Ухвала суду № 80552297, 07.02.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22497/18-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Карабань В. М.

за участю секретаря Косовської М.Д.,

прокурора Машенкової В.І.,

захисника Гелла С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації, яким засуджено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, у відповідність із законодавством України , -

В С Т А Н О В И В :

До Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність до кримінального законодавства України вироку Брянського обласного суду від 15.06.2017 року, залишеного без змін апеляційною ухвалою Верховного суду Російської Федерації від 02.08.2017 року, з урахуванням постанови Брянського обласного суду від 16.06.2017 року, відносно ОСОБА_2.

У вказаному клопотанні заявник просив суд визначити статті, частини статей Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_2 визнано винним вироком Брянського обласного суду від 15.06.2017 року та визначити строк позбавлення волі, що підлягає виконанню засудженим.

У судове засідання представник Міністерства юстиції України не прибув, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, у клопотанні просив розглянути клопотання за його відсутністю.

Прокурор в судовому засіданні вважав наявними підстави для задоволення клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Російської Федерації у відповідність із законодавством України.

Захисник засудженого Гелла С.В. просив суд кваліфікувати дії ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 305 КК України та визначити засудженому покарання у виді позбавлення волі на строком на 11 років. Крім того, просив врахувати фактичний висновок суду РФ про наявність виключних обставин, що дали підставу для застосування ст. 64 КК РФ та при призначенні остаточного покарання, призначити його із врахуванням ст. 69 КК України.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши клопотання та додатки до нього, суд приходить до висновку про те, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України підлягає задоволенню з наступних підстав.

Передача засуджених для відбування покарання, з однієї держави до іншої, регулюється Конвенцією про передачу засуджених осіб 1983 року та ст. 606 КПК України.

Крім того, згідно ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, яка набрала чинності для України з 01 січня 1996 року, передбачено можливість передачі особи, засудженої на території однієї держави, на територію іншої держави, відповідно до положень цієї Конвенції, для відбування призначеного їй покарання (стаття 2) шляхом продовження виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями статті 10 або визнання вироку з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і, таким чином, заміни міри покарання, призначеної в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11 цієї Конвенції.

Відповідно до положень ч.1 ст.7 КК України громадяни України, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Виконуючи вищевказані вимоги, а також положення ч.3 ст.603 КПК України, якою на суд покладено обов'язок встановити, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або цією главою КПК України, суд зазначає, що чинними на території України є Конвенція про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року та Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 25 травня 1970 року, які ратифіковані Україною 22 вересня 1995 року та 26 вересня 2002 року відповідно.

Згідно із ст.9 Конституції України та ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.4 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28 травня 1970 року санкція може виконуватися іншою Договірною Державою тільки у разі, якщо згідно із її законодавством дія, за яку була встановлена санкція, була б злочином в разі її вчинення на її території, та особа, якій було встановлено санкцію, підлягала би покаранню, в разі якщо вона вчинила б цю дію там.

Пунктом b) ч. 1 ст. 9 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року передбачено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст. 11.

Згідно із п.п. а), с), d) ч. 1 ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган повинен враховувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими ніякі мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачити за вчинення злочину або злочинів.

Разом з цим, положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 610 КПК України передбачено, що суд під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання.

Положеннями ч. 1 ст. 610 КПК України передбачено, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до ч. 3 ст. 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року та ч. 2 ст. 610 КПК України Міністерством юстиції України до клопотання додано всі необхідні документи.

Судом встановлено, що вироком Брянського обласного суду від 15.06.2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого п.«б» ч.4 ст.229.1 КК РФ за яке йому призначено покарання із застосуванням статті 64 КК РФ у вигляді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років з відбуттям покарання у виправній колонії суворого режиму;

- за пред'явленим обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 КК РФ, виправданий за його непричетністю до скоєння злочину та визнане за ним право на реабілітацію - право на відшкодування державою майнових прав, усунення наслідків моральної шкоди та поновлення трудових, пенсійних, житлових та інших прав.

Вказаний вирок був залишений без змін апеляційною ухвалою Верховного суду Російської Федерації від 02.08.2017 року та набрав законної сили 02 серпня 2017 року

Як вбачається з клопотання та додатків до нього, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується інформацією Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС Українивід 27.11.2017 за № 6.5-9484/6-17.

Відповідно до письмової заяви ОСОБА_2 має бажання в подальшому відбувати покарання на території України.

Згідно характеристики наданої начальником ФКУ ІК-1 УФСІН Росії в Брянській області засуджений ОСОБА_2 обов'язки передбачені Кримінально-виконавчим кодексом РФ та Правилами внутрішнього розпорядку виправних установ, затверджених наказом Мінюста Росії від 16.12.2016 року №295 намагається виконувати. За час відбування покарання порушень не допускав та заохочень не має.

Відповідно до довідки з місця відбування покарання засуджений ОСОБА_2, 1956 року народження, станом на 19 січня 2018 року відбув 1 рік 1 місяць 9 днів із загального строку покарання у виді позбавлення волі 11 років, невідбута частина покарання становить 9 років 10 місяців 20 днів. Початок строку відбуття покарання 10 грудня 2016 року, кінець строку відбуття покарання 09 грудня 2027. Зазначене покарання ОСОБА_2 відбуває у ФКУ ІК-1 УФСІН Росії по Брянській області.

Діяння ОСОБА_2 за вироком Брянського обласного суду від 15.06.2017 року, залишеним без змін апеляційною ухвалою Верховного суду Російської Федерації від 02.08.2017 року, кваліфікуються:

за п. «б» ч.4 ст.229.1 КК РФ - як незаконне переміщення через митний кордон Митного союзу в рамках ЄврАзЕс наркотичного засобу (контрабанда), скоєне за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі (призначене покарання із застосуванням статті 64 КК РФ, якою признано виключні обставини та призначене покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, у вигляді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років з відбуттямпокарання у виправній колонії суворого режиму);

Відповідно до законодавства України, відповідальність за вчинення вищевказаних дій ОСОБА_2, повністю охоплюються диспозицією ч. 3 ст. 305 КК України, що передбачає кримінальну відповідальність зокрема за контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів, вчинена організованою групою, а також якщо предметом контрабанди були наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори або фальсифіковані лікарські засоби в особливо великих розмірах, де санкція статті передбачає позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Разом з тим, суд враховує, що вироком Брянського обласного суду від 15.06.2017 року встановлено, що обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, здійснення злочину вперше, статус ліквідатора наслідків ЧАЕС, з урахуванням особи засудженого та осіб, які знаходяться на його утриманні, є достатньою підставою для застосування при призначенні покарання ч. 1 та ч. 2 ст. 69 КК України.

Також, враховуючи, що вироком Брянського обласного суду від 15.06.2017 року, залишеним без змін апеляційною ухвалою Верховного суду Російської Федерації від 02.08.2017 відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 104.1 КК РФ року судом Російської Федерації було прийнято рішення про примусове безоплатне вилучення та обернення у дохід держави (конфіскації) належному ОСОБА_2 транспортного засобу як знаряддя вчинення контрабанди, суд вважає за необхідне визначити строк покарання засудженому ОСОБА_2 аналогічний строку, визначеному у вироку Брянського обласного суду від 15.06.2017 року,залишеним без змін апеляційною ухвалою Верховного суду Російської Федерації від 02.08.2017 року, а саме 11 (одинадцять) років позбавлення волі без конфіскації майна, вважаючи що саме таке рішення буде відповідати вимогам визначеним статтею 3 Конвенції про передачу засуджених осіб, умовам передачі громадянина України ОСОБА_2 для відбування покарання в Україну, та вимогам статті 11 Конвенції, оскільки за своїм характером та тривалістю покарання не буде більш суворим, ніж міра покарання, призначена у державі ухвалення вироку, і не перевищуватиме максимальних строків позбавлення волі, передбачених законодавством України.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків: 1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України; 2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Вироком Брянського обласного суду від 15.06.2017 року, залишеним без змін апеляційною ухвалою Верховного суду Російської Федерації від 02.08.2017 року, ОСОБА_2 утримувався під вартою в якості підозрюваного з дати його затримання, а саме з 10 грудня 2016 року до 14 червня 2017 року включно.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ч. 4 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28 травня 1970 року, ст. ст. 6. 9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, ст. ст. 602-610 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання Міністерства юстиції України - задовольнити.

Привести вирок Брянського обласного суду від 15.06.2017 року, залишений без змін апеляційною ухвалою Верховного суду Російської Федерації від 02.08.2017 року відносно ОСОБА_2 у відповідність із законодавством України.

Визначити, що відповідальність за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_2 визнаний винним вироком Брянського обласного суду Російської Федераціївід 15.06.2017 року, залишений без змін апеляційною ухвалою Верховного суду Російської Федерації від 02.08.2017 року передбачена ч. 3 ст. 305 КК України.

З урахуванням ст. 69 КК України визначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту його фактичного затримання та перебування під вартою, а саме з 10 грудня 2016 року.

Копію ухвали суду направити до Міністерства юстиції України та центрального органу виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні.

Ухвала, може бути оскаржена в апеляційному порядку органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором, протягом семи днів, безпосередньо до суду, який ухвалив судове рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Карабань В.М.