Рішення № 80562403, 20.03.2019, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/790/19

Справа № 226/790/19

Провадження № 2-о/226/83/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2019 року м.Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі

головуючого – судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Попенко І.І.,

за участю заявника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м.Мирнограді Донецької області справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Мирноградський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту смерті особи,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті особи, в обґрунтування якої вказав, що 27.02.2019 у м.Перевальськ Луганської області померла його бабуся ОСОБА_2. Оскільки документи про смерть були видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, Мирноградський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у проведенні державної реєстрації смерті його бабусі відмовив. З метою державної реєстрації факту смерті заявник просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2, померлої 27.02.2019 у м.Перевальськ Луганської області.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги, обґрунтовуючи їх обставинами, викладеними у заяві, та пояснив, що його бабуся померла у себе дома в м.Перевальську Луганської області після довготривалої онкологічної хвороби. Останні два роки вона була прикута до ліжка. ОСОБА_2 померла у віці 77 років, похована на місцевому кладовищі.

Представник заінтересованої особи Мирноградського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області до судового засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, письмово сповістив суд про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши заявника, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги заявника підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_2) ОСОБА_3, яка в свою чергу є донькою ОСОБА_2, про встановлення факту смерті якої подана заява, що підтверджується свідоцтвом про народження, Витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, про державну реєстрацію народження (а.с.7, 9, 10).

За даними паспорту громадянина України серії ЕК № 800500 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.4-5).

За даними паспорту громадянина України серії ЕМ № 1006099 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка с.Крестикі Оконстниківського району Омської області, була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.6).

Заявник ОСОБА_1 з 23.04.2018 взятий на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме: з м.Перевальськ Луганської області до м.Мирнограда Донецької області, що підтверджується відповідною довідкою територіального управління соціального захисту населення від 23.04.2018 № НОМЕР_1 (а.с.12).

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 01.03.2019 відділом запису актів цивільного стану Перевальського районного управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, померла 27.02.2019 у м.Перевальськ Луганської області, про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблений відповідний запис від 01.03.2019 за № 115 (а.с.8).

Причиною смерті ОСОБА_2 згідно з довідкою поліклінічного відділення державного закладу Перевальської центральної районної профілактичної лікарні Луганської Народної Республіки стало злоякісне новоутворення правої молочної залози (а.с.11).

На долученому до справи фото зафіксовано місце поховання з записом на могилі «ОСОБА_4, 15.03.1941 – 27..02.2019»

Допитаний у суді свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що років 5-7 він товаришує з ОСОБА_1, вони обидва є переселенцямя з Луганської області. Він був особисто знайомий з ОСОБА_2 – бабусею заявника, яка 27.02.2019 померла в м.Перевальську від онкології. На похованні жінки він не був присутній, але в останнє він її бачив приблизно півтора роки тому, коли з ОСОБА_1 перебував у м.Перевальську та заходив до неї в гості. Вже тоді бабуся була лежача і самостійно не пересувалася.

Відповідно до листа Мирноградського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 19.03.2019 за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актового запису про смерть ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не виявлено.

Смертьфізичної особи відповідно до ч.3 ст.49 ЦК України підлягає державній реєстрації органами державної реєстрації актів цивільного стану.

За приписами п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

З огляду на п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику по справам про встановлення фактів, що мають юридичне значення» заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявником документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

Судом встановлено, що Мирноградський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області своїм листом від 12.03.2019 відмовив у державній реєстрації смерті ОСОБА_2, оскільки подане заявником свідоцтво про смерть № 081038 видане 01.03.2019 відділом запису актів цивільного стану Перевальського районного управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки, яке не є територіальним органом Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст.17 ч.ч.1, 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров’я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Указом Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях» Кабінету Міністрів доручено ужити заходів щодо припинення на окремих територіях у районі проведення антитерористичної операції діяльності державних підприємств, установ та організацій, їх філій, представництв; евакуації працівників; вивезення в разі можливості майна та документації; переведення державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування з окремих територій у районі проведення антитерористичної операції на роботу в іншу місцевість.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085 м.Перевальськ є територією, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють повноваження, у зв’язку з чим їх зобов’язано переміститися в населені пункти, на територіях яких органи державної влади здійснюють свої повноваження у повному обсязі.

Установа, якою було видане свідоцтво про смерть ОСОБА_2, не була переміщена на територію, яка контролюється органами державної влади України, отже наданий суду документ про смерть бабусі заявника виданий органом, створеним не відповідно до вимог українського законодавства, і не може бути взятий до уваги органом, що здійснює реєстрацію юридичних фактів.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що у заявника відсутня будь-яка інша можливість у позасудовому порядку вирішити питання щодо юридичного оформлення факту смерті його бабусі.

Надаючи оцінку документу, виданому на непідконтрольній Україні території, суд враховує висновки Європейського Суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, Європейський Суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок Європейського Суду з прав людини в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, є винятком із загального принципу недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути заснована до таких дій, як наприклад реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський Суд з прав людини, зокрема зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Тому суд як виняток бере до уваги надані заявником документи, видані на непідконтрольній Україні території, та надає їм оцінку разом з іншими доказами по справі.

Отже, сукупність досліджених доказів надає суду зробити висновок про доведеність факту смерті ОСОБА_2, померлої 27.02.2019, у зв’язку з чим вимоги заявника підлягають задоволенню у повному обсязі. Встановлення даного факту необхідне заявнику для державної реєстрації смерті бабусі та для реалізації його майнових та особистих немайнових прав.

На підставі законів України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014, постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595, розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р, керуючись ст.ст.259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315-316, 319, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1, місце проживання якого: АДРЕСА_1, який зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, заінтересована особа Мирноградський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, місцезнаходження якого: вул.Соборна, 7, м.Мирноград Донецької області, код ЄДРПОУ 23127140, про встановлення факту смерті особи задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_6, яка померла 27 лютого 2019 року у місті Перевальськ Луганської області.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складання повного рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено 20.03.2019.

Суддя Ж.Є.Редько