Рішення № 80559349, 19.03.2019, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 648/3744/18

Провадження № 2/648/229/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року смт.Білозерка

Білозерський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Рибас А.В.,

при секретарі Кравченко В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Білозерка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області, про визнання право власності на спадкове майно в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Білозерського районного суду Херсонської області із вказаним позовом, в якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер його батько - ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_6 померла його мати - ОСОБА_3, після смерті яких відкрилася спадщина на належне їм майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Позивач є єдиним спадкоємцем за законом, на час смерті батьків був зареєстрований та постійно проживав разом з ними за вищевказаною адресою та є таким, що прийняв спадщину. Позивач звернувся до приватного нотаріуса Білозерського нотаріального округу Прокопенка В.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте листом-роз'ясненням від 22.10.2018 року приватним нотаріусом відмовлено у видачі такого свідоцтва, у зв'язку з ненаданням позивачем документів, які свідчать про наявність права власності у спадкодавців на вищевказане нерухоме майно. На даний час позивач не може оформити свої спадкові права на вказаний будинок, після померлих батька та матері. Просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з погосподарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 19.12.2018 року було відкрито провадження у вказаній справі із призначенням підготовчого судового засідання та викликом сторін.

Ухвалою суду від 24.01.2019 року, в порядку ст.ст. 84, 197, 200 ЦПК України, задоволено клопотання позивача та з Білозерської державної нотаріальної контори витребувані письмові докази, а саме: витяги із спадкового реєстру щодо наявності спадкових справ, заведених після смерті спадкодавців ОСОБА_5 та ОСОБА_3, підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду на 27.02.2019 року.

В судове засідання позивач не з'явився до суду надав заяву про слухання справи без його участі, позовні вимоги в частині визнання права власності в порядку спадкування підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області в судове засідання не з'явився, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим ІНФОРМАЦІЯ_5 Чорнобаївською сільською радою Білозерського району Херсонської області. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим ІНФОРМАЦІЯ_6 Чорнобаївською сільською радою Білозерського району Херсонської області.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, яке видане повторно 14.08.1967 року обласним архівом ЗАГС м.Полтава, батьками ОСОБА_1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №55372289 від 06.03.2019 року, наданого державним нотаріусом, вбачається, що після смерті ОСОБА_2 є заведена спадкова справа під №29 за 2018 рік (номер у спадковому реєстрі 63179078) у приватного нотаріусі Білозерського нотаріального округу Прокопенка В.М.

Відповідно до наданих позивачем витягів із Спадкового реєстру №53751054 від 22.10.2018 року та №53751253 від 22.10.2018 року за заявою ОСОБА_1 заведені спадкові справи №63179078 та №63179162 відповідно після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, інші спадкоємці відсутні та крім позивача із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину ніхто не звертався.

Згідно довідок Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області №1376 та №1399 від 05.10.2018 року, довідки Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області з погосподарських книг за 1961-2020 роки, власником домогосподарства по АДРЕСА_1, 1957 року забудови був ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5. На момент смерті ОСОБА_2 з ним проживала та була зареєстрована дружина - ОСОБА_3, їх син ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, невістка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, на момент смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, з нею були прописані та постійно проживали син - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, невістка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, онуки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4

Відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_4, виданого позивачу 05.01.1998 року Білозерським РВ УМВС України в Херсонській області, зареєстроване місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1, з 16.01.1980 року.

Відповідно до довідок №146 від 03.04.1962 року, №151 від 16.05.1963 року, № 177 від 126.05.1963 року, №88 від 16.05.1963 року, виданих правлінням колгоспу ім. Кірова Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області, ОСОБА_2 отримав позику на забудову вищевказаного домоволодіння та погашав її за рахунок заробітної плати, шляхом періодичного внесення коштів в касу вищевказаного підприємства.

Відповідно до положення статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 549 ЦК УРСР 1963 року визначено, що спадщина вважалася прийнятою за умови, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном або якщо він подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України,цивільний кодекс України застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

За нормами ст. 1216 ЦК України, ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що передбачено статтею 1217 ЦК України.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі ст.3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони, та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з частиною першою та частиною другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» (втратила чинність). Тобто до 5 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Таким чином, з аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 1 вересня 2011 року № 40-12-2409 «Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року»). До 19 січня 1996 року згідно Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої 31.01.1966 року Міністерством комунального господарства УРСР, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами), не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але не приєднані до них.

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекція України від 30 липня 2012, № 40-19-5376 «Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів»).

Обов'язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об'єкти нерухомості введений лише з 29.06.1998 року, тобто з набранням чинності Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.06.1998 року № 121.

Відповідно до ст.ст.25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19-32/319, від 21.02.2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

Як роз'яснено у п.6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.

Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до п. 4.18. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно положень Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно роз'яснень, викладених в пункті 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Зважаючи на відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, іншого шляху окрім звернення до суду за захистом порушеного права у позивача немає та відповідно ст.16 ЦК України він обрав правильний спосіб захисту свого порушеного права.

За встановлених обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у передбачений законом спосіб набули право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується відомостями погосподарських книг, проте за життя не встигли оформити та зареєструвати своє право власності, при цьому державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, відсутність якої не може бути підставою позбавлення спадкоємця права на спадщину, враховуючи, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3, був зареєстрований та постійно проживав разом із спадкодавцями на момент їх смерті та прийняв спадщину, але отримати свідоцтво про право на спадщину не зміг через відсутність правовстановлюючого документа, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 15, 1216-1218 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області, про визнання право власності на спадкове майно в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5, та матері - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, право власності на житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Рибас А.В.