Ухвала суду № 80545907, 18.03.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/2399/19

н/п 2-з/640/31/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2019 р. Суддя Київського районного суду м. Харкова Сенаторов В.М., розглянувш заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ :

01.02.2019 ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 5215300,48 грн. та судові витрати 9989,20 грн.

Також, до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1-кімнатну квартиру за адресою: Україна, АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на праві приватної власності.

В обгрунтування заяви позивач посилається на те, що 20.04.2018 між позивачем та відповідаяем був укладений договір позики, на підтвердження чого відповідачем власноручно була видана розписка, згідно якої ОСОБА_1 позичила, а відповідач отримав у власність грошові кошти в загальній сумі 236000 доларів США, що на момент укладання договору є еквівалентом 6136000 грн. 00 коп. Грошові кошти були передані позивачем та отримані відповідачем, що зазначено в самому тексті договору та шляхом видачі відповідної розписки. Сторони домовились, що повернення позики повинно бути зроблено до 18-00 годин 31.12.2018. На час подання позову відповідач частково сплатив заборгованість, тому сума заборгованості на цей час складає 188000 доларів США, що за курсом НБУ (27,740960) на дату подання позовної заяви складає 5215 300,48 грн.

Разом з тим, відповідно до інформаційної довідки №135931944 відповідач є власником 1-кімнатної квартири за адресою: Україна, АДРЕСА_1.

Позивач має достатньо підстав вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, вищевказана квартира буде продана іншому власнику, оскільки знаходиться поза межами контрольованої Україною території.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що заява позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України передбачені види забезпечення позову, а саме: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановлення обовязку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобовязання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупинення митного оформлення товарів чи предметів; арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Судом встановлено, що на даний час нерухоме майно, на яке позивач просить накласти арешт, а саме - 1-кімнатну квартиру за адресою: Україна, АДРЕСА_1,перебуває у власності відповідача (про що свідчить надана Інформаційна довідка), також позивач зазначає, що є підстави вважати, що дане майно, може бути відчужене відповідачем.

Відповідно до вимог п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» суддя, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем, пересвідчитися, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспектіст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За нормами ЦПК України та роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України вважаю, що накладення арешту у даному випадку становить пропорційний тягар, тому з урахуванням необхідності забезпечення позову слід застосувати саме такий його вид, що буде ефективним і пропорційним у даному випадку заходом забезпечення позову. Тому враховуючи те, що між сторонами дійсно виник спір, беручи до уваги обставини справи та виходячи зі змісту позовних вимог, в яких позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 5215300,48 грн., приходжу до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст. ст. 149-153, 157 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1-кімнатну квартиру за адресою: Україна, АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1.

Позивач ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: 30300, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2).

Відповідач ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: м. Харків, спуск КуліковськийАДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_1).

Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три роки.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом пятнадцяти днів з дня її підписання. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя -