Вирок № 80543225, 19.03.2019, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/1945/17

провадження № 1-кп/527/8/19

ВИРОК

іменем України

19 березня 2019 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Олефір А.О.,

за участю секретаря - Волик Л.І.,

прокурора - Нечипоренка В.В.,

представника

потерпілого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

обвинуваченої - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине кримінальне провадження № 12016170140000069, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.02.2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, є особою, яка досягла пенсійного віку, одруженої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4., смт. Градизьк, вул. Дімітрова, буд.11, раніше не судимої,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_3 перебуваючи на посаді начальника ВПЗ «Градизьк-1», будучи службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, зловживаючи своїм службовим становищем в частині розпорядження коштами ВПЗ «Градизьк-1», діючи умисно у власних інтересах, керуючись мотивами незаконного збагачення за рахунок коштів підприємства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, привласнила грошові кошти, які перебували касі ВПЗ «Градизьк-1» станом на 29.01.2016 у сумі 128 816,97 коп.

Крім того, ОСОБА_3 вчинила злочин при наступних обставинах.

ОСОБА_3 перебуваючи на посаді начальника Відділення поштового зв’язку «Градизьк-1», діючи умисно в інтересах третіх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у період часу з жовтня 2014 по січень 2016 особисто складала та подавала до бухгалтерії ЦПЗ №2 табелі обліку робочого часу працівників ВПЗ «Градизьк-1», куди безпідставно включила завідомо неправдиві відомості щодо фактично відпрацьованого ОСОБА_4 часу, яка в період часу з 30.10.2014 по 02.05.2017 року не перебувала на митній території України.

Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_3, діючи умисно в інтересах третіх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у період часу з жовтня 2014 по січень 2016 особисто подала до бухгалтерії ЦПЗ №2 табелі обліку робочого часу працівників ВПЗ «Градизьк-1», куди було безпідставно включено завідомо неправдиві відомості щодо фактично відпрацьованого ОСОБА_4 часу, яка в період часу з 30.10.2014 по 02.05.2017 року не перебувала на митній території України та в подальшому на підставі зазначених табелів обліку було підприємством нараховано кошти, як заробітна плата ОСОБА_4, на загальну суму 17 413,74 грн., яку отримувала листоноша ОСОБА_5, чим вчинила розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Одночасно з обвинувальним актом до суду направлено цивільний позов Полтавської дирекцією ПАТ «Укрпошта» про стягнення з ОСОБА_3 матеріальних збитків в сумі 146230,71 грн.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 вину у вчинених злочинах визнала частково та пояснила суду, що в грудні 2015 року вона пішла у чергову відпустку за 2 роки, на час якої обов’язки начальника перейшли до ОСОБА_6 Перед відпусткою було проведено ревізію. Так як остання була молодим працівником та низького професійного рівня, вона не могла залишити відділення зв’язку на неї, крім того, її попросили з головного відділення з Полтави з відділу кадрів їй допомагати. Вона ходила на роботу під час відпустки щодня для того щоб робити касові звіти, але до готівкових коштів вона не мала ніякого відношення. 28 січня 2016 року коли почала виводити звіт, то виявила недостачу, після чого зателефонувала начальнику поштового відділення в м. Глобине та повідомила про це, з Глобине приїхали з перевіркою, але нічого не знайшли, тому викликали ревізію з Полтави. 29 січня 2016 року її відкликали з відпустки. Знаючи про недостачу, вона вийшла з відпустки, при цьому пояснила, що ніякого акту приймання передачі з ОСОБА_6 не складали. В період відпустки з грудня 2015 року по січень 2016 року фактично перебувала на роботі, підписувала касові звіти, приймала кошти від листонош за підписку, отримувала кошти за комунальні послуги, кошти за товар проходили через ОСОБА_6 Кошти повинні зберігатися у сейфі, до якого мають доступ і вона і її заступник ОСОБА_6, але оскільки в приміщенні не було сигналізації та декілька разів були випадки проникнення на пошту, і вона і ОСОБА_6 носили грошові кошти додому. З чого виникла нестача їй незрозуміло, але вона грошів не брала, нічого собі не придбала, ніяких рахунків в банках не відкривала, тому вину у зазначеному злочині не визнає повністю.

В частині обвинувачення стосовно того, що вона особисто вела табелі обліку робочого часу, в які вносила відомостей про працівника ОСОБА_4, якої фактично не було на роботі та подачі їх для нарахування заробітної плати вину визнала повністю та пояснила суду, що остання у жовтні 2015 року виїхала за кордон. Фактично за неї з жовтня 2014 року по січень 2016 року виконувала роботу листоноша ОСОБА_5, якій особисто вона виплачувала заробітну плату, яку було нараховано ОСОБА_4 ОСОБА_5 у свою чергу ставила підпис у відомостях про отримання заробітної плати. Вона як начальник відділення повинна була дати доручення в м. Полтаву щоб поклали обов’язки ОСОБА_4 на ОСОБА_5, але цього не зробила, оскільки у такому б випадку був малий розмір доплати. Факт розтрати грошових коштів не визнає, оскільки робота фактично виконувалася за що працівник отримував кошти.

Судом під час судового розгляду було безпосередньо допитано свідків та досліджено наступні докази.

Відповідно до наказу по ВЗ Глобине №212 від 02.08.1999, ОСОБА_3 призначена начальником ВПЗ «Градизьк-1» з 02.08.1999 (а.с. т.1 а.п.116).

Згідно Положення про відділення поштового зв’язку ЦПЗ №2 Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта», затвердженого наказом ПД УДППЗ «Укрпошта» від 09.07.2012 №566 начальник ВПЗ зобов’язаний забезпечувати облік грошових коштів та інших матеріальних цінностей, ведення касових операцій згідно з вимогами Положення про ведення касових операцій в підрозділах національного оператора поштового зв’язку та Порядку організації роботи з готівковими коштами в об’єктах поштового зв’язку УДППЗ «Укрпошта», надавати звітності до ЦПЗ та Дирекції у встановлені строки; забезпечувати збереження грошових коштів, цінностей, поштових відправлень, майна; організовувати контроль за роботою працівників поштового зв’язку ВПЗ, несе відповідальність за несвоєчасність оприбуткування отриманих коштів за послуги, надані ВПЗ; недостовірність звітних даних, відомостей та інших матеріалів, підготовлених у ВПЗ; незабезпечення збереження грошових коштів та матеріальних цінностей у ВПЗ (т. 1 а.п.235-239).

По епізоду привласнення грошових коштів,

які перебували в касі ВПЗ «Градизьк-1» станом на 29.01.2016 у сумі

128 816,97 грн.

01.03.2011 між начальником ВПЗ «Градизьк-1» ОСОБА_3 та начальником ЦПЗ №2 м. Кременчук ПД УДППЗ «Укрпошта» укладено договір про повну матеріальну відповідальність, строк дії якого поширюється на весь час роботи із ввіреними матеріальними цінностями (т. 1 а.п. 118).

Згідно касового звіту ВПЗ «Градизьк-1» від 29.01.2016 станом на кінець дня 29.01.2016 у касі ВПЗ «Градизьк-1» рахується залишок готівки у сумі 130 095,95 грн. (т. 1 а.п.142).

Згідно акту від 29.01.2016 документальної ревізії грошових коштів, поштових марок, маркованих конвертів і карток, товарів, іменних речей, поштових відправлень, поштових переказів, пенсійних відомостей, розрахункових квитанцій у ВПЗ «Градизьк-1», затвердженого директором ПД УДППЗ «Укрпошта» від 02.02.2016 та актів інвентаризації виявлено нестачу готівки на суму 130 092,95 грн. (т.1 а.п.86-98).

Відповідно до ОСОБА_7 службового розслідування за фактом привласнення грошових коштів начальником ВПЗ Градизьк -1 ЦПЗ № 2 від 08.02.2016 року, перевіркою встановлено загальну суму привласнених коштів, яка становить 130092 грн. 95 коп. (т. 1 а.п.66-69).

Згідно висновку судової економічної експертизи №1424/1425 від 24.03.2017, нестача товарно-матеріальних цінностей у ВПЗ Градизьк-1 станом на 29.01.2017 (кінець дня) підтверджується документально частково на суму 128 816,97 грн., державі в особі Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта» завдана матеріальна шкода (збитки) у сумі 128 816,97 грн. (т. 1 а.п.225-231).

Відповідно до переглянутого в судовому засіданні відеозапису слідчого експерименту від 26.07.2017 року, ОСОБА_3 пояснювала, що з 2001 року вона працювала на посаді начальника відділення поштового зв’язку Градизьк-1. Уся виручка та матеріальні цінності повинна зберігатися у сейфі, який розташовано у окремій кімнаті. Разом з тим, готівку не завжди зберігали у сейфі, а вона та її заступник ОСОБА_6 носили її додому, оскільки були випадки проникнення до приміщення пошти (т.2 а.п. 130-134).

Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що поступила інформація від начальника відділення поштового зв’язку в м. Глобине ОСОБА_7, що у відділенні поштового зв’язку Градизьк -1 виявлено нестачу коштів близько 130000 грн. Він був у складі комісії, яка проводила ревізію, було проведено службове розслідування та складено акт службової перевірки. Ревізією було виявлено нестачу 130092,95 коп. ОСОБА_3 була присутня під час проведення ревізії, ставила підпис. Нестача коштів могла статися у зв’язку з несвоєчасною здачею касових звітів, порушення правил проведення підписки, а саме людина виписала видання, а воно їй не прийшло, порушення правил проведення комунальних платежів. За матеріальні цінності наявні у відділенні поштового зв’язку несе повну матеріальну відповідальність начальник відділення.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що працювала на посаді заступника начальника ВПЗ Градизьк – 1. В її обов’язки входило приймання комунальних платежів, переказів, приймання посилок, в кінці дня вона формувала касову довідку, яку разом з готівкою віддавала ОСОБА_3 Влітку 2015 року була піврічна підписка, ОСОБА_3 повідомила, що зник заказ на велику суму, люди оплатили кошти, але не надходили газети з Полтави. Перед новим роком знову не пройшов великий заказ на підписку. Реєстри на підписку складала ОСОБА_3, листоноші кошти за підписку передавали ОСОБА_3, яка їх перевіряла та оформляла заказ. В грудні 2015 року ОСОБА_3 повідомила, що бажає піти у відпустку, вона їй повідомила що не зможе її підміняти, оскільки має невеликий досвід, на що вона їй сказала, що буде ходити на роботу. Перед відпусткою ОСОБА_3 була ревізія. ОСОБА_3 в період відпустки була щоденно була присутня на роботі, звіти та усі офіційні документи складала вона особисто. В кінці дня вона брала додому грошові кошти, де складала касову довідку, а вранці їх здавала ОСОБА_3, остання перераховувала кошти, зауважень та недоліків стосовно касових довідок не було, після чого формувала касовий звіт, який наступного дня направлявся на Кременчук. Усі листоноші здавали кошті за підписку особисто ОСОБА_3, вона до підписки не мала ніякого відношення. У січні ОСОБА_3 повідомила її що є велика недостача більше 100000 грн., у зв’язку з чим вона зателефонувала ОСОБА_7 начальника поштового відділення в м. Глобине, якому вони підпорядковуються. Як причину виникнення нестачі, ОСОБА_3 повідомила, що саме велике замовлення у відділ передплати у м. Лубни не надійшло. Підписка відбувається наступним чином: листоноші приходять додому до населення, отримують від них кошти, після чого на пошті заповнюють абонемент, а грошові кошти віддають начальнику відділення ОСОБА_3, яка формує замовлення, а потім його узагальнює та направляє в м. Лубни. Після проведеної ревізії та виявленої нестачі, листоноші не носили пів року газети, приходили на відділення люди та скаржилися що їм не приходять газети, кошти за підписку людям погашала Полтава.

Під час одночасного допиту обвинуваченої ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_6, ОСОБА_3 пояснила суду, що приходила на роботу після обіду коли робила касові звіти, ніякого відношення до коштів не мала. В подальшому змінила покази та пояснила, що приймала кошти від листонош, але не завжди перераховувала. Кошти в період з грудня 2015 року по січень 2016 року приймала у ОСОБА_6 особисто з касовою довідкою, кошти на інкасацію також оформляла особисто вона. Деякі кошти залишалися у ОСОБА_6, які вона носила з собою додому, оскільки вона не встигала скласти касову довідку. Касові звіти у період перебування у відпустці складала особисто вона робила її із запізненням на 1 день. ОСОБА_6 пояснила суду, що ОСОБА_3 в період з грудня 2015 року по січень 2016 року цілий день перебувала на роботі, керувала діяльністю поштового відділення, повністю усе контролювала вона. Кошти зберігала ОСОБА_3, пакувала кошти для інкасації, отримувала кошти за підписку від листонош. Бували випадки коли в кінці дня вона не складала касову довідку, але вранці наступного дня передавала її разом з коштами особисто ОСОБА_3, яка складала касовий звіт.

Органами досудового розслідування, дії ОСОБА_3, які виразилися у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем кваліфіковано за ч. 2 ст.191 КК України.

Об’єктивною стороною злочину передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України є його привласнення, яке полягає у протиправному і безоплатному вилученні (утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. В результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище.

Аналізуючи надані стороною обвинувачення докази, суд зазначає, що органами досудового розслідування достовірно не доведено те, що ОСОБА_3 здійснила привласнення грошових коштів у сумі 128816,97 грн. та не встановлено механізму їх заволодіння.

Крім того, для кваліфікацій дій особи за ч. 2 ст. 191 КК України обов’язково необхідно установити умисел особи.

Разом з тим, ОСОБА_3 виявивши нестачу грошових кошів у касі ВПЗ «Градизьк-1», особисто звернулася до начальника ЦВПЗ Глобине та попросила надати їй допомогу вивести залишки по касі (т.1 а.п. 66-69, 122), що свідчить про відсутність умислу у останньої на заволодіння коштами.

Захисник в судовому засіданні просив виправдати обвинувачену по даному епізоду, оскільки ОСОБА_3 перебувала у відпустці. Перед відпусткою було проведено ревізію, в ході якої недоліків виявлено не була, а матеріально – відповідальною особою була на час її відпустки ОСОБА_6

Надаючи оцінку твердженням захисника, суд зазначає наступне.

Відповідно до ОСОБА_7 документальної ревізії грошових коштів, поштових марок, маркованих конвертів і карток товарів, іменних речей, поштових відправлень, поштових переказів, пенсійних відомостей, квитанційних книжок, розрахункових квитанцій, інших цінностей у ВПЗ Градизьк – 1 від 07.12.2015 року, на день перевірки 2-3 грудня 2015 року пред’явлені грошові суми, розрахункові документи, поштові марки, марковані конверти і картки, товари, інші цінності фактично пред’явлені відповідають даним обліку, розходжень не виявлено (т. 3 а.п. 31-34).

Зазначеним актом підтверджується відсутність розходжень саме станом на 2-3 грудня 2015 року.

Разом з тим, на момент виявлення нестачі у ВПЗ Градизьк -1, станом на 29.01.2016 року ОСОБА_3 у відпустці вже не перебувала, 29.01.2016 року нею було сформовано касовий звіт за її підписом, отже на час проведення ревізії матеріально-відповідальною особою була саме ОСОБА_3

Крім того, як встановлено судом в ході судового розгляду під час допиту як самої обвинуваченої так і свідків, ОСОБА_3 протягом грудня 2015 та по січень 2016 року фактично продовжувала виконувати свої посадові обов’язки, що також підтверджується її заявою (т. 1 а.п. 139).

Натомість із наданих стороною обвинувачення доказів та допитаних в ході судового розгляду свідків вбачається, що ОСОБА_3, перебуваючи на посаді начальника ВПЗ «Градизьк-1», будучи службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, неналежно виконувала свої службові обов’язки, які виразилися у не забезпеченні збереження грошових коштів, що призвело до нестачі грошових коштів, які перебували в касі ВПЗ «Градизьк-1» станом на 29.01.2016 у сумі 128 816,97 коп., що заподіяло істотну шкоду Полтавській дирекції ПАТ «Укрпошта».

На думку суду, в діяхОСОБА_3 наявний склад злочину передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, оскільки в діях останньої наявні усі ознаки складу зазначеного злочину.

ОСОБА_3 є суб’єктом даного злочину, оскільки є службовою особою наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями.

Суб’єктивна сторона даного злочину полягала у злочинній недбалості ОСОБА_3, оскільки вона як службова особа не передбачала, що в результаті її поведінки може бути завдано істотну шкоду, хоча повинна була і могла це передбачити.

З об'єктивної сторони службову недбалість характеризує наявність трьох ознак у їх сукупності: 1) дія або бездіяльність службової особи; 2) наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб; 3) причинний зв'язок між вказаним діями чи бездіяльністю та шкідливими наслідками.

Відповідно до пп. 4.2.5 п. 4 Положення про відділення поштового зв’язку Градизьк -1 Центру поштового зв’язку № 2 Польавської дирекції УДППЗ «Укрпошта», начальник відділення ВПЗ зобов’язаний забезпечувати збереження грошових коштів, цінностей, поштових відправлень, майна (т. 1 а.п. 235-239).

Об’єктивна сторона даного злочину полягає у неналежному виконанні ОСОБА_3 службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, яке виразилося у не забезпеченні збереження грошових коштів, яке призвело до нестачі грошових коштів, які перебували в касі ВПЗ «Градизьк-1» станом на 29.01.2016 у сумі 128 816,97 коп., що заподіяло істотну шкоду Полтавській дирекції ПАТ «Укрпошта», а її дії перебувають у причинному зв’язку з наслідками.

Відповідно до ч. 3 ст. 377 КПК України, з метою ухвалення справедливого, судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

У ході судового розгляду суд вправі змінити юридичну кваліфікацію вчиненого особою кримінального правопорушення, якщо нове обвинувачення не є більш тяжким, а формулювання фактичної сторони обвинувачення залишається без істотних змін або тісно зв'язане з первісним, або, навпаки, змінити формулювання фактичної сторони обвинувачення без зміни юридичної кваліфікації, якщо в результаті такої зміни не буде порушено право особи на захист.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_3 в частині обвинувачення її за ч. 2 ст. 191 КК України (по епізоду привласнення грошових коштів) підлягають перекваліфікації на ч.1ст.367 КК України.

Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_3, своїми діями, які виразилися у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяли істотну шкоду інтересам окремої юридичної особи, вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 367 КК України.

По епізоду внесення до офіційних документів

завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до ОСОБА_7 службового розслідування від 15.02.2016 року, встановлено, що листоноша ОСОБА_4 з жовтня 2014 року виїхала на працевлаштування до Італії. ОСОБА_3 запропонувала ОСОБА_5 об’єднати дві дільниці та отримувати заробітну плату за виконану роботу. В табелях обліку робочого часу ОСОБА_3 зазначала такими, що працюють і ОСОБА_5 і відсутню ОСОБА_4, ОСОБА_5 ставила в усіх документах свій підпис і отримувала заробітну плату по відомостях як за себе так і за ОСОБА_4 повністю (т.1 а.п.147-150).

Як вбачається з табелів використання робочого часу за період з жовтня 2014 року по лютий 2016 року, в останні включено відомості про ОСОБА_4 (т. 1 а.п. 249-250, т. 2 а.п. 2-15).

Згідно інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 4027/115/115/04-2017 від 10.04.2017 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 перетнула митний кордон України через пункт пропуску «Порубне» (виїзд) 30.10.2014 та в зворотному напрямку (в’їзд) перетнула митний кордон України через пункт пропуску «Бориспіль-D» - 02.05.2017 (т.2 а.п.24-25).

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № 2219 від 19.09.2017 року підписи у графі «начальник структурного підрозділу» у табелях використання робочого часу та в графі «виплату здійснив», що у відомостях на виплату грошей за такими номерами: №213, №285, №84, №2796, №2858, № 2745, №2529, №2397, №2286, №2160, №2046, №1915, №1796, №1506, №1401, №1307, №1024, №943, №771, №631, №532, №401, №331, №190, №72, ймовірно, виконані ОСОБА_3 (т.2 а.п.170-183).

Відповідно до переглянутого в судовому засіданні відеозапису слідчого експерименту від 26.07.2017 року, під час проведення останнього ОСОБА_3 пояснювала, що ОСОБА_4 з жовтня 2014 року поїхала до Італії на заробітки, при цьому залишила 2 заяви, одну з яких на звільнення за власним бажанням, а іншу на відпустку без збереження заробітної плати. ЇЇ не було звільнено, оскільки невідомо на який час вона поїхала, а також для збереження їй місця роботи, крім того для того щоб в подальшому їй могли зробити перерахунок пенсії. Оскільки на дільницю було важко знайти людину яка б працювала за невелику заробітну плату, замість неї роботу виконувала ОСОБА_5 і вона в період з жовтня 2014 року по січень 2016 року отримувала замість неї заробітну плату, про що розписувалася замість ОСОБА_4 (т.2 а.п. 130-134).

Відповідно до переглянутого в судовому засіданні відеозапису слідчого експерименту від 26.07.2017 року, ОСОБА_5 пояснювала, що в період з жовтня 2014 року по січень 2016 року виконувала роботу замість ОСОБА_4 та в цей період отримувала за неї заробітну плату (т.2 а.п. 130-134).

Допитана в ході судового розгляду свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що діти на ювілей їй подарували туристичну путівку до Європи. Начальником поштового відділення була ОСОБА_3, заяву про звільнення з роботи не писала, оскільки не мала наміру там залишатися, а взяла спочатку відпустку за власний рахунок. Вона виїхала за межі території України в листопаді 2014 року і оскільки їй запропонували роботу, залишилася там працювати на 2 роки, але не звільнилася з пошти. Не повідомляла ОСОБА_3 про намір залишитися. Повернулася в Україну в травні 2017 року. Звільнена в лютому 2016 році за прогули. Фактично роботу у ВПЗ Градизьк-1 не виконувала, заробітну плату не отримувала. До виїзду за кордон отримувала заробітну плату готівкою за відомістю, яку видавала ОСОБА_3 Табелі обліку робочого часу веде також начальник відділення.

Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що проводилось службове розслідування стосовно факту відсутності на роботі ОСОБА_4, яка в той час коли повинна бути на роботі, перебувала за кордоном. Підставою для виплати заробітної плати є табель обліку робочого часу за ведення яких відповідальність несе начальник відділення поштового зв’язку.

Допитана в ході судового розгляду свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що листоноша ОСОБА_4 в жовтні 2014 року поїхала на заробітки, а за неї роботу виконувала листоноша ОСОБА_5 В період часу з 2014-2016 року за складення табелів обліку робочого часу відповідала ОСОБА_3 На підставі зазначених табелів приходила відомість на заробітну плату, згідно якої ОСОБА_3 видавала працівникам грошові кошти. Хто саме підписувався за отримання коштів від імені ОСОБА_4 їй достовірно невідомо.

Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що працює листоношею у ВПЗ Градизьк – 1, за нею було закріплено дільницю № 4. В 2014-2016 році виконувала роботу за ОСОБА_4 за якою була закріплена дільниця № 5. Їй було відомо, що ОСОБА_4 була відсутня в цей час на території України. Перед від’їздом, остання попросила її обслуговувати дільницю закріплену за нею. Стосовно виконаної нею роботи, вона звітувала від імені ОСОБА_4 За неї вона також отримувала заробітну плату по відомості, грошові кошти видавала особисто ОСОБА_3 ОСОБА_3 грошових коштів не давала, оскільки повністю та особисто виконувала роботу за відсутню ОСОБА_4 Чи повідомляла ОСОБА_3 керівництво про відсутність ОСОБА_4 на роботі їй не відомо. Табель обліку робочого часу складала ОСОБА_3

Допитана в ході судового розгляду свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що працює листоношею у ВПЗ Градизьк – 1 та за нею закріплено дільницю № 3. Листоноші ОСОБА_4 з жовтня 2014 року по січень 2016 року на робочому місці не було. Дільницю № 5 обслуговувала листоноша ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що працює листоношею на ВПЗ Градизьк-1, обслуговувала дільницю № 1. Їй відомо що роботу за листоношу ОСОБА_4 виконувала листоноша ОСОБА_5, через те, що на цю роботу ніхто не пішов би працювати через малий розмір заробітної плати.

Допитана в ході судового розгляду свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що працює листоношею на ВПЗ Градизьк-1, до 2016 року обслуговувала дільницю № 3. Їй відомо, що листоноша ОСОБА_4 на робочому місці в 2014 – 2016 році не була присутня. ОСОБА_3 була обізнана, що вона була відсутня на робочому місці. Облік робочого часу та внесення відомостей до табелю вела ОСОБА_3, крім того, остання особисто видавала заробітну плату згідно відомості.

Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що працювала листоношею в 2015 році 6 місяців на ВПЗ Градизьк-1, після чого стояла на обліку в центрі зайнятості, в березні 2016 році прийшла на роботу знову, в 2015 році їй було відомо, що є така листоноша ОСОБА_4, але її на роботі не було. Заробітну плату згідно відомості видавала ОСОБА_3

Аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, дійшов висновку що докази в своїй сукупності доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні даного злочину.

Таким чином, суд дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченої органами досудового розслідування знайшла своє підтвердження під час судового розгляду.

Своїми умисними діями, які виразилися у службовому підробленні, тобто внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складанні і видачі завідомо неправдивих документів, ОСОБА_3 вчинила злочин передбачений ч.1 ст.366 КК України.

По епізоду розтрати грошових коштів

на загальну суму 17 413,74 грн.

Відповідно до ОСОБА_7 службового розслідування від 15.02.2016 року, встановлено, що листоноша ОСОБА_4 з жовтня 2014 року виїхала на працевлаштування до Італії. ОСОБА_3 запропонувала ОСОБА_5 об’єднати дві дільниці та отримувати заробітну плату за виконану роботу. В табелях обліку робочого часу ОСОБА_3 зазначала такими, що працюють і ОСОБА_5 і відсутню ОСОБА_4, ОСОБА_5 ставила в усіх документах свій підпис і отримувала заробітну плату по відомостях як за себе так і за ОСОБА_4 повністю (т.1 а.п.147-150).

Як вбачається з табелів використання робочого часу за період з жовтня 2014 року по січень 2016 року, в останні включено відомості про ОСОБА_4 (т. 1 а.п. 249-250, т. 2 а.п. 2-15).

Згідно інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 4027/115/115/04-2017 від 10.04.2017 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 перетнула митний кордон України через пункт пропуску «Порубне» (виїзд) 30.10.2014 та в зворотному напрямку (в’їзд) перетнула митний кордон України через пункт пропуску «Бориспіль-D» - 02.05.2017 (т.2 а.п.24-25).

Як вбачається з відомостей на виплату грошей за період з листопада 2014 року по січень 2016 року та розрахункових листків за 2014-2016 роки, на ім’я ОСОБА_4 нараховувалася заробітна плата (т.2 а.п.70-95).

Згідно Довідки, виданої ПД ПАТ «Укрпошта», остання проводила нарахування заробітної плати ОСОБА_4 у період з жовтня 2014 року по січень 2016 року у сумі 18675, 06 грн. (т.2 а.п.32).

Відповідно до Висновку судово - економічної експертизи №755 від 26.06.2017, збитки, встановлені актом службового розслідування від 15.02.2016 підтверджуються частково у сумі 17 413,74 грн. (т. 2 а.п. 104-107).

Органами досудового розслідування, дії ОСОБА_3, які виразилися у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем кваліфіковано за ч. 2 ст.191 КК України.

Згідно зі ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину передбаченого цим Кодексом.

Склад злочину – це сукупність встановлених у кримінальному законі об’єктивних та суб’єктивних ознак, які визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочин.

Суб'єктивна сторона злочину передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

З об’єктивної сторони, розтрата передбачає незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатну передачу, обмін, передачу в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні. В результаті розтрати винний поліпшує майнове становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно вилученого майна, позбавлення їх за рахунок витрачання такого майна певних матеріальних витрат, збільшення доходів інших осіб.

Разом з тим, як встановлено органами досудового розслідування так і підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_5А та ОСОБА_6 обов’язки за відсутню ОСОБА_4 виконувала листоноша ОСОБА_5, яка в повному обсязі виконувала роботу та отримувала грошові кошти за це.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_3 відсутня суб’єктивна сторона злочину, оскільки у неї був відсутній умисел направлений на розтрату чужого майна, також відсутня об’єктивна сторона злочину, оскільки відсутній сам факт розтрати, тому що фактично робота відсутньої листоноші була виконана.

Згідно вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Аналіз досліджених доказів з дотриманням вимог ч.1 ст.337 КПК України про судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, переконав суд у тому, що жоден з доказів, запропонований стороною обвинувачення і перевірений в судовому засіданні, як окремо так і в сукупності, не може бути покладений на підтвердження вчинення обвинуваченою ОСОБА_3 злочину передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України (по епізоду розтрати майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем).

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В пунктах 18, 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначено, що суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх не можливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення, суд зобов’язаний постановити виправдувальний вирок.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 підлягає виправданню за ч. 2 ст. 191 КК України (по епізоду розтрати майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем), у зв’язку з відсутністю в її діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України, злочини передбачені ч. 1 ст. 366 КК України та ч. 1 ст. 367 КК України є злочинами невеликої тяжкості.

Вивчивши особу обвинуваченої суд встановив наступне.

ОСОБА_3 є особою, яка досягла пенсійного віку, одружена (т.2 а.п. 186), є особою раніше не судимою (т. 2 а.п. 197). На обліку у лікарів нарколога та психіатра ОСОБА_3 не перебуває (т. 2 а.п. 188). За попереднім місцем роботи характеризується позитивно (т. 1 а.п. 119, т. 2 а.п. 193, т. 2 а.п.50). За місцем проживання, селищна рада компрометуючих даних не має (т.2 а.п. 196) .

Відповідно до ст. 66 КК України, обставин, які пом’якшують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують обвинуваченій покарання судом не встановлено.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Враховуючи викладене, з метою виправлення ОСОБА_3 та запобіганню вчиненню нею нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити їй покарання у виді штрафу в межах санкцій статей з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій .

Стосовно цивільного позову суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 129 ч. 3 КПК України, уразі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

У зв’язку з виправданням обвинуваченої, з підстави відсутності в її діях складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України по епізодурозтрати майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, цивільний позов Полтавської дирекції ПАТ «Укрпошта» про стягнення з ОСОБА_3 матеріальних збитків в сумі 146230,71 грн. підлягає частковому задоволенню на суму 128816,43 грн. (146230,71 - 17 413,74), в іншій частині позов підлягає залишенню без розгляду.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_3 судом виправдано за ч. 2 ст. 191 КК України по епізодурозтрати майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, процесуальні витрати за проведення експертизи № 775 від 26.06.2017 стягненню з обвинуваченої не підлягають (т. 2 а.п. 103-107).

Витрати за проведення експертиз № 1424/1425 від 24.03.2017 та № 2219 від 19.09.2017 підлягають стягненню з обвинуваченої в дохід держави в сумі 11300,80 грн. (т. 1 а.п. 225-232, т. 2 а.п.170-183).

Долю речових доказів суд вважає необхідним вирішити відповідно до ст. 100 КПК України (т. 2 а.п.145-148).

Керуючись ст.ст. 100, 124, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати невинуватою у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України (по епізоду розтрати майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем) і виправдати у зв’язку з відсутністю в її діянні складу злочину.

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні злочинів передбачених:

- ч. 1 ст. 366 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 (один) рік;

- ч. 1ст. 367 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 (два) роки.

Цивільний позов Полтавської дирекції ПАТ «Укрпошта» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Полтавської дирекції ПАТ «Укрпошта» 128816,43 грн. (сто двадцять вісім тисяч вісімсот шістнадцять гривень 43 копійки).

В іншій частині цивільний позов залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 11300,80 грн.

Процесуальні витрати за проведення експертизи № 775 від 26.06.2017 віднести на рахунок держави.

Речові докази:

-оригінали первинної бухгалтерської та фінансово-господарської документації грудень 2014 – січень 2016: книга ф. 47, книга ф.55, реєстр ф 10-П, касові звіти з квітня по грудень 2016 року, накопичувальну відомість № ВІ по формі звітності 94 «Інші витрати операційної діяльності розрахунків по формах звітності», журнал-ордер 301.1 операційна каса В3 в національній валюті за період з 01.01.2016 по 31.01.2016, положення про відділення поштового зв’язку Центру поштового зв’язку № 2 Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта», табеля використання робочого часу ВПЗ Градизьк – 1 з жовтня 2014 року по лютий 2016 року, відомість на виплату грошей за період з листопада 2014 року по січень 2016 року ВПЗ Градизьк -1, розрахункові листи за 20174-2016 р. ВПЗ Градизьк -1, розрахункові листи та відомості на виплату заробітної плати листоноші ОСОБА_4 за січень 2015 по січень 2016 року – повернути Полтавській дирекції ПАТ «Укрпошта».

-копію Облікової політики УДППЗ «Укрпошта»– зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Підстав для обрання ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили запобіжного заходу суд не вбачає.

Вирок може бути оскаржений учасниками судового провадження до Полтавського апеляційного суду через Глобинський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя А. О. Олефір