Ухвала суду № 80542905, 19.03.2019, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1193/19

УХВАЛА

іменем України

"19" березня 2019 р. Суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Ротар М.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Вознесенського міськрайонного відділу ДВС ГТУ юстиції у Миколаївській області про скасування постанови про накладення штрафу

встановив:

18 березня 2019 року до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Вознесенського міськрайонного відділу ДВС ГТУ юстиції у Миколаївській області про скасування постанови заступника начальника відділу Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Миколаївській області від 21 лютого 2019 року про накладення штрафу в розмірі 33 646,26 грн. за наявну заборгованість зі сплати аліментів.

Після дослідження позовної заяви встановлено, що адміністративна справа не підсудна Вознесенському міськрайонному суду Миколаївської області, оскільки зазначена справа не підсудна місцевим загальним судам, як адміністративним судам, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно ч. 5 ст.287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Як вбачається з позовної заяви, предметом оскарження є постанова заступника начальника відділу Вознесенського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області від 21 лютого 2019 року, згідно з якою на боржника (позивача по справі) – ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 33646,26 грн. за невиконання рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/3 частини на утримання неповнолітніх дітей. Оскаржувана постанова винесена на підставі ст.ст.18,71 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобовязує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних доходів громадян, на посадових осіб 200 неоподатковуваних доходів громадян, на боржника юридичну особу 300 неоподатковуваних доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Проте, накладення штрафу на боржника під час примусового виконання судового рішення не є притягненням до адміністративної відповідальності, а є мірою відповідальності у виконавчому провадженні.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню, є постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Таким чином, відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», постанова державного виконавця про накладення штрафу є окремим виконавчим документом, примусове виконання якого не пов'язане із виконанням виконавчого листа, виданого Вознесенським міськрайонний судом Миколаївської області.

Також частиною 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але ї дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 20 КАС України розмежовано предметну юрисдикцію місцевих загальних судів та окружних адміністративних судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, повязані з виборчим процесом чи процесом референдуму;

3) адміністративні справи, повязані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;

5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

У відповідності до ч. 2 ст. 20 КАC України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Позивачем оскаржено постанову державного виконавця про накладення штрафу, винесену на підставі ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», яка є окремим виконавчим документом.

Зі змісту статті 20 КАС України слідує, що адміністративні справи про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу не підсудні місцевим загальним судам, як адміністративним.

Відповідно до вимог ст. 318 КАС України прийняте судом рішення з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Таким чином, вищевказана адміністративна справа з приводу оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу не підлягає розгляду місцевим загальним судом як адміністративним в порядку ст. 287 КАС України.

За таких обставин розгляд вказаної справи Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області буде таким, що прямо порушуватиме положення ст. 20 КАС України та п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Слід зазначити, що редакція КАС України, яка набрала чинності 15 грудня 2017 року, не встановлює наслідків подання позову із порушенням правил предметної юрисдикції судів.

Статтею 29 КАС України передбачено передачу адміністративної справи у випадку, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Територіальна юрисдикція ( підсудність) визначена у ст.ст.25-28 КАС України.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Оскільки провадження у справі ще не відкрито, справа не підсудна Вознесенському міськрайонному суду Миколаївської області, та з метою недопущення порушення права позивача на справедливий суд відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, справу необхідно передати за підсудністю до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Керуючись ст. ст. 20, 29 КАС України, суддя

постановив:

Передати адміністративну справу № 473/1193/19 за позовом ОСОБА_1 до Вознесенського міськрайонного відділу ДВС ГТУ юстиції у Миколаївській області про скасування постанови про накладення штрафу за підсудністю до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до П’ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Суддя М.М. Ротар