ОСОБА_1 перебуває в Державній установі «Бахмутська установи виконання покарань (№6)».

Мар’їнський районний суд Донецької області за територіальною приналежністю з питань утримання обвинувачених під вартою, кримінальні справи щодо яких знаходяться на розгляді, обслуговується Державною установою "Маріупольський слідчий ізолятор". Для економією процесуального часу та матеріальних ресурсів пов’язаних з доставкою обвинувачених до суду, суд вважає за необхідне етапувати обвинуваченого ОСОБА_1 до Державної установи "Маріупольський слідчий ізолятор".

Керуючись ст. ст. 183, 193, 194, 196, 197, 199 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Селидівського відділу Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити щодо підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, не одруженого, раніше не судимого, який навчається у ДНЗ «Міжрегіональне вище професійне будівельне училище м. Краматорська», групи ПЦБ-17, за спеціальністю «Маляр, штукатур, лицювальник-плиточник», зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Бахмутська установа виконання покарань (№6)" тривалістю 60 днів, починаючи з 28.02.2019 року до 29.04.2019 року включно.

Етапувати обвинуваченого ОСОБА_1 з Державної установи "Бахмутська установа виконання покарань (№6)" до Державної установи "Маріупольський слідчий ізолятор".

Начальнику Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор» повідомити Мар’їнський районний суд Донецької області про прибуття ОСОБА_1 до слідчого ізолятора.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 01.03.2019 року.

Головуючий судя ОСОБА_9

Суддя М.Д. Медведський

Суддя В.А. Сенаторов