Ухвала суду № 80549909, 14.03.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/13371/18

Провадження № 2-а/522/81/19

У Х В А Л А

14 березня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання – Грищук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до начальника інспекційного відділу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Руслана Костянтиновича, за участі третьої особи Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 30.07.2018 року надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Справа була передана на розгляд судді Бойчука А.В.

Ухвалою суду від 31.07.2018 року було відкрито провадження по вказаній справі, призначено відкрите судове засідання.

У зв`язку із закінченням повноважень судді Бойчука А.Ю., що був призначений на посаду судді у межах п`ятирічного строку, до обрання судді Бойчука А.Ю. на посаду судді безстроково у визначеному законом порядку, на підставі Розпорядження №4 від 15 січня 2019 року керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Німас І.Я. про передачу справ на повторний автоматичний розподіл, та на підставі службової записки помічника судді Бойчука А.Ю. - ОСОБА_3 О. М., з метою забезпечення дотримання прав та законних інтересів сторін по справі, а також дотримання розумних строків розгляду справи, здійснено потворний авторозподіл справи.

Ухвалою суду від 30.01.2019 року справа прийнята до провадження судді Бондаря В.Я. та призначена до розгляду у судовому засіданні на 11.02.2019 року. В ухвалі було запропоновано позивачу подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

У судовому засіданні замінено неналежного відповідача Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на посадову особу - начальника інспекційного відділу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко ОСОБА_4 . Управління залучено як третю особу. Розгляд справи відкладено на 04.03.2019 року.

У судове засідання 04.03.2019 року учасники справи не з`явилися, розгляд справи було відкладено на 14.03.2019 року.

У судовому засіданні представник Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради ОСОБА_5 просив суд залишити без розгляду позов ОСОБА_6 , зважаючи на те, що не подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Представник позивачів ОСОБА_7 заперечував проти залишення позову без розгляду.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_8 та ОСОБА_2 підлягає залишенню без розгляду, зважаючи на наступне.

Частиною 2 статті 286 КАС України закріплено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

В оскаржуваній постанові від 22.02.2018 року ОСОБА_6 було роз`яснено, що постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення в порядку, передбаченому статтями 288 і 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Позивач не скористався позасудовим порядком оскарження постанови, а звернувся до суду 30.07.2018 року.

У позові представник позивачів ОСОБА_7 питання про поновлення процесуальних строків не ставить.

Як вказувалось вище суд звернув увагу позивачів на пропущений 10-денний строк звернення до суду в ухвалі від 30.01.2019 року, якою справу було прийнято до провадження судді Бондаря В.Я.

Проте, представник позивачів не скористався процесуальним правом подати заяву про поновлення пропущений процесуальних строків та обґрунтувати поважність причин такого пропуску строку.

Таким чином, причини пропуску строку звернення до суду з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення фактично не наведено.

Згідно приписів ст. ст. 122 123 КАС України у заяві про поновлення строку до суду позивачем необхідно зазначити поважні причини.

Так, ключовою є фраза поважні причини а отже, це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача тобто, якщо строк був пропущений з поважних причин це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.

Слід зазначити, що процесуальний Закон не дає визначення терміну поважні причини. Між тим в Рішенні Верховного суду України від 13.09.2006 року по справі № 6-26370кс04 (№ в ЄДРСРУ 135558) вказане наступне: Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення позову стає неможливим або ускладненим.

Постановою Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 21-240а13 (№ в ЄДРСРУ 36171760) передбачено, що обставини, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною і встановлюються судом тільки у випадку, якщо заявлена вимога про застосування цих строків.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для встановлення поважності причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, адже відповідно вимогу про поновлення строку заявлено не було.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії», зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на розгляд його справи судом.

Стосовно питання доступу до суду ЄСПЛ зазначив в ухвалі щодо прийнятності Заяви № 6778/05 «МПП "Голуб" проти України» від 18 жовтня 2005 р., що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (див. справу «Ґолдер проти Сполученого Королівства», рішення від 21 лютого 1975 р., серія А № 18, п. 28-36).

ЄСПЛ наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте, право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з п. 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. рішення у справі «Brulla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 р., п. 33).

Дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результатом правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чіткість регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту свої прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконань ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певними процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимули учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можу, вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України, суд після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Таким чином, позивачам пропущено встановлений 10-денний строк для оскарження постанови про адміністративне правопорушення, що ухвалена 22.02.2018 року, адже позов подано 30.07.2018 року. Заяви про поновлення строку звернення представник позивачів не представив та усно на заявляв.

Як вказувалось раніше провадження у справі було відкрите ухвалою судді Бойчука А.Ю. від 31.07.2018 року.

Вцідповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Тож зважаючи на те, що факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду виявлено після відкриття провадження у справі, позивачі та їх представник не заявляли про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, тому позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст.9, 123, 240, 241, 248, 256, 295 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення – залишити без розгляду, на підставі ч. 3 ст. 123 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до П`ятий апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали суду складено 19.03.2019 року.

Суддя В.Я.Бондар