Рішення № 80545597, 19.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 березня 2019 року № 826/15187/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт Катерини Валеріївни про скасування постанов та визнання протиправними дій, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт Катерини Валеріївни (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт Катерина Валеріївна від 15.08.2018 про опис та арешт майна боржника по ВП № 56943128, квартири за адресою: АДРЕСА_1

- визнати дії відповідача - приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт Катерини Валеріївни, протиправними та незаконними щодо проведення оцінки майна боржника - квартири за адресою: АДРЕСА_1, та скасувати висновок суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "Меркурій Партнере" від 28.08.2018 (оцінювач Солома О.Ф.) у виконавчому провадженні № 56943128.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05 вересня 2018 року позивач отримав постанову відповідача від 15 серпня 2018 року про опис та арешт майна боржника, постанову від 27 серпня 2018 року про призначення суб'єкта господарювання для оцінки квартири позивача та висновок про вартість майна, складений 28 серпня 2018 року ТОВ «Меркурій Партнерс». Зазначив, що постанова від 15 серпня 2018 року про опис та арешт майна боржника є незаконною, оскільки виконавцем не зазначено у якому стані перебувала квартира, кількість проживаючих, проживання дитини, матеріал стін, меблі, інформацію про поверхи, інформацію про підсобні приміщення тощо. Крім того зазначив, що при складанні висновку про вартість майна, складеного 28 серпня 2018 року ТОВ «Меркурій Партнерс», оцінювач до квартири не заходив, акт огляду квартири не складав, тому оцінка є необ'єктивною та незаконною.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем був наданий відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що державним виконавцем під час здійснення опису майна позивача була зазначена вся необхідна інформація, яка підтверджується технічною документацією та яка міститься в матеріалах виконавчого провадження. Крім того, зазначив, що 21 серпня 2018 року на адресу приватного виконавця надійшла заява стягувача, в якій було зазначено, що сторонам виконавчого провадження не вдалося досягти згоди щодо вартості описаного майна боржника, у зв'язку з чим була винесена постанова від 27 серпня 2018 року про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна, а саме ТОВ «Меркурій Партнерс», яким 28 серпня 2018 року було складено звіт та висновок про вартість майна боржника. У день надходження на адресу приватного виконавця звіту та висновку про вартість майна - 29 серпня 2018 року, його було направлено на адресу позивача. На підставі зазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа - Банк» та ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був укладений Іпотечний договір №800002947-И (далі - Іпотечний договір), відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 3.1 якого іпотекодавці, у забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором №800002947, укладеним між сторонами 15 січня 2008 року, зі всіма змінами та доповненнями до нього, передали іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно - квартиру, що складається з трьох кімнат, загальною площею 71,70 кв.м. та житловою площею 41,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцям на підставі Свідоцтва про право власності на житло, видане Державною адміністрацією Московського району міста Києва від 14 червня 1996 року, згідно з розпорядженням №12436 від 14 червня 1996 року та Свідоцтва про право на спадщину, посвідченого державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Зайома Т.Р. 11 грудня 2007 року за №5-5725.

Пунктом 3.3 Іпотечного договору передбачено, що сторони оцінюють предмет іпотеки у 837 502, 00 грн., що по курсу НБУ, станом на 15 січня 2008 року становить 165 842, 00 доларів США.

З урахуванням Договору про внесення змін і доповнень №1 до Іпотечного договору від 18 вересня 2009 року, сторонами було погоджено внести зміни до пункту 2.1 Іпотечного договору та зазначити, що згідно з цим Договором іпотекою забезпечується кожна та всі із вимог іпотекодержателя, що випливають із Кредитного договору та Договору про внесення змін і доповнень №1 від 18 вересня 2009 року із всіма змінами і доповненнями до нього, або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому за умовами якого іпотекодавець зобов'язується перед іпотекодержателем повернути наданий іпотекодавцю кредит не пізніше 15 січня 2023 року в розмірі, вставноленому Основним договором та Договором про внесення змін та доповнень №1 від 18 вересня 2009 року, сплатити проценти за користування кредитом згідно умов Основного договору та Договору про внесення змін і доповнень №1 від 18 вересня 2009 року, сплатити пеню за прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, а також здійснювати всі інші платежі в порядку та на умовах, що визначені Основним договором та/або цим Договором.

У зв'язку з неналежним виконанням умов Кредитного договору №800002947 від 15 січня 2008 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В.Ю. 22 лютого 2013 року був вчинений виконавчий напис, відповідно до якого було запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 що належить на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником ОСОБА_1 умов Кредитного договору з 18 січня 2011 року по 17 січня 2013 року у розмірі 909 133, 36 грн., з яких:

- 628 352, 93 грн. - заборгованість за кредитом;

- 276 780, 43 - заборгованість за відсотками за користування кредитом;

- 4 000, 00 грн. - сума, сплачена ПАТ «Альфа - Банк» за вчинення виконавчого напису.

На підставі вище зазначеного виконавчого напису, 07 серпня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Шмідт К.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №56943128), яка направлена в той же день сторонам.

Також, 07 серпня 2018 року приватним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника, якою накладено арешт на 1/5 частину квартири, АДРЕСА_1, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 250 611, 77 грн.

08 серпня 2018 року за №1562 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Шмідт К.В., на адресу Київського міського бюро технічної інвентаризації, була направлена вимога приватного виконавця про надання, в триденний термін з моменту отримання вимоги, копій технічної документації та правовстановлюючих документів на об'єкт житлової нерухомості, а саме: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

15 серпня 2018 року приватним нотаріусом виконавчого округу м. Києва Шмідт К.В. було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та накладено арешт на майно - 1/5 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка розташована на 13 поверсі 16-ти поверхового будинку, складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 71,8 кв.м., житловою площею 41,6 кв.м.: кімната - 17,2 кв.м., кімната - 12,2 кв.м., кімната - 12,2 кв.м., кухня - 8,3 кв.м., ванна кімната - 2,7 кв.м., вбиральня - 1,2 кв.м., лоджія - 4,2 кв.м., коридор - 13,8 кв.м., висота приміщень - 2,69 кв.м., будинок підключено до телефонної мережі, обладнано водопостачанням (гарячим, холодним), каналізацією, газопостачанням, опаленням - централізоване, електропостачанням, сміттєпроводами, ліфтами, матеріал зовнішніх стін - н/з бетон, перекриття - з/б, що належить ОСОБА_1 Відповідальним зберігачем майна призначено представника ПАТ «Альфа - Банк» Близнюка А.О. Виконавчі дії проведено в присутності понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які відповідно до попередження про залучення до участі у виконавчому провадженні в якості понятих, підтвердили своїми особистими підписами те, що вони не мають особистої заінтересованості у вчиненні виконавчих дій, не пов'язані між собою або учасниками виконавчого провадження родинними зв'язками, а також не є підлеглими учасників виконавчого провадження.

Позивач, вважаючи протиправною постанову приватного виконавця про опис та арешт майна (коштів) боржника від 15 серпня 2018 року, зазначив, що під час опису та арешту його майна приватний виконавець до квартири не заходив та квартиру не оглядав, в оскаржуваній постанові не зазначено обов'язкових відомостей, у відповідності до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», а також не зазначено, що в квартирі проживає дитина, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі по тексту - Закон України №1404-VIII, в редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою та пунктом 1 частини 2 Закон України №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 18 Закону України №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно з частиною 4 статті 13 Закону України №1404-VIII опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Частиною першою статті 48 Закону України №1404-VIII передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (частина 2 статті 48 Закону України №1404-VIII).

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (частини 5 та 6 Закону України №1404-VIII).

У відповідності до частин 1 та 2 статті 56 Закону України №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Частинами 5, 6 та 9 Закону України №1404-VIII про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються:

1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;

2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди;

3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов'язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.

Крім того, у відповідності до статті 22 Закону України №1404-VIIІ виконавчі дії можуть проводитися у присутності понятих.

Присутність понятих є обов'язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов'язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.

Понятими можуть бути будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у вчиненні виконавчих дій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв'язками, а також підлеглі учасників виконавчого провадження. Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути меншою ніж дві особи.

Понятий має право знати, для участі у провадженні яких виконавчих дій його запрошено, на підставі якого виконавчого документа вони провадяться, а також робити зауваження з приводу провадження виконавчих дій. Зауваження понятого підлягають занесенню до акта відповідної виконавчої дії.

Понятий зобов'язаний засвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій, під час провадження яких він був присутній. Перед початком виконавчих дій виконавець роз'яснює понятим їхні права і обов'язки, про що зазначається в акті.

З огляду на викладене, судом встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Шмідт К.В. було проведено опис та арешт майна, у відповідності до вимог чинного законодавства, з дотриманням всіх необхідних умов щодо опису майна, накладення арешту, винесення постанови, залучення понятих та доведення до відома сторін усіх дій та прийнятих документів, вчинених приватним нотаріусом в ході здійснення виконавчих дій.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що 14 серпня 2018 року він повідомляв приватного виконавця про те, що в квартирі проживає малолітня дитина та інші особи, які мають право на житло, а також про те, що він не пустить виконавця до квартири без дозволу суду на примусове входження до житла, оскільки з наданих відповідачем матеріалів виконавчого провадження не вбачається, що така заява позивачем подавалась 14 серпня 2018 року.

Водночас, з копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що позивач звертався до приватного виконавця з зазначеною заявою 26 вересня 2018 року, однак з проханням відізвати квартиру з електронних торгів.

Крім того, відповідно до пункту 4 частини 3 статті 18 Закону України №1404-VIIІ виконавець зобов'язаний за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду

Таким чином, нормами чинного законодавства не визначено обов'язку приватного виконавця входити до житла боржника при винесенні постанови про опис та арешт його майна, передбаченої статтею 56 Закону України №1404-VIIІ.

Також слід зазначити, що відповідно до пункту 4.4.6 Іпотечного договору іпотекодавці зобов'язані без попередньої згоди іпотекодержателя жодним чином не відчужувати, не обтяжувати та не передавати предмет іпотеки третім особам, зокрема, не продавати його, не передавати у користування (найм, оренду, лізинг, позичку), у іпотеку, у довірчу власність (управління), до статутного фонду третьої особи, не вносити його у спільну діяльність, не продовжувати строк дії договорів найму (оренди, лізингу, позички) предмета іпотеки, що будуть укладені протягом строку дії цього Договору.

Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого 17 липня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції м. Києва ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився ОСОБА_12, син позивача, який, згідно з Довідкою про реєстрацію місця проживання, з 25 серпня 2011 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, дитина позивача - ОСОБА_12 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а Іпотечний договір було укладено 15 січня 2008 року.

За положеннями статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» (у редакції, яка була чинною на час укладення Іпотечного договору) батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Так, в Іпотечному договорі відсутнє посилання на висновок Органу опіки та піклування щодо доцільності укладення Іпотечного договору інтересам дитини.

Також, у матеріалах справи міститься заява представника АТ «Альфа - Банк», відповідно до якої іпотекодержатель відмовився у наданні згоди іпотекодавцю на реєстрацію малолітніх осіб в іпотечній квартирі АДРЕСА_1, відповідно до Іпотечного договору №800002947-И від 15 січня 2008 року.

З огляду на викладене, ОСОБА_1, всупереч п. 4.4.6 Іпотечного договору, був зареєстрований у квартирі після укладення Іпотечного договору, Іпотечний договір не містить посилання на висновок Органу опіки та піклування щодо доцільності укладення Іпотечного договору інтересам дитини, доказів на підтвердження звернення позивача до приватного виконавця з заявою про проживання в квартирі дитини станом на день винесення оскаржуваної постанови позивачем суду не надано, тому підстав для визнання постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 15 серпня 2018 року судом не встановлено.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в частині вчинення приватним виконавцем неправомірних дій щодо визначення вартості майна, позивач посилається на те, що приватний виконавець не роз'яснив йому право на подання рецензування та оскарження Звіту про оцінку майна та одразу передав об'єкт оцінки на електронні торги, на що слід зазначити наступне.

З наданої суду копії матеріалів виконавчого провадження №56943128 вбачається, що 21 серпня 2018 року представником АТ «Альфа - Банк» була подана заява про неможливість дійти згоди з боржником щодо вартості описаного майна - квартири АДРЕСА_1

27 серпня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва була винесена постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою призначено ТОВ «Меркурій Партнерс» в особі Солома О.Ф., який має сертифікат від 15 січня 2016 року за №26/16, виданий Фондом державного майна України, для проведення оцінки майна боржника, а також попереджено про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час здійснення виконавчого провадження, за надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові.

У відповідності до наявної в матеріалах справи копії Звіту про оцінку трьохкімнатної житлової квартири АДРЕСА_1, складного 28 серпня 2018 року ТОВ «Меркурій Партнерс», а особі оцінювача Соломи О.Ф., ринкова вартість суб'єкта оцінки становить 1 056 600, 00 грн., отже 1/5 частина квартири становить 211 320, 00 грн. без ПДВ.

29 серпня 2018 року постанова приватного виконавця від 27 серпня 2018 року та Звіт про оцінку майна боржника від 28 серпня 2018 року були направлені на адресу боржника та стягувача.

Також, 29 серпня 2018 року приватним виконавцем була направлена заявка на реалізацію арештованого нерухомого майна до ДП «Сетам».

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України №1404-VIII для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Частиною 3 статті 57 Закону України №1404-VIII передбачено, що у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

У відповідності до частини 5 статті 57 Закону України №1404-VIII виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Таким чином, визначений законом десятиденний строк на оскарження результатів визначення вартості майна, в даному випадку Звіту про оцінку майна боржника від 28 серпня 2018 року, не є перешкодою для звернення приватного виконавця до ДП «Сетам» з метою реалізації арештованого майна.

Крім того, процедуру проведення рецензування звітів про оцінку майна та майнових прав (далі - звіти про оцінку майна) рецензентами, що працюють в апараті Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв (далі - регіональних відділень), з метою забезпечення процедури рецензування з дотриманням вимог статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - Закон), положень пунктів 62-67 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (далі - Національний стандарт № 1), визначено Наказом Фонду державного майна України від 31 жовтня 2011 року №1585/1, яким затверджено Положення про порядок рецензування звітів про оцінку майна та майнових прав рецензентами, що працюють у штаті Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв (далі - Положення).

Згідно з пунктом 2.1 Положення, відповідно до вимог пункту 62 Національного стандарту № 1 рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на підставі письмового запиту особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та осіб, які заінтересовані у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності.

Пунтком 4.1 Положення передбачено, що відповідно до положень статті 4 Закону рецензування звіту про оцінку майна полягає в його критичному розгляді та наданні висновків щодо його повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна в порядку, визначеному Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Аналізуючи положення Закону України «Про виконавче провадження» та Положення про порядок рецензування звітів про оцінку майна та майнових прав рецензентами, що працюють у штаті Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв, судом встановлена відсутність підстав, які б зобов'язували приватного виконавця роз'яснювати боржнику право на звернення до Фонду державного майна України з метою рецензування Звіту про оцінку майна.

Зазначене у сукупності, дозволяє суду зробити висновок про те, що приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шмідт К.В. при вчиненні виконавчих дій щодо опису та арешту майна боржника, а також визначення вартості описаного та арештованого майна, зокрема, під час визначення суб'єкта оціночної діяльності, доручення останньому подати звіт про оцінку майна та повідомлення сторін виконавчого провадження про вартість майна, діяла в межах наданих їй повноважень, в порядок та спосіб, визначені діючим законодавством України.

Крім того, у відповідності до частини 1 статті 19 Закону України 1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право, серед іншого, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно пункту 56 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440, звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства; мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки; виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об'єкта оцінки; виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість; висновок про вартість майна; додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз'яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на не проведення суб'єктом оціночної діяльності огляду майна під час виготовлення звіту про його вартість.

В той же час такі твердження позивача спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи, зокрема самим Звітом про оцінку майна, що підтверджує факт здійснення огляду суб'єктом оціночної діяльності об'єкта оцінки.

Стосовно позовних вимог позивача в частині визнання недійсним звіту про оцінку майна, складеного ТОВ «Меркурій Партнерс» в особі Солома О.Ф. від 28 серпня 2018 року щодо майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 3 статті 20 Закону України №1404-VIII експерт або спеціаліст зобов'язаний надати письмовий висновок, а суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем.

Експерт або спеціаліст зобов'язаний надавати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності.

Наведене свідчить про те, що письмовий звіт надається суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання в межах обсягу питань, що містяться в постанові.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно приписів частини 5 статті 57 Закону України №1404-VIII, у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Тобто, законодавець надав можливість оскарження до суду кожною із сторін результатів визначення вартості чи оцінки майна, але з норми Закону України «Про виконавче провадження» прямо не випливає порядку визначення як суб'єктного складу сторін у спорі про оскарження результатів визначення вартості чи оцінки майна, так і способу захисту цивільних прав та інтересів, що, в обох випадках, визначається самостійно суб'єктом оскарження.

За таких обставин, суд відзначає, що позивач не обмежений в наданих йому чинним законодавством процесуальних правах звернення до суду як за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у інший спосіб захисту своїх цивільних прав та інтересів, а також за інших, визначених, на його думку, підстав позову, мотивованих питаннями, пов'язаними з результатами визначення вартості чи оцінки майна.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ (далі - Закон України №2658-ІІІ).

Згідно з частиною 4 Закону України №2658-ІІІ процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (частина 1 статті 10, частина 1 статті Закону України №2658-ІІІ).

Відповідно до статті 33 Закону України №2658-ІІІ спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Статтею 32 Закону України №2658-ІІІ передбачена відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна) ним своїх обов'язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (частина 1 Закону України №2658-ІІІ).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Наведене в сукупності свідчить про те, що встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 березня 2018 року у справа № 914/881/17.

У подальшому, правові позиції щодо питань застосування норм права стосовно звітів про оцінку майна, викладено в Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 04 липня 2018 року, справа № 711/650/13-ц, згідно якої: «Верховний Суд звертає увагу, що 13 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду своєю постановою у справі № 914/881/17 зробила наступний висновок про застосування норм права стосовно звітів про оцінку майна - за змістом статей 12, 33 Закону про оцінку майна звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним».

У зв'язку із зазначеним суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутнє право позивача, що підлягає судовому захисту, а сам Звіт про оцінку майна за результатами проведення незалежної оцінки квартири АДРЕСА_1, лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не підтверджено достатніми та належними доказами факту порушення його прав та охоронюваних інтересів в межах спірних правовідносин, в той час як відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність його дій, вчинених в рамках виконавчого провадження №56943128 з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт Катерини Валеріївни про скасування постанов та визнання протиправними дій відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов