Ухвала суду № 80562302, 15.03.2019, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер № 225/7892/18

Провадження № 4-с/225/4/2019

Головуючий у справі: ОСОБА_1

Дзержинський міський суд Донецької області

У Х В А Л А

іменем України

15 березня 2019 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Челюбєєва Є.В.,

з участю

секретарів Бондарчук Т.І., Савченко О.О.,

скаржника ОСОБА_2,

представників стягувача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області в режимі відеоконференції цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва ОСОБА_6, стягувач - Державна іпотечна установа, третя особа Акціонерне товариство «Ощадбанк»,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_6 щодо накладення арешту на рахунок № 26206502727923, відкритому ним в АТ «Ощадбанк» для зарахування заробітної плати. Вважає дії приватного виконавця щодо накладення арешту на рахунок з виплати заробітної плати неправомірними, оскільки останній цими діями позбавив його засобів до існування. У зв’язку з цим, просить суд зняти арешт з його рахунку, накладений в межах суми стягнення за зведеним виконавчим провадженням з примусового виконання рішень Дзержинського міського суду Донецької області № 2-в/225/3/2018 від 01.02.2018 та № 2-в/225/19/2018 від 26.03.2018 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи заборгованості за договором про іпотечний кредит № 5/2/980-N/60 від 18.03.2008.

В січні 2019 року ОСОБА_2 в рамках примусового виконання зазначених вище виконавчих документів звернувся до суду ще з однією скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва ОСОБА_6 щодо звернення стягнення на заробітну плату. Вважає дії приватного виконавця щодо звернення стягнення на заробітну плату безпідставними і передчасними, оскільки в нього є інше майно, на яке можливо було би в першу чергу звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості за виконавчими документами. Однак, приватний виконавець не скористався цим правом і в порушення вимог діючого законодавства України про виконавче провадження все ж таки звернув стягнення лише на заробітну плату. У зв’язку з цим, просить суд визнати такі дії приватного виконавця неправомірними та скасувати постанови про звернення стягнення на заробітну плату .

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 14.02.2019 дві справи були об'єднані в одне провадження.

Відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року № 27/0/38-14 дана позовна заява підлягає розгляду Дзержинським міським судом Донецької області.

Скаржник ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю, наполягав на їх задоволенні.

Приватний виконавець ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, надавши суду письмовий відзив на скаргу ОСОБА_2 В своєму відзиві зазначив, що під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження, де боржником є ОСОБА_2 діяв лише в порядок і спосіб, визначені Законом України «Про виконавче провадження». Рішення суду є обов’язковим до виконання і він зобов’язаний був вжити передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень. Вважає, що прийняв оспорювані постанови, керуючись Законом "Про виконавче провадження". З цих підстав, просить повністю відмовити скаржнику ОСОБА_2 в задоволенні скарги на дії приватного виконавця.

Представники стягувача в судовому засіданні заявлені вимоги не визнали, оскільки вважають їх необґрунтованими і недоведеними в суді, просили суд повністю відмовити в їх задоволенні.

В своєму відзиві на скаргу на дії приватного виконавця представник стягувача ОСОБА_3 зазначив, що він не погоджується з позицією скаржника ОСОБА_2 і вважає скаргу безпідставною, оскільки приватний виконавець під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження, де боржником є ОСОБА_2, діяв в спосіб і порядок, визначені Законом України «Про виконавче провадження». При цьому, звернув увагу суду на те, що черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Також зазначив, що квартира, на яку посилається скаржник, знаходиться в м.Донецьку, територія якого є тимчасово окупованою, на якій в даний час проводиться операція об’єднаних сил, а належний йому автомобіль знаходиться в розшуку. Всі ці обставини унеможливлюють виконання рішення суду в повному обсязі. Крім того, скаржник ОСОБА_2 не звертався до приватного виконавця з письмовою заявою про визначення майна, на яке в першу чергу можливо було би звернути стягнення для погашення заборгованості. Таким чином, приватний виконавець самостійно визначив черговість стягнення по сплаті заборгованості за виконавчими документами, а дії скаржника на його думку мають на меті ухилитися від виконання судових рішень. Отже, вважає дії приватного виконавця законними, оскільки вони направлені на фактичне виконання судових рішень, так як їх виконання у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Вислухавши всіх учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що не оспорюється учасниками справи, рішенням Дзержинського міського суду Донецької області № 2-в/225/3/2018 від 01.02.2018 з ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи стягнена заборгованість за договором про іпотечний кредит № 5/2/980-N/60 від 18.03.2008 у сумі 545237 грн. 71 коп., а саме по основній сумі боргу 433857 грн. 89 коп., прострочені відсотки за користування кредитом 89855 грн. 71 коп., пеня за прострочення сплати кредитних коштів 14915 грн. 81 коп., інфляційні витрати 6608 грн. 30 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн., та витрати на інормаційно – технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн., а всього 547057 грн. 71 коп. (а.с. 115-116).

Також, рішенням Дзержинського міського суду Донецької області № 2-в/225/19/2018 від 26.03.2018 з ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи стягнена заборгованість за договором про іпотечний кредит № 5/2/980-N/60 від 18.03.2008 в розмірі 74776 грн. 77 коп. та судові витрати в сумі 747 грн. 76 коп. (а.с. 135).

Виконавчі листи з примусового виконання даних рішень суду були направлені до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_6 (надалі – приватний виконавець ОСОБА_6М.).

Постановою приватного виконавця від 29.11.2018 було відкрито виконавче провадження № 57818685 в редакції Закону України «Про виконавче провадження» від 2.06.2016 № 1404 – VІІІ із змінами та доповненнями (надалі – Закон від 2.06.2016), в редакції, який діяв на час відкриття виконавчого провадження (а.с. 128).

Постановою приватного виконавця від 29.11.2018 було відкрито виконавче провадження № 57818718 також в редакції Закону від 2.06.2016), який діяв на час відкриття виконавчого провадження (а.с. 137-зворот, 138).

Постановою приватного виконавця від 29.11.2018 було об’єднано виконавчі провадження № 57818685, № 57818718 у зведене виконавче провадження № 57818739 (а.с. 140-зворот, 141; 113).

Постановою приватного виконавця від 30.11.2018 в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 684840 грн. 46 коп. було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2, тобто скаржнику (а.с. 142-зворот; 143).

Постановою приватного виконавця від 30.11.2018 в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 684840 грн. 46 коп. було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах) перелічених банківських установ. (а.с. 143-зворот; 144).

Згідно наявної інформації з АТ «Ощадбанк» (а.с. 183-зворот) на виконання постанови приватного виконавця про арешт коштів від 30.11.2018 банківською установою було накладено арешт на грошові кошти, що містяться, зокрема на рахунку № 26206502727923 боржника ОСОБА_2

Згідно заяви про приєднання № 529102111 від 18.09.2018 між ОСОБА_2 та ПАТ "Державний ощадний банк України" був укладений договір банківського рахунку. Згідно умов договору Банк відкрив ОСОБА_2 поточний рахунок № 26206502727923 за тарифним пакетом "Зарплатний".

З огляду на це, суд зазначає наступне.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Порядок і умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України “Про виконавче провадження” від 2.06.2016 № 1404 – VІІІ із змінами та доповненнями (надалі – Закон від 2.06.2016).

Згідно ст. 3 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Згідно ст.18 Закону від 2.06.2016 виконавець зобов'язаний вживати передбачені законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

На підставі ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 2.06.2016 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Згідно наявної інформації, після відкриття виконавчих проваджень, на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем було проведено перевірку майнового стану боржника ОСОБА_2 та здійсненні відповідні запити до різних установ, підприємств, організацій, тощо.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» від 2.06.2016 сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

В ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 2.06.2016 вказано, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» від 2.06.2016 встановлено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 2.06.2016 передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Згідно ч. 2 ст. 59 Закону від 2.06.2016 виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п. 10 ч. 1 ст. 34 цього Закону.

Як вже зазначалось вище, на виконання постанови приватного виконавця про арешт коштів від 30.11.2018 банківською установою АТ «Ощадбанк» було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку № 26206502727923 боржника ОСОБА_2 Цей рахунок використовується для зарахування заробітної плати скаржника ОСОБА_2

В той же час, із системного аналізу діючого законодавства України про виконавче провадження вбачається, що банківська установа повинна була повернути приватному виконавцю документи з зазначенням, що на кошти, які знаходяться на рахунку. Заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.

Однак, всупереч зазначеним вимогам Закону АТ «Ощадбанк» постанову про арешт коштів боржника приватному виконавцю не повернув, а навпаки наклав арешт на заборонений рахунок.

Судом з’ясовано, що скаржник ОСОБА_2 звернувся до приватного виконавця з письмовою заявою про зняття арешту зі спірного рахунку, відкритого ним в АТ «Ощадбанк» для зарахування заробітної плати (а.с. 157).

Проте, приватний виконавець проігнорував письмову вимогу скаржника ОСОБА_2 про зняття арешту з рахунку, звернення стягнення на який заборонено законом. Зазначений рахунок для зарахування заробітної плати й донині є арештованим.

Частиною першою ст. 115, ч.5 ст.97 КЗпП України, ст.22, ч.ч.1, 6 ст.24, ч.3 ст.15 Закону України "Про оплату праці" визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

В той же час ст. 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом; громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, постанова приватного виконавця від 30.11.2018 про накладення арешту грошових коштів на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює вільне розпорядження боржником коштами, що призводить до порушення конституційних прав боржника.

Згідно з ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення.

Виходячи з наведених обставин та норм права, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами по даній справі, а також враховуючи, що при здійсненні виконавчих дій приватним виконавцем було порушено конституційне право скаржника ОСОБА_2, передбачене статтею 43 Конституції України, суд приходить до висновку, що таке право підлягає захисту шляхом визнання дій приватного виконавця виконавчого округу м.Києва ОСОБА_6 щодо арешту рахунку боржника ОСОБА_2 № 26206502727923, відкритого в АТ «Ощадбанк» неправомірними.

При цьому, суд вважає за необхідне зобов’язати приватного виконавця виконавчого округу м.Києва ОСОБА_6 зняти арешт з рахунку боржника ОСОБА_2 № 26206502727923, відкритого в АТ «Ощадбанк».

Таким чином, заявлені вимоги в цій частині є повністю доведеними, тому підлягають задоволенню.

Що стосується вимог скаржника ОСОБА_2 в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу м.Києва ОСОБА_6 при зверненні стягнення на заробітну плату та скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» від 2.06.2016 стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Як встановлено судом, після відкриття виконавчих проваджень, на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем було проведено перевірку майнового стану боржника ОСОБА_2

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження боржнику ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору дарування № 2028 від 29.08.2003, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7 належить двокімнатна квартира № 58, що розташована в будинку № 28 по вул.Шутова в м.Донецьку, загальною площею 50,5 кв.м., житловою площею 27,3 кв.м.

Згідно наявної інформації на належну ОСОБА_2 на праві приватної власності квартиру накладено арешт та заборонено її відчуження. Крім того, зазначена квартира знаходиться в м.Донецьку, територія якого є тимчасово окупованою, на якій проводиться операція об’єднаних сил.

Постановою приватного виконавця від 17.12.2018 оголошено в розшук майно боржника ОСОБА_2, а саме автомобіль марки – MAZDA, модель 3, номер кузова (рами) JMZBK12Z581608711, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, сірого кольору.

В ході перевірки майнового стану боржника, іншого нерухомого та рухомого майна, коштів, рахунків, на які можливо б було звернути стягнення, інших доходів боржника ОСОБА_2 під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження приватним виконавцем ОСОБА_6 не виявлено.

Тому, постановою приватного виконавця від 17.12.2018 звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_2, який працює в Управлінні справами Верховної Ради України тап остановою приватного виконавця від 17.12.2018 звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_2, який працює в Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Отже, враховуючи, що згідно ч. 1, ч. 2 ст. 48 Закону від 2.06.2016 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації, тому приватний виконавець не міг фактично звернути стягнення на нерухоме майно боржника, яке знаходиться в м.Донецьку, територія якого є тимчасово окупованою, на якій проводиться активна фаза операції об’єднаних сил, та на належний боржнику автомобіль, який перебуває у розшуку, що унеможливлює його реалізацію.

У зв’язку з відсутністю у боржника ОСОБА_2 майна, коштів, на які можливо звернути стягнення та відсутністю можливості в інший спосіб виконати судові рішення про стягнення коштів, суд приходить до висновку, що приватний виконавець правомірно звернув стягнення на заробітну плату боржника.

При цьому, враховуючи, що на момент розгляду справи в суді грошове зобов’язання за зведеним виконавчим провадженням не сплачене, тому не має підстав для скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_2 і на даний час.

Отже, проаналізувавши всі обставини справи, суд приходить до висновку, що оскаржувані дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва ОСОБА_6 в цій частині вчинені відповідно до Закону в редакції від 2.06.2016, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, в межах повноважень приватного виконавця.

Згідно ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відтак, суд вважає, що діями приватного виконавця виконавчого округу м.Києва ОСОБА_6 не були порушені права боржника ОСОБА_2, заявлені вимоги в цій частині недоведеними, тому суд відмовляє в задоволенні скарги в цій частині.

Оскільки вимога про скасування постанови приватного виконавця ОСОБА_6 про звернення стягнення на заробітну плату є похідною вимогою від вимоги про визнання дій приватного виконавця неправомірними, тому слід відмовити і в задоволенні цієї вимоги.

Керуючись статтями 259, 268, 273, 354,451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва ОСОБА_6 задовольнити частково.

Визнати дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва ОСОБА_6 щодо арешту рахунку боржника ОСОБА_2 № 26206502727923, відкритого в АТ «Ощадбанк» неправомірними.

Зобов’язати приватного виконавця виконавчого округу м.Києва ОСОБА_6 зняти арешт з рахунку боржника ОСОБА_2 № 26206502727923, відкритого в АТ «Ощадбанк».

В задоволенні вимог ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу м.Києва ОСОБА_6 при зверненні стягнення на заробітну плату та скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Донецького апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п. 15.5 ч. 1 Розділу XIІІ Перехідних Положень ЦПК України).

Суддя Є.В. Челюбєєв