Рішення № 80545741, 19.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 березня 2019 року № 826/6172/17

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі судді Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1

до Генерального штабу Збройних Сил України

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просить суд визнати протиправною відмову фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України компенсувати ОСОБА_1 податок з доходів фізичних осіб у розмірі 10 547, 62 грн., який з нього було утримано в лютому 2016 року під час проведення перерахунку і доплати грошового забезпечення, грошових винагород та інших доплат при звільненні, згідно наказу командира військової частини А2513 від 12.02.2016 №38, зобов'язати фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України виплатити ОСОБА_1 рівноцінну та повну компенсацію втрати його грошових доходів у лютому 2016 року під час проведення перерахунку і доплати грошового забезпечення, грошових винагород та інших доплат при звільненні, згідно наказу командира військової частини А2513 від 12.02.2016 №38 відповідно до п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України, Порядку виплати щомісячного грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (в ред.. постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.2005 №17) та стягнути з фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 10 547, 62 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2017 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

20.03.2018 суд на підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наказу Міністра оборони України від 08.12.2015 №1024 позивача було звільнено в запас за станом здоров'я на підставі ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». В подальшому наказом командира військової частини А2513 від 25.12.2015 №296 позивача було виключено зі списків особового складу. Крім того, позивачу було нараховано грошове забезпечення за термін проходження військової служби, премію, компенсацію за невикористану відпустку, а також одноразову грошову допомогу при звільненні. Крім того, позивачу у 2016 році було здійснено додаткову доплату окремих складових грошового забезпечення на загальну суму 58 597, 91 грн. При цьому, з нарахованої суми було утримано податок на доходи фізичних осіб у сумі 10 547, 62 грн. та військовий збір у сумі 878, 97 грн., однак компенсація вказаного податку позивачу не поверталася з тих підстав, що у 2016 році позивач втратив статус військовослужбовця. Позивач вважає вказані дії протиправними, оскільки йому не була виплачена повна та рівноцінна компенсація.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі з огляду на те, що оскільки після звільнення зі служби військовослужбовця фізична особа - платник податку не виконує обов'язки щодо несення служби, то законодавчі підстави для компенсації податку на доходи фізичних осіб відсутні, а отримані доходи включаються до загального місячного оподаткованого доходу, згідно пп. 164.2.19, п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України і оподатковуються на загальних підставах за ставками, встановленими п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України. Крім того, відповідач зазначив, що у зв'язку з тим, що військова частина А2513 перебуває на фінансовому забезпеченні фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України і не має свого особового рахунка, то проведення грошового забезпечення в день звільнення було неможливим.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 в період з 01.08.1990 по 25.12.2015 проходив військову службу у Збройних Силах України на різних посадах: з 19.12.2013 по 25.12.2015 - начальника відділу забезпечення артилерійським озброєнням управління забезпечення ракетно-артилерійським озброєнням Центрального ракетно-артилерійського управління Озброєння Збройних Сил України, з 02.11.2015 - тимчасово виконував обов'язки за вакантною посадою начальника відділу забезпечення артилерійським озброєнням - заступника начальника управління забезпечення ракетно-артилерійським озброєнням.

Наказом Міністра оборони України від 08.12.2015 №1024 позивача було звільнено із військової служби у запас за п. «б» (за станом здоров'я) відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».

Наказом командира військової частини А2513 від 25.12.2015 №296 позивача було виключено зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення з подальшим зарахуванням на військовий облік до Шевченківського районного у м. Києві військового комісаріату.

Після звільнення позивачу було нараховано грошове забезпеченні за фактичний термін проходження військової служби, премію, компенсацію за невикористану відпустку, а також одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до вимог ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50% місячного грошового забезпечення.

У зв'язку із внесенням змін до грошового забезпечення у 2016 році, наказом командира військової частини А2513 від 12.02.2016 №38 було внесено зміни до наказу від 25.12.2015 №296 щодо збільшення розміру премії.

На підставі вищевказаних змін, позивачу було здійснено доплату окремих складових грошового забезпечення на загальну суму 58 597, 91 грн.

Однак, фактично позивачем було утримано 47 171, 32 грн., про що свідчить лист фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України від 10.11.2016 №305/1449.

18.04.2017 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, у якому останній просив компенсувати суму податку з проведеної позивачу доплати.

25.04.2017 фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України листом №305/606 повідомило позивача, що під час проведеної доплати було утримано податок у сумі 10 547, 62 грн., який компенсуватися не буде в силу того, що ОСОБА_1 не є військовослужбовцем.

Позивач вважає вищевказані дії відповідача протиправними, оскільки факт виплати позивачу грошових коштів не у день його звільнення відбулося саме з вини відповідача, у зв'язку з чим, останній в порушення вимог п. 168.5. ст. 168 Податкового кодексу України не виплатив компенсацію прибуткового податку військовослужбовця, у зв'язку з чим, останній звернувся із даним позовом до суду.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд встановив наступне.

Згідно із ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, врегульовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі-Закон №2011-XII).

Статтею 1 Закону №2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно ч. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Положеннями ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», введеного в дію Постановою Верховною Радою України за № 2233-XII від 25.03.1992, визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 N 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, на день виключення зі списків особового складу військової частини звільненому з військової служби військовослужбовцю має бути виплачено грошове забезпечення.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок),

Так, відповідно до ч. 1 п. 2 Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.

Згідно п. 3-5 Порядку, виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку ьз доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до наданої довідки за період з 19.12.2013 по 25.12.2015 позивачу нараховно 58 597, 91 грн., з них: одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 49 954, 50 грн., грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку у сумі 2 664, 24 грн., щомісячної додаткової грошової винагороди у сумі 3 336, 54 грн., грошової допомоги на оздоровлення у сумі 644, 89 грн. Крім того, як вбачається із листа фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України від 25.04.2017 №305/606 з позивача утримано податків у загальному розмірі 10 547, 62 грн.

При цьому, доводи відповідача щодо правомірності утримання із грошової компенсації податків та зборів, оскільки на час вказаної виплати позивачем втрачено статус військовослужбовця не приймається судом до уваги, з огляду на наступне.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб визначено розділом ІV Податкового кодексу України, в якому передбачено звільнення від оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходів у вигляді суми державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних і реабілітаційних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги інвалідам з Фонду соціального захисту інвалідів згідно із законом (п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України).

Крім того, згідно з п.п. 165.1.10 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачена законом, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою.

Разом з цим п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України у визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

Згідно п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Тобто, така компенсація здійснюється у розмірі фактично сплаченого податку на доходи фізичних осіб, що утримується з доходів такої категорії громадян, та в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених основними розпорядниками коштів у Державному бюджеті України.

Оскільки на день звільнення позивача з ним не було проведено повного розрахунку належних до виплати сум саме з вини відповідача, то позивач, не повинен зазнавати втрат майнового характеру від обставин, що не залежали від його волі, в той час як на день звільнення останній являвся військовослужбовцем і мав право на компенсацію утриманого податку військовослужбовця компенсацію утриманого податку військовослужбовця.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо [рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій (далі - Рішення № 5-рп/2002)].

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення № 5-рп/2002).

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

У відповідності до п. 1,3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні ОСОБА_1 вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору, розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись вимогами ст.ст.2,5 - 11,19,72 - 77,90,139,241 - 246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) задовольнити.

Визнати протиправними дії Генерального штабу Збройних Сил України (03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 22990368) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб без рівноцінної компенсації витрат доходів при проведенні ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) доплати грошової допомоги при звільненні.

Стягнути з бюджетних асигнувань Генерального штабу Збройних Сил України (03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 22990368) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при проведенні доплати грошової допомоги при звільненні у сумі 10 547, 62 (десять тисяч п'ятсот сорок сім) грн. 62 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур