Рішення № 80544468, 12.03.2019, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/565/18

Провадження № 2-а/550/1/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року смт Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді – Михайлюк О.І.,

при секретарі судового засідання – Шукевич Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Чутове адміністративну справу №550/565/18

за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1) поліцейського роти № 3 батальйону УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції України рядового поліції ОСОБА_2,

2) Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції України

про визнання протиправною та скасування постанови ВР №033467 від 21.05.2018 року про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів – поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції України рядового поліції ОСОБА_2 та Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції України, в якому просить скасувати постанову серії ВР №033467 від 21.05.2018 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно вищевказаної постанови 21.05.2018 року о 20 год 45 хв на 331 км автодороги Київ – Харків - Довжанський, керував транспортним засобом МАЗ 6501 А8, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом МАЗ 856103-010, реєстраційний номер НОМЕР_2, загальна маса якого разом з вантажем перевищувала 40 тон, а саме складала 51480 кг без відповідного дозволу, узгодженого з органами Національної поліції, чим порушив вимоги п. 22.5 ПДР України.

Як зазначає позивач, з самого моменту зупинення він не визнавав себе винним у скоєнні даного адміністративного правопорушення і тому суб’єкт владних повноважень мав би зібрати докази, які б підтверджували порушення ПДР, але таких доказів, на думку позивача, постанова не містить, що свідчить про незаконність винесення даної постанови.

Позивач вважає постанову серії ВР №033467 від 21.05.2018 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Крім того, останній стверджує, що проведення габаритно-вагового контролю щодо віднесення того і чи іншого транспортного засобу до великовагови х є виключною компетенцією Укртрансбезпеки, а здійснення відповідних зважувань транспортного засобу, віднесення його до великовагових, а також перевірка товарно-транспортної накладної до працівників поліції не належить.

Позивач зазначає, що у постанові по справі про адміністративне правопорушення відсутні докази про перевищення спірним транспортним засобом нормативних вагових параметрів, оскільки така ймовірність порушення визначена працівником поліції, як не уповноваженою на це особою, а отже відсутні підстави вважати, що габаритно-ваговий контроль було здійснено із дотриманням відповідної процедури.

Таким чином ОСОБА_1 стверджує, що посадовою особою Управління патрульної поліцї у Полтавській області було безпідставно застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу, чим грубо були порушені законні права останнього.

Перший відповідач - ОСОБА_3 надав відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в якому зазначив, що позов є безпідставним та необґрунтованим, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та провести розгляд справи без участі відповідача.

В обґрунтування заперечень останній посилається на те, що позивач допустив порушення вимог безпеки дорожнього руху, а саме: 21.05.2018 року о 20 год 45 хв на 331 км автодороги Киїїв- Харків-Довжанський, керував транспортним засобом МАЗ 6501 А8, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом МАЗ 856103-010, реєстраційний номер НОМЕР_2, загальна маса разом з вантажем перевищувала 40 тон, а саме складала 51480 кг без відповідного дозволу, узгодженого з органами Національної поліції, чим порушив п.п.22.5 ПДР України, затверджених постановою КМУ від 31.12.1993 року №1094 та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 132-1 КУпАП.

Крім того, перший відповідач зазначає, що згідно положень пункту 51 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМУ від 27.06.2007 року №879 « Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», документальний габаритно-ваговий контроль здійснюється щляхом визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Перший відповідач вказує, що він не здійснював габаритно-ваговий контроль в пунктах габаритно-вагового контролю та не застосовував вимірювального обладнання, яке проходить атестацію, оскільки ним було застосовано документальний габаритно-ваговий контроль, передбачений пунктом 51 вищезазначеного Порядку.

Також перший відповідач стверджує, що посилання позивача стосовно того, що до компетенції працівників поліції не належить вимірювання (зважування) транспортного засобу, віднесення його до великогових та /або великогабаритних є необґрунтованим у зв’язку з тим, що при винесенні оскаржуваної постанови поліцейський патрульної поліції керувався товарно-транспортною накладною та законодавством України.

Перший відповідач вказує, що на місці розгляду справи позивача було ознайомлено з усіма правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що підтверджується підписом позивача на оскаржуваній постанові.

Перший відповідач вважає, що оскаржувану постанову винесено згідно вимог чинного законодавства і тому немає жодних правових підстав для скасування даної постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки остання винесена законно, а її скасування призведе до залишення правопорушника без відповідальності.

Другий відповідач - Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції України відзив на позов не надав.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений, надав суду заяву, в якій просив розгляд даної справи провести без його участі та зазначив, що адміністративний позов підтримує у повному обсязі.

Перший відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений, надав суду заяву, в якій просив розгляд даної справи провести без участі останніх та просили суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник другого відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений, надав суду заяву, в якій просив розгляд даної справи провести без участі останніх та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась згідно ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно оскаржуваної постанови серії ВР №033467 від 21.05.2018 р. на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн за ч.1 ст.132-1 КУпАП за те, що він 21.05.2018 року о 20 год 45 хв на 331 км автодороги Киїїв- Харків-Довжанський, керував транспортним засобом МАЗ 6501 А8, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом МАЗ 856103-010, реєстраційний номер НОМЕР_2, загальна маса разом з вантажем перевищувала 40 тон, а саме складала 51480 кг без відповідного дозволу, узгодженого з органами Національної поліції, чим порушив вимоги п. 22.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.132-1 КУпАП (а.с. 5).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування (надалі Порядок).

Підпункт 2 абзацу 1 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 № 879 (далі - Порядок), передбачає, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Відповідно до пункту 3 Порядку, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

В пункті 6 Порядку передбачено, що габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Згідно положень пункту 51 Порядку, документальний габаритно-ваговий контроль здійснюється шляхом визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, інспектор роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції України рядовий поліції ОСОБА_3 не здійснював габаритно-ваговий контроль в пунктах габаритно-вагового контролю та не застосовував вимірювального обладнання, яке проходить атестацію, оскільки ним було застосовано документальний габаритно-ваговий контроль, передбачений пунктом 51 Порядку.

При цьому суд визнає необґрунтованими твердження позивача, що проведення габаритно-вагового контролю щодо віднесення того і чи іншого транспортного засобу до великовагових є виключною компетенцією Укртрансбезпеки, а здійснення відповідних зважувань транспортного засобу, віднесення його до великовагових, а також перевірка товарно-транспортної накладної до працівників поліції не належить, оскільки вищезазначені норми Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні чітко визначали наявність у першого відповідача повноважень на застосування лише документального габаритно-вагового контролю. Додатковим підтвердженням цього є положення пункту 16 Порядку, згідно якого габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Статтею 48 Закону №2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Фактично перший відповідач здійснював документальний габаритно-ваговий контроль за наявною у водія товарно-транспортною накладною № 0814668 від 21.05.2018 (а.с.115), в якій зазначалося про перевезення автомобілем транспортним засобом МАЗ 6501 А8, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом МАЗ 856103-010, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, вантажу масою брутто 51480 кг.

При цьому суд зауважує на той факт, що водієм (позивачем по справі) не було заявлено про невідповідність даних такої накладної фактичним обставинам перевезення вантажу щодо його маси. Сама товарно-транспортна накладна не містить вад заповнення, які б зумовили виникнення сумнівів в її достовірності. Дійсне відображення маси вантажу в наданій на проведення документального габаритно-вагового контролю товарно-транспортній накладній не заперечувалося самим позивачем в самому позові.

Згідно пункту 37 вищевказаного Порядку, учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством.

В оскаржуваній постанові (а.с.5) першим відповідачем зазначено про притягнення позивача до відповідальності, передбаченої ст. 132-1 КУпАП, оскільки загальна маса транспортного составу у складі транспортного засобу та причіпа разом з вантажем перевищувала 40 тон, а саме складала 51480 кг без відповідного дозволу, узгодженого з органами Національної поліції,що є порушенням п. 22.5 Правил дорожнього руху України.

Згідно діючих вимог, які містяться в п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги — 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах — 4,35 м), за довжиною — 22 м (для маршрутних транспортних засобів — 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів — понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах — до 46 т), навантаження на одиночну вісь — 11 т (для автобусів, тролейбусів — 11,5 т), здвоєні осі — 16 т, строєні — 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь — 11 т, здвоєні осі — 18 т, строєні — 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі — понад 16 т, строєні осі — понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів — навантаження на одиночну вісь — понад 11 т, здвоєні осі — понад 18 т, строєні осі — понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах — понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Як вбачається з наданої Регіональним сервісним центром МВС у Полтавській області облікової картки відповідно до Єдиного державного реєстру транспортних засобів стосовно автомобіля МАЗ 6501А8, повна маса не повинна перевищувати 30100 кг., а маса без навантаження складає 14025 кг; крім того, аналогічна інформація міститься у наданої ПП «Полтаваінвестсервіс» копії свідоцтва про реєстрацію даного транспортного засобу (а.с. 87,113-114). Тобто, максимально допустима вага для перевезення складає 16075 кг (30100-14025).

Як вбачається з наданої Регіональним сервісним центром МВС у Полтавській області облікової картки відповідно до Єдиного державного реєстру транспортних засобів стосовно причепу МАЗ 856103-010 повна маса не повинна перевищувати 24000 кг., а маса без навантаження складає 7500 кг; крім того, аналогічна інформація міститься у наданої ПП «Полтаваінвестсервіс» копії свідоцтва про реєстрацію даного причепу (а.с. 87,113-114). Тобто, максимально допустима вага для перевезення складає 16500 кг (24000-7500).

В той же час у товарно-транспортній накладній вказується про перевезення вантажу загальною вагою 51480 кг., що не заперечується позивачем (а.с.115).

Таким чином, перший відповідач, здійснюючи документальний габаритно-ваговий контроль за наданою позивачем товарно-транспортною накладною, шляхом визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу, дійшов правомірного висновку про порушення встановлених правил перевезення вантажу (22380 кг+29100 кг, максимум загальної ваги як транспортного засобу та перевезеного вантажу), оскільки фактична повна маса складала 51480 кг.), що перевищувала 40 тон.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху, затвердженого постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Знання правил дорожнього руху є обов'язковим для кожного учасника дорожнього руху.

Статтею 132 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами у вигляді штрафу для водіїв в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 222 КУпАП розгляд адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП, віднесено до компетенції Національної поліції України.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином, відповідно до статті 258 КУпАП, розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, здійснюється саме безпосередньо на місці вчинення правопорушення та без складання протоколу, що в свою чергу свідчить про дотримання відповідачем процедури розгляду справи та притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на встановлення судом вказаних у оскаржуваній постанові обставин порушення позивачем п. 22.5 ПДР, відповідальність за яке передбачена ст. 132-1 КУпАП, суд дійшов висновку, що постанова серії ВР №033467 від 21.05.2018 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП є законною та обґрунтованою, у зв’язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 72,77, 245,242- 246, 271, 272, 286 КАСУ суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР №033467 від 21.05.2018 про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 132-1 у виді штрафу в розмірі 510 (п’ятсот десять) грн 00 коп на ОСОБА_1 (жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_3) залишити без змін.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Чутівський районний суд Полтавської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання: 38813, Полтавська область, Чутівський район, смт Скороходове, вул. Горького, 29, ІПН НОМЕР_3.

Перший відповідач - поліцейський роти № 3 батальйону УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції України рядового поліції ОСОБА_2, службова адреса: 36008, м. Полтава, вул. Європейська, 164.

Другий відповідач - Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції України, юридична адреса: 36008, м. Полтава, вул. Європейська, 164, код ЄДРПОУ 40108646.

Повне судове рішення складено 18 березня 2019 року.

Суддя О.> І.> Михайлюк