Рішення № 80544713, 06.03.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/11079/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.,

при секретарі Левчук Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «РАНТЬЄ» про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

14 червня 2018 року до Рівненського міського суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «РАНТЬЄ» про визнання кредитного договору недійсним.

В обґрунтування позову вказав, що 03 вересня 2015 року між ним та Публічним акціонерним товариством "Ідея Банк" було укладено кредитний договір №Р32.120.10887, за умовами якого банк зобов’язався надати йому грошові кошти (кредит) на поточні потреби в сумі 32129,00 грн., строком на 36 місяців. Як йому стало відомо з вимоги Відповідача від 14.11.2016р. про .усунення порушення кредитних зобов'язань та повідомлення про відступлення права вимоги від 14.11.2016р., ПАТ “Ідея Банк” відступило право вимоги за кредитним договором №Р32.120.10887 від 03.09.2015р. на користь Відповідача на підставі договору факторингу №30/09-1 від 30.09.2016р.Вказує, що фактично через касу банку йому було видано суму кредитних коштів, що не перевищувала 25000,00 грн. Надати доказ цього в нього об'єктивно не має можливості, оскільки квитанцію про таку видачу йому надано не було. Зазначає, що під час вчинення оспорюваного правочину його умисно не було поінформовано про реальну суму кредитних коштів, яку він мав одержати після укладення кредитного договору. Таким чином, Публічне акціонерне товариство "Ідея Банк", правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором №Р32.120.10887 від 03.09.2015р. є Відповідач, з метою одержання неправомірної вигоди, використовуючи нечесну підприємницьку практику, ввело його в оману щодо реальної суми кредиту, а також незаконно встановило додатковий щомісячний платіж (комісію за обслуговування кредитної заборгованості), розмір якого становить практично 50% від загального щомісячного платежу, встановленого графіком щомісячних платежів за кредитним договором. У зв’язку з цим він звернувся до суду з позовною вимогою про визнання кредитного договору недійсним.

21 серпня 2018 року до Рівненського міського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в яких в задоволені позову просили відмовити.

Позивач в судове засідання не з’явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, де вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подали суду клопотання про розгляд справи у їхню відсутність, щодо позовних вимог вказали, що в задоволені позову відмовити.

Суд дослідивши представлені у справі докази, дослідивши письмові матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 03 вересня 2015 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №Р32.120.10887 згідно умов якого ОСОБА_1 отримав кредит, а саме грошові кошти в розмірі 32 129,00 грн. (тридцять дві тисячі сто двадцять дев’ять гривень 00 копійок) строком користування на 36 місяців зі сплатою відсотків в розмірі 9.9900% та платою за обслуговування кредитної заборгованості.

30 вересня 2016 року між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «РАНТЬЕ» було укладено договір факторингу №30/09-1, згідно умов якого Клієнт (первісний кредитор, Банк) відступив (передав у власність) Факторові (новому кредитору, ТОВ «ФК «РАНТЬЕ»), а ТОВ «ФК «РАНТЬЕ», відповідно до Договору факторингу та вимог чинного законодавства, набуло право грошової вимоги за вищевказаним Кредитним договором.

Згідно пунктами 8 та 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», згідно яких підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1081 Цивільного кодексу України клієнт (у даному випадку - ПАТ «Ідея Банк») відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

На виконання умов Кредитного договору №Р32.120.10887 від 03.09.2015 року позивачем було отримано 32 129,00 грн.. з яких:

- 25600,00 грн. було зараховано на банківський поточний рахунок ОСОБА_1 №26209002011591, що узгоджується зі пунктами 1.2. та 1.14 Кредитного договору, згідно яких Банк надає кредит у день підписання даного Договору строком на 36 місяців. Датою видачі кредиту, є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок Позичальника, вказаний в п. 1.4. Договору, надалі по тексту - «БПР» (при видачі кредиту у готівковій формі).

Банк відкриває Позичальнику банківський поточний рахунок №26209002011591.980 у гривні в рамках пакету послуг «БПР «Стартовий», що обслуговується на умовах Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб:

- 6529,00 грн. перераховано на рахунок ПАТ «Страхова компанія «ТАС» для сплати страхового платежу, що узгоджується зі пунктом 1.13. Кредитного договору, згідно якого Позичальник надає свою згоду на укладення за рахунок Позичальника як страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя. Цим договором Позичальник доручає та дає розпорядження Банку: переказати страховику, в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу, належного страховику, через транзитний рахунок Банку. Позичальник погоджується на страхування своїх, як застрахованої особи, пов’язаних із життям майнових інтересів, що не суперечать чинному законодавству України, згідно договору страхування, вигодонабувачем за яким виступає Банк.

Відповідно до пункту 3.2. Договору страхування життя від 03.09.2015 року, укладеного між ПАТ «Страхова компанія «ТАС» та ОСОБА_1, розмір страхового платежу становить 6529,00 грн..

Відтак, вбачається, що ОСОБА_1 на виконання умов Кредитного договору було видано повну суму кредитних коштів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - це будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У даному випадку слід звернути увагу суду на те, що Позивач був ознайомлений з умовами Кредитного договору до його підписання, з якими він погодився в повному обсязі, оскільки підписав його, чим зобов’язався виконувати всі його умови, в тому числі по сплаті комісії (плати за обслуговування кредиту).

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 18.04.2018 року у справі №569/8944/17, згідно якого в задоволені позову відмовлено.

Даним рішенням встановлено, що нотаріусу на обґрунтування стягнення заборгованості були надані всі необхідні документи, передбачені Переліком документів, а також наявні докази належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень, а тому суд вважає, що відсутні правові підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У відповідності до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «РАНТЬЄ» про визнання кредитного договору недійсним – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: 33000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «РАНТЬЄ», місце знаходження: 01601, м.Київ, вул. Червоноармійська,буд.13, код ЄДРПОУ 39288002

Суддя: С.П. Харечко