Рішення № 80550419, 19.03.2019, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3439/18

номер провадження 2/695/334/19

19 березня 2019 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого – судді Середи Л.В.

за участю секретаря – Оніщенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія є гроші» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія є гроші» звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 25701,10 гривень.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що позивач та відповідач уклали договір 17.04.2018 року за №3426214293-001104 про надання позики на умовах фінансового кредиту. Цей договір було укладено в електронному виді шляхом реєстрації відповідача на відповідному сайті і виконання ним відповідних дій, які свідчать про укладення договору.

Позивач свої зобов’язання за вказаними умовами договору виконав та надав відповідачу суму коштів, яка була обумовлена сторонами договору, однак відповідач в порушення умов договору належним чином свої зобов’язання не виконує, а тому у нього виникла заборгованість по сплаті кредиту у сумі 25701,10 грн., яка складається з наступного: 300.0 грн. – заборгованість по сплаті тіла кредиту; 9431,10 грн. – заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом; 13270 грн. – заборгованість за пенею.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Вказана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на підставі ухвали Золотоніського міськрайонного суду від 27.12.2018 року.

Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, останньому був наданий строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов. Відповідач відзиву на позов, заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, чи клопотанням про розгляд справи за участю сторін до суду не направив. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення. При цьому суд виходить з наступних підстав.

Як вбачається із умов договору №3426214293-001104 про надання позики на умовах фінансового кредиту, який укладений сторонами 17.04.2018 року, сторони уклали в електронному виді шляхом реєстрації відповідача на відповідному сайті і виконання ним відповідних дій, які свідчать про укладення договору, вказаний договір про надання кредиту.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до норм ст. 13 вказаного вище ЗУ «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов’язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

-надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

-заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

-вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею.

Статтею 12 цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб’єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб’єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв’язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом 539865, який зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторін».

Так, виходячи з вищезазначеного, договір №3426214293-001104 від 17.04.2018 року є письмовим правочином, який відповідає формі передбаченої ст.,ст. 207,208,1047, 1055 ЦК України, оскільки він вчинений в письмовій формі, підписаний уповноваженими особами, що підтверджується досягнення всіх істотних умов договору.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу позику у розмірі, встановленому Договором.

Повідомленням від 25.09.2018 року підтверджується, що позивачем було перераховано на картковий рахунок відповідача позику у розмірі 3000 (три тисячі) гривень. Дана сума перерахована на підставі договору співробітництва № 2829 від 28.12.2017 року.

Суд також зважає, що факт перерахування коштів відповідачу у сумі 3000 грн., стверджується також платіжним дорученням №323 від 17.04.2018 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно з п. 2.1. Договору позикодавець на умовах цього договору надає позичальнику кошти у позику на умовах фінансового кредиту, що виражена у грошових коштах у національній валюті України, відповідно до заявки на отримання позики, та відповідно до умов цього договору, а позичальник зобов’язується отримати (прийняти) та повернути позику та сплатити суму процентів користування позикою в порядку і в строк визначений цим Договором.

Відповідно до умов п. 10.1.3. договору позичальник зобов'язується вчасно повернути позику та сплатити суму процентів за користування позикою.

Строк, на який надається позика за цим договором становить 17 днів, що встановлено п. 5.2 вказаного договору.

Відповідно до умов вказаного договору сума процентів за користування позикою становить 251,1 грн. за 17 днів.

Проценти за користування позикою становлять 2% за кожен день користування позикою, що становить 730 процентів річних.

Таким чином судом із умов вказаного кредитного договору вбачається, що сторони визначили усі істотні умови вказаного договору, зокрема порядок надання, погашення кредиту та нарахування і сплати відсотків за його користуванням, строк дії вказаного договору та відповідальність сторін.

Так, відповідно п. 7.1. Договору у випадку порушення (прострочення) позичальником строку повернення позики та/або оплати суми процентів за користування позикою, позикодавець має право додатково, крім процентів за користування позикою за кожен день прострочення, стягнути з позичальника пеню у розмірі 3,00% від залишку суми позики за кожен день прострочення, починаючи з першого дня прострочення.

Також вбачається, що сторони даною угодою визначили графік погашення платежів та детальний розпис загальної вартості кредиту.

Таким чином суд приходить до обґрунтованого висновку, що відповідач належним чином був ознайомлений із умовами отримання вказаного кредиту, порядком його користування та термінами сплати як тіла кредиту так і процентів за його користування, про що свідчить її електронний цифровий підпис на вказаному вище договорі.

Також суд бере до уваги, що доказів зворотного матеріали справи не містять та самим відповідачем надані не були, хоча останній належним чином був повідомлений про позовні вимоги позивача та доводи, якими вони обґрунтовані.

Згідно з ч.,ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, здійснивши системний аналіз наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем до позову на підтвердження викладених у ньому обставин, є достатніми для підтвердження факту на які посилається останній.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення умов договору та закону відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав, а тому у останнього виникла заборгованість по сплаті вказаної суми кредиту, що стверджується відповідним розрахунком нарахування процентів та штрафних санкцій по кредитному договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Таким чином у судовому засіданні встановлено, що відповідач належним чином не виконує умови кредитного договору зміст якого, а також скупну вартість кредиту, та умови кредитування достеменно знав.

З огляду на те, що у відповідача існує заборгованість по поверненню кредиту та сплаті процентів , яка виникла із винних дій останнього можна дійти до висновку, що відповідач порушив умови кредитного договору, тобто порушив свої зобов’язання.

Нормами ч. 1 ст. 6111 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Сплата відповідачем неустойки у вигляді пені за порушене зобов’язання, передбачена умовами вказаного кредитного договору, а тому у суду є всі підстави для стягнення суми заборгованості за кредитом у примусовому порядку.

За вказаних обставин суд приходить до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та стверджені відповідними доказами, які досліджені судом в судовому засіданні.

Суд також вважає, що з відповідача необхідно стягти судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, сплата якого стверджуються платіжним дорученням №1397 від 04.10.2018 року.

Відповідно до норм ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат пов’язаних із розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов’язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач поніс витрати на оплату юридичних послуг, що стверджується договором про надання юридичних послуг від 01.08.2018 року, актом приймання-передачі наданих юридичних послуг №98 від 01.10.2018 року, а також платіжним дорученням на оплату вказаних послуг у сумі 1500.0 грн..

Таким чином, на підставі вказаного вище, із відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати за юридичні послуги в сумі 1500.0 грн..

На підставі зазначеного та керуючись ст. 526,

ст., ст. 611, 625 ЦК України ст. 10, 141,

ст., ст. 264, 265, 274 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія є гроші» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія є гроші» (ЄДРПОУ 41538600), що знаходиться за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 10-К, заборгованість за договором № 3426214293-001104 від 17.04.2018 року про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту у сумі 25701 (двадцять п’ять тисяч сімсот одну) гривню 10 коп., що складається із заборгованості за кредитом – 3000.0 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом – 9431.10 грн., заборгованості за пенею – 13270.0 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія є гроші» витрати за юридичні послуги в сумі 1500.0 (одна тисяча п’ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія є гроші» кошти сумі 1762,00 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні – в порядку відшкодування коштів по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.,ст. 354-356 ЦПК України.

Суддя : Середа Л.В.