Рішення № 80558460, 13.03.2019, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 березня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/45/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

при секретарі судового засідання Коник М.М.

Розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Магістр-Д", вул. Острозького, 47 а, м. Тернопіль, 46006

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вест ОСОБА_2", вул. С. Крушельницької, буд. 18, офіс 510, м. Тернопіль, 46000

про стягнення коштів в сумі 8 601,01 грн.

В порядку ст.ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) "Акорд".

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер N123VL29D8010554B1.

В судовому засіданні 13.03.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_3, договір про надання правничої допомоги № 01/19 від 02.01.2019.

відповідача: не з’явився.

Суть справи:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Магістр-Д" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вест ОСОБА_2" про стягнення коштів в сумі 8601,01 грн., з яких: 1 967,90 грн. - 3% річних, 6 633,11 - інфляційних втрат.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на те, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання щодо оплати поставленого товару отриманого згідно укладеного Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №69 від 01.02.2017, що призвело до виникнення заборгованості 82847,04 грн. Вказану суму заборгованості, а також 1775,79 грн 3% річних, 5922,04 грн інфляційних нарахувань, 16060,17 грн пені, 7117,33 грн правової допомоги та сплачений судовий збір в сумі 1676,57 грн присуджено до стягнення рішенням Господарського суду Тернопільської області від 30.05.2018 у справі №921/66/18, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2018. Оскільки, відповідач сплатив заборгованість по вказаному рішенні лише 10.12.2018, позивач звернувся із даним позовом про стягнення 1967,90 грн - 3% річних за період з 23.02.2018 по 09.12.2018 та 6633,11 грн інфляційних нарахувань за період з 01.02.2018 до 09.12.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 13.02.2019 на 10:30 год.

Ухвалою суду від 13.02.2019 відкладено судове засідання на 13 березня 2019 року на 10 год. 00 хв. з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, надіслана на адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві та за якою зазначено місцезнаходження відповідача згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, а саме: вул. С.Крушельницької, 18, офіс 510, м.Тернопіль,Тернопільська область, 46000, поштове відправлення: ухвали про відкриття провадження у справі від 22.01.2019 повернута поштовим відділенням з відміткою "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення - "за не запитом". Поштове повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду від 13.02.2019 про відкладення розгляду справи станом на час розгляду справи на адресу суду не повернута. Згідно інформації сайту Укрпошта поштове відправлення не вручене з "інших причин".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить суд розглянути справу у відсутності представника відповідача.

Згідно ч.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У разі, якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (правова позиція, викладена у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 (чинна станом на даний час)).

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норму такого ж змісту викладено і у ч.2 ст.178 ГПК України.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

01 лютого 2017 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Магістр-Д" (Продавець) та ТОВ "Вест ОСОБА_2" (Покупець) було укладено договір №69 купівлі-продажу нафтопродуктів, відповідно до п.1.1. якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця нафтопродукти (бензин, дизельне паливо та інші нафтопродукти), мастила, а Покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату згідно з умовами цього Договору.

Поставка нафтопродукту здійснюється партіями на умовах EXW або CPT згідно з домовленістю з Покупцем, на конкретну партію товару (п.4.1. Договору).

Відповідно до п.п.5.1, 5.2, 5.3, 5.5 цієї угоди, загальна сума договору дорівнює сумарній вартості товару отриманого Покупцем згідно накладних. Покупець перераховує грошові кошти, що підлягають оплаті на розрахунковий рахунок Продавця, а у випадку готівкового розрахунку - шляхом внесення готівки через касу на АЗС підприємства сторони погодили, що оплата здійснюється з відстроченням платежу, на підставі видаткової накладної протягом семи банківських днів з дати отримання товару. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок або в касу Продавця.

Ціна товару є договірною й вказується з урахуванням ПДВ в рахунках чи накладних, виписаних Продавцем (п.5.5. Договору).

Відповідно до п.10.1. Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині взаєморозрахунків – до повного їх виконання.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 30.05.2018 у справі №921/66/18 позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Магістр-Д" задоволено частково, присуджено стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вест ОСОБА_2" на користь позивача - 82 847,04 грн боргу, 1775,79 грн 3% річних, 5922,04 грн інфляційних втрат, 16060,17 грн пені, 7 117,33 грн правової допомоги та сплачений судовий збір в сумі 1676,57 грн.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.05.2018 року у справі №921/66/18 залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вест ОСОБА_2" без задоволення.

Вказаними судовими рішеннями встановлено порушення відповідачем умов договору №69 від 01.02.2017 щодо проведення своєчасної оплати отриманого товару та наявність заборгованості станом на час розгляду справи в сумі 82847,04 грн, що стало підставою для часткового задоволення позову і стягнення пені в розмірі 16060,17 грн за період з 13.02.2017 по 22.02.2018, 3% річних в розмірі 1775,79 грн за період з 13.02.2018 по 22.02.2018, а також інфляційних нарахувань за період за період з 13.02.2017 по 31.01.2018 в сумі 5922, 04 грн.

Станом на день розгляду даного спору рішення суду у справі №921/66/18 не скасоване, а відтак набрало законної сили та є чинним.

В силу приписів частини 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до роз’яснень, викладених в п.2.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідачем кошти на виконання рішення господарського суду у справі №921/66/18 поступили на рахунок позивача лише 10.12.2018, на підтвердження чого надав суду копію платіжного доручення №6208 від 10.12.2018 у зв’язку із чим просить суд стягнути 1967,90 грн 3% річних за період з 23.02.2018 по 09.12.2018 та 6633,11 грн інфляційних нарахувань нарахованих за період з 01.02.2018 по 09.12.2018 через несвоєчасну сплату основної суми боргу.

Оцінивши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України (надалі ГК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі - продажу, згідно якого та в силу ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, заборгованість за рішенням суду у справі №921/66/18 відповідачем повністю погашена 10.12.2018 року. В підтвердження наведеного долучено копію платіжного доручення №6208 від 10.12.2018 на суму 115398,94 грн.

У п.1.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", роз’яснено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Пунктом 1.9 вказаної Постанови пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 №14 роз'яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

На підставі наведеного, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1967,90 грн 3% річних за період з 23.02.2018 по 09.12.2018 та 6633,11 грн інфляційних нарахувань нарахованих за період з 01.02.2018 по 09.12.2018.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що 3% річних та інфляційні втрати нараховані на суму основного боргу, яка встановлена судовим рішенням (82847,04 грн), за період, який неохоплений позовними вимогами у справі №921/66/18.

Перевіривши надані позивачем розрахунок 3% річних і втрат від інфляції, суд погоджується з ними.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та неоспорені відповідачем.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 2700 грн. витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити натупне.

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються, зокрема з витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 123 ГПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У порядку ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи 02.01.2019 між адвокатом ОСОБА_3 (далі – Адвокат), який діяв на підставі свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю серії ТР №000281 від 29.03.2018 та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Магістр-Д", в особі директора ОСОБА_4 (далі - Замовник), укладено Договір про надання правничої допомоги (адвокатських послуг) №01/19, за умовами п.1.1. якого Виконавець бере на себе зобов’язання по наданню Замовнику на строковій основі комплексу адвокатських послуг (правничої допомоги) консультаційно-правового характеру у відповідності з умовами договору та наступними додатковими письмовими угодами, а Замовник зобов’язався здійснювати оплату таких послуг.

Комплекс послуг консультаційно-правового характеру передбачений п.1.2. Договору.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що оплата виконаних робіт здійснюється на підставі Актів прийому-передачі виконаних послуг, які по мірі виконання оформляються Сторонами та є невід'ємними частинами додатками до Договору.

Вартість наданих послуг становить 450 грн за одну годину роботи Виконавця, затрачену на виконання завдання Замовника та може змінюватися за домовленістю сторін в залежності від складності та характеру робіт, що погоджується сторонами (п.2.2. Договору).

Відповідно до п. 5.1 договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до моменту виконання сторонами своїх зобов’язань, визначених додатковими письмовими угодами.

Додатком №1 до договору сторони погодили Розрахунок вартості правничої допомоги: вивчення та аналіз матеріалів, збір та систематизація доказів, підготовка та написання позовної заяви, розрахунку суми позовних вимог, оформлення копій документів. Всього на суму 2700 грн.

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Відшкодовуються витрати, які були здійснені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п.1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь - якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Позивачем долучено до матеріалів справи акт прийому-передачі наданих послуг від 16.01.2019р. на суму 2700 грн.

З долученого представником позивача до матеріалів справи Квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 16.01.2019 вбачається перерахування ТОВ "Магістр-Д" коштів в сумі 2700 грн ОСОБА_3

Окрім того, в матеріалах справи знаходиться свідоцтво ОСОБА_5 про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ТР №000281 від 29.03.2018.

Ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

З огляду на наведене, суд вважає, що підписаний Договір про надання правничої допомоги (адвокатських послуг) №01/19 від 02.01.2019, сплачені кошти в сумі 2700 грн на виконання саме даного правочину, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, присутність адвоката ОСОБА_3 в судовому засіданні під час розгляду даної справи є належними доказами понесених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 2700 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.3, ч.4 ст.126 ГПК України).

За приписами ч.5 та ч.6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідачем не подано будь-яких зауважень щодо заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Також ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вест ОСОБА_2" не заперечено заявленої до стягнення суми цих витрат з жодної підстави.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та неоспорені відповідачем.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 73-75, 79, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 242 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вест ОСОБА_2", м.Тернопіль, вул. С.Крушельницької, буд.18, офіс 510, (код 37943994) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Магістр-Д", м.Тернопіль, вул.Острозького, 47А (код 21141124) – 1 967 (одну тисячу дев’ятсот шістдесят сім) грн. 09 коп. 3% річних, 6 633 (шість тисяч шістсот тридцять три) грн. 11 коп. інфляційних втрат і 4 621 (чотири тисячі шістсот двадцять одну) грн. рівно судових витрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі його оскаржити до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області.

Повний текст рішення виготовлено 20 березня 2019 року.

Суддя Ю.О. Чопко