Рішення № 80545712, 19.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 березня 2019 року № 826/4639/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Державний центр інформаційних ресурсів України»доГоловного управління Держпраці у Київській областіпровизнання протиправним та скасування постанови

Суд прийняв до уваги таке:

Державне підприємство «Державний центр інформаційних ресурсів України» (надалі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (надалі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 144 від 22.03.2017.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова відповідача є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки підприємство є державним унітарним підприємством з 100% часткою власністю держави, провідною науково-технічною установою Державного агентства з питань електронного урядування України у сфері інформатизації, інформаційних технологій та інформаційних ресурсів, що фінансується та утримується з державного бюджету України за програмою 0416030 «Електронне урядування та Національна програма інформатизації». Також вказує, що заборгованість по заробітній платі виникла завдяки діям колишнього генерального директора підприємства.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду. Надав до суду заперечення проти адміністративного позову, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки посадові особи відповідача під час проведення перевірки додержання вимог законодавства про працю ДП "Державний центр інформаційних ресурсів" діяли відповідно до законодавства та в межах наданих повноважень, а оскаржувана постанова винесена відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи неявку представника відповідача, судом ухвалено про подальший розгляд справи в прядку письмового провадження, згідно приписів ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з позовної заяви, посадовими особами відповідача в порядку контролю виконання припису від 21.07.2016 № 26-158/670 у період з 06 по 07 березня 2017 року здійснено позапланову перевірку позивача щодо додержання законодавства суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно наказу від 20.02.2017 № 417 та направлення на перевірку від 20.02.2017 №362, за наслідками якої був складений акт №26-158/231 від 07.03.2018.

Актом встановлені наступні порушення:

пункт 1 припису не виконано, оскільки в порушення вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» виплата заробітної плати проводиться менше двох разів на місяць через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів, та пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Відповідно до звіту з праці за січень - січень 2017 № 1-ПВ заборгованість перед працівниками із заробітної плати на 01.01.2017 становить 180,7 тис.грн. перед 11 працівниками. Відповідно до Довідки про стан заборгованості на 01.03.2017 за підписом генерального директора Тертичного О.С. та головного бухгалтера Озіранської С.О., станом на 01.03.2017 заборгованість із виплати заробітної плати перед 12 працівниками становить 170,2 тис. грн. за період з 01.07.2014 по 31.12.2014. Відповідно до пояснення за підписами генерального директора Тертичного О.С. та головного бухгалтера Озіранської С.О. заборгованість по виплаті заробітної плати станом на 01.03.2017 становить 170,3 тис. грн. що виникла у липні - грудні 2014 року перед 12 працівниками.

пункт 3 припису не виконано, оскільки в порушення вимог ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством не проводиться. Так, на момент проведення перевірки заборгованість з виплати заробітної плати становить 170,2 тис.грн перед 12 працівниками, станом на 01.01.2017 заборгованість з виплати заробітної плати становила 180,7 тис.грн, відповідно до пояснення за підписом генерального директора Тертичного О.С. та головного бухгалтера Озіранської С.О. у лютому 2017 році підприємство зменшило заборгованість з виплати заробітної плати на суму 10,4 тис. грн... Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги не виплачувалась, про що свідчить відсутність підтверджуючих документів.

пункт 4 припису не виконано, оскільки в порушення вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації не проводиться в день звільнення. Відповідно до Довідки про стан заборгованості на 01.03.2017 за підписом генерального директора Тертичного О.С. та головного бухгалтера Озіранської С.О., станом на 01.03.2017 заборгованість перед 7 звільненими працівниками становить 102,4 тис. грн.. за період з 01.07.2014 по 31.12.2014.

пункт 5 припису не виконано, оскільки в порушення ч. 5 ст. 97 КЗпП України та ч. З ст. 15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці здійснюється не в першочерговому порядку, інші платежі не здійснюються після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Відповідно до Довідки про використання коштів підприємства за період з 01.12.2016 по 01.03.2017 за підписом генерального директора Тертичного О.С. та головного бухгалтера Озіранської С.О. інші видатки (послуги банку, витрати на відрядження, встановлення програмного комплексу, програмування, тест. роботи систем., тощо) ставлять 406,5 тис. грн., використано на ремонт адмінприміщень, придбання оргтехніки, автотранспорту, меблів, канцтоварів, цінних паперів, спонсорської допомоги 2,9 тис. грн.. Відповідно до виписки по рахунку 26007514984 з 01.12.2016 по 28.02.2017 оплата за марки зг. рахунку № 04119-1641 від 13.12.16 становить 472,50 грн., оплата за картридж згідно рах.-фак.№АР-392168 від 21.12.16 становить 401,00 грн., оплата за доступ по мер. Інтерн., корист. статистІР - адресами, зг.рах.фак № KJI-12, акту № KJ1-12, відповідно до дог. № 11.146/16/ІНТ.У становить 25920,00 грн.

Таким чином, перевіркою контролю виконання припису встановлено, що вимога посадової особи Головного управління Держпраці у Київській області на момент повторної перевірки 07 березня 2017 року не виконано.

22.03.2017 першим заступником начальника головного управління Держпраці у Київській області Андрієнком В.С. винесена постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 144, якою у зв'язку з виявленими порушенням ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України застосовано штраф стосовно позивача у розмірі 9600 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, позивач звернуся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини справи та норми законодавства.

Відповідно до ст. 1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення № 96, передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Згідно з п. 2 Порядку № 295 Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Підпунктом 1 пункту 5 Порядку № 295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Відповідно пункту 19 Порядку № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. (п. 23 Постанови № 295).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 до ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, у тому числі: порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача, як на підставу для задоволення адміністративного позову на ту обставину, що заборгованість виникла завдяки діям колишнього генерального директора підприємства, оскільки вказане посилання не спростовує встановленого в ході перевірки порушення трудового законодавства та не є підставою для звільнення позивача від відповідальності визначеної абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративній суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто у урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Отже позивачем не надано доказів, які б спростовували докази та доводи відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Державний центр інформаційних ресурсів України» - відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій