Рішення № 80545159, 19.03.2019, Барвінківський районний суд Харківської області

Справа № 611/108/19

Провадження № 2/611/68/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2019 року Барвінківський районний суд Харківської області складі:

головуючого - судді Андросова О.М.

за участю - секретаря Сторчай С.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Харківської області про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради Харківської області про стягнення з останньої матеріальних збитків та моральної шкоди, пов’язаних зі знищенням бродячими собаками належної йому курки, в сумі відповідно 261 грн. 00 коп. - вартість знищеної курки, та 2000 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03 серпня 2017 року о 7 годині 30 хвилин внаслідок порушення правил тримання собак, дві собаки самовільно пересувались по вулиці та проникли на територію його присадибної земельної ділянки, яка розташована біля буд. № 94 по вулиці Пушкіна в м. Барвінковому Харківської області, де знищили курку вагою 3 кг, чим заподіяли йому шкоду.

Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 22 вересня 2017 року у справі 611/772/17 протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 154 КУпАП повернуто Барвінківському ВП Балаклійського ВП ГУНП України в Харківській області на доопрацювання.

Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року у справі 611/772/17 протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 154 КУпАП вдруге повернуто Барвінківському ВП Балаклійського ВП ГУНП України в Харківській області на доопрацювання.

Як слідує із вказаних вище постанов Барвінківського районного суду Харківської області, в матеріалах справ відсутні дані про собаку, а також не встановлено кому вона належить, хто є її законним володільцем.

Внаслідок цього за фатом знищення двома собаками майна позивача, а саме: курки звичайної, відповідальності ніхто не поніс, а майнова шкода залишилася не відшкодованою.

У відповідності до довідки начальника районної державної лікарні ветеринарної медицини в Барвінківському районі 09.08.2017 року куриці червоної масті, несучці, вагою 3 кг були нанесені механічні ушкодження, в результаті яких птиця загинула, і згідно протоколу розтину трупа № 2 ОСОБА_2 РДЛВМ тварина пала від рваних ран та розриву черевної порожнини.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру ОСОБА_2 РДЛВМ позивачем сплачено 96 грн. за висновок з причин загибелі птиці (курки).

Відповідно до довідки № 9 ПП «ОСОБА_2 ринок» ціна курки звичайної за 1 кг - 55 грн.

Рішенням ОСОБА_2 міської ради Харківської області від 15 квітня 2016 року № 181 затверджені Правила благоустрою міста Барвінкове в новій редакції, контроль за виконанням цього рішення покладено на комісію з питань законності, правопорядку, захисту прав і законних інтересів громадян та питань житлово-комунального господарства.

Згідно п.п. 8.1., 8.2., 12.1-12.3, 13.1. вказаних вище Правил відповідальні посадові особи житлово - експлуатаційних підприємств всіх форм власності зобов'язані ознайомити всіх громадян, які мешкають на їх території, з правилами утримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах України; вимагати від мешканців, власників тварин, проведення реєстрації тварин та щеплення проти сказу; - проводити страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам; - вигулювати собак та кішок тільки у спеціально відведених для цього місцях, визначених рішенням органів місцевого самоврядування, при цьому обов’язково мати при собі реєстраційне посвідчення на тварину; - утримувати тільки таку кількість тварин, яка обмежується можливістю забезпечення їм умов утримання відповідно до вимог Закону України “Про захист тварин від жорстокого поводження”; - не допускати самовільного проникнення, випасу чи перебування домашньої худоби, птиці, собак та котів на території чужих домоволодінь, дворів, прибудинкових територій, земельних ділянок, приміщень будь-якої форми власності.

10.4. Дільничні інспектори районного відділу міліції та інспекція з благоустрою виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради зобов'язані: - здійснювати постійний контроль за санітарним станом території міста; - виявляти осіб, які порушують санітарний стан території та в установленому порядку оформляти на них матеріали і направляти їх для розгляду у адміністративну комісію при виконавчому комітеті ОСОБА_2 міської ради.

12.1. Контроль у сфері благоустрою міста Барвінкове спрямований на забезпечення дотримання органами місцевого самоврядування, всіма підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, приватними підприємцями, громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів», інших нормативно-правових актів та цих Правил.

12.2. Контроль за станом благоустрою міста Барвінкового, виконанням цих Правил, у тому числі охорону зелених насаджень, водоймищ, пам'ятників культури, археології та історичної спадщини, створення міст відпочинку громадян, контроль за утриманням в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій міська рада покладає на уповноважених осіб, про що приймає відповідне рішення.

12.3. Самоврядний контроль за станом благоустрою міста здійснюється шляхом: 1) проведення перевірок території;2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян.

13.1. За порушення цих Правил винні особи несуть відповідальність, встановлену Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про благоустрій населених пунктів», цими Правилами, іншими нормативно-правовими актами та рішеннями ОСОБА_2 міської ради.

13.2. До відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у: 1) порушенні встановлених державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів; 4) порушенні правил благоустрою території міста.

Як слідує із листа Барвінківського міського голови Харківської області ОСОБА_4 від 08 листопада 2017 року № 02-26/М-78/87, протокол про адміністративне правопорушення, складений ДОП Барвінківського ВП Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області л-том поліції ОСОБА_5 з матеріалами правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.154 щодо громадянина ОСОБА_3 30 серпня того ж року повернуто Барвінківському ВП Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області.

Позивач вважає, що ОСОБА_2 міський голова Харківської області ОСОБА_4 через уповноважених на те осіб за фактом, що стався 03 серпня 2017 року о 7 годині 30 хвилин, внаслідок якого дві собаки проникли на територію його присадибної земельної ділянки, яка розташована біля буд. № 94 по вулиці Пушкіна м. Барвінковому Харківської області, де знищили курку вагою 3 кг, чим заподіяли майнову шкоду, мав змогу відреагувати на порушення вимог Закону України “Про захист тварин від жорстокого поводження” та Правил благоустрою міста Барвінкове, затверджених рішенням ОСОБА_2 міської ради Харківської області від 15 квітня 2016 року №181, але самоусунувся і не забезпечив цього.

На думку позивача, якщо Барвінківський районний суд Харківської області у своїх постановах від 22 вересня та від 19 жовтня 2017 року вважає, що в матеріалах справи відсутні дані про собаку, а також не встановлено кому вона належить, хто є її законним володільцем, то дві собаки, що спричинили знищення однієї голови курей - майнової шкоди, підпадають під визначення безпритульних тварин.

Позивач вважає, що бездіяльність відповідача полягає у невжитті заходів щодо вилову безпритульних собак у м. Барвінковому, внаслідок чого виникає загроза безпечним умовам для життя та здоров’я громадян та їх майну.

Позивач оцінює завдану йому відповідачем моральну шкоду в 2000 грн. На думку позивача, моральна шкода полягає в тому, що ведення особистого підсобного господарства дає можливість забезпечення його та його сім’ї продуктами харчування, а знищення собаками курки, для відновлення поголів’я яких потрібен час і матеріальні витрати, позбавляє його такої можливості.

Вказана вище бездіяльність відповідача завдала йому принижень честі, гідності, моральних переживань, страждань, викликавши погіршення і без того слабкого здоров’я, тобто моральної шкоди.

Позивач в позовній заяві прохає розглядати справу без його участі, що суд вважає за можливе, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач позов не визнає, і в надісланому до суду відзиві зазначив, що його вини в спричиненні позивачу матеріальних збитків та моральної шкоди немає, позивачем не надано жодних доказів незаконної бездіяльності відповідача. Крім того, на думку відповідача, спори фізичних і юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень, в тому числі щодо оскарження його дій чи бездіяльності, згідно ст. 19 КАС України відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідач ОСОБА_2 міська рада Харківської області подала до суду заяву, в якій прохає розглядати справу без участі свого представника, що суд вважає за можливе, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів

При цьому з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Наведене вище зазначив Верховний Суд України у правовому висновку у справі № 6-99цс17 від 08 листопада 2017 року.

Протиправна бездіяльність суб’єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов’язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб’єкта владних повноважень, були об’єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов’язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов’язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Про наведене вище зазначила ОСОБА_6 Верховного Суду у постанові від 13 грудня 2018 року, справа № 800/434/17.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_1 в позові посилається на ту обставину, що належну йому курку знищили бродячі собаки.

Такий висновок він робить виходячи з того, що в постановах судді Барвінківського районного суду Харківської області від 22 вересня 2017 року та від 19 жовтня 2017 року у справі 611/772/17, якими протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 154 КУпАП було повернуто на доопрацювання, зазначено, що в матеріалах справ відсутні дані про собаку, а також не встановлено кому вона належить, хто є її законним володільцем, то дві собаки, що спричинили знищення курки - майнову шкоду, підпадають під визначення безпритульних тварин.

Суд не погоджується з цим твердженням позивача, оскільки з того, що не було встановлено власника собаки (собак), не слідує, що ці собаки були безпритульними, тобто не мали власника.

Якщо ж собака (собаки) мали власника, то саме він повинен нести відповідальність за шкоду, завдану належною йому твариною.

Зазначене не спростовується посиланням позивача на статтю 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», якою регламентується вилов та тимчасова ізоляція домашніх тварин, і саме для цієї мети в статті дано визначення безпритульних собак: «собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову». Загальне ж визначення безпритульної тварини дане в статті 1 зазначеного Закону – «безпритульні тварини - домашні тварини, що залишилися без догляду людини або утворили напіввільні угруповання, здатні розмножуватися поза контролем людини».

Позивачем взагалі не надано доказів того, що курицю було знищено саме собакою, оскільки довідка за підписом начальника районної державної лікарні ветеринарної медицини в Барвінківському районі від 09.08.2017 року, в якій зазначено, що куриці були нанесені укуси собакою, не є належним і допустимим доказом зазначеного, оскільки не являється висновком експерта.

Отже, позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що мала місце бездіяльність відповідача, що ця бездіяльність була протиправною (незаконною), що цією бездіяльністю позивачу завдано матеріальні збитки і моральна шкода, що між цією бездіяльністю і шкодою є безпосередній причинний зв’язок, внаслідок чого позивачу відповідачем завдано матеріальних збитків та моральної шкоди, пов’язаних зі знищенням бродячими собаками належної йому курки.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача матеріальних збитків в зазначеному розмірі задоволенню не підлягає.

Оскільки вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від вимоги про стягнення матеріальних збитків, вона теж не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст.1168 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Харківської області про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя О.М.Андросов