Рішення № 80543304, 18.03.2019, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/956/18

Провадження № 2/480/147/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 березня 2019 року Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря Кописєвої О.Л., розглянувши в місті Миколаєві у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської районної ради Миколаївської області та ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Товарна Біржа «Недвижимость-Сангай», про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності, -

встановив:

У 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Миколаївської районної ради Миколаївської області та ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Товарна Біржа «Недвижимость-Сангай», про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28.08.1997року між ОСОБА_3 з однієї сторони, та ОСОБА_2 з іншої сторони, було укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_3 придбала у відповідача домоволодіння №16 по вул..Першотравневій в с.Ковалівка Миколаївського району Миколаївської області. Цей договір було зареєстровано на Товарній біржі «Недвижимость-Сангай» № 330 від 28.08.1997 року та не було посвідчено нотаріально, таким чином просить суд визнати зазначений договір дійсним а також визнати на позивачем право власності на вищезазначене майно.

Позивач у судове засідання не з'явився, при цьому подав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав і просив задовольнити їх у повному обсязі; розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідач представник Миколаївської районної ради Миколаївської області у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без повідомлення причин; відзив не подав.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився

Представник третьої особи – Товарна Біржа «Недвижимость-Сангай"у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце судового засіданнятретя особа повідомлена вчасно та належним чином, про причини своєї неявки представник третьої особи суд не повідомив.

Відповідно до положень ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд ухвалив розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке:

28.08.1997 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна – домоволодіння №16 по вулиці Першотравневій у с.Ковалівка, Миколаївського району Миколаївської області.

Вказаний договір купівлі - продажу нерухомого майна укладений і зареєстрований на Товарній Біржі “Недвижимость-Сангай” у журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за № 330 від 28.08. 1997 року, без подальшого нотаріального посвідчення, про що зазначено в договорі (а. с. 13).

01.09.1997року, на підставі зазначеного вище договору купівлі-продажу, за ОСОБА_3 у Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації зареєстроване право власності на домоволодіння (а. с.14).

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 при укладенні договору, дійшли взаємної згоди за всіма його істотними умовами і виконали свої зобов'язання, що підтверджується укладеним в письмовій формі договором № 330 купівлі-продажу нерухомого майна.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в цій частині є обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про визнання за ним права власності на вищезазначене домоволодіння, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Норма статті 321 Цивільного кодексу України має аналогічний зміст.

Статтею 316 ЦК України, визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, як встановлено статтею 392 ЦК України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між кількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і її основоположних свобод, визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не є ефективним способом захисту, якщо він не може сприяти відновленню порушеного права, у разі такого порушення.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, що закріплено у положеннях статті 5 ЦПК України.

У відповідності до норм ч. ч. 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Цивільним процесуальним кодексом України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачем не доведено наявність таких обставин як не визнання відповідачем права власності позивача на домоволодіння .Також вимога позивача,щодо визнання права власності є передчасною , оскільки позивач не звертався з метою реєстрації та, відповідно, оцінка дій щодо відмови у здійсненні такої реєстрації не надавалася у встановленому законом порядку.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач в цій частині не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ст. ст. 258, 259, ст. 264, 265, 280 - 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Миколаївської районної ради Миколаївської області та ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Товарна Біржа «Недвижимость-Сангай», про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності, - задовольнити частково.

Визнати договір купівлі - продажу домоволодіння №16 по вул..Першотравневій в с. Ковалівка Миколаївського району Миколаївської області,укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ,що зареєстрований 27.08.1997 року на Товарній біржі «Недвижимость-Сангай» за № 330-дійсним.

В іншій частині позовних вимог позивачу відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .

Суддя ОСОБА_4

18.03.2019