Ухвала суду № 80549974, 18.03.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/15173/17

Провадження №4-с/522/190/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Шкамерди К.С.

за участю секретаря судового засідання – Довгань Ж.А.,

представника скаржника ОСОБА_1 – адвокат Григоржевського М.С.

стягувача – Соболевої О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області про відкриття виконавчого провадження №58158439 від 24.01.2019 року, стягувач: ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Заявник 06.02.2019 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою на постанову Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області про відкриття виконавчого провадження №58158439 від 24.01.2019 року.

Скарга обґрунтована тим, що при відкритті виконавчого провадження в частині зазначення прізвища стягувача допущена помилка, що унеможливлює її виконання. Крім того, в заяві стягувача не зазначено спосіб перерахування стягнутих аліментних сум, а також постанова про відкриття провадження не скріплена печаткою.

Ухвалою суду від 08.02.2019 року провадження у справі відкрите, скаргу призначено до розгляду.

В судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримав в повному обсязі, просив задовольнити її, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Стягувач – Соболева Ольга Іванівна в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення скарги та зазначила, що в виконавчому документі дійсно є помилка.

Представник Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області в судове засідання не з`явився, про дату та час слухання справи сповіщався належним чином, про причини неможливості прибуття у судове засідання не повідомив.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, приходить до висновку про задоволення скарги, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.09.2018 року по справі № 522/15173/17 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та стягнуто з ОСОБА_1 грошові кошти на утримання непрацездатної матері - ОСОБА_2 у розмірі 1200,00 грн. щомісячно починаючи з 15.08.17 р.

13.12.18 р. Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист у справі №522/15173/17, в графі «стягувач» якого вказано: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер (код) НОМЕР_1 ; адреса реєстрації - АДРЕСА_1 ).

З метою звернення вказаного рішення до виконання, ОСОБА_2 21.01.2019 року звернулась з відповідною заявою до Другого Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області.

Постановою головного державного виконавця вказаного відділу ДВС Калашнікова Р.В. від 24.01.2019 року відкрито виконавче провадження № 58158439 з примусового виконання вказаного рішення суду.

При цьому, державним виконавцем у графі «стягувач» зазначив ОСОБА_2 .

Водночас, відповідно до копії паспорта позивача, наданої останньою до позовної заяви (копія додається до даної скарги) вбачається що в паспорті КЕ НОМЕР_2 зазначено прізвище «Соболева».

Вимогами пункту 3 частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

Пунктом 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. N 2503-XII паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до пункту 4 вказаного Положення 32503-ХІІ запис прізвища та імені (по батькові) виконується згідно із статтею 28 Закону України «Про засади державної мовної політики».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що саме відомості, вказані у паспорті є достовірними та такими, що дають змогу ідентифікувати особу, в т.ч. стягувача.

Зазначення у виконавчому документів прізвища, відмінного від того, яке вказане у паспорті заявника (стягувача) свідчить про невідповідність такого виконавчого документа вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Крім цього, пунктом 1 розділу XVI наказу Міністерства Юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 «Про затвердження інструкції з примусового виконання рішень» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення про стягнення аліментів на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості: прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувана; спосіб перерахування стягнутих аліментних сум.

Як вбачається із заяви стягувача, на підставі якої виконавцем було відкрито виконавче провадження, в ній також невірно вказано прізвище стягувача та не зазначено спосіб перерахування стягнутих аліментних сум, що в свою чергу унеможливлює фактичне виконання рішення суду.

Так, пунктом 6 частини 4 статті 4 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.

Факт наявності розбіжностей між зазначенням прізвища стягувача та зазначенням такого прізвища у виконавчому документів підтверджується наданими державному виконавцю документами, а обов`язок щодо здійснення перевірки відповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», покладено саме на державного виконавця.

Відповідно до ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний діяти виключно у спосіб встановлений законом.

Оскільки статтею 4 ЗУ «Про виконавче провадження» імперативно встановлено обов`язок виконавця повернути виконавчий документ стягувачу у випадку його не відповідності вимогам закону, суд приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних дій державного виконавця та відсутність правових підстав для прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження.

Виходячи з системного аналізу наведених положень чинного законодавства, можна дійти до висновку, що за результатом розгляду заяви про відкриття виконавчого провадження від 21.01.2019 року, виконавець зобов`язаний був повернути стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання на підставі п.6 ч.4 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження» та роз`яснити останньому право на звернення до суду із заявою про приведення виконавчого документа у відповідність встановленим вимогам.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 19 Конституції України особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України вказано, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Також, згідно п. 7 Розділу І наказу Міністерства Юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 «Про затвердження інструкції з примусового виконання рішень» постанова підписується виконавцем та скріплюється печаткою.

Однак, як вбачається з оскаржуваної постанови, на ній відсутня печатка відповідного органу виконавчої служби, що вказує на її невідповідність вимогам закону.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що дії головного державного виконавця Другого Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області Калашнікова Р.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №58158439 від 24.01.2019 року дійсно неправомірні та такі, що не відповідають вимогам діючого законодавства, тож скарга ОСОБА_1 на постанову підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 447- 451 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області про відкриття виконавчого провадження №58158439 від 24.01.2019 року, стягувач: ОСОБА_2 – задовольнити.

Визнати дії головного державного виконавця Другого Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області Калашнікова Р.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №58158439 від 24.01.2019 року – неправомірними.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №58158439 від 24.01.2019 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Повний текст ухвали складений та підписаний суддею 19 березня 2019 року.

Суддя К.С. Шкамерда