Рішення № 80559623, 15.03.2019, Новотроїцький районний суд Херсонської області

662/116/15-ц

2/662/8/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 року Новотроїцький районний суд

Херсонської області

в складі: головуючого судді - Решетова В.В.

секретар судового засідання - Голумбієвська С.Ф.

за участі:

представника позивача адвоката ОСОБА_1

представника відповідачів адвоката ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Новотроїцької селищної ради Херсонської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, правонаступника ОСОБА_10 – ОСОБА_11, треті особи які не заявляють самостійних вимог приватне підприємство "Дом", ОСОБА_12 про визнання недійсним рішень селищної ради, договорів оренди, усунення перешкод у користуванні майном, -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до означених відповідачів посилаючись на те, що 10 грудня 1992 року між КСП «Мир» та ПМБП «Дом» (правонаступником якого є ПП «Дом») було укладено угоду купівлі-продажу готелю по вулиці Леніна, 37 в смт. Новотроїцьке. Рішенням Новотроїцької селищної ради від 28 жовтня 1993 року земельну ділянку за вказаною адресою надано ПМБП «Дом» в постійне користування. Рішенням Новотроїцької селищної ради від 19 листопада 1993 року за №158 затверджено план зовнішніх меж землекористування готелю ПМБП «Дом» на земельну ділянку площею 0,5 га. 21 лютого 1994 року ПМБП «Дом» отримала державний акт на право постійного користування вказаною земельною ділянкою.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 6 вересня 2006 року визнано право власності на вказаний готель за ОСОБА_12. 22 лютого 2007 року останній подарував готель позивачу. Позивач вважає, що разом з об’єктом нерухомості, до нього перейшло право постійного користування земельною ділянкою в межах встановлених ПМБП «Дом» - 0,5 га. Разом з цим, селищна рада, із частини земельної ділянки площею - 0,5 га, що знаходиться в його користуванні, безпідставно виділила земельні ділянки відповідачам по справі на яких вони розмістили тимчасові споруди. При цьому земельні ділянки, надані відповідачам, у нього не вилучалися. Крім того, розміщені на них тимчасові споруди створюють перешкоди у користуванні готелем.

Просив визнати недійсним рішення Новотроїцької селищної ради про надання дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок, затвердження технічної документації, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, рішень про передачу в оренду земельних ділянок площею 0,0012 га, 0,0019 га, 0,0017 га, 0,0021 га, 0,003 га, 0,0004 га рішень про пролонгацію та поновлення договорів оренди з вказаними особами, дозволи на розміщення об’єктів торгівлі тощо.

Крім того, просив визнати недійсними договори оренди земельних ділянок та додаткові угоди до них, вище зазначеної площі які розташовані за адресою: вулиця Леніна, 37 в смт. Новотроїцьке, Херсонської області, укладених між селищною радою та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 /правонаступником ОСОБА_11М./. Усунути йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,5 га та готелем, розташованим за зазначеною адресою, шляхом зобов’язання відповідачів знести тимчасові споруди.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав з підстав викладених у позовні заяві, просив позов задовольнити, доповнивши, що відповідно до висновку № 42 судової будівельно-технічної експертизи від 22.04.2016 року, проведеної на виконання ухвали Апеляційного суду Херсонської області від 29.03.2016 року. торгівельні об’єкти, що належать відповідачам, розташовані в межах земельної ділянки площею 2235,1 кв.м та перешкоджають власнику готелю /позивачу/ користуватися ділянкою 2235,1 кв.м в повному обсязі. Позовні вимоги до ОСОБА_9, правонаступника ОСОБА_10 – ОСОБА_11 про визнання недійсним рішень селищної ради, договорів оренди, усунення перешкод у користуванні майном просив залишити без розгляду.

В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_2 проти заявлених позовних вимог заперечив, вказавши, що позивач не набув у законному порядку право власності чи користування оспорюванню земельною ділянкою та просив застосувати позовну давність щодо заявлених вимог з тих підстав, що власником готелю ОСОБА_4 став в 2007 році, разом з цим, до суду звернувся лише в 2015 році. Протягом вказаного часу будь-яких претензій до відповідачів, які ще у 2004 році уклали договори оренди з Новотроїцькою селищною радою, позивач не мав. Рішенням Новотроїцької селищної ради від 07 листопада 2007 року № 350 надано дозвіл на складання проекту землеустрою на земельну ділянку, що продається у власність із земель запасу селищної ради ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 0,2235 га в смт. Новотроїцьке по вул. Леніна, № 37 для розміщення та обслуговування готелю. Вважає позивачем не надано доказів щодо виготовлення ним вказаного проекту землеустрою та відповідного оформлення і реєстрації речового права на земельну ділянку та позивачем обрано не правильний спосіб захисту своїх прав, такий спосіб захисту не узгоджується із способами захисту, визначеними у статті 152 ЗК України. Зазначив, що такі висновки щодо застосування норм матеріального права містяться у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №545/1148/17, провадження №61-32475св18; від 08 серпня 2018 року у справі № 303/2338/16-ц, провадження №61-5946св18.Просив в задоволенні позову відмовити, так як без встановлення з дотриманням вимог закону, меж земельної ділянки неможливо встановити факт їх порушення, тому, вважає позовні вимоги ОСОБА_4 такими як передчасно заявлені. Проти залишення позовних вимог до ОСОБА_9, правонаступника ОСОБА_10 – ОСОБА_11 про визнання недійсним рішень селищної ради, договорів оренди, усунення перешкод у користуванні майном без розгляду, не заперечував.

Треті особи в судове засідання не з’явилися, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено і вказані обставини сторонами не оспорюються, що на підставі рішення Новотроїцької селищної ради №89 від 28 жовтня 1993 року, земельну ділянку площею 0,5 га, розташовану за адресою: смт. Новотроїцьке, вул. Леніна, 37, на якій розміщений об’єкт нерухомості – готель, надано в постійне користування малому багатопрофільному підприємству «Дом», що підтверджується державним атом на право постійного користування землею від 21 лютого 1994 року, зареєстрованому в Книзі записів державних актів за №38.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 6 вересня 2006 року визнано право власності на готель розташований за вищевказаною адресою за ОСОБА_12.

22 лютого 2007 року ОСОБА_12 подарував позивачу зазначений готель.

22 грудня 2006 року рішенням Новотроїцького районного суду за ОСОБА_12 було визнано право власності на земельну ділянку, яка розташована по вул. Леніна, 37, смт. Новотроїцьке Херсонської області, загальною площею 0,50 га, посвідчену державним актом серії ХС, виданий 21.02.1994 року Новотроїцькою селищною радою.

З договору дарування від 22.02.2007 року, вбачається що гр. ОСОБА_12 дійсно подарував гр. ОСОБА_4 готель за номером 37 по вул. Леніна, смт. Новотроїцьке. Згідно п. 2 Договору готель розташований на земельній ділянці площею 2235,1 кв.м, що значно менше ніж 0,50 га, вказаних у позовних вимогах позивачем.

Рішенням Новотроїцької селищної ради від 06.12.2005 року № 623 припинено право постійного користування приватного малого багатопрофільного підприємства «Дом» земельною ділянкою площею 5008 кв.м в смт. Новотроїцьке та визнано таким, що втратив силу з 06.12.2005 року державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий 21.02.1994 року ХС б/н на земельну ділянку площею 0,50 га в смт. Новотроїцьке по вул. Леніна /а.с. 360 т.1/. Вказане рішення на даний час ніким не оскаржене та не скасоване. Таким чином, право власності на оспорювань земельну ділянку, державним актом серії ХС, виданим 21.02.1994 року Новотроїцькою селищною радою не посвідчується з 2005 року.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 25.12.2006 року за ОСОБА_12 визнано право власності на земельну ділянку, розташовану по вул.. Леніна, 37 в смт. Новотроїцьке Херсонської області, загальною площею 0,50 га, посвідчену державним актом серії ХС виданий 21.02.1994 року Новотроїцькою селищною радою, тобто вказане право було надано після скасування державного акту. Тому вважати, що вказана земельна ділянка, яка надана в приватну власність ОСОБА_12 дійсно співпадає по межам в скасованому державному акті не має можливості. Іншого державного акта на землю виданого ОСОБА_12 чи ОСОБА_4, сторона позивача не надала, так як і не надала відомостей щодо виділення вказаної земельної ділянки у натурі з обов’язковим визначенням її меж.

Статтею 125 Земельного кодексу України, в редакції чинній на 22.02.2007 року /дату укладення нотаріально посвідченого договору дарування готелю між ОСОБА_12 та ОСОБА_4О./ передбачено, що право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж у натурі /на місцевості/, без одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється.

Зважаючи на вище викладене суд приходить до висновку, що право власності у ОСОБА_12 виникло з 25.12.2006 року, але не зареєстровано в належному порядку, тому у ОСОБА_4 такого права зовсім не виникає і в цій частині позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, як передчасні.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу.

Статтями 116, 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає перелік способів захисту порушених прав та інтересів у суді.

Згідно ч.3 ст. 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Відповідно ст. 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці, як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Аналогічна норма передбачена ст. 55 Закону України «Про землеустрій».

Таким чином випливає висновок про те, що позивачем обрано не правильний спосіб захисту своїх прав, такий спосіб захисту не узгоджується із способами захисту, визначеними у ст. 152 ЗК України.

Такі висновки щодо застосування норм матеріального права містяться у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №545/1148/17, провадження №61-32475св18; від 08 серпня 2018 року у справі № 303/2338/16-ц, провадження №61-5946св18.

За змістом ст. 12 ЗК України до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить, зокрема, і вирішення земельних спорів.

Частинами першою, третьою статті 158 ЗК України визначено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

За змістом ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

З огляду на викладене, розглядаючи земельні спори, Комісія діє від імені Сільради, у зв'язку із чим прийняті нею рішення у формі висновку по суті такого спору породжують певні права та обов'язки визначеного кола осіб, отже, можуть бути оскаржені в порядку та спосіб, установлені для рішень, прийнятих безпосередньо самим органом місцевого самоврядування.

Такі висновки щодо застосування норм матеріального права містяться у постанові ОСОБА_13 Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №583/2715/16-ц, провадження №14-174цс18.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вище викладене можливо зробити висновок про те, що у разі обмежень у здійсненні права користування, розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом визнання недійсними рішень селищної ради та зобов’язання знесення тимчасових споруд, що розташовані на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні позивача.

Згідно рішення Новотроїцької селищної ради від 07.11.2007 року №330 ОСОБА_4 надано дозвіл на складання проекту землеустрою на земельну ділянку, площею 0,2235 га в смт. Новотроїцьке по вул. Леніна, 37 для розміщення та обслуговування готелю. Це підтверджує про те, що позивач отримавши у власність означене майно почав процедуру оформлення земельної ділянки, відповідно до чинного законодавства, але до цього часу процедура належним чином не закінчена і навіть не розпочата. Тим більше, що в судовому засіданні представник позивача не заперечував факту відсутності правовстановлюючих документів щодо спірної земельної ділянки. Крім того, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 березня 2015 року вбачається, що у вказаному реєстрі відсутні відомості щодо права власності, іншого речового права, відносно земельної ділянки розташованої за адресою: смт. Новотроїцьке, вулиця Леніна, 37.

Так, за змістом ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, зокрема, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Суд критично відноситься до висновків судової земельно-технічної експертизи від 01.04.2016 року №42, оскільки до компетенції експерта не відноситься визначення меж, форм, конфігурації та виділення земельної ділянки внатурі.

Вимоги позивача, які ґрунтуються на такому висновку експерта фактично підміняють порядок виділу земельної ділянки органом місцевого самоврядування в порядку передбаченому Земельним кодексом України.

Статтями 116, 118 ЗК України визначено цей порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

При цьому, такий порядок не може бути підмінений ні експертом, ні судом, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В ході розгляду знайшов підтвердження той факт, що право на оренду земельних ділянок відповідачів набуто відповідно до ЗК України, з дотриманням процедур та порядку визначення меж орендованих земельних ділянок.

В той час, як позивачем з 2007 року такий порядок виділу йому земельної ділянки в натурі не дотримано і не реалізовано дозвіл на складання проекту землеустрою, наданий рішенням Новотроїцької селищної ради від 07.11.2007 року № 350.

Замість виділу земельної ділянки для обслуговування готелю в порядку передбаченому ЗК України, в експертизі довільно, з незрозумілих підстав земельна ділянка площею 0,2235 га визначена від самої вулиці Леніна в смт. Новотроїцьке, обабіч якої розташовані малі архітектурні форми відповідачів.

В той час, як огорожа з тильної сторони готелю залишена експертом поза межами земельної ділянки. Також по формі земельна ділянка виділена експертом не охоплює ліву сторону будівлі готелю. Таким чином висновки експерта про порушення прав позивача викликають обґрунтований сумнів.

Враховуючи, що позивач не довів своє право на земельну ділянку, її розмір, форму та конфігурацію, у суду не має підстав для висновку про порушення його прав, як землекористувача.

В судовому засіданні в супереч ст. 60 ЦПК України, позивачем не надано доказів та не доведено обставин, що відповідачі чинять йому перешкоди у користуванні готелем та незаконно займають відповідні земельні ділянки. За таких обставин, в задоволенні позову має бути відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_9, правонаступника ОСОБА_10 – ОСОБА_11 про визнання недійсним рішень селищної ради, договорів оренди, усунення перешкод у користуванні майном за клопотанням представника позивача слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 93, 120, 125, 126, 152 Земельного кодексу України, ст. 391 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 213-217, 223 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Новотроїцької селищної ради Херсонської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи які не заявляють самостійних вимог приватне підприємство "Дом", ОСОБА_12 про визнання недійсним рішень селищної ради, договорів оренди, усунення перешкод у користуванні майном - відмовити повністю.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_9, правонаступника ОСОБА_10 - ОСОБА_11 про визнання недійсним рішень селищної ради, договорів оренди, усунення перешкод у користуванні майном- залишити без розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Решетов